За дев’ять місяців окупації Криму вимушені переселенці та ті, хто залишився на півострові, отримали від держави підтримку у вигляді трьох законів, та майже зо три десятки постанов, наказів, розпоряджень. За логікою – всі ці нормативні акти повинні крок за кроком вирішувати проблеми кримчан. Нажаль, те, що ми зараз маємо нагадує більше злий жарт: яскрава обгортка, розгортаючи яку, отримуєш безліч штучно створених проблем та неприховане знущання.
Втілення в життя Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення державного підприємства «Кримський дім» від 16.05.14 № 454-р яскравий приклад окозамилювання. Підприємство, основною метою якого є сприяння у задоволенні політичних, інформаційних, освітніх, культурних та духовних потреб кримчан, що отримало рішучу підтримку Прем’єр-міністра України, у вигляді його підпису під документом, так і залишилося на папері. Більш того, це було задекларовано Арсенієм Яценюком в присутності представників ЄС Штефана Фюле та Кетрін Ештон. В реаліях з весни цього року тільки декларації зі сторони влади про нібито виділене приміщення по вулиці Суворова, 9.
І в той же час міністр культури України Євген Нищук вже 5 місяць говорить про проблеми та райдужні перспективи: «Ця споруда потребує реконструкції і ремонту, але це дозволить зробити там справжній культурний центр, де відбуватимуться виставки, концерти, інші культурні заходи і це стосується не тільки кримських татар, але й інших етнічних груп, які живуть у Криму, а зараз переїхали з окупованої території». А ось окупаційна влада півострову не втрачає дорогоцінного часу і вже заявила про те, що у Москві планується створення Державної автономної установи «Діловий і культурний центр Республіки Крим». Відповідне розпорядження було прийнято 25 листопада під час засідання «Ради міністрів Криму». І враховуючи те, що в Москві в перші тижні анексії півострову було створено Міністерство Російської Федерації у справах Криму, то поява та повноцінне фінансування «Кримського Дому» у столиці Росії не змусить себе довго чекати.
А що ж в державі Україна? Створення «загадкової» Державної служби України з питань АР Крим, м. Севастополя та тимчасово переміщених осіб задекларовано Постановою КМУ від 17 липня №297, яка б мала опікуватися анексованим півостровом та тими, хто звідти виїхав, — це тайна за сімома замками.
До цих пір голову служби не призначено.Положення про неї та штатний розклад не затверджено, хоча вже вдвічі оголошувався і проводився, за незрозумілою методикою, конкурс керівника цієї установи. 4 місяці кримчани очікували на формування певної структурної одиниці, яка б забезпечувала права та свободи як тих, хто залишився на півострові, так і тих, хто змушений покинути домівку. Натомість отримали чергову Постанову КМУ від 22 жовтня №625. Неіснуючу та непрацюючу службу Уряд Яценюка перейменував, виключивши з назви слова «та тимчасово переміщених осіб». І знову таємно, не публічно… «За 9 місяців окупації Криму урядовці зрозуміли, що борщ та мухи мають бути в різних тарілках. Не можна питання окупованої території змішувати з питаннями тимчасово переміщених осіб. Здавалося б, що треба радіти. Але! Де поділися «тимчасово переміщені особи»? Що, проблеми вже нема? Навіщо ці маніпуляції з непрацюючою та неіснуючою установою? І останнє, якщо на такі «геніальні» рішення Уряду Яценюка знадобилося аж стільки місяців, то скільки ще знадобиться часу, щоб ця служба почала працювати?», — констатував координатор руху «Євромайдан-Крим» Сергій Мокренюк.
Аби кримчани не розслаблялися й були завантаженими штучно створеними державою проблемами Правління Національного банку України видало Постанову «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим» від 03.11.2014 № 699.
Це положення викликало справедливе обурення правозахисних організацій, та численні звернення щодо неприпустимості формулювання даного документу у цивілізованій державі, яка проголосила в Конституції, що вона є демократичною та правовою. Адже з наступного дня банківські установи почали відмовляти громадянам України, які мають «кримську реєстрацію» у наданні послуг: відкритті банківських рахунків, обміні валюти тощо, посилаючись на вказаний вище пункт нормативного акту. «Дана Постанова носить дискримінаційний характер, протирічить нормам національного права та порушує права громадян України, що перебувають на окупованій території та внутрішньо переміщених осіб з території Криму та міста Севастополя, яких тільки за офіційними даними зареєстровано близько 20 тисяч осіб», — зазначають у своєму зверненні представники правозахисних організацій та рухів.
Також не витримують критики у реалізації дві свіжоспечені Постанови КМУ від першого жовтня «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» № 505 та Постанова КМУ «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» № 509.
У Мережі правових приймалень Криму та Ініціатива “Восток-СОС” костататують, що з моменту виходу у світ вищезгаданих нормативних актів на їх “гарячу лінію” останнім часом надходять численні звернення від переселенців стосовно відвертих порушень у застосуванні державними органами влади. Тому правозахисникам довелося звернутися з відкритим листом до Міністерства соціальної політики з проханням роз’яснити своїм структурним підрозділам, що вони мають право вимагати лише той перелік документів, який зазначений у постановах, хто включений до поняття «члени сім’ї» і т.д. І врешті-решт, заборонити органам соціального захисту населення створювати додаткові перепони для осіб, що переміщуються, у постанові на облік та наданні їм адресної фінансової допомоги.
Як завжди все звалилося на плечі громадських організацій та активістів: переселенцям допомогти у розплутуванні ребусів від органів влади, та й ще і вести роз’яснювальну роботу серед тих, хто реалізує державну політику на місцях.
Додала ажіотажу і Постанова №289 від 04 червня «Про затвердження Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України». Сумбур цих постанов полягає у тому, що кримчанам, які покинули окуповану територію, не маючи відповідного законодавчого статусу, необхідно отримувати, як з`ясувалося дві тимчасові довідки – одну в Державній міграційній службі України, а іншу в місцевих Управліннях соціального захисту населені.
Скоріш за все цієї плутанини можна було б уникнути, якби Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» був би прийнятий ще в червні, а не наприкінці жовтня під час передвиборчих перегонів. Адже 9 місяців вимушені переселенці очікували на цей закон, який нарешті визначив їх статус та надав певні механізми для забезпечення їх прав на рівні з усіма громадянами України. Проте, багато урядових нормативно-правових актів вирішують проблеми переселенців лише на папері, а в житті – створення великої кількості бюрократичних перешкод, часто поза межами здорового глузду.
Слід нагадати, що за даними УВКБ ООН з початку окупації Криму та військових дій на Донбасі кількість тих, хто змушений був покинути свої домівки, перевищує 700 тисяч осіб. Це величезна армія, яка сам на сам залишилася зі своїми проблемами, і її невдоволення зростає у геометричній прогресії. Виникає питання: хто зацікавлений у напруженні всередині держави, яке може призвести до соціального вибуху вже навесні 2015 року?
