Центр журналистских расследований продолжает цикл материалов о том, как ФСБ фальсифицирует дела о «международном терроризме», похищая и пытая гражданских жителей оккупированного юга и Крыма.
Фактически все они фабрикуются управлением ФСБ в Крыму, которое работает и на новых оккупированных территориях Юга. К конвейерным делам «батальона имени Номана Челебиджихана», «Хизб ут-Тахрир», «Азова» добавилась новая тема: ФСБшным фальсификаторам хочется размаха, поэтому они принялись за фабрикование дел о международном терроризме. Санкция статьи 361 Уголовного кодекса РФ предусматривает наказание лишением свободы от 10 до 20 лет и пожизненно. У всех попавших под этот каток украинцев почти одинаковая история этого оттенка жизни.
Первоначально они были похищены российскими военными. Затем их держали в подвалах захваченных админзданий в Херсоне. Морили голодом и жаждой, пытали электрическим током, избивали и издевались, требуя признаний в преступлениях, которых они не совершали. Затем вывезли в Крым, где держат в специальном блоке СИЗО в Симферополе, или вывезли в изолятор Лефортово в Москве. За семью замками, без связи с родными, некоторые — без должной правовой и медицинской помощи.
Павло Запорожець. «Теракт» на 9 травня
Павло Павлович Запорожець, 32 роки, юрист за фахом, три роки служив у Збройних Силах України, потім працював у Херсоні. Російські військові викрали його 9 травня і обвинувачують у «підготовці акту міжнародного тероризму», який начебто мали здійснити під час акції «Бессмертный полк» у Херсоні.
Деталі трагічної історії Павла, про те, де він зараз та в якому він стані розповіла ЦЖР його двоюрідна сестра Марія Запорожець, яка знаходиться на підконтрольній Україні території.
Павло Запорожець, викрадений російськими військовими
«Павло з 2014 по 2017 рік служив в ЗСУ, в 27-й Сумській артилерійській бригаді, є учасником АТО та учасником бойових дій. Потім працював податковій та в приватних фірмах», — каже Марія Запорожець. «Дізналися про викрадення, коли Павло перестав відповідати на дзвінки. Уже потім до дружини Павла приїхали військові з обшуком і повідомили, що Павла було затримано».
Як розповідає дівчина, після викрадення Павла тримали в місті Херсоні на вулиці Енергетиків, 3. Там він перебував перші три місяці. З нього намагалися вибити покази проти себе. Застосовували насилля, зокрема, катували електричним струмом.
Марія Запорожець, двоюрідна сестра Павла
«Про те, що Павло вивезений в Крим, ми дізналися з телефонного дзвінка. Нам зателефонував чоловік, який представився адвокатом. Повідомив, що приходив в СІЗО №1 міста Сімферополя до одного із підзахисних хлопців. Там його побачив Павло і дав йому записку, в якій був вказаний номер телефону матері та прохання з нею зв’язатися. Потім з нами зв’язався цей адвокат, розповів, що бачив Павла у СІЗО №1», — говорить Марія.
До утримуваних в СІЗО застосовуються заходи впливу, хоч вже і не такі жорстокі, як було у Херсоні. Харчування один раз на день. Ходити в душ дозволено раз на тиждень. Позбавлені будь-якої медичної допомоги у разі потреби.
«Наразі Павла внесено в реєстр оборонців України. Попереду робота щодо його участі в обміні полоненими. Однак Росія не підтверджує його місцеперебування в Криму. Ми розуміємо, що обмін може бути на будь-якому етапі, коли РФ підтвердить факт його перебування на запит української сторони. Навіть після суду може не бути обміну, якщо не буде підтвердження», — розповідає Марія.
Дівчина каже, що її брат, знаходячись за ґратами, намагається залишатися в доброму гуморі, передає вітання.
«Він там думає про те, щоб ми тут вірили в те, що він обов’язково вийде», — каже Марія Запорожець.
Кілька важливих моментів і імен людей, які є співучасниками цього воєнного злочину, частиною якого є незаконне утримання під вартою. 2 серпня так званий суддя «Київського районного суду Сімферополя», зрадник України Андрій Долгополов взяв Павла під варту на два місяці.
Андрій Долгополов, «суддя» окупаційного суду у Сімферополі. Скрін видео, опублікованого ФСБ
28 вересня окупаційний «суддя» Денис Діденко продовжив арешт ще на три місяці. Отже, наразі Запорожця будуть тримати за ґратами щонайменше до 2 січня. Апеляційні скарги на зміну запобіжного заходу так званими «суддями» Дмитром Михайловим та Юрієм Латиніним були відхилені.
Завдяки рішенням окупаційних судів зрозуміло, що саме ФСБ намагається «пришити» Павлу. Його обвинувачують у підготовці теракту під час російських акцій до дня перемоги 9 травня у Херсоні. В апеляційній скарзі є інформація, що Павло Запорожець нібито визнав себе винуватим, розкаюється та сприяє розслідуванню.
Сергій Лисенко. Жертва п’яної перестрілки офіцерів ФСБ і військових ЧФ
Зрозуміло, що всі ці зізнання були вибиті страшними тортурами, через які пройшли усі так політичні бранці Кремля на окупованих Росією територіях України. Другий герой нашої сьогоднішньої розповіді — звичайний цивільний херсонець, 41-однорічний Сергій Васильович Лисенко, не виняток. Його забирали двічі у звичний для росіян спосіб — з вламуванням у помешкання, обшуком та без будь-яких пояснень. Історію цього бранця розповів його брат Руслан Лисенко.
