Канцелярия прокурора Международного уголовного суда (МУС) Фату Бенсуда опубликовала отчет за 2017 о действиях по предварительному расследованию событий на Майдане, в оккупированном Крыму и на востоке Украины. Правозащитники считают этот отчет своего рода дорожной картой для дальнейших шагов по документированию преступлений и подготовке доказательств для МУС. Но не более. Потому как и год, и два после подачи Украиной заявок в МУС о вероятных преступлениях на Майдане, в Крыму и на Донбассе, собственно уголовное дело в МКС ни по одному из направлений не открыта и их расследование не ведется. Однако это нормальная с точки зрения сроков практика международного суда, и, чтобы понять это, стоит ознакомиться с процессами в отношении других стран.
Важным для украинцев есть, прежде всего то, что МУС, несмотря на нератификацию Украиной Римского устава, но обращения в суд с соответствующим заявлением, признал свою юрисдикцию в названных эпизодах. Важно, что уже на предварительной стадии прокурором МУС события 2014 года в Крыма квалифицированы как межднародний вооруженный конфликт между Россией и Украиной, а сам полуостров определен как оккупированная РФ территория. С этой позиции, зафиксированной еще в прошлогоднем отчете, попробуем проанализировать ситуацию и перспективность этого и других обращений Украины в межднародние суды. Участники программы Вопрос национальной безопасности — Дарья СВИРИДОВА, юрист Украинского Хельсинского союза по правам человека, Надежда ВОЛКОВА, юрист Центра стратегических дел Украинского Хельсинского союза по правам человека (проект Центра журналистских расследований, эфир ТРК Черноморская)
Валентина Самар: Перед розмовою про звіт офісу прокурора МКС, торкнімося сьогоднішніх протестних подій в україні, тим паче, що багато людей вважають, що це може мати якийсь серйозний розвиток для нашої країни.
Нагадаю, що останніми днями на нас просто впала злива подій: зрив з боку ГПУ та СБУ восьми спецоперацій НАБУ, затримання детективів, що працювали під прикриттям, інформаційна атака на антикорупційні органи. Далі – Юрій Луценко відмовився летіти до США на Глобальний форум з повернення активів. Вночі вийшла жорстка заява Держдепартаменту США, де було засуджено атаку на НАБУ. Натомість, замість очікуваної реакції на цю заяву, ми побачили затримання «друга президента» Міхеіла Саакашвілі, оголошення йому підозри у отриманні грошей від Сергія Курченка. Протести в Києві тривають. Що відбувається в Україні? Бо в Росії вкотре розказують, що її вже немає.
Дарія Свиридова: Україна є і буде, і я б не драматизувала ці події. Безумовно, це складний період становлення країни, і з появленням нових правоохоронних органів, антикорупційних, в тому числі, є певні політичні події. На відміну від того, що відбувається на окупованих територіях, є дуже позивним те, що ми маємо в правоохоронних органах. Те, що там відбувається, стає в певній мірі публічним, і громадськість має можливість отримувати, не факт, що достовірну, але різну інформацію з різних джерел, і надавати самостійну оцінку цим подіям. І що найголовніше – брати безумовну участь в протестах, у висловлюванні своєї згоди або незгоди з тим, що відбувається.
Я особисто зараз не хотіла б давати оцінку цим подіям, чесно кажучи, бо, як на мене, вони з точки зору права і здорового глузду потребують певного часу і більш достовірної інформації з приводу того, що відбувається. Сьогодні ми це можемо коментувати виключно з публічних позицій політиків та представників прокуратури. Але нашим громадянам на окупованих територіях важливо розуміти – те, що ці процеси відбуваються, те, що вони публічні – це дуже важливо, і це теж певні процеси демократичного суспільства. Вони складні, вони іноді на грані ризику, можливо, відбуваються певні порушення закону, чому має бути надана оцінка відповідно до певних розслідувань, але це те, про що, на жаль, позбавлені говорити мешканці окупованих територій стосовно тих представників влади, які сьогодні контролюють території, де проживають ці мешканці.
Валентина Самар: Чи бачите ви якісь ризики, які на сьогодні існують для подальшої діяльності антикорупційних органів, для продовження тієї політики, яка була заявлена і на національному, і на міжнародному рівнях українським урядом? Чи це не реакція, не реванш старих сил?
