Отмена дискриминационного и коррупционного закона о СЭЗ «Крым» и внесение изменений в несколько действующих законов относительно оккупированных территорий повлечет за собой значительные изменения в государственной политике Украины, которые скажутся на жизни граждан Украины с обеих сторон Перекопа. Какими должны быть экономические отношения с оккупированными территориями Крыма и Севастополя? В чем будет заключаться их особенность: запреты и ограничения законодатели и общественный сектор предлагают установить и какой будет ответственность за их нарушение? Найти ответы на эти вопросы нам поможет Юсуф Куркчи, общественный деятель и ексзаступник министра по вопросам ТОТ (2016-2019), а скайпу присоединятся к разговору Екатерина ЯРЕСЬКО, журналистка проекта SeaKrime Центра «Миротворец», которая специализируется на морских расследованиях незаконных поставок в Крым товаров и экспорта из него, и Нариман СУЛЕЙМАНОВ, заместитель прокурора АР Крым.
Валентина Самар: Отже, пане Юсуфе, законопроєкт про скасування ВЕЗ «Крим» дозволяє ведення на півострові господарської діяльності за умови реєстрації бізнесу на іншій території України. Проєкт скасовує дію спецдозволів і ліцензій, прямо забороняє поставки на півострів води та інших товарів і послуг. На товари, вироблені на тимчасово окупованих територіях, не можуть видаватися українські сертифікати походження, і таким чином ламається багато схем, які дозволяли українському бізнесу працювати і на окупантів, і з окупантами. Отже, яка ваша загальна оцінка супутніх законопроєктів, якими вносяться зміни у митний та податковий кодекс, і що, на ваш погляд, автори цих законопроєктів пропустили?
Юсуф Куркчі: Говорити про те, що пропустили, може, просто зарано, тому що закон ще на стадії проєктування. Коли ми вже побачимо сталий текст, який буде підписаний і головою Верховної Ради, і Президентом, і вступить в дію, тоді можна буде говорити, чи пропущено щось, чи ні. Закон про ВЕЗ приймався в той момент, коли насправді в світовій практиці не було нічого подібного, коли частина бізнесу, частина ВВП залишилася на окупованій території — це була спроба надати деякі інструменти, щоб бізнес, який залишався на окупованій території, мав можливість вирішити свої питання. Але сталося так, що цей закон більше не вигідний для України. Це стосується вироблення продукції, використання українських сертифікатів походження для того, щоб реалізовувати всі ті довгострокові контракти, які були у гігантів промисловості, таких як колишній «Кримський Титан», «Бром». І, я думаю, якщо положення цього закону будуть прийняті, то ця схема, про яку ви говорите, найбільш вигідна для України, вона повинна бути прийнята.
Валентина Самар: Що б Ви все-таки порадили туди ще додати? Як, на Ваш погляд, має вибудовуватися економічний режим відносин із тимчасово окупованими територіями?
Юсуф Куркчі: Якби я був серед розробників цього законопроєкту, я би зняв взагалі всі обмеження на вивіз матеріальних цінностей з окупованої території. Людина, продаючи якийсь актив, має право без будь-яких перешкод вивозити чи то валюту, чи то інші цінності в необмежених кількостях…
Валентина Самар: Власне вони й вивозять, але доводиться давати хабара митникам чи прикордонникам. Про це всі знають…
Юсуф Куркчі: Ми не можемо сьогодні сказати, чи дають вони хабара. Але це є чинником для певних перешкод, і ці перешкоди треба було знімати. В даному законопроєкті цього немає. Я взагалі хотів би сказати про загальну картину: сам закон Про ВЕЗ «Крим» мав 699 інших нормативно-правових актів, які були з ним пов’язані, і які були похідними від нього. Тобто, прийняття цього закону передбачає, що ці всі регулюючі документи, пов’язані з цим законом — у правовій, економічній, культурній сфері, та в будь-якій іншій, бо цей закон регулював практично всі сфери — в найближчий термін теж увійшли у фазу розробки.
Юсуф Куркчі, громадський діяч і ексзаступник міністра з питань ТОТ (2016-2019 роках), фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: На внесення змін до закону про окуповані території дається три місяці. І тільки після цього прийнятий закон стане чинним. Ви вважаєте, що цей термін дуже короткий: три місяці для того, щоб привести усі сотні нормативно-правових актів у відповідність із новим законом?
Юсуф Куркчі: Я не бачу якихось передумов, щоб цей закон не був проголосований на найближчій сесії. Але в нас місяць канікул, сезон відпусток, і я не думаю, що вони всигнуть швидко за ці три місяці… Знаєте, ці терміни нормативно прописані, але вони ніколи не витримувались. Тому що регламент і Кабінету міністрів, і Верховної Ради налаштований не на те, щоб ініціатор, який подає чи то закон, чи то постанову, встиг це зробити. Ні, там просто кожна ланка витримує максимальний термін.
