Прямая речь Зеленского относительно т. н. договора о полезных ископаемых: «У нас очень много этих договоров о полезных ископаемых. И потому я хотел бы к этому подходить не теоретически, а практически. И тогда, когда будет конечная версия от США того или иного договора, очередного. Потому что постоянно меняются условия. И мне кажется, будто мы уже договорились, что будет рамочное соглашение, а уже потом полное соглашение. А сейчас, я так понимаю, Америка изменяет эти правила и предлагает сразу полное соглашение», — сказал президент.
Ключевое – США изменяют «эти правила», то есть правила игры меняются по ходу игры. Начали игру в шахматы, продолжили игрой «в Чапаева», а в завершение – доской по голове. Так выглядит…, пишет в Facebook Михаил Гончар, президент Центра глобалистики «Стратегия XXI».
Чому США міняють правила і умови? Та тому, що паралельно йде трек домовленостей з росіянами в рамках пакту Віткоффа — Дмитрієва з формування глобального партнерства Трампа — Путіна. А точніше — глобального партнерства заради глобального ж здирництва. Не випадково Пу завів мову про Арктику і нібито випадково «згадав» що Америка претендувала на Гренландію ще в середині ХІХ століття. Подальший історичний екскурс Пу створює враження обґрунтованості претензій Трампа на Гренландію, мовляв, давно США її хотіли.
І ось тут якраз і криється відповідь на питання якою може бути оборудка двох безумців, спраглих до переділу світу.
Путін підтримає Трампа в питанні Гренландії, Трамп підтримає Пу в питанні України. «Ти хочеш Україну? Тримай, ось моя угода по мінералах, в якій я заправляю всім, що є в Україні, через мою більшість і контрольну позицію в управлінні Фондом (п’ять людей, троє з них від США з повним правом вето)», — так може виглядати пропозиція Трампа Пу у разі, якщо українська сторона погодиться на підписання тої дикості, що запропонована з Білого дому.
Зі свого боку, Пу не буде заперечувати і з розумінням поставиться до анексії Сполученими Штатами Гренландії, адже, мовляв, претензія історично обґрунтована. «Ми говоримо про серйозні плани з американської сторони щодо Гренландії. Ці плани мають давнє історичне коріння», — сказав Пу на Міжнародному арктичному форумі в Мурманську 27 березня.
Відомий британський правник Алан Райлі, якого знаю певно років зо 15, якщо не більше (з часів протидії ще першому «Північному потоку»), дав детальний юридичний аналіз неприйнятності для України американського проекту договору про корисні копалини.
На основі цього аналізу можна дійти висновку що юридична схема управління фактично американським «Фондом «Україна» (місце реєстрації — штат Делавер, внутрішній офшор США) надає можливість адміністрації Трампа передати цей актив третій стороні в будь-який час. Здійснити розмін українського активу, сконцентрованого в американських руках, якщо інші руки запропонують вигідну Deal, ніщо не заважатиме, адже для Трампа deal — понад усе. А якщо аборигени будуть проти, то можна «дошкою по голові» в російському стилі нетрадиційної гри в шахи.
Чиї це будуть руки і з ким може бути Deal, цілком зрозуміло. Принцип «ти мені, я тобі» вже простежується у форматі двох глобальних здирників.
В якості доважку до України Пу ще може отримати від Трампа згоду на анексію норвезького архіпелагу Свальбард (Поморскіє острова) в Арктиці.
Ось така картина глобального здирництва двох схиблених геронтократів вимальовується. І ще одне — пропонована Трампом Зеленському оборудка «по мінералах» з послідуючим перепродажем «активу», цілком вписується в стратегію «віддирання Росії від Китаю» через зваблення Пу Україною. Мовляв, ти 12-й рік воюєш за цей актив, поклав мільйон своїх людей, а я його без війни здобув за кілька місяців і готовий продати…
Deal!
Тож, вологим мріям загарбників, звідки би і в якому вигляді вони не приходили, маємо покласти край спільними зусиллями.