Надія Волкова: Мені відомо про те, що такі розмови ходять, і обговорення цього саме в такому контексті відбувається, але нам важко надавати якусь політичну оцінку цьому, тому що ми не є фахівцями. Але з точки зору того, що відбувається у слідчих органах, взагалі важко зрозуміти, де чорне, де біле, чесно кажучи. Тому ми зараза спостерігаємо. Дуже добре, що це все контролюється міжнародною спільнотою, тому що в них і досвіду більше, і впливів більше, і напевне, вони краще бачать ці всі проблеми з геополітичної точки зору, і можливо, вони зможуть надавати якісь поради і направляти в потрібному напрямку.
Валентина Самар: Як для себе ви при прочитали заяву Держдепартаменту США?
Дар’я Свиридова, адвокат УГСПЛ Фото: investigator.org.ua
Дарія Свиридова: Безумовно, корупція, на жаль, сьогодні – найбільший виклик країні і її розвитку, як на мене, це навіть більша загроза, ніж збройний конфлікт на території України. Це серйозний виклик і загроза, в тому числі, і правам людини. І це не завдання лише влади, це завдання кожного громадянина цієї країни – чесно відповісти собі на питання, чи готовий кожен особисто боротися з корупцією, в тому числі, на побутовому рівні. Це серйозне завдання для нас усіх.
Валентина Самар: Його бачить влада, на ваш погляд? Для того, щоб сподіватися на міжнародний фронт боротьби з агресором, в тому числі, на міжнародні суди? В той час, коли не відбувається розслідувань подій на Майдані, в окупованому Криму та на сході України, в тому числі, і через корупційні аспекти?
Надія Волкова: Мені здається, що це питання боротьби з корупцією дуже заполітизоване. Насправді, є юридичне вирішення цих питань і воно більш доречне в цьому випадку. Але через те, що на цьому робиться певний піар, це заважає тому, щоб відбувалися правові процеси. Якщо дати їм ходу, то мені здається, буде легше. Насправді, ті розслідування, про які ми кажемо зараз, безпосередньо перебувають під впливом тих подій, які відбуваються зараз в Україні. І фокус від важливого переходить на якісь речі, які сьогодні є, а завтра немає: політичні сили змінилися, прийшли інші люди, а ті злочини, які відбуваються, воєнні злочини як не розслідувалися, так і не розслідуються. Ми маємо це пам’ятати і тримати свій фокус на важливих речах.
Валентина Самар: Україна подалася проти Росії в усі міжнародні суди, куди тільки можна було, плюс арбітражі та Міжнародний трибунал ООН з морського права. І на це витрачено багато грошей – близько 10 мільйонів доларів ми заплатили іноземним адвокатам та юристам, які працюють з нашими позовами в міжнародних судах. Разом з тим, коли я подивилася на цей звіт прокурора Міжнародного кримінального суду за 2017-ий рік, то побачила, що, особливо по Криму, нового там не дуже багато.
Надія Волкова: І по Сходу теж.
Надія Волкова, юрист Центру стратегічних справ УГСПЛ Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Для нас важливі позиції стосовно того, щоб події в Криму кваліфікувалися цим прокурором як міжнародний збройний конфлікт, що окупація триває. Але там названі тільки одиниці людей, які постраждали: лише 10 людей, які викрадені, лише 10 людей, які зникли без вісти. Хоча ми знаємо що це десятки людей. Що ви про це думаєте?
Дарія Свиридова: Мені здається, що не потрібно покладати якихось надмірних та марних очікувань саме на офіс прокурора на даному етапі цього провадження. Треба розуміти, що сьогодні ситуація щодо України, яка розглядається офісом прокурора, знаходиться на певній стадії попереднього розгляду.
На сьогодні навіть ще не відкрите розслідування. Офіс прокурора поки тільки приймає різні матеріали, інформацію від агентів держави, представників неурядових організацій щодо ситуації конфлікту на сході України і в окупованому Криму. Сьогодні вони приймають ці матеріали, верифікують їх, перевіряють на достовірність і вивчають їх на предмет того, чи можуть вони вказувати на те, що на цій території чиняться злочини, які підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. І тільки наступним кроком, ми сподіваємося, буде те, що офіс прокурора прийме рішення про початок розслідування.
