Который год Центр журналистских расследований констатирует крайне слабую санкционную политику Украины в условиях вооруженной агрессии РФ: она не адекватна ситуации и не синхронизирована с санкциями, применяемыми западными партнерами. Исправить ситуацию должна была новая редакция закона о санкциях, но ее так и не приняли — проект, разработанный накануне вторжения России, «заблудился» в правительственном квартале.
За год войны России против Украины СНБО и Верховная Рада не применили секторальные санкции в отношении РФ. Большинство компаний российского ВПК до сих пор вне каких-либо ограничений.
Но есть и хорошая новость: к идентификации кандидатов на применение санкций присоединилось Национальное агентство по предотвращению коррупции, которое получило значительное усиление в лице Агии Загребельской, юриста и основательницы Лиги антитраста, которая теперь возглавляет направление минимизации коррупционных рисков санкционной политики НАПК. О санкционном хаосе и как его упорядочить, говорили в эфире программы «Вопрос национальной безопасности» с Валентиной Самар.
Валентина Самар: Чим ви займаєтесь в НАЗК і що собою представляє проект «Війна та санкції»?
Агія Загребельська: Займаюсь ідентифікацією російських фізичних і юридичних осіб, щодо яких, як ми вважаємо, потрібно застосувати санкції; виявленням схем обходу санкцій — ідентифікацією фізичних і юридичних осіб, які дотичні до цих схем, для застосування вторинних санкцій.
Наступний напрямок — аналітична допомога МЗС, Офісу президента та іншим стейкхолдерам, які ведуть перемовини з міжнародними партнерами щодо санкцій. Комунікація на всіх можливих майданчиках — від офіційних заходів до західних медіа — з приводу застосування санкцій, схем обходу, оцінки санкційної політики, підкреслення її слабких і сильних сторін.
Ми також ведемо такі собі репутаційні санкції. Так звані списки ганьби на порталі «Війна та санкції». Це здебільшого громадяни країн санкційної коаліції, які входять у топ-менеджмент великих російських компаній. Другий компонент — міжнародні спонсори війни. Це міжнародні компанії, які на нашу думку, роблять суттєвий внесок у війну Росії проти України. Це можуть бути значні податки, певні винагороди російським військовим, якими фактично заохочують воєнні злочини і злочини проти людства, постачання важливих для Росії товарів, які ми не можемо віднести до мілітарі, але розуміємо, що російська армія використовує їх з військовою метою.
Крім цього, в нас залишається основна функція — мінімізація корупційних ризиків і запобігання корупції. У воєнний час ми навряд можемо робити це в класичній формі. Це пояснення, чому ми займаємося санкціями? Величезне навантаження у всіх державних структур, які залучені у санкційну політику, ми намагаємося допомагати. Саме тому представники НАЗК входять до складу експертної групи, яка створена при РНБО і міжвідомчої робочої групи при Кабінеті Міністрів України, які безпосередньо займаються реалізацією санкційної політики.
Фото: УНІАН
Валентина Самар: Ми тиснемо на західні країни, щоб вони застосовували санкції до російських компаній, чиновників і політиків, водночас українська санкційна політика фактично вмерла. До повномасштабного вторгнення йшла активна робота над новим санкційним законом, який був би синхронізований з санкційною політикою ЄС, США, Великої Британії. Але він загубився десь в урядовому кварталі, в «бермудському трикутнику» між Банковою і Грушевського.
Агія Загребельська: Є низка законопроєктів щодо змін санкційної політики, які розробляються, блукають, обговорюються. На жаль, жоден з них, крім законопроєкту про запровадження кримінальної відповідальності за обхід санкцій, я вважаю, найближчим часом навряд чи буде реалізований. І не тому що вони неякісні чи ми неспроможні їх доопрацювати, а тому що у військовий час ми також маємо питання політики.
Перш за все треба визначитися з органом, який буде головним відповідальним за санкційну політику. На цій стадії всі спроби розробити і прийняти законопроєкт впираються в те, що ключові стейкхолдери в країні не можуть визначитися.
Валентина Самар: Наскільки довгий шлях від пропозицій НАЗК до внесення у санкційний список — український і західний? Які приклади можете вже навести?
Агія Загребельська: Це дуже непередбачуваний шлях як в Україні, так і в країнах-партнерах. У кожної країни свої вимоги до обґрунтувань, пакету документів, власний підхід до різноманітних сфер. Наприклад, зі Швейцарією дуже складно домовитися про санкціонування російських телеканалів. З ЄС це вже йде простіше. Тому з партнерами це можуть бути тижні або місяці. Так же і в Україні, але тут це абсолютно неправильно.
Через розрив комунікації між органами, які готують документи на санкції, трапляються випадки, коли окремі пакети лежать місяцями, за кілька місяців можуть повертатися без застосування санкцій, інші — проходять протягом днів. Наприклад, в ці вихідні президент оголосив про санкціонування низки компаній, пов’язаних з Прігожиним (Євгеній Прігожин — засновник ПВК «Вагнер»). Через рік після повномасштабного вторгнення в Україні досі несанкціоновані «Сухой», виробники «Смерчів», «Градів», іранських дронів. Тисячі підприємств російського ВПК, які досі імпортують з-за кордону верстати з цифровим програмним управлінням, за допомогою яких виготовляється високоточна російська зброя. Компанії, які імпортують електронні компоненти для «Орланів» на заміну підсанкційним. Компанії, які імпортують сировину для полімерів, яка використовується ВПК. Цей список величезний.