Валентина Самар: Новий економічний режим і нова економічна політика, яка формується щодо тимчасово окупованого Криму мають зламати схеми поставок сировини, незаконного експорту, обходу санкцій, і унормувати відповідальність за них. Бо поки немає заборони — немає відповідальності за її порушення. Або ж є стаття, але вона не працює. Наприклад, поставки ільменіту на завод Дмитра Фірташа в окупованому Армянську. Також закон про ВЕЗ «Крим» дозволив застосувати схеми з подвійною юрисдикцією: компанії-клони зареєстровані і в українському, і в російському реєстрах. Катерина Яресько — журналістка-розслідувачка, яка всі ці роки відслідковує поставки ільменіту для заводу олігарха Фірташа у Криму, зараз з нами на зв’язку з Харкова. Катерина в нашому журналістському середовищі має статус мисливця за ільменітом, але не тільки — вона відслідковує також незаконні експортні поставки із Криму товарів, які виробляються в Криму, попри санкційну заборону. Пані Катерино, нагадайте, які схеми використовуються для поставок ільменіту і чому їх неможливо зупинити.
Катерина Яресько: Ми з 2014 року відслідковуємо постачання ільменіту в Крим. Спочатку послідовно використовувались чотири турецькі порти, потім болгарський порт, румунський порт, потім Єгипет… Схеми постійно змінюються. Думаємо, що не в останню чергу завдяки тому, що ми це все висвітлюємо, і потім державні органи реагують, МЗС здійснює дипломатичне реагування і за нашими матеріалами також. Чому за весь цей час не зупинено поставки в Крим? Я вважаю, що проблема в Україні — тут не прийнято рішення про зупинку цих поставок. Позиція нашої групи полягає в тому, що бізнес, який здійснюється в окупованому Криму, не повинен порушувати закони України. Поставки, які здійснюються з порушенням державного кордону в закриті порти Криму, безумовно незаконні і безумовно мають бути припинені.
Валентина Самар: Добре, скасовуємо ми зараз закон про ВЕЗ «Крим», який легалізує окремі ланки цієї схеми поставок ільменіту чи іншої сировини до Криму — чи це припинить поставки? І якщо ні, то що треба зробити?
Катерина Яресько: Я думаю, треба, щоб державні органи працювали над цією тематикою. Я в жодному разі не заперечую проти скасування цього закону. Звісно, його треба переглядати. Я чула багато негативних відгуків і від кримчан, і від людей, які займаються цією тематикою, тому ми підтримуємо перегляд цього закону безумовно. Але, все ж таки, необхідно, щоб працювали й державні органи. І зараз достатньо підстав для того щоб вирішити цю проблему. Ми не здійснюємо жодних спеціальних операцій в Україні, ми не розслідуємо діяльність українських підприємств, але ми все знаємо: хто, що, як і скільки разів… Тому я не розумію, чому державні органи, правоохоронні органи роблять вигляд, що вони не знають.
Катерина Яресько, журналістка проєкту SeaKrime Центру «Миротворець», фото: Liga.net
Валентина Самар: Тобто, ви впевнені в тому, що ці справи просто не розслідуються і поставки ільменіту не зупиняються тільки тому, що є так звана політична воля на такі дії, і якась «велика парасолька» за всіх президентів і прем’єрів стоїть над Фірташем і його бізнесом у Криму? Якщо закон про ВЕЗ «Крим» і середовище законодавче зміниться, то чи можна ще якимись діями припинити незаконний експорт із Криму? Для цього ж потрібні додаткові заборони і обмеження, оскільки Україна їх до цього часу не ввела.
Катерина Яресько: Для цього потрібно лише працювати. Я думаю, що немає нічого неможливого, це все можна зробити.
Валентина Самар: Остання поставка — це вже не український ільменіт. І вона викликає багато питань. Це поставка ільменіту в Крим через Мозамбік чи з Мозамбіку. Розкажіть про цей окремий випадок і що це може означати в цілому?
Катерина Яресько: Останній рейс був зафіксований нами. Він тільки закінчився: судно з останньою третьою партією ільменіту вночі зайшло до Керчі. Судно, яке прийшло, має німецький менеджмент. І нам повідомили, що наше посольство в Німеччині вже відреагувало на це. Судно доставило ільменіт з Мозамбіку, який є одним з виробників ільменіту, на перевалку в нейтральних водах Чорного моря. З Керчі тричі виходило судно, яке забирало партіями цей ільменіт. Ми спостерігали такі поставки з Бразилії, Норвегії та В’єтнаму. Тобто це вже четвертий такий випадок, але щось жодного разу у них «не злетіло» — це були разові поставки.
