По ходу Верховная Рада планирует освоить продажу индульгенций для проваливших контракты в оборонке.
В Раде зарегистрирован законопроект, которым предлагается создать перечень предприятий, действия которых, даже если они формально имеют признаки преступления, могут не считаться уголовным правонарушением – если их признают направленными на «общественно полезную цель» в интересах обороны, пишет в Facebook Татьяна Николаенко, журналистка и член гражданского антикоррупционного совета при Минобороны Украины.
?Цитую:
«Стаття 43-2. Виконання державного контракту (договору) з оборонних закупівель
1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене під час виконання державного контракту (договору) з оборонних
закупівель службовими особами юридичних осіб, включених у встановленому порядку Міністерством оборони України до Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, яке хоча формально містить ознаки кримінального правопорушення, проте було спрямоване на належне виконання державного контракту (договору) з оборонних закупівель, було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети, пов’язаної із укріпленням обороноздатності держави та її оборонного потенціалу, і не створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи».
?Вибачаюсь, але дуже хочу перепитати: а якщо завод Шимана не створив екологічну катастрофу, а просто поставив 20 тисяч бракованих мін, але ж дуже старався і намагався працювати понад потужності, тоді як — це вже суспільно корисна мета і нема чого карати гарну людину і господарника? Чи як?
❗️ Нам навʼязують оціночне поняття “суспільно корисної мети”, яке дозволяє виправдати будь-яке порушення – від зловживань до розтрат. (Ну купили з благої мети курточки у родича Касая, ну полізли потім ті курточки в руках, ну що поробиш…)
? І це ще не все. Імунітет поширюється на дії, вчинені навіть до включення підприємства до списку.
Наприклад, якщо СТЕ колись законтрактували за ненайнижчою ціною, а потім вони щось не довезли — ну то ж війна, не будемо чіпати. Так?
?А якщо і розслідувати, то тільки рішенням генпрокурора.
Стаття 616-1 КПК:
▪️Розслідування щодо службових осіб підприємств ОПК дозволяється лише через погодження з Генпрокурором.
▪️Усі слідчі дії, включно з обшуком, арештом, повідомленням про підозру, мають проходити через додаткові бар’єри – погодження, додаткові документи, перевірки включення до переліку МОУ тощо.
▪️ Якщо підприємство потрапляє до переліку ОПК після того, як вже були застосовані заходи забезпечення (обшук, арешт майна тощо), воно може або оскаржити ці заходи; або вимагати припинення дій, навіть якщо рішення ухвалене судом.
? Практично це означає: прощавай можливість повноцінно розслідувати справи НАБУ і САП, якщо мова про підприємства з «Переліку».
? Закон формально не згадує чиновників Міноборони.
Але: якщо посадовці МОУ укладали контракти з такими підприємствами і заявлять в суді, що діяли “в інтересах обороноздатності” — вони теоретично зможуть теж уникнути відповідальності, посилаючись на цю ж статтю.
Наприклад, Олена Щербан з ЦПК вважає, що це напряму стосується Лієва, який підписував контракт із «Львівським арсеналом», що так і не поставив міни.
? Коротше: всі звірі рівні, але є рівніші.
А далі що — відпустимо Шаповалова, Хмельницького і Гринкевичів? Всі ж старались для оборонки. Навіть коли залишали армію без мін і штанів.