Тому на даному етапі офіс прокурора дуже обережний в своїх висловлюваннях. Але, як на мене, що стосується саме Криму, ще з минулого звіту офісом була виражена позиція щодо того, що ситуація з Кримом є міжнародним збройним конфліктом між Україною та Російською Федерацією, є окупацією, а це дуже важливо. Більше того, підкреслені певні злочини, щодо яких офіс прокурора каже, що в них є певна інформація, яка може вказувати на вчинення тих чи інших злочинів на цій території. Мені здається, це теж важливо, і це певний дороговказ, в тому числі і неурядовим організаціям, жертвам порушень і державі, яка має збирати цю інформацію та подавати її.
Прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі Фату Бенсуда Фото: un.org
Валентина Самар: Чисто процедурно це нормально, що цей попередній етап триває вже два роки? Це малий термін, нормальний термін, чи наші агенти держави недопрацьовують? Адже нічого нового там майже не з’явилося?
Дарія Свиридова: З’явилося. Щодо Криму з’явилася нова інформація. Для прикладу, якщо я не помиляюся, в звіті прокурора за 2016-й рік не зазначалося про злочини, які стосуються експропріації та незаконного вилучення майна. Цього року ця інформація з’явилася, і я можу подумати про те, що ця інформація, в тому числі, з’явилася завдяки поданням, які готували неурядові організації та прокуратура АРК стосовно злочинів щодо майна. Тому не можна казати, що зовсім нічого не змінилося, але два роки – це не той термін, за який ми можемо побачити швидкі результати.
Надія Волкова: Є, наприклад, подання деяких неурядових організацій з приводу дронів, які використовувалися в Пакистані та Афганістані, і Америка залучена до цих подій. Це події десятирічної давнини. І це таке саме подання, звернення до Міжнародного кримінального суду, щоб відкрили провадження. Так само по Іраку. Коли закінчилася війна в Іраку? Досі не відкрите провадження, вони досі знаходяться на стадії збору доказів. В нашому випадку два роки – це взагалі не термін.
Валентина Самар: Щодо процедури – коли почнеться власне саме слідство?
Надія Волкова: Коли ми переконаємо офіс прокурора, що їм треба приїхати в Україну і відкрити провадження.
Валентина Самар: Тобто вони мають приїхати сюди?
Надія Волкова: Вони мають приїхати і вже розслідувати тут на місцях.
Дарія Свиридова: Зараз завдання №1 для зацікавлених осіб в Україні — подати до офісу прокурора якомога більше інформації, матеріалів, доказів, свідчень про факти скоєння злочинів на території, де відбувається збройний конфлікт. Як тільки цих доказів буде достатньо для того, щоб офіс прокурора прийняв рішення про початок розслідування, він його розпочне.
Валентина Самар: Скільки ще потрібно цих кількісних чи якісних показників, за наявності яких до України приїде ця шанована суддя і відкриє справу?
Надія Волкова: Перше, що ми маємо зробити, — це надати всі докази, які ми тільки можемо, щоб показати масштабність і системність цих скоєних злочинів. Та другим етапом потрібно буде переконати, що Україна не здатна сама розслідувати, притягати до відповідальності і карати відповідальних осіб.
Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Можливість карати очно чи це може бути і заочно?
Надія Волкова: Це питання ще не вирішене остаточно, це буде залежати від ситуації.
Валентина Самар: Я питаю, бо спостерігаю ось яку тенденцію. Нарешті новий склад прокуратури АРК почав перекваліфікацію кримських справ. Провадження були відкриті ще у 2014-му році, більшість щодо зниклих та незаконно позбавлених волі — за ст. 146 КК України. А сьогодні, приміром, той же Олег Сенцов уже отримав 20 років суворого режиму і насильно вивезений на територію РФ . Тобто ніякого руху у розслідуванні в Україні не було. Зараз йде перекваліфікація кримських справ за ст. 438 ККУ, вони розслідуються як воєнні злочини, які підпадають під юрисдикцію МКС. Це добре, а як же національні суди? Хіба не можна зібрати тут всі ці докази. Всім наводжу приклад: ось Андрій Щекун, якого викрали за його проукраїнську позицію, якого катували 11 днів, якого розстрілювали, є медична карта, бо він одразу був госпіталізований по звільненню. Він на свободі, є свідки, є люди, які його обмінювали. Я не знаю, які ще потрібні докази, щоб тут, в Україні було здійснене правосуддя, а не передавати це до міжнародних судів.
