Увеличение количества крыс, риск распространения лептоспироза и холеры на оккупированной части Херсона, снижение качества питьевой воды, уничтожение лесов, лесополос и отравление земель тяжелыми металлами от снарядов и уничтожена военная техника. Таковы основные последствия российского «наследия» для нашего региона Таисия Козак, председатель Новокаховской общественной экологической организации «Мама-86».
Это третий материал из цикла, который рассказывает о том, как российская оккупация повлияла на экологию Юга Украины. Читайте здесь первый и второй материалы.
«Мало хто згадує про пацюків і водяних щурів, хоча їхньому розмноженню сприяє велика кількість тіл загиблих російських військових, які окупанти заривали в наших полях і скидали в Дніпро. А це може призвести до спалаху лептоспірозу, холери та інших небезпечних захворювань. Додає екологічних проблем і коливання рівня води в Каховському водосховищі внаслідок пошкодження окупантами греблі Каховської ГЕС. Через це ми фіксували масову загибель риби і підтоплення населених пунктів», — говорить Таїсія Козак.
Таїсія Козак (праворуч). Фото: Facebook/Таїсія Козак
Випалена земля і знищені ферми
Після повного звільнення від російських загарбників Нововоронцовської територіальної громади Бериславського району минуло півроку, однак наслідки окупації тут постійно дають про себе знати. Через тривалі обстріли і вибухи на землі осіли і продовжують осідати важкі метали, накопичується сірка, яка «випалює» ґрунт.
«Не так страшне засмічення землі залізом, як фосфором і різними іншими вибуховими штуками, які негативно впливають на неї, призводять до ерозії і втрати її корисних властивостей. Велику шкоду завдає також паливо, яке витікає з танків та іншої розбитої техніки. Якщо десь, умовно, в полі підірвали танк, це може призвести до забруднення 50 квадратних метрів навколишньої території. І навіть якщо ми це залізо приберемо, негативний вплив від інших речовин триватиме далі», — каже Андрій Селецький, начальник Нововоронцовської селищної військової адміністрації.
Залишки розбитої техніки в Бериславському районі. Фото: Олег Батурін
Крім суто військових слідів велика проблема залишається від величезних куп побутового сміття, яке залишили на своїх позиціях окупанти. За словами Селецького, органи місцевого самоврядування і до війни здебільшого не могли справитись з подібним сміттям. Зараз же його прибиранню перешкоджає замінування. Будь-якої миті можна разом зі сміттям підняти «Лєпєсток» — саме так називається одна з найвідоміших протипіхотних мін.
Роботи з розмінування території національного природного парку «Кам’янська Січ» у Бериславському районі. Фото: facebook.com/NPPKamyanskaSich
Загалом російські окупанти залишили по собі, за оцінкою начальника Нововоронцовської військової адміністрації, 95% замінованих та забруднених земель. З ним погоджується член правління громадської спілки «Екологічна рада Криворіжжя» Йосип Маяков. Він впевнений, що після завершення війни в Україні доведеться ще довго відновлювати «випалені землі».
«Наша земля дуже настраждалась. На ній гори спаленої техніки, дерев, розтрощених до стану сміття. Цього військового непотребу там настільки багато, що просто жах. Аби це все прибрати, може піти декілька років», — стверджує Олександр Федорнак, колишній фермер, який зараз працює головним спеціалістом Нововоронцовської військової адміністрації.
Олександр Федорнак. Фото: Олег Батурін
Деякі фермери на свій страх і ризик сідають у трактори і виходять в поле. Там вони з сумною періодичністю підриваються на російських мінах. Чекати ж розмінування сільгоспугідь теж доведеться довго.
«Їх розміновуватимуть в останню чергу, бо багато земель перебуває у приватному користуванні. Крім того, спочатку мають розмінувати лінії електромереж, дороги, населені пункти, інфраструктуру, а вже потім поля. Але якщо у нас не будуть розчищені сільгоспугіддя, ми не матимемо врожаю, не буде роботи і земельного податку. А ми ж аграрний край, аграрна громада. Якщо люди не зможуть заробляти на землі, їм доведеться виживати, вирізати дерева і підриватись у лісосмугах. Частина наших фермерів на свій страх і ризик у цьому році посіялись. Водночас є крупні аграрні підприємства, які виїхали з території громади і, скоріш за все, десь уже стартонули та працюватимуть там і далі. Є розмови, що ринок землі у нас падатиме – території ж засмічені, тож земля буде дуже дешевою. Бо навіть після розчищення вона залишатиметься забрудненою», — каже начальник військової адміністрації Андрій Селецький.
