Российский авторитаризм искажает все — в том числе и слова. Даже самые лучшие. Например, слово «друзья» политический «новояз» РФ означает агентов влияния, которые лоббируют интересы Москвы за рубежом. Именно в этом контексте следует понимать название внешнеполитической инициативы РФ «Международная ассоциация друзей Крыма». Центр журналистских расследований разбирался, кто с кем и против чего дружит на кремлевские деньги.
Мета «друзів Криму» викладена на сайті асоціації. Серед лицемірних слів про «сприяння дотриманню політичних, економічних, соціальних і гуманітарних прав людини та припинення нав’язаної світу інформаційної війни» там, зокрема, вказані такі пункти: визнання легітимності кримського референдуму 2014 року та виведення кримської теми з політичного порядку денного міжнародних відносин.
Тобто, «друзі Криму» навіть не маскуються і прямим текстом кажуть: наше завдання — привчити світ до думки, що Крим — російський, і про крадіжку століття треба забути.
Міжнародна асоціація друзів Криму — це яскравий приклад так званої ҐОНҐО (GONGO) — з англійської ця абревіатура перекладається як Державою організована недержавна організація.
Представники кримських GONGO на прийомі у посла РФ в Польщі, вересень 2019 року Фото: new.crimiz.ru
Недержавні організації — NGO — це потужний інструмент громадянського суспільства, що дозволяє громадянам ефективно контролювати діяльність державних органів та навіть впливати на формування державної та міжнародної політики, захищаючи свободу, демократію та права людини. Для цього треба лише, щоб об’єднання громадян були незалежні від урядів — саме тому вони й звуться неурядовими — non-governmental.
Але авторитарні уряди, ворожі до свободи та прав людини, на власній шкірі оцінивши оцінивши ефективність інструментарію NGO, швидко зрозуміли, що його можна використати для просування власних інтересів. В даному випадку — для просування інтересів Кремля руками підгодованих, залежних від Москви діячів Європи, Азії та Африки.
Перший форум Асоціації Друзів Криму відбувся у листопаді 2017 року в Лівадійському палаці, в межах III Міжнародної Конференції «Крим в сучасному міжнародному контексті». Її Організатором є російська Державна автономна установа «Діловий і культурний центр Республіки Крим», що розташована… у Москві. Саме цей центр здійснює державне організаційне забезпечення заходів із залучення іноземних політиків та представників громадськості до легалізації спроби анексії Криму.
В новинах про діяльність і Асоціації друзів Криму часто згадується людина на ім’я Георгій Мурадов, заступник голови окупаційного уряду Криму та представник президента Росії в Криму. Саме він відповідає за напрям з пробивання дірок у міжнародному дипломатичному бойкоті окупованого Криму. Тих самих дірок, через які іноземні «друзі Криму», наче таргани, пролазять на півострів, а в зворотньому напрямку розносять світом ідеї визнання Криму російським, зняття санкцій та примирення з Москвою.
Мурадова без перебільшення можна назвати хрещеним батьком Асоціації друзів Криму. Фаховий радянський і російський дипломат, він працював у різних країнах, потім — у Департаменті міжнародних зв’язків уряду Москви, і чотири роки був заступником керівника «Россотрудничества» — Федерального агентства у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, які проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці, через яке Москва просуває за кордоном ідеї русского міра, вербує своїх агентів впливу та керує ними.
Київський офіс «Россотрудничества» розміщений на Подолі, на вулиці Борисоглібській, 4. Як виявили розслідування ЦЖР «М’яка сила» та «Резиденти», Росія провадить діяльність у порушення двосторонньої угоди між урядами двох країн. Нею передбачено створення культурних центрів у Москві та Києві, реєстрація юросіб та їх діяльність за законодавством країни перебування. Однак Росія ці домовленості проігнорувала. Під вивіскою Центру культури і науки і на сьомому році війни діє філія федерального агенства «Россотрудничество», утвореного МЗС Росії.
