Война всегда несет с собой смерти и разрушения. Впрочем, если мы уже знаем о страшной судьбе тех, кого россияне убили в Буче или Ирпене, о судьбе еще тысяч людей пока ничего неизвестно их родственникам. Они считаются пропавшими без вести. Уполномоченная Верховной Рады Украины по вопросам прав человека заявляет о 16 тысячах людей, которые сейчас разыскиваются. Среди них есть и военные, и гражданские. Почти четверть этого количества пропала в Мариуполе.
Для этих людей в законодательстве Украины есть специальное определение – «пропавшие без вести при особых обстоятельствах». Кроме определения, закон предусматривает специальный механизм розыска, отдельный реестр, социальные гарантии родственникам пропавших без вести. Но до последнего времени это было только на бумаге. И теперь, наконец, парламент принял изменения, которые сделают закон более действенным и дают надежду, что он заработает должным образом, пишет менеджер по адвокации Центра прав человека ZMINA Алена Лунева.
Закон, який не можна виконати
У 2018 році Верховна Рада ухвалила Закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”. Його базою стали Керівні принципи / Модельний закон про зниклих безвісти осіб (МКЧХ).
Окремий закон був потрібен, оскільки в умовах війни, окупації та надзвичайних ситуацій різного характеру традиційні механізми розшуку зниклих осіб не можуть ефективно працювати. Як, наприклад, неможливо силами поліції шукати зниклих безвісти на окупованих територіях чи в районах проведення бойових дій. Саме тому в країнах, які переживали збройний конфлікт (Колумбія, Косово, Боснія і Герцеговина, Сербія, Хорватія та інші), запровадили спеціальні механізми для розшуку зниклих безвісти в умовах збройного конфлікту. І ці механізми довели свою ефективність.
Закон “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти” передбачав створення системи координації органів державної влади, громадських ініціатив та організацій, міжнародних партнерів заради розшуку людей, зниклих безвісти “за особливих обставин”. Тобто у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру. Таку координацію мала реалізовувати відповідна Комісія – постійний консультативно-дорадчий орган Кабінету Міністрів України.
Проте система координації, яка мала сприяти розшуку, так і не запрацювала. Виявилося, що бажання зробити комісію якомога незалежнішою на практиці призвело до того, що вона не могла тривалий час зібратися. А коли комісія зібралася – з’ясувалося, що вона не може ефективно працювати через адміністративні перепони.
Реєстр зниклих безвісти за особливих обставин, який мало адмініструвати державне підприємство зі сфери управління Міністерства юстиції України, так і не створили. Отже, держава й досі не знає точної кількості людей, які зникли безвісти в умовах окупації та збройного конфлікту в Україні від початку збройної агресії росії у 2014 році.
Довгоочікувані зміни
Нова хвиля збройної агресії росії проти України прискорила зміни в законодавстві щодо розшуку зниклих безвісти в умовах війни.
14 квітня 2022 Верховна Рада України ухвалила довгоочікувані зміни до закону, які мають розблокувати роботу щодо розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Учора цей закон підписав президент України, а сьогодні він набув чинності.
Сам текст змін готували вже тривалий час за ініціативи Кабінету Міністрів України. Це вселяє надію на те, що погоджений всіма міністерствами документ ефективно впроваджуватимуть задля розшуку зниклих безвісти в умовах війни.
Тож що передбачають зміни до Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”?
По-перше, тепер цей закон стосуватиметься суто розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і саме їхнього правового статусу. Це дозволить уникати розширеного тлумачення гарантій, які передбачено для зниклої людини та членів її сім’ї.
По-друге, за розшук відповідатиме Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. А саме – Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який є посадовою особою міністерства.
Ця зміна підходу до системи розшуку зниклих безвісти є суттєвою: в попередній версії закону комісія, яка є колегіальним органом, мала координувати різні органи влади та інститути громадянського суспільства. Зараз, по суті, функція “зв’язування” різних державних інституцій, міжнародних та національних організацій буде покладена на Уповноваженого. У цього підходу є й свої переваги: тепер непотрібно буде чекати, поки комісія подолає всі адміністративні та бюрократичні процедури, оскільки координацію поклали на конкретну посадову особу.
По-третє, держателем Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, буде Міністерство внутрішніх справ. З одного боку, є ймовірність, що родичі зниклих не захочуть звертатися до правоохоронних органів (наприклад, якщо вони проживають на окупованих територіях). З іншого – МВС точно має всі необхідні засоби для того, щоб запустити цей реєстр швидко. Що водночас забезпечить оперативний облік зниклих безвісти, а отже і надання їхнім родичам відповідної соціальної допомоги.
Звичайно, важливо, як ухвалені парламентом зміни до закону реалізовуватимуть на практиці. Втім, ухвалення цих змін, про які йшлося останні два роки, є вкрай позитивним кроком на шляху до створення ефективної системи розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
