Что не так с возвращением в бюджет $ 1,5 млрд «денег Януковича»
«Українська правда» та Центр протидії корупції отримали від телеканалу Al Jazeera текст «секретного» судового рішення, яким в оточення Януковича конфіскували рекордну для України суму — 1,5 мільярда доларів.
Ми публікуємо цей закритий документ, оскільки в ньому йдеться про роль найближчого оточення президента Петра Порошенка у фінансових махінаціях колишньої влади.
Ніхто з них не поніс відповідальності. Не покарані також і ті, хто організовував ці злочинні схеми, зокрема, і оточення Януковича.
Усі юристи, з якими автори працювали над підготовкою матеріалу, погодилися: суспільна вага цього судового вироку превалює над грифом «цілком таємно», який особисто поставив на нього генеральний прокурор Юрій Луценко — давній політичний соратник президента Порошенка.
Спільно автори дійшли висновку, що в документі немає інформації, яку за законом можна віднести до державної таємниці. А отже, публікація справжнього вироку суду не може становити загрози національним інтересам держави.
Навпаки — рішення повинно бути опубліковано. Його аналіз дає всі підстави вважати, що секретним документ зробили саме для того, щоб деякі його фігуранти змогли уникнути відповідальності в майбутньому.
Також публікація рішення дозволить дати реальну оцінку професійним якостям генерального прокурора, слідчих та перших осіб держави, які перетворили на фарс одну з найважливіших за всю історію України кримінальних справ.
Злочини є, винних немає
Епопея з поверненням арештованих мільярдів Януковича тривала три роки.
Перші повідомлення про заблоковані рахунки функціонерів режиму колишнього президента почали з’являтися через кілька місяців після Революції Гідності. Пізніше, восени 2014 року, Держфінмоніторинг підсумував, що сума заблокованих коштів сягає 1,42 мільярда доларів.
Відтоді представники влади неодноразово обіцяли, що повернуть ці гроші до бюджету, і вони будуть «працювати на українців».
У 2016 році заплановані доходи від спецконфіскації навіть включили до спецфонду державного бюджету. Проте, незважаючи на обіцянки, кошти довгий час лежали на рахунках «Ощадбанку» в статусі «заарештованих».
До того моменту, поки лояльний до Військової прокуратури Краматорський міський суд не ухвалив доленосне рішення, яке дозволило перевести їх до бюджету.
Про судове рішення вперше стало відомо від генпрокурора Юрія Луценка на прес-конференції у квітні 2017 року. Тоді він повідомив, що заарештовані кошти оточення Януковича «в повному обсязі повернулись українському народу».
Проте, через віднесення інформації в згаданому судовому рішенні до «державної таємниці», досі не було зрозуміло походження арештованих грошей — як їх було вкрадено, кому реально належали, хто є виконавцями цих злочинів та хто поніс реальне покарання.
Рішення суду про спецконфіскацію, прикриваючись національними інтересами, засекретили, чим порушили незліченну кількість юридичних процедур.
Багато сторінок і мало змісту
Секретний документ, що опинився в розпорядженні авторів, має обсяг близько 100 сторінок. На них описується діяльність «злочинної організації Януковича» та її «підрозділу» — так званої «групи компаній »СЄПЕК«, якою, за версією слідства, керував Сергій Курченко, маскуючи її під фінансову корпорацію.
»СЄПЕК« створював фіктивні підприємства для ухилення від сплати податків та відмивання коштів. Вони працювали в офісах »Арена Сіті« в Києві, у »Москва Сіті« в Москві, у Харкові та в Донецьку.
Йдеться про такі епізоди:
- »Скраплений газ«. Незаконне заволодіння скрапленим газом ПАТ »Укргазвидобування« та ПАТ »Укранафта« на загальну суму 2,196 мільярдів гривень.
- Незаконне заволодіння грошовими коштами »Нафтогазу« на суму 449 мільйонів гривень.
- Незаконне заволодіння коштами НБУ на загальну суму 787 мільйонів гривень, наданих у вигляді стабілізаційного кредиту ПАТ »Реал Банку«, яким володів Курченко.
- Незаконне заволодіння коштами »Брокбізнесбанку« на суму 836 мільйонів гривень шляхом протиправного надання міжбанківських кредитів уже згаданому »Реал Банку«.
- Незаконне заволодіння коштами »Брокбізнесбанку« на загальну суму 1,4 мільярда гривень шляхом видачі кредитів фіктивним підприємствам.