Дарія Свиридова: Так, це дуже важливо. Безумовно, ми не маємо вважати, що ми складемо лапки і будемо чекати, коли через багато років Міжнародний кримінальний суд почне провадження, буде розслідувати ці справи і буде притягати винних до відповідальності. Ми маємо розуміти, що якщо буде такий суд, а він буде, ми сподіваємося, то перед цим судом постануть топ-особи. Але залишається багато людей, як на сьогодні підозрюються у вчиненні грубих порушень прав людини на окупованих територіях, які підозрюються у вчиненні воєнних злочинів, щодо яких має бути провадження та ефективне розслідування цих злочинів національної правоохоронної системи.
Щодо Криму такі провадження є. Ми можемо казати про те, що здебільшого це документування і певні розслідування. Наскільки ці розслідування є ефективними, важко сказати, це дуже залежить від самого злочину, бо десь є жертви, яких можна опитати та встановити певні обставини, а десь немає навіть доступу до самих жертв цих порушень і злочинів. Але такі розслідування мають бути, національна і судова система має розвиватися, має навчатися тому, як в рамках певної системи перехідного правосуддя розслідувати ці воєнні злочини, злочини проти людяності, як проводити ці розслідування та судові справи.
Проте, мені здається, це два процеси, які мають йти паралельно. Один компонент – це національні розслідування, інший компонент – це притягнення до відповідальності топ-осіб, які винні в здійсненні такого масштабного нападу на територію України, які віддавали накази, покривали все це, хоча особисто, наприклад, не брали участі в катуваннях особи Х.
Валентина Самар: пані Надіє, що у цьому звіті офісу прокурора МКС з’явилося нового в частині подій на Донбасі?
Надія Волкова: Нічого критично нового хорошого або поганого там не з’явилося. Додали ще один вид злочину – сексуальне насильство. Насправді, всі ці злочини ідентифікувалися і в попередньому звіті, просто зараз вони краще розписані. Ситуація по сходу України трохи відрізняється від кримської ситуації. Зараз все дуже напружено з точки зору національних розслідувань. Тому що, як ми знаємо, з 20-го листопада прокуратура вже не виконує функцію слідчого органу, цим має займатися Державне бюро розслідувань, яке знаходиться ще на стадії зародку.
Друга проблема в тому, що немає доступу до території, і згідно практики МКС, яка існує, це може бути визнано проблемою для перешкоджання правосуддю.
І третя проблема – закон №7164, який надає повну амністію всім учасникам подій в Донецькій та Луганській областях. Це бланкетна норма (відсилає до іншого закону — «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» — ред.), яка ніяк не конкретизована, вона суперечить міжнародному праву, але зміни не внесені і не збираються вноситися. А це є дуже серйозним аргументом для Міжнародного кримінального суду щодо того, що українська система не здатна проводити ці розслідування ефективним чином.
Валентина Самар: Якщо порівняти кримську і донецьку частини цього звіту, де, на ваш погляд, зроблено більше роботи українською стороною?
Надія Волкова: Вони різні. Злочини, які документуються в Криму і на сході, – зовсім різні. Тому порівнювати кількісно або якісно дуже важко.
Дарія Свиридова: Це дуже різна ситуація навіть з точки зору контролю цієї території. Щодо Криму ми можемо казати про контроль РФ над цією територією, і є більше інформації навіть з відкритих джерел. Що стосується сходу, ситуація доволі складна, навіть з точки зору визначення винних в тих чи інших злочинах.
Валентина Самар: В цілому як ви оцінюєте цей звіт? Він ще погоди не робить, правда?
Надія Волкова: Для нас це має значення з юридичної точки зору, тому що, якщо ми готуємо подання, ми орієнтуємося на останню інформацію.
Дарія Свиридова: Це – дороговказ. Ми бачимо приблизно, про який характер злочинів йдеться. Офіс вважає, що на підставі інформації, яка є в нього, можна попередньо казати про подібні злочини.
