Почему Украина должна установить морской режимный район вокруг оккупированного Россией Крыма, для чего нужен закон о территориальных водах, как вести юридическую борьбу против РФ, которая все больше наглеет и грубо нарушает морские права соседних государств в Черном море, и кто может быть союзником Украины в международных судах против РФ. Обо всем этом — в интервью с Богданом УСТИМЕНКО, советником инициативы «Друзья Украины» Фонда «США-Украина», экспертом по международному морскому праву, и до конца 2019 года — первым заместителем начальника государственного учреждения «Госгидрография» в программе «Вопрос национальной безопасности» (проект Центра журналистских расследований, эфир ТРК Черноморская).
Валентина Самар: Пане Богдане, вас останніми місяцями дуже багато цитують, і не лише в українській пресі, а й за кордоном. Зокрема, ваші заяви про необхідність встановлення морського режимного району довкола кримського півострова і заборону судозаходів до нього. Досі йшлося лише про те, щоб іноземні кораблі не заходили у закриті кримські порти. Чому ви пропонуєте взагалі обмежити судоходство навколо півострова?
Богдан Устименко: Я пропоную повністю закрити територіальні води, весь пояс навколо кримського півострову, оскільки ми як Україна не контролюємо ці води, ми не можемо там проводити гідрографічні проміри, які необхідні для морських навігаційних карт. По-друге, ми не виставляємо там засоби навігаційного забезпечення, буї, ми не контролюємо там маяки і взагалі ми не можемо відповідати там за безпеку, яка покладена на Україну як на прибережну державу, відповідно до конвенції SOLAS – Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі.
Ми з вами всі пам’ятаємо ту жахливу трагедію з літаком MH-17, який було збито, оскільки Україна не контролювала повітряний простір у відповідному регіоні. Така ж ситуація може відбутися і в морі. Тому я вважаю, що Україна як прибережна держава зобов’язана закрити цей район. Ба більше, коли в Україні був аудит IMO (International Maritime Organization, Міжнародна морська організація — ред.), вони навідувалися до Держгідрографії у вересні 2019 року, і теж робили зауваження, що Україна повинна підкреслити ситуацію з відсутністю свого контролю цієї території.
Фото: Facebook Bo Ustimenko
Валентина Самар: Яка була реакція на ці пропозиції від влади чи інших експертів, чи інших країн?
Богдан Устименко: Щодо експертного середовища, то люди там підготовлені, вони сприйняли цю ідею і вважають її дійсно необхідною.
Щодо іноземних експертів та іноземної спільноти, наскільки мені відомо, ця ідея теж була сприйнята. Я можу сказати, що, на жаль, більшу цікавість мої пропозиції викликають саме в іноземців, ніж в української влади. Тому ми постійно спілкуємося з представниками США, які мене запросили стати їх радником. Це ініціатива дуже відома і в Україні, і поза її межами – Friends of Ukraine Network (FOUN)/
Валентина Самар: На мапі малиновим кольором позначено район, який ви пропонуєте закрити. Наскільки це буде виконуватися? Ми знаємо, що судна під прапорами європейських країн вже не заходять до Криму із 2016 року, поза тим знаємо, що там є російські судна і ті, хто заробляє ризикових перевезеннях із Криму, не боячись потрапити під санкції. Як ми їх караємо?
З нами на зв’язку начальник Головного управління СБУ в АРК Євген Нетужилов. Вітаю вас. Скільки зараз суден у вашому кейсі кримінальних проваджень щодо порушення заборони на заходи у закриті порти Криму?
Євген Нетужилов, начальник ГУ СБУ в АР Крим Фото: investigator.org.ua
Євген Нетужилов: Головним управлінням СБУ в АР Крим разом із прокуратурою АРК здійснюється досудове розслідування у так званому кейсовому кримінальному провадженні. Там розглядається близько 343 суден-порушників порядку в’їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію Криму.