Андрій Селецький. Фото: Олег Батурін
За словами Ганни Шостак-Кучмяк, начальниці Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району, вся земля в навколишніх селах досі начинена смертоносними нерозірваними снарядами, мінами і «розтяжками». Тож у цьому році не будуть оброблені всі місцеві сільгоспугіддя.
«Багато наших аграріїв повернулися і хочуть починати працювати, це я знаю точно. Зараз до нас зайшли п’ятсот вибухотехніків, яким ми готові надати усю можливу допомогу. Ми дуже чекаємо на завершення перевірки і розмінування всіх наших територій», — додає Ганна Шостак-Кучмяк.
Ганна Шостак-Кучмяк, начальниця Високопільської селищної військової адміністрації, Фото: Олег Батурін
Але не лише прямі військові дії відкинули аграрну галузь Херсонщини в минуле, а й масове розграбування «росіянами-визволителями». Прикладів таких безліч. З найвідоміших – розграбування найсучаснішого переробного підприємства «Чумак». Розграбована й каховська філія американської компанії «Каргілл», яка займається торгівлею зерновими та олійними культурами, переробкою соняшника і сої.
З перших днів окупації Херсонської області російські військові заблокували проїзд вантажівок з кормами для Чорнобаївської птахофабрики, розташованої в селі Східне Музиківської громади Херсонського району — однієї з найбільших у Європі. Вже на початку березня 2022 року внаслідок масованого обстрілу росіянами населених пунктів птахофабрика залишилась без електроенергії. Через це підприємство вже не мало можливості годувати птахів і підтримувати санітарний режим, переважна більшість курей загинула.
Внаслідок окупації на Чорнобаївській птахофабриці стався масовий мор птахів. Фото: Херсонська обласна прокуратура
Після звільнення правобережної Херсонщини слідчі змогли потрапити на територію знищеної птахофабрики і виявили місце масової загибелі птиці – котлован глибиною близько 3 метрів і площею майже 2 тисячі квадратних метрів. Поховати всіх курей тут не встигли, тож частина з них всю окупацію залишалась у пташниках. Херсонська обласна прокуратура кваліфікувала цей злочин як екоцид (ст. 441 КК України), розслідування цієї справи триває.
«На Херсонщині вже більше 60 фермерських господарств почали переходити на органічне землеробство без отрутохімікатів. Багато з них перед повномасштабною війною отримали відповідні сертифікати і працювали за новітніми технологіями. Війна все це знищила. Зокрема, зруйноване взірцеве господарство Михайла Павлівського зі звільненого села Веселе Новокаховської громади. Він не лише вирощував чисту органічну продукцію, а й зробив міні-завод з виробництва органічного добрива з бур’яну, сухостою, опалого листя. Тож російська агресія відкинула нашу область назад, бо на відновлення всього цього знадобиться час», — каже голова ГО «Мама-86» Таїсія Козак з Нової Каховки.
Пошкоджена Каховська ГЕС. Фото початку березня 2023 року з окупаційних ЗМІ
«Окупанти можуть загубити наш водоносний горизонт»
Поки рідне місто Козак, як і все лівобережжя Херсонщини залишається в окупації. Саме там знаходиться один із найбільших піщаних масивів Європи — Олешківські піски, або ж Олешківська пустеля. Навколо неї в минулому столітті висадили штучні ліси і все це зараз теж нещадно знищується ворогом.
«Олешківські піски особливі тим, що там формуються дуже якісні підземні води. Сам водоносний горизонт знаходиться на лівобережжі Херсонщини достатньо близько до поверхні і на нього впливають ліси, які затримують вологу під час опадів. Що відбувається там тепер? Росіяни замінували поля, розгромили піщані кучугури, вирубують ліси і лісосмуги. Якщо це триватиме далі, ми можемо загубити наш водоносний горизонт і погіршити якість води в ньому. Паралельно засмічуються снарядами і водосховища, масово забруднюються ґрунти, що теж впливатиме на якість води», — додає Таїсія Козак.