Валентина Самар: Задам важке питання. Вчора в Криму було виїзне засідання Ростовського окружного військового суду, який продовжив арешт фігурантам ялтинської «справи Хізб ут-Тахрір» до 27 травня 2018-го року. Їх етапують у Ростов-на-Дону, і з ними не дозволити попрощатися навіть рідним. Серед них — і правозахисник Емір-Усеїн Куку, акція щодо звільнення якого йде зараз в соціальних мережах.
Поки що «судять» в основному судді-зрадники, але до ухвали рішень «судів», утворених незаконно на території АРК і Севастополя, збираються долучати мешканців Криму. На сайті так званого «уряду Криму» з’явилися переліки кандидатів у присяжні засідателі. Наприклад, по Ялтинському регіону, де начебто автоматично комп’ютером визначено кандидатів у присяжні засідателі не тільки «Верховного суду Республіки Крим», а й «Кримського гарнізонного воєнного суду» і Північно-Кавказького окружного воєнного суду. Того самого, який незаконно засудив Олега Сенцова, Олександра Кольченка, який судить фігурантів «справи Хізб ут-Тахрір». У списках трапляються і відомі люди. Наприклад, колишній голова Рескомітету земельних відносин АРК Олександр Чабанов.
Я ставила багатьом людям питання, в тому числі, і співробітникам прокуратури АРК: чи будуть ці люди, які підуть у присяжні засідателі, вважатись співучасниками злочинів проти наших громадян, яких незаконно засудять, позбавлять волі, етапують і так далі?
Фото: Ірина Ромалійська
Дарія Свиридова: Це дуже складне питання. І взагалі питання відповідальності осіб, які залишаються на окупованих територіях, і в тій чи іншій мірі в різній формі співпрацюють з окупаційної владою, дуже складне. Як на мене, не має бути в принципі презумпції вини щодо всього населення, це неприйнятно. Безумовно, кожен конкретний випадок має бути окремо вивчений і щодо кожної окремої людини мають бути докази її вини, якщо ми кажемо про те, що вона причетна до порушень прав людини і до воєнних злочинів, і ми пред’являємо їй якусь підозру щодо вчинення кримінального злочину.
Сьогодні, на жаль, держава Україна не має прозорої, ясної з точки зору правової визначеності, політики і правової позиції щодо того, які форми співпраці і комунікації з окупаційними органами влади будуть вважатися таким, що є злочинами з точки зору України. Що ще більш важливо – немає позиції, які форми співпраці з точки зору сьогоднішнього кримінального законодавства вважалися б злочинами, а за які Україна може звільнити від відповідальності.
Валентина Самар: Зараз якраз йде громадське обговорення пропозицій руху «Сила права» щодо законопроекту про прощення — процедуру, коли після деокупації колаборант приходить з повинною і замість покарання у вигляді позбавлення волі йому присуджують обмеження в правах.
Дарія Свиридова: Ми про нього ще не знаємо. Але знаємо, що на базі офісу омбудсмена сьогодні створена робоча група з представників як урядових структур, так і неурядових організацій та правозахисників. І там намагаються написати такий драфт концепту щодо дотримання і захисту прав людини в умові збройного конфлікту, це для виходу з наслідків цього конфлікту. І там, в тому числі, буде певний дороговказ країні, на які питання відповісти в законодавчому полі для того, щоб мешканці окупованих територій мали відповіді на дуже багато питань, які їх сьогодні турбують.
Валентина Самар: Деякі правозахисні організації, як бачите, випередили групу, яка формується при омбудсмені.
Давайте змоделюємо ситуацію. Громадяни України стали присяжними засідателями у Криму, де, наприклад, йде суд над тими ж фігурантами ялтинської «справи Хізб ут-Тахрір». І ці люди, ялтинці приймають рішення щодо засудження їх до позбавлення волі на 20 років. В цьому випадку ці так звані присяжні засідателі, які також впливали на прийняття рішення, будуть співучасниками злочину чи ні?
