Перша заступниця міністра інформполітики Еміне ДЖАПАРОВА та член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Сергій КОСТИНСЬКИЙ — «наші люди» в українських владних структурах. Тобто, делеговані кримськими громадськими спільнотами, а тому питати з них за роботу з деокупації Криму його мешканці по обидва боки Перекопу мають право особливо вимогливо. Наша розмова у програмі «Питання національної безпеки» (ефір ТРК Чорноморська) відбувалась до Великодніх свят і травневих вихідних. Якраз тоді, коли стало зримо зрозуміло, що ситуація на Херсонщині, в Одесі і в цілому — на півдні України стала штучно підігріватись, в тому числі й через ЗМІ та інернет-видання. Чи здатна Україна вести інформаційну війну у відповідь російській чи вже остаточно капітулювала?
Валентина Самар: Ми бачимо, що ситуація у Криму внаслідок репресивних дій, зуболомних методів спецслужб Росії, якими діють будь-які окупанти на будь-якій підконтрольній території, погіршується. Заборонена діяльність Меджлісу, тобто, коло прав і свобод зменшується. Разом з тим розгортається нова хвиля антиукраїнської агітації у південних регіонах України. Здається, травень буде дуже жарким.
Сергій Костинський: Це правда. Дійсно відбувається інформаційний вплив зі сторони окупованого Криму, зі сторони Росії. Дійсно, країна-агресор посилила потужність передавачів. Відтепер сигнал російських радіостанцій та телеканалів добиває на більшу територію України. Ми зі своєї сторони, як Національна рада, провели моніторинг, зафіксували, на яких частотах та каналах відбувається мовлення. Ми цю інформацію надали в Український державний центр радіочастот, СБУ та міністерство інформаційної політики для відповідного реагування. УДЦР має з’ясувати. Оскільки всі частоти координуються на міжнародному рівні, вони мають з’ясувати, чи порушено угоди між Україною і Росією. А вони існують. Якщо так – будуть скарги. Якщо ні – ми маємо шукати методи протидії.
Можна конкретизувати? Про які засоби йдеться?
Наприклад, FM-мовлення. радіостанції добивають до Харкова. Можна російську радіостанцію слухати в центрі Харкова.
Еміне, що говорять результати ваших моніторингів? Я читаю колег із Одеси — кількість сайтів, що спрямовані на розхитування ситуації, ріцзко збільшилася.
Еміне Джапарова: Ми відстежуємо кількість фейків, що там є, які пропагандиські меседжі вкидає через підконтрольні ЗМІ окупаційна влада у Криму. Я була два тижні тому з робочим візитом у Херсоні. Тоді ми робили круглий стіл із журналістами. Дивні речі тоді я почула. Вони кажуть, що держава сьогодні має бути більш жорсткішою саме в питаннях регулювання інформаційного поля. Я думаю, що ми тут маємо домовитися — держава, і суспільство, на яких принципах ми сьогодні вибудовуємо нашу політику. Або ми кажемо, що ми займаємо таку ж позицію, як РФ, яка сьогодні вибудовую абсолютну вертикаль, де чітко блокуються непідконтрольні сайти, або ми все ж таки для себе вибираємо інше.
Я знаю, зараз розгорнулася в соціальних мережах дискусія, в тому числі Айдер Муждабаєв пише багато, вимагаючи від вас, від влади задіяти такі ж інструменти, які є в Росії у особі Роспромнадзору: блокувати сторінки, блокувати сайти, які несуть інформацію, що шкодить національним інтересам України.
Сергій Костинський: Такі закиди є. Ми про це з Айдером спілкувалися. Я сказав про те, що є така велика історія — чи має держава регулювати інтернет? І це була громадська дискусія. Позиція медіа- експертів і журналістів полягає в тому, що держава не має права втручатися в інтернет. Тобто для того, щоб держава відповідно почала працювати в цьому напрямку, з’явилися відповідні законопроекти, треба, щоб громадськість сама домовилася: чи має держава регулювати, блокувати ці сайти, чи ні.
Держава може це і сьогодні зробити — рішенням СБУ. Ми знаємо, що є цілий перелік сайтів, які були заборонені і заблоковані.
Сергій Костинський: На сьогодні немає законодавчої процедури закриття сайтів в інтернеті.
Еміне, на вашу думку, потрібен такий інструмент сьогодні?
Еміне Джапарова: Моя особиста думка, а не як співробітника міністерства інформаційної політики: якщо ми для себе обираємо такий шлях, то ми не застраховані від того, що завтра у нас в країні не з явиться якийсь янукович, який просто підлаштує і використає це на свою користь.
Сергій Костинський: Можна прописати, що ці історії можуть стосуватися лише іноземних інформаційних ресурсів. Тоді ми забезпечимо захист інформаційного простору в інтернеті. Тобто, ця норма не стосується українських сайтів, наприклад. Але якщо сьогодні такий закид буде в медіа — буде скандал. Дуже велика кількість журналістів та громадських активістів будуть проти цього. Треба домовлятися на суспільному рівні.
