Нам придется более эффективно защищать свою электоральную демократию, если давление на Украину будет продолжаться одновременно и из Вашингтона, и из Москвы, пишет в Facebook Ольга Айвазовская, председатель правления Гражданской сети ОПОРА.
Я досі переконана, що сьогоднішні лідери обох держав не розуміють ані України, ані українського суспільства. Якщо щодо стратегічного ворога — це добре для України. Росіяни завжди недооцінювали наше суспільство. Вони були впевнені, що їх вітатимуть з квітами в 2022 році, бо вони ж вклали стільки коштів в політичний ландшафт, але не склалось; вони були впевнені, що на Майдані — люди за американські гроші, а всі протести будь-де, то не голос людей взагалі, а лише пропагандистська картинка «режиму», тому їх марш колонами була не дурість, а самообман та завищені показники успішності їх лоялістів та агентів тут.
Натомість, нова адміністрація в США діє, не приймаючи, що в країні не працює логіка корпортивного управління і якщо CEO іншої компанії вам не подобається, то на його зміну має право лише один власник — народ/виборець, а не той, хто хоче поглинути компанію з усіма її активами. Повага до виборця та вибору — мала б бути логічною позицією для Дональда Трампа, який вірить, що у 2020 році у нього забрали президентство. Натомість, ситуація доходить до абсурду, коли іноземні медіа щодня публікують нові та нові «інсайти» вже не про вибори під час війни, а про заміну керівництва, щоб продовжувати діалог. Ну, друзі, тоді і ви помиляєтесь і даруєте Зеленському другий строк, якщо і далі так продовжуватимете.
Моє ж переконання полягає в тому, що чим більше сторони, які не готові діяти, чи зважати на наші інтереси помиляються щодо нас, тим краще для нас.
В темі ж поствиборчої електоральної боротьби я би сфокусувалась на боротьбі за захист чесних та вільних виборів, коли вони стануть можливими. І така дивина, що організація, яка ініціює заяви та комунікації проти виборів зараз постійно наполягає на підготовці до них. Бо ми вже не встигаємо, адже, рік-два-три і їх доведеться проводити в умовах, коли міжнародне право зламане, стандарти — другорядні порівняно з чиїмись інтересами і втручання росіян буде реалізовуватись по найгіршому сценарію. Не говорити, що ми та наша електоральна демократія в небезпеці — загойдувати себе мріями про «чорних лебедів», які зграями налетять на ворогів та допоможуть нам вистояти. Це недоросла позиція. Ми вистоями на противагу всім недобрим вчинкам, які вчиняються і будуть вчинятись проти нас.
Не готуватись під час війни до боротьби за чесні та вільні вибори, то як знати, що за якийсь час вам бігти марафон (42 кілометри), а у вам замість якісного взуття банні шльопанці, на вулиці, можливо, буде зима, а ваше тіло не тренувалось вже 5 років і обросло зайвою вагою та має неймовірно низький тонус. Я не знаю, як ще пояснити, що можна бути проти виборів під час війни та готуватись їх захищати після її завершення. Якщо правила колись працювали на нашому боці, то сьогодні вони стають все більш примарними на фоні агресивної політики. Це нам доведеться бути дорослими та захищати те, що є лише нашим. Наш вибір.