Але повернемось до Криму. Ще однією подією, під час якої в окупованому Криму збираються «друзі Криму», є «Ялтинський міжнародний економічний форум», завдання якого — руйнування економічної та інвестиційної блокади півострова. Показово, що учасники форуму частково ті самі, що й на конференції «Крим в сучасному міжнародному контексті» — і це не дивно, бо кількість друзів Москви у світі обмежена, а таких, які готові потрапити під санкції, взявши участь у токсичному заході на окупованій території — ще менше.
Однак Мурадов недарма їсть свій хліб — йому щороку вдається залучити все більше учасників на подібні заходи.
«Щороку кількість іноземних учасників серйозно зростає. На першому форумі було всього лише 13 іноземних делегацій, на другому — 26, а в нинішньому — вже понад сорок», — хвалився Мурадов у 2017 році.
У 2019 році на «Ялтинському міжнародному економічному форумі» за словами організаторів були присутні гості з понад сотні країн, а на «Форумі друзів Криму» в межах ЯМЕФ — з 89 країн.
Втім, на сайті «Асоціації друзів Криму» цифри трохи скромніші. Там є перелік «національних клубів друзів Криму», серед яких дві російські маріонетки — Абхазія та Південна Осетія — і 18 країн: Австрія, Вірменія, Бельгія, Болгарія, Китайська Народна Республіка, Демократична Республіка Конго, Німеччина, Греція, Ізраїль, Італія, Норвегія, Сербія, Словаччина, Швейцарія, Сирія, Туніс, Туреччина та Велика Британія.
Очолює «Асоціацію друзів Криму» професор Ян Чарногурський — колишній словацький дисидент, що переслідувався комуністичним режимом, та прем’єр-міністр уряду Словаччини у 1991-1992 роках. Щоправда, колишнє дисидентство не завадило пану Яну стати відвертим агентом впливу Росії. Переконаний християнський консерватор,на схилі життя професор зневірився у ліберальній та атеїстичній Європі, і переорієнтувався на ідейно близького Володимира Путіна, який також робить ставку на консерватизм та християнство.
Тепер колишній борець проти комунізму співпрацює з лідером словацьких комуністів Джалалом Сулейманом, який, до речі, очолює Словацький клуб друзів Криму. Водночас Чарногурський звинувачує Україну у фашизмі та висловлюється на підтримку вождя словацьких промосковських фашистів Маріана Котлеби — завидна послідовність. В інтерв’ю кримським телеканалам Чарногурський слухняно зве Крим російським і вихваляє «вільний вибір кримського народу на референдумі».
Джалал Сулейман
Чарногурський такий не один. У світі вистачає діячів, що опинилися на узбіччі політики через власну неактуальність. Таким Кремль пропонує привабливі ідеї, матеріальну підтримку та увагу преси. Та сподівання, що путінські гроші чи путінські багнети повернуть їх до великої політики.
У голови асоціації Чарногурського є два заступники — грек Костантинос Ісіхос та Абдельазіз Мессауді із Тунісу.
Костас Ісіхос — давній активіст комуністичного руху Греції. У 2015 році він став депутатом від лівої коаліції СИРІЗА та отримав посаду заступника міністра оборони Греції. Згодом і СИРІЗА для Ісіхоса виявилась недостатньо лівою, і він доєднався до «Народного єдінства» — маргінальної коаліції радикальних комуністів, троцькістів та маоїстів. Ісіхос регулярно відвідує окупований Крим, а також працював спостерігачем на псевдо-виборах у так званій ДНР.
Абдельазіз Мессауді — «друг Криму» з Тунісу. Він є членом партії «Соціал-демократичний шлях» — Аль-Массар. Також регулярно відвідує Крим і розповідає у підконтрольних Росії ЗМІ про вільний вибір народу Криму та про необхідність скасування санкцій.
Робота у кремлівських друзів Криму не важка — час від часу порушувати санкції та кордон України, відвідуючи Крим, робити потрібні заяви про законність його окупації Росією, світити своє іноземне обличчя на камери під час пропагандистських заходів у Криму і створювати ілюзію їх широкого міжнародного представництва.
Абдельазіз Мессауді, Фото: mfaua.org
Це лише керівництво «Асоціації друзів Криму» — бутафорське, звісно, бо керується ця організація з Москви. Центр журналістських розслідувань розповість про всіх, кого винайняв Кремль у країнах світу для виконання ролі «друзів окупації Криму».
