Роды территориальной обороны в Украине несколько затянулись — им пошел уже восьмой год. В 2014 году спешно сформированное в областях ополчение обозвали батальонами теробороны и отправили затыкать дыры на фронте, а затем превратили в мотопехотные подразделения боевых бригад. Затем была попытка создать отряды теробороны при военных комиссариатах, а в 2018 году вместо них начали формирование бригад территориальной обороны в областях, и батальонов — в районах.
Но пока в каждой бригаде есть лишь несколько офицеров штата и ядро энтузиастов, которые подписали контракт на службу в резерве теробороны и участвуют в не слишком частых учебно-тренировочных мероприятиях. Такое подразделение трудно назвать бригадой. Командование утверждает, что недостаток количества личного состава при необходимости компенсируют за счет мобилизованных резервистов второй очереди.
Однако проблема не только в количестве. Тероборона должна быть готова к выполнению задач в считанные часы — а на мобилизацию и слаживание уйдут недели. Не хватает и материального ресурса. Но хуже всего то, что до сих пор законодательно не определен статус системы ТрО и войск теробороны в Украине.
Однако проект закона о теробороне рабочей группы военных, экспертов и общественных активистов, чьим лицом и голосом стал генерал Сергей Кривонос, с декабря 2020 года лежит в парламенте без движения. Зато, анонсированный в том же декабре проект закона от рабочей группы СНБО во главе с генералом Михаилом Ковалем до сих пор не готов.
Местная же власть способна разве что провести разовые показушные мероприятия по ТрО и эффектно залечь под танк, как это сделал недавно мэр Киева Виталий Кличко.
Хорошая картинка тренировок территориальной обороны создается за счет общественного сектора — неравнодушных патриотов, которые по собственной инициативе и за свой счет регулярно проводят занятия по военному делу. Но их мало. И замечательно, когда общественным сектором теробороны, как в Киеве, занимаются настоящие патриоты Украины.
Но всем ли областям страны так повезло? Кто контролирует качество территориального резерва? Как и когда изменит систему теробороны новый закон и кто станет его автором? Об этом в программе «Вопрос национальной безопасности» Центра журналистских расследований рассказывает Сергей РАХМАНИН, народный депутат Украины, фракция партии «Голос», член Комитета ВР по вопросам национальной безопасности, обороны и разведки.
Валентина Самар: Пане Сергію, вже кілька років у публічному просторі триває дискусія про те, якою має бути територіальна оборона. Багато політиків, чиновників, співробітників Міністерства оборони каталися світом в пошуках досвіду формування системи ТрО. Є кілька анонсованих законопроєктів і один вже зареєстрований. Яка позиція Комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки, який працює над цим проєктом, і яка позиція президента — бо були сподівання, що саме комітетський проєкт президент внесе як невідкладний?
Сергій Рахманін: Історія трохи заплутана, тому почну спочатку. Діяльність територіальної оборони належним чином не врегульована. Вона спирається на указ президента Януковича та на Закон «Про оборону України», за яким відповідальним за територіальну оборону є Генеральний штаб, а на місцях — обласні державні адміністрації. Ще торік президент Зеленський заявив, що найпізніше до кінця року він внесе як невідкладний законопроєкт, який врегулює питання територіальної оборони. Більше року над законопроєктом про тероборону працював профільний Комітет ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки, членом якого я є. Планувалося, що в цьому погодженому законопроєкті буде враховано точки зору різних структур, різних депутатських груп і фракцій, і президент як голова РНБО та верховний головнокомандувач, внесе його на розгляд ВР.
Але наприкінці року сталися якісь до кінця не зрозумілі зміни, чомусь президент змінив свою точку зору і сказав, що концепція, відображена в цьому законопроєкті, його не влаштовує. Досі не зрозуміло, якої точки зору дотримується президент і як він собі бачить принципи побудови територіальної оборони.
Може статися ситуація, що таких законопроєктів буде чотири. Перший — зареєстрований депутатом Андрієм Шараськіним, членом фракції «Голос». Другий — той, що скоріш за все буде найближчим часом погоджений комітетом з питань національної безпеки, оборони і розвідки, третій — законопроєкт, який теоретично може подавати сам президент, коли він нарешті визначиться з тим, як він бачить систему тероборони. І не виключено, що буде четвертий законопроєкт, натхненником якого є головнокомандувач Збройних Сил України генерал Руслан Хомчак.
Валентина Самар: В чому різниця між позиціями різних авторів і який законопроєкт може знайти голоси підтримки?
Збори тероборони у Херсонські області, квітень 2021 року Фото: investigator.org.ua
Сергій Рахманін: Є один підхід, який наполегливо відстоює пан Хомчак: ту систему, яка існує сьогодні — закріпити законом. Сьогодні вона існує на підставі змін до закону «Про оборону України» та указу президента. Ця система передбачає, що в Україні діє 25 бригад ТрО і обмежена кількість військовослужбовців за контрактом. Орієнтовна чисельність — вісім тисяч. Решта — це резервісти, які будуть домобілізовуватися в разі потреби до складу цих бригад. Принцип простий, територіальний. Є область — є бригада ТрО. Передбачається, що відповідальним за це, як і зараз, буде Генеральний штаб. Фактично це спроба зробити з тероборони ще один виз збройних сил.
