Центр журналистских расследований создал и продолжает дополнять интерактивную карту с городами и поселками Запорожской области, которые российская оккупационная армия превращает в свои опорные пункты.
Сейчас мы обнаружили около 100 населенных пунктов, частные дома в которых частично или полностью заселены военными РФ. Оккупанты расквартируются во временно оставленных владельцами домах, чтобы использовать жилую застройку как оборонительные фортификационные пункты.
Как квалифицируются такие действия с точки зрения Международного гуманитарного права и что делать людям, чьи дома и другое имущество реквизировали российские военные? Интервью Дарьи Свиридовой, известной правозащитницы, эксперт коалиции «Украина. Пятое утро», в эфире программы Вопрос национальной безопасности с Валентиной Самар.
Валентина Самар: За нормами Міжнародного гуманітарного права, учасники міжнародного збройного конфлікту (тобто військові), мають право використовувати цивільне майно, якщо в цьому є нагальна військова потреба. Як кваліфікувати дії окупаційної адміністрації Запорізької області, яка, по суті, привласнює чужі будинки і квартири, в яких потім розселяє російських військових?
Дар’я Свиридова: Ми можемо кваліфікувати ці діяння окупаційної влади як імовірний воєнний злочин, який кваліфікується за статтею 8 Римського статуту. Або потенційно можемо казати про порушення права на мирне володіння майном, яке захищається статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини. Тобто потенційно в цьому випадку має місце як порушення прав людини, так і ймовірний склад воєнного злочину — незаконне масштабне привласнення майна цивільного населення, яке абсолютно не виправдано, на мою думку, будь-якою військовою необхідністю.
Валентина Самар: Лише у Запорізькій області набереться під сотню населених пунктів, у деяких із них всі будинки, власники яких виїхали або були евакуйовані військовою адміністрацією, вже заселені російськими військовими. Поза тим під час війни існує таке явище як реквізиція. Чи має право окупуюча армія реквізувати майно громадян і в яких випадках?
Дар’я Свиридова: Теоретично реквізиція може мати місце, але якщо дотримуються певні умови. По-перше, вона має бути виправдана поточною військовою необхідністю і пропорційною. У цій конкретній ситуації ніякої пропорційності немає і незрозуміло, яка військова необхідність захоплювати житло цивільного населення? Яких цілей РФ не може досягнути без експропріації і реквізиції житла цивільного населення?
По-друге, обмеження прав за Міжнародним гуманітарним правом або за Міжнародним правом прав людини в умовах збройного конфлікту можливе, але ж Росія цей збройний конфлікт не визнає. Відповідно вона не може стверджувати, що обмежує права людей у зв’язку з потребами і тактики ведення бою.
Навіть якщо уявити, що Росія якимось чином це обґрунтує, реквізиція не може проводитись без адекватної компенсації власникам за їхнє вилучене майно. Чи було здійснено таку компенсацію? Ні, і не буде. Це постійна практика РФ, починаючи з 2014 року: масово експропріювати майно на тимчасово окупованих територій під виглядом «націоналізації» без компенсацій або начебто з компенсацією, яка абсолютно неадекватна ринковій вартості майна.
Уявімо, вони обґрунтували, реквізували, готові компенсувати. Але навіщо відбирати право власності і передавати у постійне володіння окупаційної влади? Ви ж можете тимчасово, умовно, взяти в користування це майно, компенсувати термін такої «оренди» і повернути законним власникам. Окупант за Міжнародним гуманітарним правом зобов’язаний забезпечувати незмінність правопорядку на території, яку він контролює.
Все, що ми спостерігаємо, — це абсолютний склад воєнного злочину, порушення прав людини. Бо це необґрунтоване, безпідставне, незаконне, масове вилучення майна без будь-якої військової необхідності, без адекватних компенсацій, без будь-яких гарантій того, що це майно залишиться цілісним і може бути повернуто власникам.
Більш того, така практика свідчить про більш системний воєнний злочин, який вчиняється окупантом на всіх захоплених територіях. Вилучення, експропріація, руйнування майна в тому числі застосовується окупантом для того, щоб витіснити місцеве населення і заселити території своїм цивільним населенням. Бо з військовими РФ можуть приїжджати члени їхніх родин, наприклад.
Валентина Самар: І це спостерігається буквально всюди.
Дар’я Свиридова: Це один з елементів залякування людей, які залишились. Щоб вони думали, як би їм швидше позбутися майна і залишити цю територію, бо ніяких механізмів захисту себе і свого майна їм окупант не гарантує. Це спонукає людей залишати території, не повертатися, бо нема куди повертатися. І це сприяє зміні демографічного складу населення, що теж є воєнним злочином, який скоює РФ.
Валентина Самар: Питання, яке нам найчастіше задають люди — що робити? Щоб ви їм порадили?
Дар’я Свиридова: Ключове — треба документувати факт вилучення, руйнування або вивезення майна. Необхідно спробувати зберегти документи, які підтверджують факт власності або тривалої ренти. Будь-які документи, які підтверджують право громадянина або юридичної особи на майно, яке було вилучено.
- Друге — треба всіма можливими способами зафіксувати факт цього вилучення. В залежності від ситуації це може бути підтверджено різними документами, публічними свідченнями окупаційної влади, фото, відео, свідченнями сусідів, родичів, інших свідків або інших постраждалих.
- Третє — важливо звернутися все ж до правоохоронних органів України. Я розумію, що це небезпечно, коли ви в окупації. Але якщо така можливість з’являється і людина залишає окуповану територію, перший її крок — звернення до правоохоронних органів. Необхідно повідомити їм про злочин, зафіксувати свій статус потерпілої особи у відповідному кримінальному провадженні.
- Насправді це можна зробити і дистанційно з окупованої території, якщо відчуваєте, що для вас це безпечно. Наприклад, кримська прокуратура приймає повідомлення онлайн, навіть анонімні повідомлення. Я думаю, що цю практику переймають інші правоохоронні органи, які тепер вимушені працювати в екзилі.
- Четверте — можна звертатися до правозахисних організацій, які надають безоплатну правову допомогу щодо звернення до міжнародних судових інстанцій або до міжнародних механізмів, які фіксують порушення прав людини і можуть вносити цю інформацію до різних звітів міжнародних організацій.
Держава Україна вже тривалий час працює над компенсаційним механізмом. Нещодавно був впевнений крок — створення реєстру, куди в майбутньому всі резиденти України зможуть повідомляти про свої втрати. На жаль, поки що, виходячи з тексту резолюції, ці втрати можуть вноситися в реєстр лише щодо подій з 24 лютого 2022 року. Постає питання щодо втрат, які понесли люди до повномасштабного вторгнення. Але що стосується Херсонської, Запорізької області — це актуально.
Необхідно слідкувати за розвитком компенсаційних механізмів. Так, це робота в довгу, але я вважаю, що всі наші громадяни, які втратили майно або бізнес, мають зробити все, щоб рано чи пізно отримати компенсації за рахунок активів Російської Федерації.
Валентина Самар: Дякую, Даріє. Наостанок нагадую нашим читачам про карту населених пунктів Запорізької області, на якій ми позначаємо незаконно привласнені окупантами приватні будинки. Якщо така біда сталася і з вашим житлом, звертайтесь до коаліції «Україна. П’ята ранку» або до інших правозахисників, щоб отримати кваліфіковану допомогу і задокументувати цей злочин.
