Алена Талько и Оксана Ватаманюк из Широкой Балки Станиславской сельской громады Херсонской области во время оккупации своего села проводили для россиян незаконный референдум по «присоединению» к России. Через несколько месяцев после освобождения правобережной Херсонщины обеих женщин задержали. Приморский районный суд Одессы вынес обвинительный приговор Оксане Ватаманюк – пять лет лишения свободы, а Алену Талько оправдал.
Обвиняемая Талько подтвердила в суде, что действительно проводила для оккупантов незаконный референдум, за что получила 40 тысяч рублей, однако делала это якобы под давлением россиян. По ее словам, в селе захватчики устроили террор, за неповиновение казнили одну из жительниц Широкой Балки. Женщина была испугана и переживала за судьбу своей больной матери и других родных. Суд признал доказанным наличие в ее действиях лишь объективную сторону преступления, предусмотренного ч.5 ст.111-1 УК Украины, придя к выводу, что действовала она не по собственной воле.
Центр журналистских расследований разбирался, почему до сих пор не все пособники оккупантов на Херсонщине понесли наказание за свои преступления и что мешает правосудию.
Альона Талько. Фото з соцмереж
«За гроші вони продали свою совість»
Поблажливість суду до Альони Талько неабияк дивує Івана Самойленка, законно обраного голову Станіславської громади. Він впевнений, що жінка цілком свідомо працювала на російських окупантів.
«Я особисто застерігав і Оксану Ватаманюк, і Альону Талько не брати участь у проведенні «референдуму». Вони не послухались. Ватаманюк працювала головою так званої дільничної виборчої комісії у Широкій Балці, а Талько – її «заступницею». Врешті-решт росіяни їх обох надурили – голова «комісії» отримала 80 тисяч рублів замість обіцяних 100 тис. рублів, менше отримала й її заступниця. Виходить, за гроші вони продали свою совість. Тому я був у шоці, коли дізнався про виправдувальний вирок одній із них», — сказав кореспонденту ЦЖР Іван Самойленко.
Втім, цей вирок Альоні Талько досі не набрав законної сили: його оскаржив прокурор Білозерського відділу Олешківської окружної прокуратури Херсонщини. Одеський апеляційний суд ще 20 серпня 2024 року виніс ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Розгляд цієї справи ще триває.
Випадок з Талько – рідкісний у судовій практиці з обвинувачення мешканців Херсонської області в колабораційній діяльності. В інших випадках суди виносили обвинувальні вироки учасникам проведення в регіоні «референдуму», навіть попри невизнання ними своєї вини і їхні розповіді про погрози та тиск з боку представників російської окупаційної влади.
Оксана Ватаманюк, колаборантка. Фото з соцмереж
Ось лише декілька з недавніх прикладів. Наталію Сунденко і Олену Чебукіну з села Софіївка Станіславської громади засудили до семи років тюрми з конфіскацією всього майна за проведення «референдуму». Такий же вирок отримала Катерина Іванова з Херсона. П’ять і шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна отримало подружжя з села Новомиколаївка Високопільської селищної громади Бериславського району Світлана і Геннадій Царьови.
Геннадій і Світлана Царьови. Фото з соцмереж
Нерідко буває, що при оскарженні вироків судів першої інстанції апеляційні суди посилюють покарання за колабораційну діяльність. Замість початкового умовного покарання три роки тюрми з конфіскацією всього майна отримав після перегляду справи Олексій Грибко, власник херсонського ТОВ «Авто-Лайф», яке займається пасажирськими перевезеннями. Замість семи десять років позбавлення волі отримала заочно Юлія Черемісіна, перша заступниця голови окупаційної адміністрації Голої Пристані Скадовського району. Новий вирок – 15 років тюрми з конфіскацією майна замість 14 років тюрми без конфіскації майна апеляційний суд виніс полоненому Ескендеру Мустафаєву з Криму, який воював проти України на Херсонщині і в Запорізькій області.
Однак наряду з цим чимало посібників російських окупантів навіть у перший рік повномасштабної війни не тільки досі не притягнуті до відповідальності, а навіть не отримували підозри про скоєння цієї категорії злочинів від українських правоохоронців.