- Незаконне заволодіння грошовими коштами »Укргазбанку« на суму 499 мільйонів гривень шляхом укладання договорів купівлі-продажу облігацій Державної іпотечної установи.
- Незаконне заволодіння коштами ПАТ »Аграрний фонд« на суму понад 2 мільярди гривень — через укладення договорів купівлі-продажу ОВДП з »Укргазбанком« та договорів прямого РЕПО з Національним банком.
- »Вишки Бойка«. Незаконне заволодіння грошовими коштами ПАТ »Нафтогаз України« на загальну суму 4,966 мільярдів гривень.
По жодному з організаторів цих схем вироків судів немає. Нам відомо про лише два вироки — щодо Олександра Кацуби та Аркадія Кашкіна. Перший у справі »Вишок Бойка« пішов на угоду зі слідством і дав цінні свідчення. Однак його покази так і не привели до висунення підозри самому Юрію Бойку.
Загалом за допомогою цих схем »злочинне угруповання« заволоділо коштами на суму понад 13 мільярдів гривень. Однак як саме акумулювалися ці кошти, хто здійснював або стояв за всіма оборудками, яким був ланцюжок фінансових операцій для кожної конкретної схеми — у вироку не йдеться.
Натомість, документ містить детальний опис лише одного з етапів легалізації здобутих у злочинний спосіб грошей.
Так, згідно з вироком, кошти відмивали через створені для цього приблизно 400 українських та іноземних компаній.
З рішення випливає, що злочинці використовували реєстраційні документи, печатки, систему клієнт-банкінгу для переведення коштів з українських компаній на підконтрольні фірми на Кіпрі, Панамі та Белізі.
У кінцевому рахунку гроші »осіли« на рахунках 10 офшорів: Foxtron networks limited, Katiema enterprises limited, Loricom holding limited, Wonderbliss LTD, Quickpace LTD, Sabulong trading LTD, Kviten solution limited, Baleingate finance ltd, Akemi management LTD, Opalcore LTD.
Протягом листопада-грудня 2013 року, йдеться у вироку, ці офшорні фірми переказали гроші на рахунки »Ощадбанку« і згодом за них купили валютні облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) — цінні папери, які держава випускає для залучення коштів всередині країни.
Людина, яка купує ОВДП, фактично стає кредитором держави, а також отримує високоякісний актив, на який нараховуються відсотки, і який можна так само продати іншим особам.
Тут є один делікатний момент: офшорні компанії купували ОВДП через фінансову компанію ICU. Це описано в рішенні суду.
Відмивання чи бізнес?
Чому це важливо? Засновниками ICU є голова НБУ Валерія Гонтарева, яка продала свою частку в компанії партнерам у червні 2014-го, та Макар Пасенюк, якого характеризують як »фінансиста Порошенка«.
Ще один факт — свого часу ICU супроводжувала процес передачі корпорації Roshen у »сліпий траст«.
Депутати з БПП називають Пасенюка одним з найбільш обізнаних у справах бізнесу Порошенка. Раніше про наближеність інвестбанкіра до президента говорив і колишній голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі.
»Його інвестбанкір Макар Пасенюк і його бізнес-партнери, такі як Ігор Кононенко, Олег Гладковський і Олександр Грановський в Адміністрації перебувають практично цілодобово. І все це відбувається у воєнний час. У якийсь момент у мене склалося враження, що ці люди там просто живуть«, — говорив Саакашвілі в інтерв’ю »Українській правді«.
Після революції компанія ICU стала відомою не тільки в бізнес-середовищі. Її представники опинилися на ключових посадах у владі: Дмитро Вовк очолив НКРЕКП, Володимир Демчишин дістав крісло міністра енергетики, а Валерія Гонтарева стала головою Нацбанку.
Окрім делегування своїх представників на високі посади, компанія також почала фігурувати в багатьох скандалах, пов’язаних з фінансовими махінаціями часів Януковича.
»Економічна правда« раніше писала, що ICU підозрювали в участі у виведенні коштів з державних банків для оточення колишнього президента.
З того самого рішення суду, яке сховали за грифом »державна таємниця«, випливає, що ICU обслуговувала значний потік коштів, здобутих від реалізації вищезазначених схем »злочинного угруповання«.
Так, згідно з документом, 8 з 10 вищезазначених офшорних компаній уклали договори на брокерське обслуговування з компанією ICU. Вона у свою чергу і придбала для компаній з орбіти Курченка облігації за кошти, вкрадені раніше з державних підприємств.
