Закулисные договоренности Офиса президента и херсонских кланов о промежуточных выборах народного депутата Украины в 184-м избирательном округе обрекли областные власти на монополию одной политической силы. Пограничная с оккупированным Крымом область оказалась во власти местной карманной партии с довольно пророссийской риторикой ее руководителей.
«Політична проституція», «пробиття дна», «сором на всю державу» — так реагують херсонці в соцмережах на цю історію, яка бере початок з парламентських виборів 2019 року. Тоді єдиним народним депутатом-мажоритарником від Херсонщини, який переміг на своєму окрузі не під прапором «Слуг народу», став аграрний бізнесмен Ігор Колихаєв.
Однак вже за рік Колихаєв відмовляється від мандату нардепа і восени 2020-го балотується на посаду міського голови Херсона.
Під місцеві вибори Колихаєв обзавівся власною партією, яку купив у нардепа зі «Слуги народу». В лютому 2020 року Всеукраїнське об’єднання «Відродження України» перейменували на Партію Ігоря Колихаєва «Нам тут жити!». Під цим партійним брендом Колихаєву вдалося провести до обласної ради 13 однодумців, а номінальний очільник партії Геннадій Лагута отримав посаду заступника голови облради. Ще 17 партійців отримали мандати депутатів Херсонської міської ради.
Після херсонського бліц-крігу Колихаєва його місце мажоритарника від Херсонщини залишилось вакантним на цілий рік. Проміжні вибори стали можливими лише 31 жовтня 2021 року. Та «Нам тут жити!» не збирались втрачати контроль над цими територіями, тому вирішили висунути свого кандидата повторно, сподіваючись, що Колихаєв за рік мерства не втратив своєї політичної ваги на периферії. Цим кандидатом і став Геннадій Лагута.
Геннадій Лагута
Конкуренцію Лагуті мав скласти діючий голова Херсонської державної адміністрації Сергій Козир, що представляє в регіоні партію «Слуга народу». Між цими політиками і мала розгорнутися боротьба за депутатство, переможцем якої з високою ймовірністю мав стати Геннадій Лагута. Аж тут…
Херсонський гамбіт
«Я, Геннадій Лагута, знімаю свою кандидатуру з виборів», — заявив кандидат від «Нам тут Жити!» 27 жовтня — за 4 дні до виборів.
Приводом для зняття кандидатури Лагутою стало його призначення на посаду Голови ХОДА. Для представлення нового очільника області до Херсона прибув «президентський десант» у складі заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка та одіозного нардепа Давида Арахамії.
Здавалося б, парадоксальна ситуація. Без п’яти хвилин народний депутат, що останні півроку активно «засівав» виборчий округ пасками і гречкою, капітулює на користь головного конкурента — Козира.
А конкурента за тиждень до виборів Давид Арахамія вже вітав з перемогою просто під час презентації Геннадія Лагути головою ХОДА: мовляв, результат виборів передбачуваний.
«Слуги» охоче пішли на цей обмін. Замість голови проблемного регіону вони у перспективі отримують ще один контрольований голос в Парламенті. Та ще більш вигідною ця політична угода є для партії «Нам тут жити!». Разом з міським головою Колихаєвим вони отримують ще й контроль над ОДА.
Саме тому вся верхівка партії Колихаєва брала участь у політичних торгах. На відео, знятому в київському аеропорту Бориспіль у день підписання указу президента про призначення Лагути мер Херсона спілкується з відомим на Півдні України бізнесменом Карлом Стуреном, а згодом до них приєднається і сам Лагута.
Земельний інтерес
Але чому політики від «Нам тут жити!» так прагнуть закріпитись у владі дотаційного регіону?
Відповідь проста: і очільники партії Колихаєва, і більшість партійців, що отримали мандати на Херсонщині — це аграрні бізнесмени, які сформували чималенькі латифундії. Вони легко змінювали партії на користь владної і до останнього чинили спротив відкриттю легального ринку аграрної землі.
«Я проти продажу землі», — неодноразово заявляв пан Колихаєв ще за часів депутатства.
З усього виходить, що президент Зеленський, з призначенням Лагути, забезпечив владну монополію на Херсонщині політичній силі, яка виступає проти однієї із найголовніших реформ — відкриття легального ринку аграрної землі, бо ця реформа може суттєво вдарити по статкам великої частини депутатів від «Нам тут жити!». Тож варто придивитися до них уважніше.
Ігор Колихаєв, фото: grivna.ks.ua
Переважна більшість депутатів обласної ради від «Нам тут жити!» є колегами по агробізнесу.
До партії великих землевласників, зокрема, приєднався фігурант розслідувань Центру журналістських розслідувань Альберт Черепаха. Два роки тому він так і не зміг пояснити, звідки в умовах мораторію на продаж землі у нього в декларації з’явилися 1,5 тисячі гектарів. До того, як стати депутатом обласної ради від партії Колихаєва-Лагути, Черепаха був депутатом обласної ради від «Партії Регіонів» та «Європейської солідарності».
