Відеоблог Євгенія Лешана про те, як президент Росії захотів царювати пожиттєво і влаштував для цього виставу з внесення поправок до російської Конституції. Скрєпи крєпчають, президентська вертикаль влади стає все довшою й товстішою, а російське суспільство не має що протиставити узурпації. Лише одиниці наважилися проголосувати проти.
Отже, Федеральні Збори РФ дозволили президенту Росії Володимиру Путіну бути президентом довічно. Путін мав би завершити своє президентство у 2024 році, але тепер, після нехитрої операції «обнуління» він зможе обратися ще двічі і правити аж до 2036 року, коли йому виповниться 84. Якщо взяти до уваги, що в середньому російські чоловіки живуть 67 років, в Путіна є всі шанси померти президентом.
У січні Путін запропонував поправити Конституцію. Зокрема – зафіксувати пріоритет Основного Закону РФ над міжнародними договорами – щоб не набридали постійним нагадуванням про їхнє порушення. Також у Конституцію вводиться згадка про Державну Раду, заборона на іноземне громадянство для президента і топ-чиновників, певний перерозподіл повноважень між гілками влади щодо призначення уряду і силовиків, а також – зауважте – жорстке обмеження перебування особи на президентській посаді двома термінами.
Ніхто не сумнівався в тому, що Путін це робить заради збереження влади, яку згідно з Основним Законом за кілька років треба буде віддавати. Але президент Росії не поспішав відкривати карти. Натомість, він скликав потішну «рабочую группу» з напрацювання змін до Конституції, яка запропонувала додати до Основного Закону такі важливі доповнення: згадка про віру в Бога як цінність, передану предками; закріплення за русскім народом статусу государствообразующего – державотворчого; визначення шлюбу як союзу чоловіка та жінки; збільшення президентської квоти сенаторів Ради Федерації з 17 до 30% та надання статусу пожиттєвого сенатора колишньому президенту; федеральні органи влади можуть брати участь у формуванні органів місцевого самоврядування; запровадження федеральних територій, які будуть під прямим контролем федеральної влади; одноосібні повноваження президента у призначенні керівництва прокуратури.
Тобто, поправки мали посилити духовні скрєпи Росії та зробити президентську вертикаль влади довшою і товщою. Але інтрига залишалася: як Путін збереже владу? Все виявилося дуже банально. Поправки стали не інструментом переформатування системи влади в Росії, а приводом для формального «обнулєнія» президентських термінів Володимира Путіна, щоб він зміг обратися вп’яте і вшосте.
Звісно, Держдума поправки підтримала. Проти не голосував ніхто, лише комуністи утримались, але це ні на що не вплинуло. Конституційний суд теж схвалив запропоновані поправки, і «обнуление» зокрема. Не виникло серйозних проблем і у парламентах суб’єктів федерації, які формально мали схвалити поправки – і схвалили. Але на місцях вже не все було так одностайно. Росіяни, що не мають представницьких мандатів, виступають проти путінських поправок переважно у соцмережах. Більше трьохсот вчених, юристів, письменників і журналістів підписали колективне звернення, у якому вказують на небезпеки путінської непереборної жаги до влади.
Узурпація влади в Росії відбулася не зараз, а багато років тому, коли союз чекістів, чиновників та нафтовиків поступово знищив демократію в Росії, використавши страх населення перед буремними 90-ми, бажання стабільності та ностальгію по радянському минулому. Росіяни пасивно, а подекуди й з ентузіазмом спостерігали за згортанням свободи у власній країні. Тепер просто спостерігати – замало. В розпал епідемії коронавірусу, 22 квітня росіяни мають прийти на дільниці та проголосувати за поправки до Конституції, ставши співучасниками остаточного встановлення квазімонархії підстаркуватого диктатора – Володимира Путіна. Ця хвороба страшніша за коронавірус, і відкашлювати наслідки путінізму Росії доведеться дуже довго і боляче.
