31 августа в оккупированном Крыму в Симферополе российские силовики заблокировали Кафедральный собор Святых равноапостольных князей Владимира и Ольги Украинской православной церкви Киевского патриархата, главного и единственного действующего в городе храма УПЦ КП. Российские судебные приставы, не предоставив никаких документов архиепископу Симферопольскому и Крымскому УПЦ КП Клименту, взломали двери и вынесли церковное имущество из часовни Кафедрального собора. При этом они не составляли опись вещей, и не предлагали архиепископу подписать какой-либо акт об изъятии церковного имущества. Когда владыка попытался пройти в заблокированный собор, судебные приставы повредили ему руку. Архиепископ Климент потребовал от крымского управления ФСБ РФ расследовать действия силовиков, блокировавших храм, а также обеспечить безопасность прихожан. В эфире программы «Вопрос национальной безопасности» (проект Центра журналистских расследований) он поделился своими версиями произошедших событий вокруг храма УПЦ КП.
В мене була одна зустріч в «міністерстві внутрішніх справ по Республіці Крим». 31 серпня був напад, а 1 вересня ми відпрацьовували всю ситуацію. Я виклав все на папері і це стало основою доповідної, яку «міністерство внутрішніх справ» відправило на Москву, бо вночі був запит з Москви щодо ситуації, яка була в Криму. Але що з’ясувало «міністерство внутрішніх справ» — ті дії, які були проведені 31 серпня, вони не були узгоджені ні в «прокуратурі», ні в «МВС Криму» і це для «кримської міліції» був шок. Тобто за їх спиною проводилися дії, на які вони вже не можуть вплинути.
В мене є дві версії нападу на храм. Перша версія може збігатися з тією позицією, яку висловив голова Служби безпеки України Василь Грицак у застереженні до голови ФСБ Росії про недопустимість терористичних актів на території Росії, які нібито могли готувати українці, для того, щоб ввести війська в Україну. Якщо дивитися на цю ситуацію, що в мене, вона може бути складовою частиною цієї великої геополітичної гри. Коли ми зі святійшим Патріархом Філаретом обговорювали деякі міжрелігійні ситуації, то дійшли висновку, що найнебезпечніша ситуація сьогодні в Україні є на протистоянні віруючих Московського і Київського патріархатів. Свого часу, ми знаємо, що російські війська були введені на Донбас і в Крим нібито для того, щоб «захиститив» російськомовних. Зараз, коли розігралася ця карта з управлінням Кримської єпархії УПЦ КП, можуть бути значно страшніші наслідки. Знищення Кримської єпархії може спровокувати міжконфесійне протистояння Московського і Київського патріархату в Україні в цілому і на фоні цього дати можливість Путіну ввести війська або «захисників», які б захистили Українську православну церкву Московського патріархату на теренах України. Це версія, яка може перетворитися в реальну ситуацію.
Друга версія, про яку я подумав зразу після того, що відбулося. Через церкву Київського патріархату, через ту ситуацію, яку зараз по-суті спровокували (російські) судові пристави разом з «міністром майнових і земельних відносин Криму» Анною Анюхіною і її помічниками, (хочуть) вдарити по Сергію Аксьонову (так званий «голова Криму» — ред.). Ситуація економічна в Криму дуже складна і ще не вистачало одного-двох факторів, щоб показати, що тут ті, хто у владі, вони не спроможні. І так, руйнуючи церкву Київського патріархату, збурюючи населення, вже далі продовжуючи заводити чисто росіян з Росії, які ніякого відношення не мали до всіх цих років попередніх, і за це відповідає наша «кримська влада», бо ми їх всі знаємо один одного. Тому це вже може бути направлений удар на зміну всієї системи, яка зараз є Криму.
Ось такі в мене думки. Наслідки можуть бути значно страшніші, ніж просто ліквідація церкви Київського патріархату у Криму.
В цій ситуації, яка склалася, я можу сказати одне: в Криму з’явилася нова третя сила, яка буде поступово вводити російські порядки на теренах Криму. Що це за сила, що це за люди, ми поки що не можемо сказати.
Спочатку завдали удар по кримським татарам і почали їх видавлювати. Зараз серйозний удар завдається по церкві Київського патріархату. А, вдаривши по церкві Київського патріархату, вже завдається удар по всій українській громаді, яка проживає в Криму.
Я можу сказати лише одне: я з Криму живим нікуди не поїду, навіть, якщо вони все у мене відберуть.
З Божою допомогою я знаю, що буду робити далі і як це буду робити. Це принципове питання. Я корінний кримчанин, моє коріння в Криму. В мене немає іншого коріння. Досить Архангельська, де було знищено половину моєї родини, досить Уралу, куди в 1944 році вони були вислані. Я звідси не поїду, якби їм не хотілося.