Другий підхід відображений в законопроєкті, поданому депутатом Шараськіним. Над концептом цього законопроєкту працював колишній заступник секретаря РНБО генерал Сергій Кривонос. Там передбачається створення окремого військово-цивільного органу, який опікуватиметься питаннями тероборони. Будуть окремі війська тероборони і командувач цих військ. Ця структура матиме досить велику незалежність. Але там є правова неузгодженість: незрозуміло, яким буде правовий статус цього органу. Бо говориться, що він входитиме до складу міністерства оборони, але не зрозуміло, в якості чого. Неясно, якщо це буде просто департамент Міноборони, то на якій підставі він матиме повну економічну незалежність, буде розпорядником коштів тощо.
Є третій підхід, який, судячи з усього, буде відстоювати профільний комітет — це спроба створити окремий орган центральної виконавчої влади. Тут теж є певні недоліки: центральний орган виконавчої влади буде створюватися щонайменше рік. Маючи за вікном реальну загрозу загострення, а можливо, й повномасштабної війни, думаю, держава не може собі дозволити такого розкошу — протягом року створювати орган, який має діяти вже сьогодні.
Ну і загалом — українські посадовці дуже довго розбиралися з тим, яким має бути концепт. Що таке система територіальної оборони? Було взято два приклади: це польська система ТрО, фактично, окремий вид збройних сил, і естонська система ТрО, яка розглядалася фактично як система опору в разі загострення військової ситуації. Вирішили зупинитися на польському варіанті — створювати квазі-вид збройних сил, який безпосередньо підпорядковується військовим і головне завдання якого — створювати додатковий мобілізаційний резерв для армії та обороняти і охороняти в разі потреби об’єкти критичної інфраструктури, певні території.
Насправді, як на мене, оптимальним для нас був би міксований варіант. З одного боку, на відміну від естонців, ми маємо велику потужну армію, і не можемо дозволити собі створювати лише систему опору. В разі великої війни, незалежно від того, буде вона локалізована чи охопить великі території, нам необхідно буде підсилювати збройні сили мобілізаційним резервом. З іншого боку, на відміну від Польщі та тим більш від Естонії, ми не є членом НАТО, ми не маємо таких ресурсів, в нас немає парасольки у вигляді системи колективної безпеки. І тому створення мережи підрозділів, які б чинили реальний опір, в тому числі й диверсійний, і розвідувальний, і контрдиверсійний, нам точно потрібно. Тому оптимальним був би варіант, який враховував би і естонський досвід, і польський досвід. Але це буде залежати від того, на якому варіанті зупинимося. Військові наполягають на тому, щоб це був ще один вид збройних сил, ну й тут багато ще буде залежати від президента — верховного головнокомандувач і голови РНБО, на якому варіанті зупиниться він. Тому що, маючи найчисельнішу фракцію у Верховній раді, він може розраховувати на більшість.
Валентина Самар: Але ситуація така: поки різні групи законодавців міряються амбіціями і конкурують у боротьбі за підтримку президента Зеленського, тероборона формується сама по собі й під контролем, по-перше, місцевих князьків, і по-друге, з агресивним проникненням проросійських сил або ж людей із кримінальним шлейфом. І тому велике питання: чий наказ вони виконуватимуть, командира чи пахана — кримінального чи політичного? Чи можливо до прийняття закону провести перевірку й верифікацію вже набраних резервістів, аби відсіяти потенційних агентів чи людей із сумнівним минулим?
Сергій Рахманін: Згідно законодавства, обласні державні адміністрації мають певну компетенцію щодо формування сил і засобів територіальної оборони. Але все одно, головна відповідальність лежить на Генеральному штабі. Більше того, в нас є виконуючий обов’язки командувача командування територіальної оборони генерал-майор Анатолій Баргілевич, в якого є керівництво в особі начальника Генерального штабу, в особі головнокомандувача Збройними Силами. І в їхній компетенції — проводити належну перевірку тих структур, які є складовою сил сектору безпеки і оборони. В них є всі повноваження в руках, щоб перевіряти якість та безпечність людей, яких зараховують до підрозділів ТрО. Безумовно, є випадки — така інформація вже є, хоч вона й уривчаста — що якість і репутація тих людей, яких зараховують до інструкторів і в якості потенційних бійців ТрО є не дуже високою. Саме тому й треба змінити цей принцип. На мій погляд, має бути жорсткий контроль, з одного боку, а з іншого це має бути не мобілізаційна складова, а перш за все добровільна. Це мають бути вмотивовані люди, що готові стати на захист держави. Але військові за будь-якої моделі мають контролювати процес і цих людей, тому що ці люди будуть виконувати певні функції в тому числі у прикордонних областях. Нагадаю, що захист і оборона державного кордону — це одна з функцій не тільки Державної прикордонної служби, а й підрозділів тероборони.
