Ура?! Теперь в армии перевод всех желающих будет осуществляться мгновенно. Три дня для принятия решения. Вся процедура – в гаджетах. Никаких собеседований, личного общения командиров с подчиненными, выявления реальных причин и мотивов. Все будет формализовано и стандартизировано. Вместо человека – его реквизиты, пишет в Facebook Анатолий Гриценко, министр обороны Украины в 2005-2007 годах.
Хтось проаналізував можливі наслідки такого рішення, щоб так голосно його вихваляти? Напевно ні, як і переважної більшості інших рішень, що приймаються владою. Від розмінування Чонгару до згубних для країни кадрових призначень на вищі пости в державі й армії.
Давайте, хоча би стисло проаналізуємо. Так, це допоможе багатьом, хто дотепер не міг перевестися по півроку, рік, півтора роки. Або з кого командири і начальники вимагали за переведення хабар. Це — плюс. І цей плюс, власне, є відповіддю влади на бюрократичну тяганину і здирництво/хабарництво серед начальницького корпусу армії.
А як щодо мінусів, їх хтось проаналізував, перш ніж оцифровувати армію таким чином, в таких масштабах і в такий час?
Задаймо собі хоча б перше питання: в якійсь іншій армії світу — є щось подібне? В жодній. Від найслабших до найсильніших. Від монархій і диктатур до супер-демократій. В жодній армії такого не було і немає, на всій нашій планеті. Не дивно? Добре, спишемо це на нашу національну інновацію, такий собі планетарний винахід нашої влади, до якого інші влади просто не додумалися.
Але тоді, може, варто було поставити і чесно проаналізувати друге питання: чому і куди буде бажання перевестися, коли запуститься цей новий надшвидкий механізм?
З тилу на фронт — чи з фронту в тил? Напевно ще не встигли загинути чи потрапити на фронт всі добровольці, патріоти першої хвилі мобілізації, тому припускаю, що 5% (саме їхніх) рапортів будуть з проханням швидко перевестися на фронт, а 95% насильно мобілізованих — подалі від фронту. Сприятиме це стримуванню ворожого наступу? Моя відповідь — ні.
Тепер про переведення уже воюючих, в межах лінії фронту. Тут будуть дві мотивації до масових переведень. Перша — з бажанням залишити недоукомплектовану людьми бригаду, зі слабким озброєнням і слабким забезпеченням, щоб служити в бригаді елітній, набагато краще укомплектованій і оснащеній озброєнням, з кращим потоком логістики і волонтерської допомоги. Слушна мотивація, логічна, обґрунтована? Для солдата — так, абсолютно. А якщо дбати про стримування ворога по всій лінії фронту? Якщо задовольняти такі рапорти, то що залишиться у не елітних бригадах, яких переважна більшість — по одній-дві роти? Це сприятиме стримуванню ворожого наступу? Моя відповідь — ні.
Другою причиною потоку рапортів про переведення в межах лінії фронту буде бажання позбутися командира-самодура, чи недосвідченого командира, який приймає непродумані, помилкові рішення, що призводить до тяжких втрат — щоб воювати під началом толкового командира, який приймає вірні рішення і береже своїх солдат. Слушна мотивація, логічна, обґрунтована? Для солдата — так, абсолютно. Але…
Чи завжди солдат, особливо сам ще не зовсім навчений, насильно мобілізований, часто готовий підняти руки ще до пострілу — спроможний оцінити правильність командирських рішень? Чи відрізнити вимогливість і волю командира, який зобовʼязаний їх проявляти для досягнення мети, за яку він несе персональну й одноосібну відповідальність, — від придирництва, впертості, тупості? Не певен.
Думаю, скоріше тікатимуть (через переведення) від вимогливих і рішучих, які можуть і прискіпливо навчати, і жорстко карати — до безхарактерних панібратів, які все дозволяють і прикривають безкарно. При тому, що самодурів вистачає, і на фронті, і в тилових штабах, це теж гірка правда.
В інших арміях, де дбають про моральний клімат серед солдат, дбають про їхню підготовку, щоб берегти їхні життя, але водночас і найперше дбають про бойову ефективність і виконання бойових завдань, — там не цифровізацією рапортів чи заміною прямого спілкування клацанням у гаджетах замінюють.
Там займаються пріоритетно офіцерським корпусом, належно готують перед призначенням і контролюють офіцерів під час перебування на посадах, проводять селекцію і просувають на вищі посади найдостойніших, спроможних мотивувати і керувати підлеглими поважливо, але твердо, в рамках статутів і моралі, вимогливо, але без знущань і перегинів.
Саме в кадровій політиці, в підготовці й просуванні не чиїхось любимчиків чи друзів, а дійсно достойних офіцерів треба шукати рішення на отой, нагадаю, первинний солдатський запит — спростити бюрократію, викорінити здирництво/хабарництво при переведеннях. Бо саме офіцери створюють (або не створюють, якщо на своєму місці) причини для потоку рапортів.
А щодо недоукомплектованості людьми чи технікою, чи потоку бажаючих з фронту — в тил, тут потрібні ротації і грамотні штабні рішення. Приміром, припинити створення купи нових бригад, для яких нема ні людей, ні техніки — натомість зміцнити фронтові бригади й забезпечити хоча би частково для них ротацію. Але й ці рішення — коли не приймаються, то знову ж таки, офіцерами, командирами і начальниками в штабах.
Коло замкнулося. І розірве його не спрощення й прискорення переведень — пріоритетне формування гідного офіцерського корпусу. Гідного на всіх посадах, від Головнокомандувача — до командира взводу.
Тоді й потоку бажаючих переводитися не буде (крім бажаючих втекти з фронту, але мова й турбота не про них).
А нині прийняте й широко розрекламоване рішення, якщо не буде швидко і суттєво скориговане, — воно лише підірве боєздатність армії, розірве притаманну армії (усім арміям світу) вертикаль єдиноначалля, ускладнить відносини між командирами і підлеглими, відтак унеможливить якісну підготовку солдат офіцерами на фронті, в підсумку — розвалюватиме нашу армію зсередини і допоможе ворогу захоплювати нашу країну ще швидше.
Армія — це не про вибори. Солдати не повинні обирати собі командирів, голосуючи рапортами про переведення. Армія — це жорстка структура, що базується на вертикалі єдиноначалля. На праві командира приймати рішення і обовʼязку всіх підлеглих його виконувати. З персональною відповідальністю командира за виконання поставлених завдань. От підготовкою і селекцією достойних командирів владі й треба займатися. Замість привнесення в армію шкідливих для неї виборчих процедур.
