Кримські вкладники ПриватБанку втратили доступ до своїх рахунків у 2014 році. Банк ігнорував звернення кримчан про повернення грошей. Відтак, людям довелося звертатися до судів. Поки справи слухаються в суді, вкладники втрачають кошти, бізнес і здоров’я.
Марія та Владислав Нечипоренки: втрачений депозит
Історія сім’ї колишнього кримського військовослужбовця Владислава Нечипоренка прив’язана до ПриватБанку. У 2013 році його мати Марія Юхимівна поклала на рахунок у сімферопольському відділені банку 15 тисяч доларів терміном у три місяці. Гроші родина не повернула і досі, як і відповіді, коли ж вкладниця отримає доступ до своїх заощаджень.
«Пишуть одні відписки. Відповіді приходять у запечатаному конверті з логотипом ПриватБанку, але у конверті — фотокопія відповіді без мокрих підписів. Це робиться для того, щоб ви їх не змогли використати у суді, там ксерокопії не приймаються», — розповідає Владислав Нечипоренко.
Таким чином вже більше 5 років ПриватБанк не виконує свої зобов’язання за договором, пояснюючи вкладникам, що його активи на території Автономної Республіки Крим втрачено у зв’язку з російською окупацією.
Владислав Нечипоренко, кримський вкладник ПриватБанку Фото: investigator.org.ua
В березні 2014 року ПриватБанк у Криму вже фактично не працював, а через два місяці Нечипоренки отримали від директора департаменту по зв’язкам з клієнтами кримського управління банку Чорного довідку з відомостями про рахунки. також у довідці було сказано, що з нею можна отримати свої кошти на материковій частині України.
Проте у відділенні ПриватБанку в Києві Нечипоренкам повідомили, що кримські вкладники з будь-якими документами не обслуговуються.
Владислав згадує, що у 2016 році, після націоналізації ПриватБанку, з’явилася надія на повернення коштів. Однак держава не дала чіткої відповіді, як проблема буде врегульована, а чиновники перекидали відповідальність на попередніх власників.
Окрім ПриватБанку Нечипоренки зверталися до керівництва держави — від президента до уповноваженого ВР з прав людини. Адміністрація президента і адміністрація прем’єр-міністра просто пересилали листи до Нацбанку, згадує Владислав.
А в одному з листів від Міністерства фінансів пропонувалося сподіватися на зміни до Закону України про банки і банківську діяльність (щодо гарантування державою вкладів фізичних осіб), які Верховна Рада прийняла у 2016 році.
І таких заспокійливих листів у сім’ї Нечипоренків безліч. Невідомо, скільки ще тривало б це неквапливе листування, але у 2018 році Марія Юхимівна тяжко захворіла. Треба було терміново віднайти велику суму на лікування в онкологічному центрі. Тож довелося звертатися до суду.
«Ми звернулися з позовною заявою до ПриватБанку. Пройшло вже півтора роки, а ми ще першу інстанцію не пройшли. У нас вже змінилося три судді, і кожен суддя починає з початку. Але за ці півтора роки стан здоров’я нашої матері погіршився дуже сильно. Кошти на лікування наче є, але банк їх не віддає», — розповідає Владислав.
Довідки про тяжкий стан здоров’я жінки та необхідність затратного лікування жодним чином не вплинули ані на керівництво банку, ані на швидкість судового процесу. Безрезультатними виявились і звернення до численних державних установ.
Практика банку: у будь-який спосіб не повертати гроші
За інформацією адвоката Дмитра Дугінова, який очолює громадську організацію «Рада з питань захисту прав споживачів фінансових послуг» і вже п’ятий рік веде справи кримських вкладників ПриватБанку, на момент блокування рахунків у Криму зобов’язання банку перед людьми становило 8,215 млрд грн.
«Вкладники спочатку намагалися вирішити це питання мирним шляхом: зверталися в банк, дзвонили, писали з проханням розблокувати їхні рахунки. Зверталися до Національного банку, як регулятора банківської системи. На жаль, ні до чого це не привело. Тому вони були змушені звертатися до судів з позовами про стягнення депозитів», — говорить адвокат Дмитро Дугінов.
Центр журналістських розслідувань завітав на одне з багатьох таких судових засідань. Це була справа ялтинця, який у 2013-му році відкрив депозитний рахунок на понад 600 тисяч гривень і досі не має до них доступу.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача. Банк мав повернути й депозит, і відсотки, ще й компенсувати інфляційні втрати. Але «Приват» подав апеляцію.
Судове засідання у справі про повернення депозиту кримським вкладнкиам Скріншот: investigator.org.ua
ПриватБанк подав апеляцію через 500 гривень, які помилково додали до відсотків позивача. Через це банк просив скасувати все рішення про повернення депозиту. Однак судді задовольняють скаргу частково — вирішують зменшити суму відсотків на 500 гривень.
Справу виграно, однак Дмитро Дугінов впевнений, що перемогу святкувати зарано — «Приват» буде подавати касаційну скаргу, аби затягнути процес і якомога довше не віддавати вкладнику його гроші. Це стала тактика банку впродовж 5 років.
Також Дугінов каже, що в подальшому він та його клієнт змушені будуть звернутися до виконавчої служби.
«За цей період, природно, сума, присуджена судом, істотно зменшиться у зв’язку з інфляцією. Банк затягує ситуацію з поверненням грошей, користується неповороткістю судової системи. І вкладник знову втрачає гроші», — говорить адвокат.
Дмитро Дугінов, адвокат кримських вкладників ПриватБанку Фото Фото: investigator.org.ua
За 5 років блокування рахунків кримських та севастопольських вкладників Приватбанку аргументація банку у відповідях кредиторам та в судах неодноразово змінювалася. Від обіцянок швидко розблокувати рахунки після переїзду на вільну територію України — до заяв у стилі «звертайтеся до Путіна».
Ми проаналізували десятки судових документів, щоб зрозуміти, як змінилася позиція банку в судових процесах протягом останніх років.
В лютому 2015 року в суді Маріуполя представник ПриватБанку заявив, що кримський підрозділ банку не може працювати зі своїми клієнтами у зв’язку з окупацією. ПриватБанк радить звертатись до російського «Фонду защиты вкладчиков», який начебто розпоряджається майном та активами банку в Криму.
«На грошах же не написано, чиї вони. І взагалі дивно розглядати в комерційному банку національного масштабу окремо вклади того чи іншого регіону. Це було в 90-ті роки, коли не було єдиного рахунку. Тоді всі філіали банку були на самозабезпеченні. Вони зводили баланси, й тоді зводився цілий баланс компанії. А в сучасному світі, коли є сучасні засоби зв’язку і платіжні системи, усі гроші збираються на єдиному рахунку. Це тільки бухгалтерські рядки, що та чи інша сума зберігається в Сімферополі чи Севастополі. Насправді ці гроші там не лежать. У касі лежить готівка, але якщо ви принесли мільйон гривень на свій депозит у Ялті, це не значить, що він лишився в Ялті й там лежить. Ці гроші потім були враховані в загальному бюджеті банку, у балансі банку, й після цього вони поступали на єдиний рахунок», — говорить економічний журналіст, дослідник історії ПриватБанку Андрій Яницький.
Андрій Яницький, економічний журналіст, дослідник історії ПриватБанку Фото: investigator.org.ua
На початку 2016-го представники ПриватБанку почали доповнювати агрументацію відмови вкладникам тим, що вони вже могли отримати гроші від російського Фонду захисту вкладників, а тепер ще й звертаються в українські суди.
Ще одна зачіпка, якою банк відмовляв у задоволенні вимог кримських вкладників — відсутність повного пакету документів, завірених банками. наприклад, вінницький суддя визнав неналежним доказом квитанцію, на якій не було цифрового підпису банку та печатки. Гроші з цього депозиту повернути не вдалося.
«За законодавством депозит підтверджується чим? Депозитним договором і квитанцією або платіжним дорученням про внесення коштів на рахунок. Якщо одного з цих документів немає — набір доказів неповний і в суду є повне право відмовити в задоволенні позову», — каже Дугінов.
У жовтні 2018-го року, вже після того, як власником банку стала держава в особі міністерства фінансів, позивачка звернулася до Окружного адміністративного суду Києва з вимогою визнати бездіяльною поведінку Мінфіну. Сума вкладу жінки становила понад 1,2 млн доларів. У листі міністерства «засвітилася» і компанія “Фінілон”, якому ПриватБанк передав свої борги перед кримчанами.
Окружний суд встановив, що на момент націоналізації ПриватБанку його активи та зобов’язання були передані компанії «Фінілон». Позивачка просила суд вплинути на посадовців Мінфіну, щоб повернути свій депозит та нараховані відсотки.
У матеріалах справи був лист міністерства фінансів, з якого стало зрозуміло, що Національний банк не бачить підстав для того, щоб саме «Приват» повертав борги, враховуючи договір із «Фінілоном». Але також Нацбанк не заперечив можливість повернення грошей вкладникам, які в суді доведуть, що проживають на території вільної України.
А поки справи роками тягнуться в судах, кримчани втрачають не тільки кошти, а і здоров’я. Марії Нечипоренко потрібна постійна медична допомога у зв’язку з важкою онкологічною хворобою.
«Стан здоров’я з кожним днем погіршується, й чи доживемо ми чи ні до судового рішення по даному питанню, ніхто не може сказати, це залежить від того наскільки організм людини буде боротися з хворобою, так і лікарі кажуть. А що немає повного арсеналу, в тому числі й грошового, це вже інше питання», — говорить син Марії Владислав Нечипоренко.
Економічний журналіст Андрій Яницький звертає увагу на те, що ПриватБанк цілком здатен розрахуватись із кримськими вкладниками, причому впродовж короткого терміну.
“ПриватБанк сьогодні найприбутковіший банк у системі. І, здається, його прибутки більші за прибутки всіх інших банків разом узятих. Тобто, треба платити по своїх рахунках”, — каже Яницький.
За повідомленнями голови правління ПриватБанку Петра Крумханзла, у першому півріччі цього року банк отримав 18,3 мільярда гривень чистого прибутку. Пан Крумханзл радіє, що банк увійшов до ТОП-10 успішних фінустанов світу за найкращу динаміку переходу від збитків до прибутку.
Але у цій статистиці є дуже ганебна складова — привласнення коштів кримських вкладників ПриватБанку.
