В понедельник и вторник состоялись первые собеседования, на которых выбирают руководителя Специализированной антикоррупционной прокуратуры.
Вчера на заседании Конкурсной комиссии состоялись беспрецедентные нарушения порядка проведения конкурса. Они являются логическим следствием избрания парламентом отдельных откровенно некомпетентных, но «своих» лиц, в состав комиссии, пишет в блоге издания Украинская правда Виталий Шабунин, председатель правления Центра противодействия коррупции.
Контрольована Татаровим частина комісії за квотою парламенту нарешті усвідомила, що не зможе протягувати людей Татарова на цю посаду. На заваді цьому сценарію стало те, що за таке рішення мають проголосувати міжнародні експерти – представники квоти Ради прокурорів. Це стало очевидно вчора, коли їм не вдалося протягнути ставленика Татарова і чинного керівника львівської прокуратури Антона Войтенка.
Після цього частина парламентської (татарівської) квоти почала реалізовувати сценарій зриву і дискредитації самого конкурсу: публічно і на очах у міжнародних партнерів.
Тобто Татаров свідомо підставляє країну і президента особисто в період переговорів щодо санкцій по Північному потоку, траншу МВФ та макрофінансової допомоги ЄС.
Що робитиме Зеленський, якщо/коли міжнародні експерти відмовляються продовжувати бути частиною цього трешу та публічно залишать конкурс? Особливо, зважаючи на особисту обіцянку чесного конкурсу президентом своїм Західним партнерам.
Що відбулося?
Вчора голова Комісії, делегована за пропозицією проолігархічної групи «За майбутнє» Катерина Коваль розкрила під час співбесіди дані поліграфологічного дослідження одного з кандидатів – першого заступника керівника САП Максима Грищука.
Нас в ЦПК не можна назвати прихильниками Грищука – ми його неодноразово публічно критикували. Але це не означає, що окремі члени комісії можуть грубо порушувати порядок проведення конкурсу.
Голова комісії Коваль, пославшись на те, що їй не сподобалася відповідь кандидата на поліграфі на одне із запитань, ще раз озвучила це питання на публічній співбесіді. Йшлося про те, чи порушував Грищук режимно-секретні вимоги, чи розголошував він службову та таємну інформацію керівництву офісу генпрокуратури чи іншим особам.
Однак порядок проведення конкурсу, затверджений самою ж комісією, у частині 5 статті 24 говорить, що: «Результати психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа використовуються лише з метою проведення конкурсу, не публікуються та не розголошуються».
Інша частина цієї статті говорить, що: «Результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа використовуються під час проведення співбесіди з кандидатом як інформація ймовірного характеру, яка сприяє оцінюванню кандидата.»
Ці норми означають, що члени комісії не мають права в будь-якій формі розголошувати дані дослідження кандидатів. Але можуть врахувати це дослідження як додатковий фактор в сукупності з іншими обставинами і фактами.
Тобто якщо член комісії і бажає задати одне із запитань, які були на поліграфологічному дослідженні, то повинен зробити це в такій формі, аби не згадувати саме дослідження і не викрити результатів дослідження конкретного кандидата.
Але пані Коваль пішла далі. Під час обговорення комісією кандидата вона вказала, що її сумніви щодо Грищука обґрунтовуються саме поліграфом, що також прямо суперечить порядку: «З урахуванням висновків поліграфа, де кандидат підтвердив певні речі, відповів «так», особливо стосовно розголошення службової інформації, таємної інформації, порушення режимно-секретних вимог… тому я не готова підтримати зараз і проголосувати за те, що Максим Олександрович відповідає всім абсолютно критеріям доброчесності».
Підтвердження: відеозапис засідання комісії за вчора.
Чому це розголошення дискредитує і зриває процес?
По-перше, якщо таке правило нерозголошення є, то його потрібно виконувати. Якщо ж окремі члени комісії вирішили в процесі, що такі дані варто озвучувати, то це треба було встановити загальним правилом для усіх кандидатів без виключення на початку процесу.
Натомість окремі члени комісії відкрито демонструють свою заангажованість та створюють нерівні умови для кандидатів. Бо певен, що проводячи поліграфологічне дослідження і задаючи загальні питання у кожного без винятку кандидата знайдуться проблеми. Але дізнається суспільство лише про тих, кого озвучать не побоюся цього слова недоброчесні члени комісії.
Чому дані поліграфологічного дослідження закриті? Логіка цих норм в тому, що поліграф це далеко не абсолют і ніде в світі за жодних обставин сам по собі поліграф не є і не може бути підтвердження правдивості чи неправдивості інформації. Коли особам ставляться загальні питання, відповіді і реакції можуть бути максимально варіативними і для оцінки треба аналізувати детально контексти цих відповідей. В таких випадках дослідження можуть стати предметом серйозних маніпуляцій. Аби таких маніпуляцій уникнути очевидно це правило закритості і встановили.
По-друге, така поведінка комісії – пряма дорога в суд. Очевидно, що саме по собі розголошення, а ще й здійснене вибірково є грубим порушенням і підставою скасування результатів співбесід в суді. Але такий сценарій якраз і потрібен для тих, хто хоче дискредитувати і зірвати процес.
Публічний шантаж від комісії
Інший член комісії від ОПЗЖ Гуджал вчора сказав: «є деякі речі які мене непокоять, однозначно ті результати, які містяться в поліграфі і ті реакції, які показав сам результат мене не можуть залишати осторонь і я розумію, що при любих обставинах рано чи пізно ці результати можуть з’явитися в мережі інтернет, що в подальшому абсолютно не буде сприяти зміцненню авторитету і не буде підтверджувати об’єктивність членів комісії».
Тобто, чинний член комісії делегований проросійськими силами відверто шантажує кандидатів тим, що дані дослідження поліграфу щодо них можуть бути оприлюднені, а значить і маніпулятивно використані. При цьому доступ до цих даних мають лише поліграфологи та члени комісії.
А уявіть собі, що один з цих кандидатів може виграти конкурс і його можна продовжувати шантажувати таким чином. Це вже пряма загроза державній безпеці і ціна, яку зараз має платити вся країна за спроби Татарова протягнути на конкурсі «своїх» кандидатів. Хоча його влаштовує і взагалі відсутність керівника САП, замість незалежного та гідного, адже наразі через ручну Венедіктову всі питання вдається вирішувати.