Валентина Самар: Це якісь такі проби нових маршрутів поставок нової сировини, чи просто Фірташ збирає по всьому світу все що можна для того, щоб створити якісь запаси на випадок, якщо Україна таки перекриє канал поставок ільменіту?
Катерина Яресько: Якби це було вигідно, якби це було реально, то ми спостерігали б повторення цих рейсів. Але ми такого не спостерігали жодного разу, це все були разові рейси. Подивимось, як буде з Мозамбіком, але поки що наш висновок: це знову ще одна спроба.
Валентина Самар: Ільменіт — це одна із найбільш стабільних схем поставок сировини у Крим, з якою держава не хоче справлятися, бо всім зрозуміло, що йде ільменіт із Іршанського збагачувального комбінату, однак поки що всі сили спрямовані на те, щоб зберігати ці поставки. Пане Юсуфе, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій у Вашу каденцію ініціювало і таки домоглося, щоб були введені санкції щодо цілої низки іноземних компаній, переважно російських, які були причетні і співпрацювали з хімічними підприємствами в Криму та енергетичним сектором. А що робити з українськими компаніями, які працюють в тому ж напрямку?
Юсуф Куркчі: Справа в тому, що Іршанський комбінат, який нібито продає ільменіт, по всім своїм документам не показує, що він продає ільменіт в Крим. Там ланцюжок дуже довгий, і дослідити його правоохоронним органам і довести, що конкретно цей ільменіт буде в Криму, практично неможливо, на мій погляд. А якщо це можливо, то чому досі це не зроблено? Що стосується цих поставок — технологія, яка використовується на колишньому «Кримському Титані», розроблялася безпосередньо під сировину, яка є в Україні, з метою зменшення логістичних витрат і, як наслідок, собівартості отриманої продукції. Сам факт того, що привозять інший ільменіт, говорить про те, що вони вже роблять якусь суміш, щоб розтягнути запас українського ільменіту, щоб технологічний процес не зупинявся. Тому що якщо вони використають повністю український ільменіт, який мають в обмежених кількостях, і почнуть використовувати виключно мозамбікський, чи будь-який інший, то продукція перестане відповідати тим якісним показникам, яких потребує ринок.
Валентина Самар: І потрібно сказати, що досі немає прямої заборони на такі посередницькі схеми — через чеські компанії, наприклад — щоб везти цей ільменіт до Криму. В той же час, законопроєктом про скасування ВЕЗ «Крим» передбачена заборона на вивезення/ввезення товарів з Криму та в Крим, заборона поставок усіма видами транспорту, лініями електропередач і гідротехнічними спорудами, заборонений також експорт товарів, вироблених на тимчасово окупованій території. Окремою статтею забороняються поставки води. Але при цьому ми розуміємо, що якщо є заборона — має бути відповідальність. І поки що я не бачу, щоб ця відповідальність була передбачена законом. Чи це так — розкаже Наріман Сулейманов, заступник прокурора Автономної Республіки Крим. Пане Нарімане, чи передбачає чинне законодавство відповідальність за порушення тих заборон, які закладені в законопроєкт, який прийде на зміну закону про ВЕЗ «Крим»?
Наріман Сулейманов, заступник прокурора АР Крим, фото: Facebook
Наріман Сулейманов: На даний час ми можемо говорити тільки про адміністративну відповідальність — це стаття 164-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення — «Порушення порядку проведення господарської діяльності та зайняття забороненими видами господарської діяльності». На жаль, в 2011 році були скасовані такі статті Кримінального Кодексу України, які звучать абсолютно так само. Це стаття 202 «Порушення порядку проведення господарської діяльності» та стаття 203 «Зайняття забороненими видами господарської діяльності». Тому без внесення змін в Кримінальний Кодекс України спеціальних норм, які передбачали б покарання саме за зайняття забороненими видами господарської діяльності чи порушення порядку, вже не говорячи про тимчасово окуповані території, такої можливості немає. Тільки Кодексом про адміністративні правопорушення.
Валентина Самар: Окремою статтею законопроєкту, який зараз передбачається ухвалити, прямо заборонена поставка води. Зрозуміло, що ця заборона стосується не тільки людей на території Криму, а в основному це стосується українських посадових осіб. Тобто, зараз до них неможливо застосувати чинні статті Кримінального Кодексу за те, що вони як посадові особи, порушили цю заборону?
Наріман Сулейманов: На жаль, на даний час такої можливості немає.