Дарія Свиридова: Як на мене, це питання в першу чергу варто задавати правоохоронним органам країни. Але мені здається, що цим людям варто розуміти, що беручи участь у незаконних політично мотивованих процесах, які фактично призводять до грубих порушень прав людини, як у випадку людей, яких переслідують у «справах терористів», беручи участь у прийнятті рішень, які призводять до воєнних злочинів, а цих людей буде вивезено з території України, що є воєнним злочином, вони мають розуміти, що ці дії будуть, як мінімум, предметом розгляду правоохоронних органів. Адже позбавлення волі цієї «шістки» та людей, яких переслідують за «тероризм», вже є предметом розгляду в рамках кримінальних проваджень прокуратурою АРК. Тому ці люди, які в Криму беруть участь в засудженні, в розгляді так званих «судових справ», мають розуміти, що їх дії стануть так само предметом вивчення в рамках цих кримінальних проваджень.
Надія Волкова: Є ще один нюанс, який ми маємо також врахувати. Ці люди живуть за законами Росії, тобто окупаційної влади. Я не знаю добре Кримінально-процесуальний кодекс РФ в частині того, чи можуть ці люди відмовитися від такої співпраці. Якщо вони це можуть зробити, то така ситуація вирішується легко. Якщо вони не можуть цього зробити і їм загрожує якась адміністративна, або ще гірше – кримінальна відповідальність, то вони теж заручники цієї ситуації.
Зараз є такий підхід в держави – якщо ви критикуєте державу, значить ви – колаборанти, так само і тут – якщо ви берете участь в житті окупаційної держави – ви всі колаборанти.
Дарія Свиридова: Є дуже яскравий приклад — призов в армію на службу. Сьогодні дуже багато молодих людей в Криму підпадають під призов, і фактично вони будуть служити в армії країни-окупанта. І тут питання: це є предметом кримінального переслідування з боку України? Ні, в жодному разі. Більше того, вони є жертвами воєнного злочину, бо будь-який призов країною-окупантом населення, яке вона контролює, є воєнним злочином. Тобто не можна так просто відповісти на ці складні, як на мене, питання.
Призовники в окупованому Криму Фото: РИА Новости
Валентина Самар: Зрозуміло, що в кожному конкретному випадку має бути окремий розгляд. Адже склад присяжних розглядає переважно тяжкі злочини, а серед таких підсудних можуть бути вигадані «терористи», «диверсанти», «екстремісти», яких вже дуже багато там поназначали. І справи наших кримських журналістів, які йдуть за 280.1 статтею КК РФ, будуть теж розглядатися. І їх будуть розглядати ці люди, тому, я вважаю, їм слід розуміти, що вони мають прийняти рішення для себе раніше, ніж вони сядуть в крісло присяжного.
Дарія Свиридова: Головне, щоб вони могли приймати ці рішення. Ми, насправді, не знаємо, в якій ситуації опинилися ці люди.
Валентина Самар: Я так розумію, що вибір є, адже їх попереджають, що можна написати заяву на виключення зі списків, згідно з причинами, передбачених законодавством. Бо ми можемо договоритися до того, що ми назвемо жертвами тих, кого призвали в армію, вони підуть нас вбивати, а ми їх будемо продовжувати вважати жертвами.
Дарія Свиридова: Це вже інший склад злочину, і він має підпадати під іншу оцінку.
Валентина Самар: Ми би попросили правозахисників цей кейс уважно розглянути, тому що ми розуміємо, що це перша ластівка, а за нею підуть списки по всіх регіонах. Я, наприклад, за цим бачу абсолютно чітку технологію. Зараз до скоєння злочинів, які вчиняються РФ в окупованому Криму щодо України, в тому числі — переслідування за політичні погляди та проукраїнську позицію, за релігійною, етнічною ознакою, долучають населення окупованого Криму.
Надія Волкова: Це лише один аспект, а мілітаризація, яка там відбувається з дітьми. Ми маємо розуміти, що Росія дуже швидко діє для того, щоб повністю переконвертувати населення Криму, аби зробити його повністю проросійським. Це завдання, і вони атакують з усіх боків.
Дарія Свиридова: І взагалі дуже важко говорити про наявність якогось там суду і справедливого правосуддя на цій території. Це скоріш намагання зробити всіх мешканців на цій території заручниками, ніж намагання їх зробити частиною «правосуддя».