Договори укладено приблизно в той самий час, а деякі навіть в один і той же день. Усі брокерські угоди за участю ICU суд та слідство називають фіктивними. Очевидно, з огляду на фіктивність іноземних компаній.
Як встановило слідство, всі їх документи, печатки та факсиміле підписів директорів централізовано зберігали в офісах »злочинного угруповання СЄПЕК«.
За словами народних депутатів з оточення президента Порошенка, саме через участь компанії ICU в згаданих операціях затягували розслідування виведення »коштів Януковича«.
В ICU у свою чергу раніше заявляли, що ніякого криміналу в подібних операціях не бачать. Це було ще тоді, коли участь ICU в таких угодах існувала лише на рівні чуток.
Позиція компанії досить передбачувана. Мовляв, »just broker« — все робиться на замовлення клієнта і звіти надсилають у Держфінмоніторинг, як це передбачає законодавство.
А Валерія Гонтарева вже на посаді голови НБУ зробила публічну заяву з цього приводу, з якою можна ознайомитися на сайті Нацбанку.
Загалом брокерську діяльність ICU можна пояснити через простий приклад. Уявіть, що група осіб пограбувала банк і покинула місце злочину на авто з водієм. Але сам водій участі в пограбуванні не брав.
Чи можна його обвинуватити в пограбуванні банку?
Для цього треба допитати водія і визначити, чи умисно він підвозив цю групу осіб, знаючи, що вона робитиме. Його тут можна порівняти з брокером.
Проте, якщо говорити про конкретний приклад, то роль ICU в згаданих вище схемах слідчі, ймовірно, не досліджували.
У вироку суду навіть не зазначається розмір винагороди, яку отримувала компанія. Хоча оплата послуг компанії, ймовірно, здійснювалася зі злочинних грошей. Якщо це так, то ця винагорода теж має злочинне походження і також підлягає конфіскації.
Водночас, якби в ГПУ вирішили конфіскувати 1,2 мільярда в інший спосіб, а не той, у який це було зроблено, то прокурори повинні були провести низку першочергових слідчих дій щодо компанії ICU. Річ у тім, що, застосовуючи цю спецконфіскацію, ні суд, ні прокурор не займалися доведенням незаконності коштів та дослідженні ролі решти співучасників, що є обов’язковою вимогою.
Це означає — обшуки в приміщеннях ICU, вилучення всіх пов’язаних з транзакціями документів, електронного листування, техніки, встановлення осіб, які укладали угоди з »офшорами« та які вели переговори з їх представниками, встановлення IP-адрес, з яких діяли офшорки та брокер в їх інтересах. Усі особи, причетні до купівлі ОВДП для офшорних компаній Януковича, повинні бути допитані.
Невідомо, чи в ГПУ проводили такі слідчі дії щодо ICU взагалі. Водночас, описані в тексті вироку обставини дають підстави дійти висновку, що ICU, зокрема керівництво, яке ухвалювало рішення про обслуговування операцій офшорних компаній, були співучасниками злочину з легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.
Проте справа не лише в інвестбанкірах. У злочинах з легалізації грошей »угруповання СЕПЕК« через цінні папери брали участь десятки топ-посадовців інших компаній, переважно державних, за сприяння яких і відбулося виведення таких значних сум. Однак про притягнення їх до відповідальності в судовому рішенні нічого не сказано.
Натомість другий після Кацуби-молодшого реальний вирок у цій справі отримала людина, яка продала дані свого паспорта за 400 доларів і погодилася стати підставним директором однієї з численних фірм, що номінально належали Сергію Курченку.
Зіц-голова для Луценка
Краматорський міський суд своїм вироком затвердив угоду між військовим прокурором сил АТО Костянтином Куликом та Аркадієм Кашкіним про визнання його провини.
Прізвище цього таємного свідка засвітилося у »справі Курченка« ще в 2015 році. Тоді Кашкін теж пішов на угоду зі слідством і повністю визнав свою вину у фіктивному підприємництві в групі компаній Курченка. За це він отримав покарання у вигляді штрафу на 51 тисячу гривень. Однак грошей на штраф у Кашкіна не було, і йому замінили покарання на громадські роботи.
Злочини, за які судили Кашкіна в 2015 році, повністю збігаються з діяннями, про які йдеться у вироку 2017-го.