Крім цього, це призводить до плутанини і підвищує вірогідність помилок в документах. Через хаос не всі, не до кінця і не завжди розуміють, де лежить той чи інший пакет, що з ним відбувається? Як наслідок, щодо однієї компанії санкції можуть застосувати двічі, щодо іншої — не застосувати взагалі. Ми маємо хаос, який потрібно впорядкувати. Як на мене, цей процес цілком можна врегулювати, якщо мати на це політичну волю.
Агія Загребельська, очільниця напрямку мінімізації корупційних ризиків у санкційній політиці НАЗК Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Востаннє ми з вами співпрацювали стосовно продажу хімічних активів Дмитра Фірташа у Криму російським структурам, які, як ми вже встановили, пов’язані з російськими олігархами братами Ротенбергами. Фірташ продав кримську хімію без дозволу АМКУ, порушивши і антимонопольне законодавство, і санкції, які були до нього застосовані. Як санкціонувати компанії, які в цій оборудці замішані? Тут є і ознаки міжнародного воєнного злочину, бо вони привласнили українські активи на окупованій території.
Агія Загребельська: Їх потрібно санкціонувати однозначно. Взагалі не має бути сумнівів. Моя рекомендація, як пришвидшити цей процес. Як на мене, орган, який найбільш відкритий для збору пропозицій щодо санкцій і їхнього просування, — міжвідомча робоча група при Кабінеті міністрів, очолювана першою віце-прем’єркою Юлією Свириденко. Тим, хто має документи або інформацію з відкритих джерел, рекомендую підготувати відповідне звернення до міжвідомчої групи. Копію можете направити НАЗК — ми теж можемо проаналізувати і зі свого боку внести ці компанії в кандидати на санкції і в Україні, і в країнах санкційної коаліції.
Валентина Самар: Помітила, що НАЗК веде «полювання» на учасників схеми, яку ми називаємо «зерновим експресом», — схеми вивезення краденого на окупованих територіях збіжжя. Минулого тижня США ввели санкції до фігурантки розслідування ЦЖР — компанії «Государственный зерновой оператор», створеної на окупованій частині Запорізької області для вивезення зерна. Як охопити санкціями весь цей «експрес» і чи займаєтесь ви цим кейсом системно?
Агія Загребельська: Поки в актуальному — Пьотр Ходикін. Він не просто брав участь у вивезенні викраденого збіжжя і його продажі на міжнародних ринках. Фактично він — найбільший зернотрейдер Росії. Через підставні компанії він володіє величезним зерновим флотом. Ми вважаємо його пріоритетною ціллю для ураження санкціями, тому що це може суттєво вплинути на спроможність Росії в подальшому перевозити і продавати крадене українське зерно.
В цілому у ввезенні зерна задіяні сотні фізичних і юридичних осіб. Відповідне розслідування проводиться, з одного боку, Національною поліцією, з іншого — СБУ. Ми також передавали матеріали. Найбільш ефективно журналістам було б направляти матеріали цим двом органам. Ставте НАЗК в копію. Якщо матеріали загубляться, вони обов’язково залишаться у нас і ми будемо запитувати, де результати?
Фото: facebook.com/NAZKgov
Валентина Самар: Правоохоронні і слідчі органи займаються своїм розслідуванням, журналісти-розслідувачі — своїм і НАЗК так само. В результаті в усіх процес кипить, а системної роботи не видно. Наприклад, США санкціонували окупаційну зернову компанію в Мелітополі, водночас ідентична компанія в Херсонській області не під санкціями. Чому? Хтось з України не подав матеріали? Саме тому я кажу про необхідність систематизувати цю роботу.
Агія Загребельська: Насправді відсутність координації як між країнами-членами санкційної коаліції, так і всередині України — одна з головних причин, чому санкції не настільки ефективні, як нам того хотілося б. Ефективність залежить не від того, наскільки багато країн залучені до застосування санкцій, а від координації. З нею в нас величезні проблеми.
Я покладаю великі надії на оголошений країнами G7 механізм координації правозастосування санкцій. Я сподіваюся, що він дозволить ефективніше узгоджувати дії, щоб випадки, про які ви говорите, мінімізувати.
І в самій Україні є питання щодо того, наскільки ефективно різні органи між собою обмінюються інформацією. Ви абсолютно праві, ми стикаємося з дублюванням функцій. В нас і так достатньо обмежений ресурс, щоб боротися на санкційному фронті. Ми розуміємо розмір Росії, кількість фізичних і юридичних осіб, бізнесів і всього іншого. Виконувати одну й ту саму роботу в різних органах — це неефективне використання обмеженого ресурсу. Воно досі присутнє.
Валентина Самар: На ваш експертний погляд: з чого почати формувати єдине санкційне поле, які потрібні координуючі центри, методика визначення ефективності санкцій? Що б ви порадили уряду?
Агія Загребельська: Перше і головне — ми маємо визначити орган, який буде відповідальний за цей процес. Доки ми не визначимо орган, все, що ми робимо, буде фрагментарними історіями, які суперечитимуть одна одній і не працюватимуть на максимумі ефективності. Далі ми маємо наділити цей орган достатніми повноваженнями, призначити відповідальних і професійних людей. За кілька тижнів після призначення керівник цього органу, я думаю, має включитися у ваш ефір і розказати свої плани і бачення розбудови ефективної санкційної політики. Доки ми будуємо не з початку, а зовсім з іншого місця, воно працювати не буде.
