«Зерновой экспресс» — преступная схема вывоза украинского зерна, похищенного российскими оккупантами на юге Украины через порты захваченного Крыма. Центр журналистских расследований уже не раз обращался к этой теме системно отслеживая соучастников этого военного преступления. Однако до сих пор наше внимание больше касалось судов, которые загружались краденым зерном в Севастополе, в частном зерновом терминале «Авлита» (в юрисдикции РФ — филиал ООО «Авал»), куда его свозят грузовиками и железнодорожными вагонами из оккупированных территорий Херсона. Нынешняя разведка ЦЖР — о керченском звене этой схемы: о судах, их владельцах и зерновом терминале в Керченском морском рыбном порту, принадлежащем компании граждан Украины из Днепра.
Судна, задіяні у вивезенні вкраденого українського збіжжя, крім Севастополя, вантажаться зерном у портах Керчі та на якірних стоянках у Керченській протоці, а звідти доставляють його в порти Туреччини, Сирії та інших країн Близького Сходу.
Судна-перевізники, їхні власники і маршрути
Судно «Надежда» (IMO 8611221) задіяне у крадіжці українського збіжжя майже з перших тижнів повномасштабного вторгнення рф в Україну. 19 березня воно відправилося з турецького порту Самсун, вказавши порт призначення «Кавказ» у Керченській протоці. Судно було порожнім. Проходячи через Керченську протоку, «Надежда» вимкнула систему спостереження AIS і зникло з онлайн-радарів. Згідно із Міжнародною конвенцією з охорони людського життя на морі, АІС є обов’язковою до використання. Його вимкнення є порушенням і дає підстави морській охороні зупинити та оглянути судно.
Судно «Надежда» (IMO 8611221), фото JUANDOFER
24 березня судно «Надежда» знову увімкнуло АІС, коли виходило в Чорне море через Керченську протоку. Воно вже було завантажене, а капітан вказав портом призначення Самсун у Туреччині. З того часу «Надежда» повторює цей маршрут кілька разів на місяць. Переміщення легко відслідковуються за допомогою онлайн-сервісу marinetraffic.
Джерела Катерини Яресько, розслідувачки проєкту SeaKrime та членкині Експертної мережі Кримської платформи стверджують, що на борту «Надежды» — вкрадена росіянами та вивезена в окупований Крим кукурудза, завантажена в порту Керчі.
«Судна виходять з порту Самсун, доходять до Керченської протоки, вимикають АІС і заходять в Керч. Це може бути або Керченський морський торговий порт, або Керченський рибний порт», — каже Катерина Яресько.
Катерина Яресько, розслідувачка проекту SeaCrime центру Миротворець
25 червня в окупований Бердянськ Запорізької області прибуло судно Zhibek Zholy (IMO: 9598880, прапор рф)для завантаження вкраденим українським зерном. 1 липня воно вже знаходилося на якірній стоянці порту Карасу. Україна звернулася до Туреччини з проханням арештувати судно та вантаж — близько 4,5 тисяч тонн зерна. Турецькі митники дійсно затримали корабель на кілька днів до з’ясування обставин.
У цей час судно «Надежда» якраз виходило з Керченської протоки, щоб відправитися в Самсун. Однак поки митники притримували Zhibek Zholy, «Надежда» та інші російські судна не поспішали виходити в море. Тобто, фактично, на той момент «зерновий експрес» з окупованого Криму був тимчасово зупинений.
Судно Zhibek Zholy в Бердянському порту Фото: Балицкий Евгений/Telegram
6 липня Туреччина відпустила судно Zhibek Zholy, так і не пояснивши свою позицію. Разом з цим рух почали і інші російські судна. За даними marinetraffic, зокрема, кораблі «Федор» та «Святой Константин», завантажені українським збіжжям, також направилися в Туреччину.
Катерина Яресько та експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара 7 липня відвідали посольство Туреччини в Україні, щоб донести наскільки неприпустимим є купівля в країни-агресора вкраденого зерна. Зокрема, експерти повідомили, що їм відомі турецькі компанії, що є покупцями зерна, вивезеного агресором через порти окупованого Криму.