Зокрема, в обох вироках стверджується, що Кашкін надав третій особі свій паспорт та ідентифікаційний код для реєстрації на нього фірми »ГазУкраїна-2020«.
Єдине, що відрізняється, — рівень обізнаності та свідомої співучасті »головного свідка« Кашкіна у фіктивних транзакціях та фінансових оборудках з мільярдами »СЄПЕК«.
У вироку 2015 року зазначалося, що Кашкін »усвідомлював, що не має необхідних морально-ділових якостей та фінансових можливостей для здійснення підприємницької діяльності, що як засновник товариства («ГазУкраїна-2020» — УП) та як службова особа не матиме відношення до діяльності цього підприємства та управління ним, а його роль полягатиме виключно в прикритті незаконної діяльності«.
І скрізь по тексту вироку 2017 року описується, як сотні мільйонів доларів виводилися з України на офшори, а згодом реінвестувалися в ОВДП членами »угруповання Курченка« разом… з Кашкіним
Водночас, у публічно доступному вироку від 16 березня 2017 року щодо іншого фігуранта цієї ж справи наголошується, що Кашкін свідомо відмовився брати участь у легалізації доходів через купівлю облігацій, а його підписи під банківськими документами щодо ряду фіктивних транзакцій підробили.
Отже, є щонайменше два рішення суду, якими спростовується участь Кашкіна у відмиванні грошей для Януковича та Курченка. Згідно з документами, у цих оборудках він виконував звичайну роль »фунта-номінала« або підставної особи.
Чому ж у 2017 році Кашкіна засудили за це повторно? Єдина причина — це потреба ГПУ отримати вирок суду щодо злочину з легалізації доходів. Саме така кваліфікація злочину дозволяє застосувати до арештованих мільярдів спеціальну конфіскацію.
Іншого способу конфіскувати ці гроші у слідства просто не було, як і більш вагомих доказів, зібраних Генпрокуратурою за три роки розслідування.
Вражає те, що прокурори навіть не змогли знайти нормального свідка для цієї справи, а задовольнилися угодою з фактичним безхатьком, який просто продав дані свого паспорта.
У далекому 2013-му один з авторів цього матеріалу зустрів Аркадія Кашкіна в Генеральній прокуратурі. Автор давав свідчення у справі Курченка прокурору Костянтину Куліку, де, зокрема, розповідав про фіктивних директорів компаній групи »СЄПЕК«.
»У нього немає грошей навіть на взуття, ми його годуємо піцою, але його підпис стоїть на документах компаній із мільярдними оборотами«, — розповідав слідчий кореспонденту »Української правди«.
Кашкін виявився чоловіком років 40, який погано розумівся на бізнесових питаннях та структурі групи Курченка і взагалі не був схожим на людину, яка може ухвалювати серйозні рішення.
Кореспонденту УП він розповідав, що підписував усі документи за невеликий гонорар у розмірі 300 доларів на місяць, а також що готовий піти на угоду зі слідством та визнати свою провину.
Навесні 2014 року в інтерв’ю »Економічній правді« колишній голова Наглядової Ради »Брокбізнесбанку« Борис Тімонькін так охарактеризував роль Кашкіна та інших фіктивних директорів: »Усі керівники підприємств Курченка були просто підписантами. Яка ключова фігура, бл*, повна х**я«.
Після нас хоч потоп
З одного боку, цей погано зрежисований процес дозволив повернути країні вкрадені кошти. З іншого — не було покарано десятки злочинців, причетних до виведення коштів.
Друга вагома проблема — ризики для державного бюджету. Уже сьогодні 7 з 10 офшорних компаній, у яких конфіскували ОВДП та гроші, оскаржують ці рішення в судах. Не виключено, що в майбутньому європейські судові інстанції ухвалять рішення, за якими Україна буде вимушена повернути кошти на рахунки офшорних компаній.
Про такий сценарій розвитку подій опосередковано свідчить той факт, що вже після арешту коштів відбувались угоди з переуступки офшорних компаній, які були формальними власниками »коштів Януковича«.
Враховуючи інтереси олігархів, задіяних в угодах з переуступки офшорних компаній, таких як, наприклад, Павло Фукс та Олександр Онищенко, цей сценарій виглядає цілком імовірним.
Олександр Мойсеєнко, Дмитро Дєнков, Севгіль Мусаєва, »Українська правда«
Дар’я Каленюк, Тата Пеклун, Центр протидії корупції