«20 червня його забрали у Херсоні. Тримали майже 15 днів, не міг знайти. Потім знайшли. Днів 10 катували, мучили. Потім відпустили. Він побув удома буквально два тижні. Приїхали його забрали. Виявилося, що він сидів у будівлі Апеляційного суду в Херсоні. У будівлі суду в підвалі вони там сиділи. Там людей десять було. Спали на підлозі, їли те, що кидали», — розповідає Руслан.
Сергій Лисенко, викрадений російськими окупантами
«Всі руки були сині, весь синій був. Каже, що з поверхів скидали. Били струмом і під нігті засовували. Що вони хотіли дізнатися — незрозуміло. Я так розумію, ні до чого це не спричинило», — розповідає Руслан про катування, яким росіяни піддавали його брата.
Сергія доставили у Севастополь, де його було взяти під варту. Адвокат за призначенням розповів родині про висунуте Сергію обвинувачення за статтею 226 карного кодексу Росії — незаконне заволодіння зброєю. Передбачене покарання — від 3 до 7 років позбавлення волі. Історія нібито стосується перестрілки у Херсоні, коли загинули троє російських військових.
«Адвокат казав, що він проходив як свідок. Там була якась сутичка. Він сидів поряд у кафе. Почалася перестрілка, Троє людей там убили. Він просто підвівся і втік, коли це почалося», — говорить Руслан Лисенко.
ЦЖР знайшов єдиний схожий випадок, що стався у Херсоні в цей час. Перестрілка трапилася ввечері 19 червня у кафе «Еда.Топи» на набережній Дніпра. Молодший сержант ЗС Росії Ігор Судін застрелив двох офіцерів ФСБ — Ігоря Якубинського та Сергія Привалова. Товариша Судіна по чарці — сержанта Сергія Обухова — теж убили в кафе. Обоє контрактників служили у 6-му артилерійському полку Чорноморського флоту РФ.
Агенція Yahoo News опублікувала внутрішній документ Слідчого комітету РФ, у ньому йдеться про порушення кримінальної справи проти Ігоря Судіна за вбивство двох та більше осіб.
Проект «Важные истории» також встановив, що ще одним співробітником ФСБ, який не постраждав у перестрілці, бо втік, був Євгєній Тіхонов — син впливового генерал-полковника ФСБ Алєксандра Тіхонова, тоді ще — начальника Центру спеціального призначення. Джерела видання стверджують, що Тіхонов-молодший мітив у віце-губернатори Миколаївської області, однак на заваді політичній кар’єрі сина генерала стали ЗСУ і область не була окупована.
Однак повернемось до Сергія Лисенка, якого ФСБ навіщось прив’язує до історії перестрілки російських військових і офіцерів спецслужби. Адвокат за призначенням розповідав, що в ФСБ є відео, де Сергій піднімає з землі пістолет і тікає з ним. Звідси, мовляв, і стаття про незаконне поводження зі зброєю. Однак за нашою інформацією, Сергію Лисенку наразі вже інкримінують підготовку міжнародний терористичний акт. Ми продовжуємо збирати інформацію, аби мати повну картину і співучасників цього злочину.
Олександр Бабич. За гратами без відкриття «справи»
Ольга Бабич — дружина Олександра Володимировича Бабича, міського голови Голої Пристані востаннє бачила свого чоловіка 22 березня. Вона з дітьми їхала в машині в напрямку Олешок, коли Олександр наздогнав їх, щоб поцілувати на прощання. За кілька годин до того він отримав телефонний дзвінок, після чого наказав родині негайно збиратися і їхати геть.
Ольга та Олександр Бабичі. Фото з сімейного архіву
«Він приїхав до міськради. Подробиць я не знаю. Знаю, що його виводили до окремого кабінету, зв’язували руки, допитували. Потім його вивели із зав’язаними руками за спиною, посадили до автобуса білого кольору. Люди у чорній формі без розпізнавальних знаків його забрали», — розповідає Ольга Бабич.
У кінці червня після масштабного обміну полоненими Асоціація міст України поспішила повідомити про нібито звільнення Бабича. Новину підхопили українські ЗМІ, але інформація виявилася неперевіреною.
«У всіх базах його відзначили як звільненого, а це була просто неперевірена інформація. І я тільки через час дізналася, десь за тиждень, коли почали дзвонити до НІБ. Мені сказали, що статус у нього «звільнений». Я говорю, як це можливо, якщо вже тиждень він не зв’язується ні з сім’єю, ні з ким», — каже Ольга.
Наразі Олександр Бабич знаходиться біля СІЗО №2 у Сімферополі. Таку інформацію Ольга отримала від людей, які сиділи з ним в одній камері у різні періоди години.
СІЗО №2, відкритий окупантами у Сімферополі 25 жовтня 2022 року Фото: RFE/RL
Ольга розповідає, що раніше вона знала навіть номер камери, де утримували її чоловіка. Але після переведення до СІЗО №2 у неї немає жодної інформації. Більше того, схоже, що Олександра Бабича утримують навіть без відкриття кримінального провадження.
«Його перевели в СІЗО №2, справа по ньому не відкрита і його приховують. На мого чоловіка справа не відкрита. Тому ми ні адвоката не можемо найняти, ні передачу туди відправити. Вони його просто приховують», — говорить жінка.
Слідчий ізолятор №2 у Сімферополі з’явився відносно недавно — його збудували на території колонії суворого режиму у провулку Елеваторному, 4. Потреба в додатковому СІЗО була зумовлена тим, що ізолятор на вулиці Павленка був ущент переповнений, особливо, спецблок для політичних в’язнів. Їх стало в рази більше після повномасштабної агресії Росії і окупації півдня.
Бо саме кримське управління ФСБ працює по окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей. З підвалів Росгвардії та військової розвідки слідчі ФСБ забирають в’язнів, яких тортурами змушують до зізнань для фальшування справ про міжнародний тероризм.