«Наша місія була в тому, щоб висловити позицію української експертної спільноти. Пояснити, чому для нас ця проблема є болюча, важлива, чому ми будемо далі нею займатися. Відчувалося, що турецька влада стурбована цією ситуаціє. Проблему вони розуміють і помічають, але поки що ми не побачили кроків щодо її ирішення. Чекаємо. Ми домовилися, що я буду повідомляти про судна, які йдуть з Криму в Туреччину», — розповіла Яресько.
Хто ж володіє та управляє судном, що стало інструментом для вчинення чергового воєнного злочину Росії — пограбунку українських окупованих територій?
Власником судна «Надежда» є пітерське ТОВ «Костер», основним видом діяльності якої є морські вантажні перевезення. Засновницею компанії є Уляна Фісік (Ульяна Ивановна Фисик — рос.), ймовірно, дружина Максима Фісіка (Максим Васильевич Фисик — рос.), який, у свою чергу, є засновником «Кубанской морской компании». Ця компанія є оператором судна «Надежда».
Уляна та Максим Фісік
Максим Фісік також є директором та засновником компанії «Петрохлеб-Кубань», що володіє судном «Вера» (IMO: 8602957), яке, як і «Надежда», курсувало між Кримом та турецьким портом Самсун.
Судно «Вера» (IMO 8602957) фото JUANDOFER
Третє судно на шляху Керч-Самсун — суховантаж «Сормовский 48» (IMO 8226428). Ходить слідом за «Надеждой», як по накатаній доріжці. Так само зникає в Керченській протоці, вимикаючи АІС, і з’являється вже завантаженим, прямуючи до портів Туреччини. Власник судна — все та ж «Кубанская морская компания», засновник — Максим Фісік.
Судно «Сормовский-48» (IMO: 8226428) Фото: marinetraffic.com
13 липня стало відомо, що судна «Сормовский-48» і «Надежда» розвантажилися в Туреччині. Обидва ці судна були прийняті з вимкненим АІС, тобто з порушенням міжнародного морського права.
Отже, на даний момент ми бачимо налагоджену схему фактично відкритого вивезення вкраденого українського збіжжя до Туреччини. Хоча ця країна офіційно заявляє, що не купує у Росії незаконно вивезене з території України зерно.
«Туреччина не допустить незаконної торгівлі українським зерном та будь-якою іншою продукцією, з боку будь-якої країни, включаючи росію. Ми також і самі не приймемо ці товари», — говорив міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу 23 червня 2022 року. У цій же промові міністр запевняв, що усі поставки будь-яка людина зможе відслідкувати в онлайн сервісах, тому купувати вкрадене зерно та приховувати це немає сенсу.
Сумнівів, що росіяни вивозять саме українське зерно із окупованих територій через порти Крим немає. Гауляйтер захопленого півострова Сергій Аксенов прямо визнав, що зерно проходить через Крим транзитом, а далі йде на продаж за кордон. Гауляйтер Запорізької області Євген Балицький відкрито повідомляє, що на рейду порту Бердянськ стоять чотири великі кораблі, готові до завантаження збіжжям. Також вивезення здійснюється залізницею — вже відправили понад 100 вагонів.
Як доводить це та інші журналістські розслідування, відстежити морські перевезення вкраденого українського зерна дійсно можливо. Але чи вдасться припинити незаконний продаж, використовуючи, серед інших, турецькі порти, — ось в чому питання.
Усі учасники «зернового експресу» мають бути під санкціями
Крім колаборантів та російських урядовців, які публічно визнали те, що українське зерно експортується через кримські порти, маємо вже чимало журналістських розслідувань, які з допомогою OSINT-розвідки показали десятки рейсів суден із цього зернового експресу.
Приміром, журналісти BBC нанесли на карту маршрути двох російських суден — «Матрос Позинич» і «Сормовский 48», та «Фінікії», що належить Генеральному морському управлінню Сирії. Серед портів, у які вони доставляли зерно, є й порт Іскендерун, на півдні Туреччини, майже на кордоні з Сирією.
Віктор Рашніков, голова ради директорів ММК
Тут знаходиться металургійний комплекс MMK Metalurji, що входить до російської Групи «Магнитогорский металургический комбинат». Контроль над нею належить доларовому мільярдеру Віктору Рашнікову, голові ради директорів ММК. Через кіпрську компанію він є власником більше 80 % акцій акцыонерного товариства. До складу комбінату в Іскендеруні входить і морський порт.