Альберт Черепаха Фото: investigator.org.ua
Інші обласні депутати — члени партії «Нам тут жити!» не відстають. Юрій Власов має землю поблизу Нової Каховки, Вікторія Гавриленкова очолює кілька сільгосппідприємств, Олександр Гордієнко та Гамлет Овсепян мають фермерські господарства в Бериславському, а Сергій Максименко в Генічеському районах.
Загалом із 13 депутатів Херсонської обласної ради від партії Колихаєва лише троє не мають великих земельних наділів чи не очолюють місцеві сільгосппідприємства.
Тож неважко здогадатись, чому для місцевих агромагнатів краще мати кишенькового голову ОДА, аніж народного депутата в далекому Києві.
Проросійський інтерес
Однак проблема не лише в земельних інтересах активу партії Колихаєва. І це — питання до Офісу президента: як можна у прикордонній з окупованим Кримом області дозволити сконцентрувати всю владу у руках однієї суто регіональної сили, представники якої в своїх політичних уподобаннях і висловлюваннях далекі від державницької позиції?
Той же Лагута розпочинав свою політичну кар’єру як представник партії «Опозиційний Блок», від якого у 2015 році і балотувався до обласної ради. Зі своїми колишніми колегами по ОпоБлоку Лагута підтримує тісні зв’язки і дотепер. Наприклад, з Єгором Устиновим, про діяльність якого на посаді голови КП «Херсонелектротранс» Центр журналістських розслідувань писав багато цікавого.
Можна згадати і Юрія Стельмашенка. Зараз він є активним партійцем Опозиційної платформи «За життя» і одночасно — правою рукою мера Колихаєва, якому доручено контролювати ремонт доріг в місті. Окрім того, Стельмашенко — колишній помічник того ж бізнесмена Карла Стурена, разом з яким Лагута та Колихаєв домовлялись зі «Слугами народу» про розмін мандату на крісло голови ОДА.
Після того, як кабінет міського голови Херсона зайняв пан Колихаєв, до його команди почали приєднуватися представники інших херсоньких політичних кланів. Зокрема, великої ваги в оточенні Колихаєва набули прибічники Владислава Мангера — колишнього голови Херсонської обласної ради, який вже третій рік знаходиться під слідством за підозрою в організації вбивства херсонської активістки Катерини Гандзюк.
Ігор Колихаєв та Владислав Мангер, фото: Мост
Знайшлось тут місце і людям з доволі сумнівним минулим — наприклад, Борису Вейшторту. Він допомагав окупантам організовувати вибори в Керчі, займався бізнесом в окупованому Криму та вихваляв будівництво Керченського мосту.
Після скандалу з виконанням будівельного підряду — чкурнув у Херсон. За інформацією видання МОСТ, Вейшторта призначено менеджером з питань розвитку однієї з комунальних установ Херсона.
Борис Вейшторт
Окрім працевлаштування колаборантів, пан Колихаєв і сам іноді грішить сумнівними заявами щодо тимчасово окупованого півострова:
«Але ж Крим — це Україна? Я — за економічні відносини. <…> Тому я вважаю, що якщо Крим — це Україна, то в Криму має бути вода… Або тоді продавайте воду, як варіант», — це резонансне інтерв’ю Ігоря Колихаєва виданню «Чесно» російська пропаганда використала сповна.
В цих заявах немає нічого дивного. Крим до 2014 року був одним з головних ринків збуту продукції херсонських агрохолдингів, тому відновлення товарних поставок в окупований Крим було б для них вигідним. Сателіти Колихаєва — це, в першу чергу, бізнесмени. Що отримали в управління цілу область, на кордонах якої зосереджено російські війська. Переслідуючи свої інтереси, центральна влада фактично створила на Херсонщині територіальну автономію для партії «Нам тут жити!», яка демонструє доволі стійкі проросійські наративи. Втім, у доцільності цих змін самих херсонців не запитали, змінивши голову ХОДА і фактично призначивши народного депутата від 184 округу за тиждень до виборів.
«З точки зору демократії це нормальна практика, — говорить в інтерв’ю «IPC–Херсон» представник Комітету виборців України в Херсонській області Дементій Білий, — Ми можемо говорити, що тепер політична партія «Нам тут жити!» отримала повну політичну відповідальність за все, що відбувається, бо вони отримали вплив як в обласній раді, так і в обласній державній адміністрації та ключовому місті області. Тепер у них буде менше перешкод, щоб виконувати свою передвиборчу програму».
Дементій Бєлий, голова Херсонської облорганізації Комітету виборців України Фото: kherson.ipc.org.ua
Наступного ж дня після виборів стало відомо, що, за результатами паралельного підрахунку більшості бюлетенів, місце у Верховній Раді очікувано отримав Сергій Козир. Політична багатоходівка досягла своєї мети, а всі її дійові особи залишились задоволені обміном — окрім, мабуть, виборців. Вони, згідно з явкою у 21%, відкрито проігнорували ці проміжні вибори.