Еміне Джапарова: Одна частина журналістів каже: цензури не має бути, у нас свобода слова, демократія. Інша частина журналістів каже: ви маєте регулювати. Мені здається, що ми, дійсно, маємо домовитись. І це не питання лише міністерства або Національної ради.
Сергій Костинський: У нас вже є проект, який може розглядатися пілотом: Національна рада забороняє трансляцію російських телеканалів. На сьогодні Нацрада заборонила ретрансляцію 56 російських телеканалів. Залишилися десь 25. В мене сьогодні підписані проекти рішень на наступне засідання по ще декільком, три або чотири, таких телеканалів. Але в жодному разі це не є політичним рішенням. Ми користуємося тільки чинним законодавством.
Еміне Джапарова: З іншого боку ми розвиваємо мовлення. Для нас саме це є стратегічно важливим. Один із механізмів, як бути в цій ситуації, — це розвиток мовлення на окупованій території України і на межі з нею, на Херсонщині. У нас є вдалий проект спільно з ініціативою Національної ради. Була створена робоча група Нацради, міністерства і інших. І зараз формується низка завдань, які ставлять за мету розвиток мовлення. Домовлено вже, що буде вежа у 150 метрів на Чонгарі за рахунок приватного інвестора, який це швидко готовий збудувати. Уже домовлено із Херсонською ОДА, яка має виділити земельну ділянку, на якій буде ця вежа. Яка дозволить мати певне покриття і на Крим, а також посилити вплив українських ЗМІ на Херсонщині.
Прекрасно, що ми ставимося з великою обережністю до всіляких обмежувальних дій, заборон, блокувань і так далі. Але це все було б добре за мирного життя. І коли ми говоримо про те, що окупант веде інформаційну війну, то ми повинні у цій частині йому протидіяти чи продовжувати говорити про цінності?
Еміне Джапарова: Окупація відбулась. Військові сили іншої країни зайшли до частину нашої країни. Якщо вибирати такий шлях, давайте військовим чином забирати Крим назад. Тоді так виходить: ми маємо симетрично діяти?
Інформаційна війна проти Росії ведеться Україною чи ні?
Сергій Костинський: Інформаційна робота є. Але вона відрізняється від того, як веде таку роботу Росія. Ви знаєте, що російські ЗМІ сьогодні працюють єдиним фронтом на РФ. Вони відпрацьовують всі меседжі, що йдуть від Кремля. Вони потужно працюють: і в інтернеті, і в ефірі, і через супутник. Тому що це єдина система і немає свободи слова. І навіть улюблені наші ЗМІ, такі як телеканал «Дождь», за які ми дуже переживаємо, вони теж є частиною цієї системи.
У нас теж нероздержавлених ЗМІ дуже багато ..
Сергій Костинський: Але в нас немає такої системи. ЗМІ сьогодні представляють різні політичні групи.
Це мені нагадує «У нас не було армії, тому ми віддали Крим». Інформаційної армії зараз немає, тому ми не будемо нічого робити… Але подивіться, як реагує на це суспільство. Ми бачимо, яка лавина антиукраїнських сайтів, сторінок в соцмережах, роликів зараз з’являється. Йде потужна підготовка до акцій на друге травня в Одесі, на 9 травня на всьому півдню. Що ви можете протиставити?
Сергій Костинський: Україна дійсно європейська держава, де влада йде по лезу ножа. З одного боку, всі, хто ставить за завдання займатися пропагандою та цензурою – ми даємо на це добро, інша частина суспільства каже: тільки спробуйте запровадити цензуру та пропаганду – ми вам відіб’ємо руки. Ми прцюємо в таких умовах.
Еміне Джапарова: В Херсоні, коли ми зустрічалися із журналістами, вони розказали, що наразі пропаганда російська роздмухує кримськотатарський фактор на Херсонщині, кажучи, що вони хочуть тут свою національну територіальну автономію створити…
Ну, так Іслямов їм так само каже…
Як в такій ситуації бути? Ми розуміємо, що єдиний спосіб – доводити офіційну позицію Меджлісу як представницького органу народу. Адже тільки Меджліс сьогодні має право формувати політичний дискурс. Як нам діяти? У нас немає своїх ЗМІ або ботів. Ми закликали журналістів писати про це, але ми не можемо диктувати.
Є в країні ресурс, який займається професійною контрпропагандою?
Сергій Костинський: Ми говорили про те, що сьогодні Україна була не готова для того, щоб протистояти РФ. Сьогодні ми для себе зрозуміли такі речі: перше – насичення інформаційного простору України власними ЗМІ, радіостанціями, телеканалами, де є білі плями. І по-друге, це обов’язково – протидія інформаційному впливу. Але це питання до силового блоку.
Еміне Джапарова: Питання з телеканалом АТР. Сьогодні це механізм: механізм, однозначно. Ми доносимо через АТР інформацію про те, що відбувається в Україні. Підтримка з боку держави для телеканалу АТР, який є приватним, – хіба це не є підтримкою? Відкриття газети «Кримське слово», яка нещодавно була презентована. Це спільний проект міністерства інформполітики і декількох інтернет-ресурсів, які створили редакційну колегію і видають цю газету. У нас планується вже запуск іншої газети, скажімо так, для чиновників. Для тих, хто сьогодні каже, що в них немає інформації (щодо кримської проблематики — ред.). У нас є проект МЗС: ми кожного тижня через МЗС даємо стисло п’ять коротких новин про всі правопорушення, які відбулись в Криму. МЗС через свої амбасади цю інформацію доносить до чиновників європейських і світових.