Іван Самойленко. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Чоловік, який здав росіянам рідного батька чекає суду
Іван Самойленко, сільський голова Станіслава, з перших днів окупації прийняв рішення не покидати територію своєї громади. Кілька разів росіяни забирали його в полон і катували. Перший раз його схопили 24 червня 2022 року і утримували чотири доби в камері досудового слідства захопленого Білозерського районного суду. Від Самойленка вимагали співпраці – запроваджувати в обіг російські рублі, видавати російську так звану гуманітарку, популяризувати і виправдовувати дії загарбників.
Згодом голову громади відпустили, але в його будинку постійно проводили обшуки. Вдруге його незаконно позбавили волі вранці 15 вересня 2022 року після доносу мешканців сусіднього села Олександрівка. Цьому також передували збори в Станіславі, на яких люди вимагали від сільського голови організувати їм видачу російських рублів, які тоді окупанти масово роздавали тим, хто був готовий продемонструвати до них свою лояльність.
Спочатку Самойленка тримали в Станіславській музичній школі, били по ребрах і голові. Згодом знову відвезли до Білозерського районного суду, де катували електрострумом, щодня били і допитували, звинувачуючи в контактах з ЗСУ.
«Вони казали, що я нацист і відпустили 19 вересня в обмін на вимогу піти на їхній «референдум» 23 вересня під російським прапором. Якщо я не погоджусь – пообіцяли розстріляти. Ми з дружиною тоді «стали на лижі» і виїхали до Херсона, де переховувались сорок днів до звільнення міста і нашої громади від російських окупантів», — згадує Іван Самойленко.
Останньому незаконному позбавленню його волі передувало захоплення росіянами адмінбудівлі Станіславської сільської ради. Участь у цьому брали й місцеві мешканці, частина яких отримали посади в окупаційній адміністрації. Головою останньої 15 серпня 2022 року загарбники призначили Оксану Іванко, керівницю місцевого театру мініатюр «Мельпомена». У вересні 2022 року вона ж очолила незаконну дільничну виборчу комісію і проводила для російських загарбників так званий референдум з «приєднання» до Росії. На початку листопада 2022 року Іванко втекла зі Станіслава і згодом отримала від українських правоохоронців кілька підозр у колабораційній діяльності. Розгляд справи щодо неї в суді триває, наступне засідання призначене на 21 серпня.
Співпрацював з окупантами і 40-річний Максим Абрамович, депутат Станіславської сільради, тренер-викладач Херсонської обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи з боксу та інших видів спорту. За інформацією СБУ, він здавав росіянам місця перебування учасників руху опору, членів їх сімей, брав участь у пограбуванні будинків, викраденнях і навіть здав окупантам рідного батька за його проукраїнську позицію.
Максим Абрамович, 2018 рік. Фото з соцмереж
У 2023 році Абрамовича затримали контррозвідники СБУ і звинуватили в державній зраді і колабораційній діяльності. Нещодавно Херсонський міський суд продовжив йому тримання під вартою до 24 серпня 2025 року. Наступне судове засідання по його справі призначене на 14 серпня. Максиму Абрамовичу світить довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Триває розгляд у суді з обвинувачення також його матері, Лариси Абрамович. Жінку теж затримали і звинуватили в колабораційній діяльності за ч. 5 ст. 111-1 КК України. Наступне судове засідання по цій справі призначене на 28 липня.
Фото затримання Максима Абрамовича. Джерело: ssu.gov.ua
Фото знайдених при обшуку документів у Максима Абрамовича. Джерело: ssu.gov.ua
Триває в суді розгляд справи з заочного обвинувачення іншого депутата Станіславської сільради Сергія Кравця. Йому інкримінують колабораційну діяльність і пособництво ворогу.
На 29 липня призначене наступне судове засідання з обвинувачення 44-річного Олега Алханова зі Станіслава. Чоловіку інкримінують ч. 7 ст. 111-1 КК України, за що йому світить від 12 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За словами Івана Самойленка, загалом близько 30% мешканців Станіслава були прихильниками «русского мира». Водночас активних і ярих посібників окупантів серед них було небагато.
«Я зафіксував всі дані щодо наших колаборантів, а також військових РФ, яких зміг ідентифікувати і передав їх нашим правоохоронним органам. У цих списках інформація на 27 осіб. Але далеко не всі вони отримали судові вироки чи бодай статус підозрюваних у колабораційній діяльності чи інших злочинах, пов’язаних зі збройною агресією проти України. Навіть попри те, що з моменту звільнення Станіславської громади від російських загарбників минуло понад два з половиною роки», — каже Іван Самойленко.