Наш колега Осман Пашаєв, журналіст Суспільного і керівник проекту UA SOUHT надав нам відео, яке він зняв у порту ММК MMK Metalurji в Іскендеруні, коли там розвантажували зерно із судна «Михаил Ненашев», який доставив із Криму 27 тисяч тонн українського збіжжя.
Віктор Рашніков, мажоритарний власник і Магнітогорського меткомбінату з березня цього року потрапив до санкційних списків ЄС та Великої Британії. У травні він подав позов до ЄСПЛ, аби санкції були відмінені. Ми переконані, що участь активів Рашникова, а саме — порту в Іскендеруні, у» зерновому експресі» — незаконному вивезенні краденого українського зерна повинно стати тим запобіжником, який не дозволить Рашнікову через ЄСПЛ вислизнути із під дії західних санкцій.
Вважаємо також, що РНБО повинна невідкладно внести до санкційних списків усіх учасників «зернового експресу»: компанії-судновласників, їхніх бенефіціарів, капітанів суден, керівників і власників портів, які приймають і обслуговують судна із краденим зерном. На жаль, серед них є і компанії, що належать громадянам України.
Керченська ланка
Зерновий термінал у Керченському морському рибному порту у 2004 році збудувала компанія «Поле-Порт» із Дніпропетровська, що належала тоді і належить зараз відомим зернотрейдерам Роману Шиферсону та Дмитру Науменку. Вони ж заснували ТОВ «Зерновий термінал «АВС» у Керчі. Одночасно там може зберігатись до 30 тисяч тонн збіжжя. Щодоби тут можуть перевалювати на судна до 5 тисяч тонн зерна з подальшим довантаженням на зовнішньому рейді. Це пов’язано з тим, що до самого терміналу можуть заходити судна дол осадки 6,5 метрів. Але у рибного порту є якірні стоянки у керченській протоці , де судна і довантажують.
Зерновий термінал «АВС» у Керченському морському рибному порту Фото: YouTube Житель города героя
Після окупації Криму Росією цей бізнес , як і більшість кримських компаній, був клонований: компанії — близнята українських з’явилися у російському реєстрі.
До березня 2020 року засновниками російської «Поле-порт» були дніпропетровці Шиферсон і Науменко. А потім у трьох пов’язаних з терміналом керченських компаніях єдиним засновником стала Олена Григорівна Воб’яченко. Теж жителька міста Дніпро.
В доступних насьогодні даних українського держреєстру засновниками «Зернового терміналу «АВС» вказані керчанин Іван Григорович Копилов та жителька Дніпра Галина Степанівна Воб’яченко, ймовірно, родичка Олени Григорівни Воб’яченко.
За російським номером телефону до Олени Воб’яченко додзвонитися нам не вдалося, але вона взяла слухавку за своїм українським номером. Відповідати на питання ЦЖР, на жаль, не захотіла і порадила писати запити до зернового терміналу.
Отже, Олена Воб’яченко стверджує, що не має ніякого стосунку до зернового терміналу у Керченському морському рибному порту, який задіяний у схемі вивезення краденого українського збіжжя. Тоді незрозуміло, чому ж ніякі зміни не внесені до реєстраційних даних компаній, що ним володіють, та ведуть там господарську діяльність. Адже Олена Воб’яченко вказана єдиним засновником російських ТОВ «Зерновой териминал «АБС», «Поле-Порт» і «Поле-Порт-Юг», зареєстрованих за однією адресою на території Керченського морського рибного порту.
За відкритими даними, у минулому році у керченській компанії » Зерновой териминал «АБС» працювало 37 осіб. Фінансові показники діяльності — так собі, але для компаній, що ведуть бізнес під дахом «силовиков», офіційні результати діяльності , як правило, недостовірні. ЦЖР має інформацію від місцевих мешканців, що фарватер Керченського морського рибного порту замулений, великі судна до нього вже не підходять. Але ж перевалка зерна відбувається також на якірних стоянках в Керченській протоці, що належать і рибному порту. А єдине місце в Керчі, де звезене із окупованих територій півдня України збіжжя може зберігатись, — це зерновий термінал «АВС». Тож слідкуємо далі, бо окупанти вже націлились на новий урожай.
Читайте також:
