Поездка на оккупированные территории для региональных чиновников из материковой России должна была бы стать чем-то вроде карьерного лифта к серьезным государственным должностям, а для местных коллаборантов и предателей — трамплином для роста карьеры в РФ. На самом же деле чиновники после работы на «новых» оккупированных Россией украинских территориях получают крайне сомнительные назначения или совсем исчезают с публичного поля.
Журналисты русскоязычного независимого издания «Вёрстка» проанализировали карьеры правительственных остарбайтеров и местных предателей из Запорожской области и обнаружили, что реальный кадровый рост для них возможен только на уровне оккупированных территорий и российского захолустья.
У 2025 році в окупаційному уряді ТОТ Запорізької області відбулися значні зміни. Колишня «прем’єрка» Іріна Гєхт, яка у 2024 році приїхала в Мелітополь із Челябінська, звільнилася у зв’язку з переходом на іншу роботу.
Джерело видання повідомляло, що Гєхт — креатура першого заступника голови президентської адміністрації Сєргєя Кірієнка, і її готували на зміну гуляйтеру Запорізької області Євгену Балицькому. Але той, нібито, зміг втримати посаду, тож Ірінє Гєхт довелося покинути теплий південь і вирушити мало не в заслання. У березні 2025 року її призначили виконувачкою обов’язків губернатора Ненецького автономного округу, більша частина якого знаходиться за Полярним колом, з населенням трохи менше 42 тисяч осіб. (Для порівняння, у довоєнному Мелітополі мешкало 170 тис. осіб).
Ірина Гєхт у Пологівському районі на окупованій території Запорізької області, 9 липня 2024 року. Фото: Telegram-канал Ірини Гєхт.
Втім, кар’єрний шлях Ірини Гехт після роботи на ТОТ, принаймні, відомий. А от ексдепутат Госдуми РФ від Криму і соратник гауляйтера Криму Сергія Аксенова Андрій Козенко, який у 2022 році став «віцепрем’єром» «уряду» в Запорізькій області з економіки, щез безслідно. Як повідомляв ЦЖР, з жовтня 2023 року Козенко зник із публічного простору, про його звільнення з «уряду» окупованої частини Запоріжчини офіційно не повідомлялось. Натомість в соцмережах поширювалась не підтверджена інформація про його арешт російськими спецслужбами.
Два джерела «Вёрстки» також говорили у 2024 році, що Козенко міг стати фігурантом кримінальної справи про корупцію і опинитися під вартою. Зв’язатися з ним журналісти не змогли.
Андрій Козенко. Фото: РИА Новости
Зазначимо, що Андрій Козенко встиг добряче «попрацювати» на Запоріжчині із експропрійованими численними бізнес-активами промислових і аграрних компаній, що за його кураторства були визнані «безхазяйними», а далі — продані або передані росіянам і близьким до самого Козенка та його патрона Аксенова людям. Наприклад, Токмацький гранітний кар’єр та увесь віджатий бізнес родини мелітопольських депутатів — Віктора та Романа Романових.
Гауляйтерку Мелітополя Галину Данильченко, багаторічну сподвижницю Балицького, можна сказати, відправили на почесну пенсію — призначили на публічну, однак позбавлену жодних владних повноважень, посаду в Росії.
Вона призначена співголовою Всеросійської асоціації розвитку місцевого самоврядування, підконтрольної «Единой Росии» та адміністрації Путіна. Данильченко відповідає в асоціації за взаємодію з новими, тобто окупованим, територіями.
Галина Данильченко. Фото: Телеграм-канал Г.Данильченко
Не можемо не згадати принагідно про «міністерку»-багатоверстатницю Юлію Губанову, яка після керівництва одразу кількома міністерствами в окупаційному «уряді» Запорізької області стала головою Якимівського територіального округу на окупованій Запоріжчині, а у 2024 році підписала контракт з Міноборони РФ і стала командиром жіночого підрозділу БпЛА в загоні БАРС-37-»Сармат» Дмітрія Рогозіна.
(детально про них — у розслідуванні ЦЖР ««Сенатор» Рогозін зібрав недобитки ПВК «Медведи», «Царские волки», «Вагнер» та проекту «Архангел» до нового загону БАРС-«Сармат»
Юлія Губанова, керівниця двох «міністерств окупаційного уряду» РФ у частині Запорізької області. Фото: zp-news
Ще кілька чиновників домоглися кадрового зростання всередині «нових регіонів», і це, по суті, єдиний кадровий «ліфт», доступний місцевим кадрам, резюмує «Вёрстка».
Наприклад, севастополець Антон Тицький, який починав кар’єру на Запоріжжі як «міністр» молодіжної політики, у 2024-му році став «віцепрем’єром». Інший запорізький чиновник, глава Мінкульту Роман Олексин очолив аналогічне відомство в «ЛНР».
Наразі відомо також, що експрем’єр Запорізької області Антон Кольцов — основний претендент на пост губернатора Карелії.