До речі, щодо самого Івана Самойленка теж лунали від місцевих мешканців обвинувачення у співпраці з окупантами. Однак жодних конкретних фактів щодо цього ніхто так і не оприлюднив. Сам же Самойленко припускає, що такі речі про нього пишуть його особисті недруги, які не виходять за межі банальних срачів у соцмережах.
Олег Алханов. Фото: evocation.info
«Прихильники «русского мира» можуть спокійно спілкуватися з окупованим лівобережжям»
Мешканці Станіславської громади згадують, що перші місяці після звільнення багато хто був обурений діями місцевих прибічників «русского мира». Вони кажуть, що тут навіть були спроби самосуду. Частина людей впевнені, що саме безкарність для посібників ворога в якійсь мірі посилила питання небезпеки в громаді, яка й так останні роки потерпає від постійних обстрілів і скидів ворожих FPV-дронів.
«Після звільнення тут залишилось чимало людей, небайдужих до орків. Вони кажуть відкрито: «Поки тут були росіяни, все було добре. І світло було, і будинки були цілі». Частина з таких людей працювала на окупаційну владу і досі не покарана. Вони продовжують жити тут і можуть спокійно спілкуватися з людьми з окупованого лівобережжя Херсонщини та коригувати ворожі удари по селах громади», — на умовах анонімності розповіли кореспонденту ЦЖР представники Станіславської сільської військової адміністрації.
Це підтверджує і законно обраний голова громади Іван Самойленко. За його словами, багато з місцевих скаржаться йому на те, що особи, які співпрацювали з окупаційною адміністрацією зараз спокійно почувають себе у Станіславі і займаються мародерством. Користуючись тим, що багато людей виїхали через небезпеку, а в самому селі майже нічого не лишилось від інфраструктури: тут немає зв’язку, водопостачання, а електроенергія відсутня з жовтня 2024 року.
«Люди, з якими зустрічаюсь і спілкуюсь у громаді, обурюються, що колаборанти всюди лазять вночі, крадуть, а поліція нічого не може з ними зробити. У колаборантів, мабуть, є й якийсь зв’язок з окупованою територією. Один із наших посадовців нещодавно казав мені: тільки-но він розмістив людей в одному місці в громаді – одразу ж приліт. Через день – знову приліт. Таке враження, що хтось із місцевих спеціально здає росіянам певні місця, щоб вони по них били», — говорить Іван Самойленко.
Іван Самойленко (ліворуч) на зустрічі з мешканцями громади, 5 липня 2025 року. Фото: Фейсбук/Іван Самойленко
Він називає декількох місцевих посібників окупантів, які станом на сьогодні не понесли жодної відповідальності. Наприклад, чоловіка, наближеного до вже засудженої Наталі Сміюхи, секретарки гауляйтерки села Станіслав, якого росіяни призначили в 2022 році керівником незаконно створеного підприємства.
«Він вирізав усі глибинні насоси, повитягував де тільки можна мідь. Після звільнення села він залишився на Херсонщині. Слідчі його тягали-тягали, але так і не посадили. Чому — не знаю. Інший чоловік у 2022 році стояв з автоматом на блокпосту з російськими окупантами. Я цього особисто не бачив, мені про це розповідали інші односельці. Я лише був свідком, як він випивав з росіянами за свято їхнього прапора і обнімався з ними. Третій чоловік роз’їжджав з загарбниками по селу на їхньому БТРі», — каже Іван Самойленко.
За його словами, він неодноразово просив людей, які особисто бачили, що робили ці та інші односельці, давати свідчення правоохоронним органам. Але багато хто не захотів цього робити. Сам Самойленко виступає свідком по деяких справах місцевих поплічників окупантів. Він каже, що подібних свідчень дуже не вистачає для притягнення винних до відповідальності перед Законом.
«Ми питаємо людей, коли виникають питання по колаборантах: чи готові ви піти і свідчити проти них у суді? Вони кажуть, що не вірять у правосуддя і відмовляються свідчити. Тож виходить таке замкнене коло. З іншого боку, зараз, в умовах постійних обстрілів, людям стало трохи не до цього. Для багатьох людей головне зараз — вижити», – на умовах анонімності підтвердили представники сільської військової адміністрації.