Валентина Самар: Як ви кваліфікували ці порушення?
Євген Нетужилов: Кваліфікація в цьому провадженні йде за спеціальною статтею 332-1 КК України.
Валентина Самар: Вона стосується порушення Порядку в’їзду і виїзду на тимчасово окуповану територію. Але там позначені тільки контрольно-пропускні пункти, що є на суші. А як встановлювати ці порушення на морі?
Євген Нетужилов: Якраз спеціальна стаття 332-1 і охоплює порушення, які відбуваються у внутрішніх морських водах, територіальному морі, морській економічній зоні. А якщо ми говоримо про статтю 332 ККУ, то це фактичний перетин державного кордону. Там є особливості щодо перетину державного кордону, для моряків – особливий порядок відкриття державного кордону і так далі. Тому ми говоримо про ті судна, які заходять до морських портів Криму з метою отримання якогось вантажу, здійснення економічних операцій тощо.
Валентина Самар: Скільки суден зараз в Україні з тих порушників арештовані?
Євген Нетужилов: Саме в Україні на даний час арештовано два судна. Третє судно арештовано військовою прокуратурою за порушення митних правил, це судно Sky Moon (арештоване і конфісковане з вантажем соди виробництва Кримського содового заводу Дмитра Фірташа — ред.).
Валентина Самар: Дякую. Пане Богдане, отже, така у нас картина: немає застосування чистої 332 статті ККУ — порушення державного кордону, бо кордону по морю немає….?
Фото: investigator.org.ua
Богдан Устименко: Відповідь простіша, ніж здається: в нас взагалі немає закону про територіальні води. Я вважаю, що необхідно прийняти цей закон негайно, а також встановити відповідальність за перетин цієї «червоної зони». Відповідальність повинна бути кримінальною. Досить легко встановити, які саме судна заходять до закритих кримських портів, а також встановити капітанів, які фактично здійснюють керівництво цими суднами. І якщо буде покладена кримінальна відповідальність на російських капітанів і їх потім переслідуватимуть за допомогою механізмів Інтерполу, ми дуже швидко зачинимо цю «лавочку».
Я кілька разів представляв осіб в Інтерполі, в центральній штаб-квартирі в Ліоні, і знаю, як цей механізм працює. Це буде дуже болісно для порушників, особливо капітанів, оскільки морський бізнес є міжнародним. Якщо ми зробимо декілька прикладів переслідування російських капітанів, то, я думаю, ніхто взагалі не буде заходити в цю зону.
Валентина Самар: Не новина, що Росія вже фактично контролює і Азовське море, і Керченську протоку, які в нас є внутрішніми водами за «постТузлинськими» угодами. Також Росія потроху бере під контроль і Чорне море. Про це багато хто говорить, але ви першим порахували, скільки взагалі Росія вже «відкусила» у Чорному морі. Розкажіть про це.
Фото: Facebook Bo Ustimenko
Богдан Устименко: На першій карті темним кольором позначена умовна акваторія Російської Федерації у Чорному морі, гірчичним кольором позначена українська акваторія Чорного моря до окупації. На другій карті бордова пляма навколо Криму – це фактично окупована морська територія. Загальна площа українського моря разом із територіальним морем та виключно економічною зоною дорівнює 137 тисяч квадратних кілометрів. З них Російська Федерація окупувала, за нашими підрахунками, близько 100 тисяч квадратних кілометрів.
Але питання болісне ще в тому, що Росія зараз видобуває газ з шельфу моря, тобто фактично краде його в нас. За останніми підрахунками, понад 10 мільярдів кубічних метрів газу Росія вкрала з 2014 року. За підрахунками спеціалістів, які працюють в енергосекторі, Україна до 2030 року, якщо б ми самі видобували цей газ, могла б повністю забезпечити себе цим природним газом і ми б не закуповували його в РФ.