Мені здається, що такі кампанії орієнтовані на українців. Тому що для багатьох в Україні Крим сьогодні – це історія, яка їх не стосується. Вони готові віддати Крим, і вони бачать Україну без Криму. Ми розуміємо, що вони є споживачами цих кампаній. Ми для них це робимо. Тут питань багато. У мене особисте ставлення: в цій площині, скільки б ми не робили, мабуть, ніколи не буде достатньо. У нас немає таких ресурсів як у РФ. Там всі ЗМІ сьогодні дійсно працюють на одну задачу, яку сьогодні диктує або Путін, або Кремль. Воно все підпорядковано. У нас не так.
Що готується найближчим часом і що вже є сьогодні окрім того, що є газета і будується вежа?
Сергій Костинський: Ключова ситуація щодо Криму: коли в системі влади є кримчани, питання Криму зрушуються з місця. Насправді, за 25 років, наприклад, на Херсонщині, так і не було вирішено питання щодо покриття сигналом великої кількості сіл, а частоти роздавалися комерційним організаціям. Велика кількість сіл не були цікаві комерційним радіостанціям, тому що це великі витрати, які не компенсуються рекламними бюджетами. Зараз ми зрозуміли для себе, що це є ключове питання. З одного боку, треба протидіяти інформаційному впливу. Але у нас є великі прогалини території, де немає жодного мовлення. Люди поставили супутники, щось ловлять.
Зараз ми готуємо пропозиції щодо прорахунку нових частот, щодо збільшення потужності передавачів і щодо проведення в найближчий час конкурсів для того, щоб нові радіостанції почали працювати. Тому що такі бажаючі вже сьогодні є. наприклад, є Громадське радіо, в яке сьогодні вкладають гроші європейські донори, вони бачать сенс в цій роботі. Ми бачимо роботу Радіо Свобода, на базі якого з’явилося радіо Крим.Реалії. Наше завдання – дати можливість всім, хто сьогодні хоче мовити на комерційно непривабливих територіях працювати.
Для них будуть якісь пільги?
Сергій Костинський: Пільг, на жаль, законом не передбачено, але в рамках робочої групи йде робота над тим, щоби вносились зміни в законодавство, щоб полегшити і прискорити цю процедуру.
Чи обговорюються взагалі питання про створення фонду для програм деокупації Криму? Де б акумулювалися кошти, в тому числі, на підтримку ЗМІ, які працюють на Крим і на Донбас, щоб залучати до них і приватні фонди, і державні кошти, і через конкурс надавати гранти медіа. А не тільки, наприклад, АТР, якому погасять борги за супутникову трансляцію. Бо у багатьох виникло питання: чому таких преференцій не має ТРК Чорноморська, яка теж постраждала через окупацію, навіть більше втратила, бо лише передавачів відібрали 13. Чому таку підтримку не мають інтернет-видання, агенції, що вийшли на материк?
Еміне Джапарова: Тут кілька позицій. Формування бюджету не є компетенцією міністерства інформаційної політики. Це за участі парламентарів, депутатів та інших органів виконавчої влади повинно робиться. Ця робота не ведеться виключно міністерством. Друге – це загальний курс на роздержавлення ЗМІ. Ми кажемо про те, що держава взагалі мінімально втручатиметься і матиме стосунок до ЗМІ так чи інакше.
Щодо АТР, ситуація в тому, що це було спільне рішення міністерства інформаційної політики, міністерства соціальної політики, яке є розпорядником коштів, які йшли на підтримку кримськотатарського народу.
Тобто, допомога АТР буде виділена із тих 60 мільйонів, які у державному бюджеті виділено на фінансування Меджлісу?
Еміне Джапарова. Саме так. І в середині Меджлісу було прийнято рішення, що частина цих коштів була витрачена на телеканал АТР.
Сергій Костинський: Що стосується створення окремого фонду, то ця ситуація є прецедентною для України. Тому що не передбачено жодним законом, щоб держава підтримувала приватні ЗМІ, оскільки це вже питання їх незалежності. Мені здається. Що треба ще працювати з міжнародними фондами, які, мені здається, вже втрачають інтерес до кримської проблематики і більш цікавляться темою тренінгів. В нас є більш практичні запити: підтримка ЗМІ. Ви пам’ятаєте, що минулого року ГО « Інтерньюз-Україна» було проведено конкурс і дуже велика кількість журналістів та ЗМІ отримали технічну підтримку.
Так, і треба нагадати, що багато журналістів і редакцій, які працюють у кримській тематиці, отримали необхідне їм професійне обладнання завдяки премії «Солідарність», якою минулого року був нагороджений лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. Частину цих коштів він пожертвував на потреби незалежних журналістів і ЗМІ. І не тільки кримських.
