После визита в США: мы в лучшей ситуации или в худшей?

Мнения
Елена Зеркаль, замминистра иностранных дел Украины по европейской интеграции (2014-2019). Фото: RFE/RL

На эмоциональном уровне президент Украины одержал безоговорочную победу и получил поддержку как в Украине, так и в Европе. Никто не любит, когда большие оскорбляют маленьких. Морально большинство европейцев на стороне Украины и это, похоже, станет дополнительным толчком для создания такого уже перезрелого Европейского оборонного союза, в котором и Украина сможет быть полноправным членом, пишет в Facebook Елена Зеркаль, заместитель министра иностранных дел Украины по европейской интеграции (2014-2019).

Дипломатичний скандал такого рівня добиває оспіваний колективний захід і фактично ставить хрест на трансатлантичній єдності. Це не може не засмучувати, бо це було і є головною метою Кремля.

Трансатлантична єдність формувалася у часи холодної війни і базувалася на наявності одного спільного ворога. Інерція єдності зберігалася доволі довго після розпаду СРСР, але ренесанс правих ідеологій та антиглобалізму виявили відсутність спільного ворога і різність інтересів.

Світ вже почав ділиться на клани та союзи за інтересами. І єдність Європи тепер не відповідає інтересам США, на розкол континенту будуть впливати з різних сторін.

Переформатування союзів вже не зупинити і створення оборонного союзу це перший крок. Він точно не буде легким і точно буде реальною перевіркою для країн Європи на здатність домовлятися. Перш за все про гроші: хто і скільки вкладає і яким чином наповнюється бюджет. А також перевіркою на здатність домовитися щодо розподілу цього бюджету між країнами учасницями, та визначення у що саме вкладати ресурси. Адже у кожної країни є своє уявлення про це і своя зацікавленість.

Що точно можна назвати позитивом, це готовність Британії та Франції працювати з Україною над розробкою плану «припинення бойових дій» перед тим, як представити його президенту Трампу. Такий дипломатичний союз та підтримка значно посилюють наші позиції, і це може зруйнувати омріяні плани Москви.

Ну, і свій слід в історії Білого дому ми залишили точно.