В начале сентября ВРУ начала очередной политический сезон. Народные депутаты из состава комитета по вопросам информатизации и связи продемонстрировали в этот день редкий пример поиска рационального баланса между защитой национального информационного пространства и соблюдения прав и свобод граждан.
Нагадаю, що з моменту внесення законопроект 6688 в 2017 році він супроводжувався дискусією, критикою з боку суспільства, зауваженнями і пропозиціями експертних кіл та іноземних партнерів. Головними аргументами проти законодавчого урегулювання питань інформаційної безпеки у спосіб, запропонований авторами 6688 стали незгоди щодо:
— запровадження досудового блокування інтернет-ресурсів;
— покладання на приватний бізнес фінансового тягаря на закупівлю і встановлення певного технічного обладнання (до речі, досить недешевого та з російським корінням);
— питання кібербезпеки законопроект не закривав
— питань свободи слова, незалежності ЗМІ, можливостей громадянського суспільства впливати на процеси в державі.
Засідання комітету 4 вересня розставило певні крапки над «і» з цього приводу.
Автори законопроекту, а саме народні депутати Іван Вінник, Дмитро Тимчук та Тетяна Чорновіл на засідання комітету не прийшли. До речі, представників СБУ, в інтересах яких наголошувалося, що прописана левова частка положень законопроекту також не було.
Взагалі склалося враження, що автори законопроекту забули про існування іншого законодавства в цій сфері. Справа в тому, що в державі у поточному році прийнято та розпочато імплементацію Закону України «Про національну безпеку України». А в тексті 6688 до сьогоднішнього дня пропонується внесення змін та доповнень до тексту Закону України «Про основи національної безпеки України» 2003 року, який втратив свою чинність.
Продовжують використовуватися застарілі визначення деяких термінів, наприклад, «веб-сторінка» або «веб-контент», хоча їх нові визначення також законодавчо закріплені в нещодавно прийнятих нормативних актах…
Представники ІТ-галузі підставили під сумнів низку організаційних та технічних аспектів реалізації законодавчих ініціатив у випадку їх прийняття, особливо щодо можливості доступу, знімання та копіювання інформації. Що стосується держструктур, особливо сектору безпеки та оборони, то ними ще у 2017 році було надано низку пропозицій до законопроекту, які тим не менш не знайшли відображення у тексті, який розглядався 4 вересня.
Присутні представники громадських організацій та галузевих об’єднань (ІТ, медіасфера тощо) практично одностайно виступили категорично проти законопроекту. Учасники заходу звернули увагу, що в країнах Західної Європи триває пошук шляхів протидії російській інформаційній агресії. Зокрема, Єврокомісія та Європарламент започаткували ініціативи щодо розроблення потужного нормативного акту ЄС з питань забезпечення кібербезпеки. На сьогодні тривають консультації з цього приводу, в рамках яких є контакти за участю української сторони. Відповідно, виглядає логічною синхронізація та координація наших кроків з партнерами та гармонізація в підходах щодо забезпечення захисту інформаційного простору України.
До речі, питання штрафування/блокування Інтернет-ресурсів в європейських країнах також зараз дискутується. З цього приводу буде цікаво вивчити досвід Франції та Німеччини. Обидві країни під час останніх політичних кампаній відчули на собі силу російського інформаційного впливу.
В поточному році французи розглядали низку законопроектів з цього приводу, у т.ч. так званий законопроект «проти фейків у передвиборчий період». Головною його тезою є те, що рішення про штрафи чи обмеження Інтернет-ресурсу мають приймати не спецслужби або органи виконавчої влади, а виключно суд і виключно у передвиборчий період. Щоб не допустити загострення в суспільстві під гаслом обмеження прав та свобод, було організовано комунікаційне супроводження законопроекту за участю ЗМІ, проведено низку конференцій та дискусій. Результат: опитування компанії «Odoxa-Dentsu Consulting» показало, що лише 21% французів вважало, що наведена ініціатива негативно вплине на свободу слова, тоді як 79% опитаних в цілому підтримували законопроект. Основним застереженням опонентів став не факт законопроекту, а сумніви в рівні кваліфікації суддів визначити факт маніпуляції, дезінформації, пропаганди тощо. Але навіть при такому рівні підтримки законопроекту з боку суспільства Сенат Франції його поки не підтримав і повернув на опрацювання в Національну Асамблею. Депутати якої (автори законопроекту) сподіваються на адаптацію його в спільній робочій групі і подальше прийняття.
На цьому, держструктури Франції не припинили свої зусилля в протидії російській інформаційній агресії. Наприклад, Центр аналізу, прогнозування та стратегії (CAPS) Міністерства Європи та закордонних справ і Інститут стратегічних досліджень Військової школи (IRSEM, Міністерства оборони) нещодавно опублікували звіт «Маніпуляція інформацією. Завдання ля наших демократій» за результатами масштабного дослідження про маніпулювання інформацією. Раджу всім фахівцям ознайомитися з його змістом та взяти до уваги системні рекомендації французьких фахівців http://inform-security.com/sites/default/files/news/manypulyacyy-ynformacyey.pdf
ФРН також є прикладом виваженого підходу до законодавчого регулювання захисту національного інформаційного простору. З 2017 року в Німеччині діє так званий закон «Netzwerkdurchsetzungsgesetz» (або «The Network Enforcement Act», відомий також під неофіційною назвою «Закон про Фейсбук»). Він також викликав гострі суперечки, але в результаті урегулював відносини в чутливих сферах протидії мові ворожнечі.
Слід віддати належне, частково наведені вище аргументи були озвучені на зустрічі в парламентському комітеті та у підсумку маємо його наступні рішення:
— законопроект «6688» не підтримувати, а повернути авторам на доопрацювання;
— виступити з ініціативою не вдосконалювати завідомо програшний законопроект, а започаткувати розроблення нового системного документу з питань інформаційної безпеки держави та захисту національного інформаційного простору.
До речі останній пункт у цьому переліку активно підтримали присутні в залі та висловили свою готовність взяти активну участь у проекті з залученням кращих фахівців з експертного середовища, громадських організацій та бізнес кіл. Відповідно, є сподівання, що комітет ініціює створення такої робочої групи, і для захисту Україною свого інфопростору будуть використовуватися демократичні європейські методи, а не копіюватися російські.
Джерело: УП, блоги