Валентина Самар: Але більшість кримінальних проваджень, які відкриті за фактами порушення порядку в’їзду/виїзду на/з території Криму — це стосується і незаконних заходів суден у закриті порти Криму, і незаконних польотів у кримському небі російських авіакомпаній — ви кваліфікуєте ці злочини і їх ознаки за статтею 332, яка стосується порушення порядку в’їзду/виїзду на/з території тимчасово окупованого Криму. І жодне із цих кримінальних проваджень, наскільки я знаю, досі не розслідуване, бо закон вимагає від вас доказати, що ці дії робилися з умислом, щоб нанести шкоду нашій державі. Що з цією неробочою статтею робити?
Наріман Сулейманов: По-перше, дійсно, ми кваліфікуємо ці дії, навіть резонансні — щодо будівництва Керченського мосту, щодо побудови оперного театру за участі австрійського архітектурного бюро, останнє — щодо постачання насосів “Siemens”. На жаль, для того, щоб хоч якимось чином документувати ці дії, ми їх кваліфікуємо за вказаною статтею. Але перспективи притягнути тих осіб до відповідальності невеликі. Бо, наприклад, якщо ми беремо якусь корпорацію, яка здійснювала господарську діяльність із Кримом, постачає якісь товари, ми не можемо притягнути керівництво вказаної корпорації, оскільки в нас немає підтвердження, чи перетинали вони взагалі кордон України і чи заїжджали вони на територію Криму. Керівництво або працівники — вони взагалі можуть не заїжджати туди. Наприклад, постачання насосів “Siemens”. Ми для себе розуміємо, що таке обладнання, як ці великі насоси, потребує спеціальних знань, щоб їх встановити. Їх мали б встановлювати спеціалісти. Так само і з австрійським архітектурним бюро: ми розуміємо, що не можна провести будь-які роботи, не виїжджаючи на місце, зробити проєктну документацію та все інше. Тому навіть на цьому етапі ми документуємо в рамках кримінальних проваджень з кваліфікацією 332 з позначкою один, і сподіваємось в перспективі на якісь позитивні для нас і України зміни в законодавстві, щоб ми дійсно могли не просто реєструвати і збирати докази, а й в подальшому скеровувати матеріали обвинувального акту до суду і отримувати обвинувальні вироки.
Насоси Siemens Фото: YouTube Вести Крым
Валентина Самар: Отже, для того щоб якісно розслідувати ті факти за ознаками злочинів, які стосуються іноземних компаній, ми спочатку маємо встановити нормальний санкційний режим стосовно економічної, фінансової діяльності в Криму. В нас цього на сьогоднішній день немає. І тому відповідальності немає, бо немає заборони діяти в Криму. Санкційний закон це не забороняє. Для іноземців треба санкційний закон оновити, синхронізувати його з європейським чи американським законодавством. А стосовно українських громадян, створених ними компаній, посадових осіб цих компаній так само потрібно, якщо ми ці заборони вводимо, внести в законодавство зміни, які передбачали б відповідальність за таку заборону.
Наріман Сулейманов: Так. Все абсолютно правильно. Це санкційне законодавство. Зараз ці законопроєкти у Верховній Раді подано, вони безпосередньо переплітаються. Ми говоримо, що неможливе прийняття якісного закону про санкції без скасування закону про ВЕЗ «Крим». Тому що вони будуть суперечити один одному. Так само неможливо притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які порушують норми закону, або того що прийнятий про санкції, або того, який скасує ВЕЗ «Крим», якщо немає в Кримінальному Кодексі статті, яка б передбачала покарання за певний вид злочину. Це все в комплексі і все воно необхідно.
Валентина Самар: Я дуже сподіваюся, що прокуратура Криму, як завжди, долучиться до розробки цих законопроєктів. Пане Куркчі, як заборони і обмеження, про які ми сьогодні говорили в ефрі, будуть сприйняті в Криму?
Юсуф Куркчі:
Цей закон був трохи дискримінаційний по відношенню до громадян України, які залишилися на тимчасово окупованих територіях. Якщо все, що закладено в цьому законі і підзаконних актах, буде реалізовано в позитивному світі, як дозволи і до банківських послуг і до будь-яких інших послуг, якими мають право і можливість користуватись громадяни України на неокупованій території, то, я думаю, це буде працювати тільки на позитив. Що стосується сприйняття, на мій погляд, все що приймається Україною стосовно окупованих територій, сприймають позитивно. Тому що це своєрідний сигнал про те, що тема залишається в порядку денному, як в політичного керівництва країни, так і на міжнародному рівні. Тому будь-які рішення, які будуть спрощувати і зміцнювати послаблені коронавірусом зв’язки, будуть оцінюватись позитивно.