Наталія Сміюха. фото з соцмереж
«Притягнення винних до відповідальності ніщо не зупинить»
Олександр Михалік, перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури, підтвердив ЦЖР, що станом на сьогодні судом винесений лише один виправдувальний вирок особі, обвинуваченій в колабораційній діяльності на Херсонщині. В усіх інших випадках суд виносив обвинувальні вироки. Серед лідерів тут очікувано найбільша за населенням Херсонська міська громада – майже 150 вироків, на другому місці – Білозерська селищна громада – майже 30 вироків.
По Станіславській сільській громаді винесено три вироки з восьми спрямованих до суду місцевими прокурорами обвинувальних актів. Загалом же в цій громаді було зафіксовано 12 таких кримінальних правопорушень.
Починаючи з 24 лютого 2022 року прокурорами органів прокуратури Херсонщини здійснювалося процесуальне керівництво у 2286 відкритих кримінальних провадженнях за вказаними злочинами, станом на травень 2025 року. З них по Бериславському району – 115, Генічеському – 299, Каховському – 245, Скадовському – 239, Херсонському району – 1388.
Загалом на Херсонщині після початку великої війни станом на травень 2025 року представниками обласної прокуратури завершені досудові розслідування з направленням до суду обвинувальних актів за статтями: 111 – державна зрада, 111-2 – пособництво ворогу і 111-1 – колабораційна діяльність у 1166 кримінальних правопорушеннях.
Проте, як наголошують у прокуратурі, це не далеко вичерпні дані, оскільки процесуальне керівництво щодо вчинених на території Херсонщини кримінальних правопорушень, пов’язаних з колабораційною діяльністю, пособництвом ворогу або держзрадою здійснюють також органи прокуратури інших областей, спеціалізовані прокуратури і офіс Генерального прокурора.
Основні труднощі під час розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень цієї категорії, за словами Олександра Михаліка, виникають через фізичну відсутність підозрюваного або обвинуваченого, що унеможливлює проведення його допиту, спростування або підтвердження фактів, виконання слідчих експериментів тощо.
«Якщо особу затримали, розслідування дещо спрощується: є можливість допитати підозрюваного, встановити його позицію щодо підозри і обвинувачення. Є свої труднощі при розслідування таких злочинів на тимчасово окупованих територіях, пов’язаних із відсутністю доступу слідчих до місць їх вчинення, для проведення необхідних слідчих або розшукових дій. На звільнених територіях складність полягає в обмеженості доказової бази через знищення або викрадення речових доказів, постійні обстріли і мінування територій, завантаженість судів і експертних установ. Також складнощі виникають через втечу більшості осіб, які співпрацювали з окупаційною владою до звільнення своїх громад, тож це потребує проведення спеціального (заочного) провадження – in absentia», — прокоментував Олександр Михалік.
Пожежі влітку в Станіславі стали звичним явищем, гасити їм здебільшого нічим, 5 липня 2025 року. Фото: Фейсбук/Яна Яна
У спілкуванні з кореспондентом ЦЖР представники українських правоохоронних органів не під запис називали й інші причини, які ускладнюють притягнення до відповідальності колаборантів і посібників окупантів. Найчастіше вони називали відсутність охочих свідчити проти потенційних злочинців під час слідства і в суді. До того ж, більшість місцевих мешканців виїхали з Херсонщини після 24 лютого 2022 року і в багатьох випадках уже не могли бути безпосередніми свідками цих подій. Тоді як частина потенційних свідків або їхніх рідних залишаються в окупації. Це теж ускладнює залучення їх до слідства.
Ті ж, хто вже погодився бути свідком у цій категорії злочинів, охоче йдуть на співпрацю зі слідством. За словами Олександра Михаліка, наразі не зафіксовано жодного факту відмови від надання показань від осіб зі статусом свідків. Він не виключає, що такі випадки в майбутньому можуть виникати, з огляду на плин часу, психоемоційні наслідки травматичних подій та безліч інших факторів.
Водночас Михалік переконаний: хоча всі перелічені вище обставини й можуть ускладнити процес доказування, але в жодному разі не зупинять розслідувань і притягнення до відповідальності винних осіб.
Цей журналістський матеріал створено в рамках проєкту «Важлива інформація для місцевих громад в Україні», реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity. Висловлені думки належать виключно автору.