Валентина Самар: У «Нафтогазі України» порахували вже суму компенсації, яку він заявляє у міжнародному арбітражі до РФ, нарахували вже понад 8 мільярдів доларів. Це і за втрачені кримські активи, і за добутий газ, і відсотки. А як взагалі обрахувати всі збитки, які зараз ми маємо і в Азовському морі, і в Керченській протоці, і в Чорному морі через агресію Росії? Нам потрібен ще окремий арбітраж?
Фото: investigator.org.ua
Богдан Устименко: Я б відокремив питання морської безпеки від економічної безпеки. Втрачене державне майно, яке було залишене у Криму і захоплене росіянами, – це питання економічної безпеки. Я вважаю, що є тільки один юридичний інструмент, який фактично діє, і він вже свою життєдіяльність неодноразово підтверджував у Гаазьких трибуналах. Ви пам’ятаєте, що перший інвестор – це група компанії «Приват», які виграли справи проти Російської Федерації у травні 2017 року. У 2019 році перша державна українська компанія, яка має статус інвестора, відповідно до міжурядової угоди про захист інвестицій між РФ і Україною, також виграла цей арбітраж (Ощадбанк — ред.). Тому я вважаю, що ми мусимо той правовий судовий механізм, який закріплений в цій міжурядовій угоді, використовувати. Ба більше, цей юридичний механізм передбачає не тільки стягнення збитків за втрачене майно, до речі, за ринковою вартістю, але й відсотки, які нараховуються з моменту фактичного захоплення майна до фактичного стягнення вартості цього майна з уряду РФ. Там будуть космічні цифри. Від деяких експертів я чув, що ми втратили тільки державного майна на території Криму біля одного трильйону доларів США.
Валентина Самар: Якщо враховувати ті ділянки Чорного моря, які Росія «відкусила» у Грузії, і ті, на які вона зазіхає кожного разу, коли оголошує про закриті райони для начебто своїх маневрів, то якби була консолідована позиція України і всіх країн Чорномор’я, як ви вважаєте, це був би достатньо потужний тиск на Росію, щоб вона взагалі припинила агресію в цьому регіоні?
Богдан Устименко: Безперечно. Я б хотів зазначити, що Росія не просто відібрала якийсь шматок в Грузії, вона відібрала дві третини грузинського моря. Це повністю Абхазьке узбережжя, так звана Абхазька ділянка. Грузія знаходиться в ситуації, яка, з юридичної точки зору, з точки зору міжнародного морського права, в такому ж становищі, як і Україна. І я наголошував, наголошую та буду наголошувати на тому, що нам грузинських партнерів треба залучати до цієї боротьби, оскільки ми тоді можемо продемонструвати всьому світові, як Росія грубо порушує морські права сусідніх держав. Це абсолютно необхідно. Ба більше, є правові механізми, які дозволяють почати цю морську юридичну боротьбу проти Російської Федерації, оскільки Росія все далі і далі нахабніє, і нам потрібно її зупинити.
Валентина Самар: Чи обговорюється це не тільки на експертному рівні, але й на урядовому чи, можливо, міжурядовому? Наскільки ця тема взагалі присутня?
Богдан Устименко: Наскільки мені відомо, системно цю тему ніхто не обговорює. Тільки в нашому експертному середовищі була створена «Морська експертна платформа», яку координує Андрій Клименко – дуже поважний експерт (головний редактор порталу Blackseanews). Крім нього, там є порядка десяти осіб, зокрема і я, і ми намагаємося боротися, інформувати суспільство у тому що відбувається, оскільки люди не знають, що відбувається насправді.
Валентина Самар: І я боюся, що таких людей багато і у Верховній Раді, і в уряді, які просто не знають ні міжнародне морське право, ніте, що з усім, що ми обговорювали, робити.
Богдан Устименко: Наша задача – допомагати їм, щоб вони знали про це.
Валентина Самар: Чим і займаємося. Дякую.
