Выступая на саммите G20, президент Украины Владимир Зеленский сообщил, что Россия депортировала 11 тысяч украинских детей. Российские оккупанты называют это «гуманитарной эвакуацией людей из зоны боевых действий». На самом деле, россияне выполняют совсем другие задачи: изменяют структуру населения на оккупированных ими территориях, захватывают оставленное людьми жилье, пополняют собственные мобилизационные и трудовые ресурсы.
Борис Петруньок, автор расследования о депортации детей из Херсонской области, вышедший на днях на сайте ЦЖР, собрал немало доказательств этого военного преступления и установил немало исполнителей. О результатах исследования – в интервью программе «Вопрос национальной безопасности» с Валентиной Самар.
Валентина Самар: Президент сказав про 11 тисяч депортованих дітей. На ваш погляд, це реалістична цифра?
Борис Петруньок: Об’єктивно порахувати кількість дітей, які були депортовані на територію Російської Федерації, дуже складно. Ми маємо розуміти, що від початку активної фази великої війни РФ активно вивозила на свою територію дітей, особливо незахищених — сиріт, вихованців дитячих будинків. Спочатку з Донецька і Луганська, потім те саме відбувалося і в Херсоні. Росіяни заявляли про те, що Крим готовий «прийняти на літній відпочинок» до 3 тисяч дітей з Херсонської області. Іноді фігурували цифри до 10 тисяч. Порахувати об’єктивно дуже складно.
Валентина Самар: Складно порахувати і кількість депортованих підопічних психоневрологічних інтернатів, як це було в Каховці. Їхні родичі зверталися до нас, запитували, в якому закладі окупованого Криму їх шукати. Зустрічали ми й абсолютно дикі випадки. Заступниця голови Держдуми Анна Кузнєцова на камеру зізналася у злочині, повідомивши, що вони не можуть встановити зв’язок з батьками третини дітей, яких вивезли до Євпаторії. Йдеться про розлучення дітей з батьками. Чи ви відслідковували, цим закінчилася ця історія?
Гліб Канєвський: Російська окупаційна адміністрація зманіпулювала цією ситуацією надзвичайно цинічно. Я не зустрічав у своїй практиці нічого подібного. Вони не просто примусили людей до виїзду або до депортації, вони використали для цього дітей як інструмент.
Коли так званий голова «адміністрації Херсону» Володимир Сальдо говорить, що про евакуацію не йдеться, йдеться про літній відпочинок дітей, а після цього, буквально за 10 днів, оголошується так звана евакуація. Діти на камеру так званим російським журналістам кажуть, що їм продовжили строк перебування у тих таборах. Їхні батьки вимушені виїжджати, бо не можуть знайти своїх дітей. І потім ця російська чиновниця Кузнєцова каже, що вони не можуть встановити зв’язок з батьками. Ми знаємо, яка ситуація в Херсоні, де не було зв’язку, не було комунікацій. Росіяни цілеспрямовано створили таку ситуацію, використали дітей, щоби виманити людей, змусити їх виїжджати на територію РФ. Зрозуміло, що люди при здоровому розумі цього б не робили, залишалися б в Херсоні і чекали на ЗСУ і українську владу. Діти при цьому були використані як інструмент, чого я раніше не спостерігав навіть в Росії.
Володимир Сальдо та Єлєна Романовская з дітьми з окупованих Запорізької та Херсонської областей. Євпаторія, 08.10.2022 Фото: crimea-news.com
Валентина Самар: Навіщо Росія це робить, навіщо їй наші люди? Мені цікава ваша відповідь.
Борис Петруньок: І дітей, і дорослих вони намагаються включати в свій простір — гуманітарний, культурний. В нас такі речі недооцінюють. Якщо ви звернули увагу, під час «літнього відпочинку» дітей вони говорили про так звані освітні зміни. Фактично вони намагаються нав’язати цим дітям своє розуміння історії. Так звана «міністр соціальної політики Криму» Єлєна Романовская говорила про те, що дітям будуть викладати історію так званої «кримської весни». Херсонським дітям, яких насильно розлучили з батьками і вивезли на так званий «відпочинок», щоб навчати так званій «кримській весні», російському розумінню сучасної історії і російській мові. І їхні профільні депутати говорять про «проблему»: херсонські діти і діти з інших окупованих територій не тягнуть російську російськомовну програму.
Росія, нібито виконуючи свої міжнародні зобов’язання з соціального захисту і освіти дітей, використовує їх як інструмент впровадження своєї колоніальної політики на окупованих територіях. Це стосується і дорослих, і дітей. Те саме ми раніше бачили в «Юнармії», коли перше, що росіяни роблять на окупованих територіях, — займаються питанням історичної і мовної освіти, перепідготовкою вчителів, тощо.
Юнармійці в окупованому Криму Фото: krympatriotcentr.ru
Валентина Самар: Без сумніву, депортація дітей, розлучення з батьками — воєнний злочин. Органи прокуратури це розслідують. Ми теж встановлюємо співучасників цих нелюдських злочинів. Серед них виявляються і громадські організації начебто громадянського суспільства. У розслідуванні про так званих російських волонтерів ви доводите, що ніякі вони не волонтери, а провідники державної політики РФ, які фінансуються з бюджету РФ і фонду президентських грантів. В цих організаціях, де б вони не діяли — Донецьку, Херсоні, Луганську — прописаний рядочок: «допомога в організації евакуації» на територію РФ. Тобто ці люди отримують гранти за депортацію. Що ці псевдоволонтерські організації, на вашу думку, з цього мають?
Борис Петруньок: Ці організації неможа називати волонтерськими в нашому розумінні. Вони зрощені з державним апаратом, з бюрократією. Так звані «волонтерські штаби» на окупованих територіях організовані на виконання указу президента РФ. «Волонтерів» підбирають через спеціальні процедури з залученням Міноборони і ФСБ. Тобто, щоби стати російським «волонтером», потрібно пройти відбір. Цих же «волонтерів» ми бачимо, наприклад, на конкурсах для російських бюрократів, які почалися на окупованих територіях.
Вони не займаються безпосередньо гуманітарною діяльністю. Вони збирають допомогу для Збройних сил РФ, займаються депортацією. Їх бачили в оточенні Пушиліна (так званий «глава ДНР» Денис Пушилін), коли він виїжджає до своїх бойовиків на передову.
Йдеться про зрощення російського бюрократичного апарату з псевдоволонтерськими і псевдогуманітарними ініціативами, які контролюються російським урядом і впроваджують функцію російського державця на окупованих територіях. Для загалу, можливо, в західних країнах, це може виглядати як певна гуманітарна ініціатива в плані форми, але зміст там зовсім інший. Ми маємо про це говорити і доносити це до зовнішнього спостерігача.
Валентина Самар: Які найбільші «волонтерські організації» ви спостерігаєте на нових окупованих територіях?
Борис Петруньок: Найбільший штаб організації «Мы вместе». Вона починалася всередині Росії під час епідемія ковіду. Потім її переіначили і зробили «Мы вместе с Донбассом». Згодом ця організація поширилася на всі окуповані території. Вона слідуює скрізь за російськими бюрократами, абсолютно підзвітна і підконтрольна російському уряду, російському федеральному агентству «Росмолодежь».