Один із найвідоміших випадків забруднення Дніпра російськими окупантами стався незадовго до звільнення правобережної частини Херсонщини 11 листопада 2022 року. Перед своєю втечею з Херсона, російські загарбники масово підривали плавзасоби та судна біля пристаней та причалів, через що у воду потрапило до 10 тонн паливно-мастильних матеріалів. За оцінкою Херсонської обласної військової адміністрації, такі дії провокують екологічну катастрофу на півдні. Враховуючи, що окупанти досі «хазяйнують» на українських узбережжях Азовського і Чорного морів, невідомо, що вони там можуть витворити перед своїм черговим «жестом доброї волі».
Підтоплені судна в Херсоні перед втечею російських військ на лівий берег на початку листопада 2022 року. Фото: Херсонська ОВА
«Оскільки окупанти перед своєю втечею з правобережжя Херсонщини підірвали підстанції і знищили велику кількість ліній електромереж, взимку люди були змушені вирубувати все навкруги. Бо вугілля немає, напруги в мережі немає, а чимось опалюватися було потрібно. На жаль, у нас не вистачає фахівців, які б могли слідкувати за зеленими насадженнями. Навіть на величезній території нашого Гаврилівського лісництва зараз знаходиться лише один лісник. Він просто фізично не може його охопити», — стверджує начальник Нововоронцовської військової адміністрації Андрій Селецький.
Він також згадує, що через падіння рівня води в Каховському водосховищі на території громади в якийсь момент майже висохли свердловини і колодязі. Тому в громаді замислились над розконсервацією і запуском глибинних свердловин – таких тут більше п’ятнадцяти. В Нововоронцовці вже змогли відновити роботу однієї свердловини, що дозволило забезпечити водою чотири вулиці і орієнтовно п’ять провулків. Однак це задача не з дешевих: відновлення роботи однієї свердловини, яка може подавати воду на один невеличкий мікрорайон, коштує біля 150-160 тис. грн. Але в бюджеті громади таких грошей зараз немає.
Підірваний мостоперехід у Новокаїрській балці Бериславського району, березень 2023 року. Фото: Олег Батурін
Андрій Селецький також зізнається, що завжди був прихильником ліквідації Каховської ГЕС і Каховського водосховища, але – грамотної ліквідації. Він переконаний, що це рукотворне море останні роки негативно впливає на екологію. До того ж, під ним затоплена велика кількість плодючих земель і українських історичних пам’яток.
Заміноване узбережжя Дніпра в Новій Каховці. Фото: Facebook / Dmitriy Orlov
«Як і будь-який рукотворний об’єкт Каховське водосховище вимагає догляду. Якщо за ним ніхто не доглядає, це може перетворитися на біду і буде нести більше негативу, ніж позитиву, — впевнений Андрій Селецький. — Якщо за Київським водосховищем дивляться, то там усе більш-менш у порядку. А в Каховському ще до повномасштабної війни не розчищались земснарядами затоки, воно не зарибнювалося як слід, у ньому не знищувалися водорості, які влітку цвітуть і вбивають живі організми. Від цього більше шкоди довкіллю. Навіть з точки зору меліорації водосховища не таке потрібне, як 50-70 років тому, бо методи зрошення зараз стали зовсім інші. Своїм безконтрольним відкриттям шлюзів на Каховській ГЕС і спуском води окупанти лише підсилили всі ці проблеми. Але займатися їх вирішенням потрібно дуже виважено, щоб не залишити без води Запорізьку АЕС і не повторювати помилок минулих поколінь».
Читайте перший та другий матеріали з циклу, який розповідає про те, як російська окупація вплинула на екологію Півдня України: «Заповідники у вогні. Як Росія вчиняє екологічні злочини на українському півдні» та «Зневоднені землі. Як диверсії російських окупантів на Каховській ГЕС і двох каналах наближають екологічну катастрофу на українському півдні».
