«Пропавшая грамота» судебного реестра

Из Единого государственного реестра судебных решений исчезают документы по ряду резонансных уголовных производств, обнаружил Центр журналистских расследований. В частности, исчезли документы в таких производствах, как нападение на Екатерину Гандзюк, дела «судей Майдана» и обвинения в сокрытии преступления Игорем Павловским. Суды, в которых рассматривались эти дела, утверждают, что документы в реестр вносились.

Кожне рішення суду, ухвала, вирок, постанова, винесені в залах судових засідань, мають бути оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Будь-хто може відкрити реєстр та дізнатися з викладених електронних документів подробиці будь-якої справи.

Електронні примірники вироку, постанови чи ухвали готуються до публікації судом, суддя їх підписує та вносить до єдиного реєстру. А далі адміністратор — державне підприємство «Інформаційні судові системи» знеособлює документ та відкриває доступ до нього. Таким чином в Україні реалізується принцип гласності та відкритості правосуддя. Принаймні, так має бути за законом.

Центр журналістських розслідувань виявив, що судові документи не завжди оприлюднюються в реєстрі. У низці резонансних справ документи не публікувалися взагалі або зникли із реєстру.

Справа Гандзюк

Покровський районний суд Дніпропетровської області 6 червня 2019 року різними термінами ув’язнення покарав п’ятьох обвинувачених у нападі на Катерину Гандзюк. Строки позбавлення волі від трьох до шести років отримали Микита Грабчук, Володимир Васянович, В’ячеслав Вишневський, Віктор Горбунов і Сергій Торбін.

Від моменту винесення вироку суддею Оленою Чорною минуло більше року, однак у Єдиному державному реєстрі судових рішень цей документ досі не опублікований. Тому ознайомитися з ним та з обставинами кримінальної справи не вдається. Більше того, в реєстрі відсутні будь-які судові документи у справі до винесення вироку.

Центр журналістських розслідувань надіслав запит до Покровського районного суду із питанням про те, чому документи відсутні в єдиному реєстрі.

У відповіді, що підписана головою суду Оксаною Пустовар, стверджується, що у справі групи Торбіна було винесено чотири ухвали та один вирок. І всі ці документи суд вносив до реєстру — у відповіді на запит навіть вказано дати, в які це було зроблено.

Але наразі ухвал та вироку в реєстрі немає.

«Один з варіантів можливий, якщо по тексту рішення згадуються інші особи, імена яких приховані, але по контексту можна здогадатися, про кого йдеться. В такому випадку цим особам може бути вигідно приховати інформацію про себе, приховавши сам текст рішення», — говорить Ольга Веретільник, адвокатка Віктора Гандзюка, батька вбитої Катерини Гандзюк.

Ольга Веретільник, адвокатка Фото: investigator.org.ua

Раніше Центр журналістських розслідувань розповідав про те, як Ігор Павловський «випав» зі справи про напад на Катерину Гандзюк.

Слідство докорінно змінило своє бачення ролі Павловського у нападі — зі співорганізатора він став лише приховувачем злочину, вчиненого групою Сергія Торбіна.

Ігор Павловський у Печерському райсуді Києва, 21.01.2020 Фото: Вікторія Рощина/hromadske

Після того, як Павловський підписав угоду зі слідством, його справа була виокремлена і знаходиться у провадженні Приморського районного суду міста Одеси. Її веде суддя Дмитро Осік.

Засідання постійно зриваються через неявку Павловського та його захисників. Слухання відкладали вже 14 разів. Відтак, угода Павловського зі слідством, завдяки якій йому пом’якшили статтю обвинувачення, так і не була затверджена судом. А Віктор Гандзюк досі не визнаний потерпілим у цій справі.

14 перенесених засідань — 14 ухвал судді. Щонайменше стільки процесуальних рішень, за логікою, мало би бути постановлено судом і опубліковано в Єдиному реєстрі судових рішень. Однак там немає жодного судового документу у справі Павловського. Хоча вони були, каже Ольга Веретільник, адвокатка Віктора Гандзюка. Були, а згодом — зникли.

«Так, ми відслідковували судову справу за обвинуваченням Ігоря Павловського — хотіли знати, по-перше, на коли призначене судове засідання, до якого суду направлено. Планомірно моніторили сайт судової влади і реєстр судових рішень. І так, ми там знаходили ухвали і про зміну підсудності і ухвалу про відкриття провадження Приморським судом», — розповідає Ольга Веретільник.

Центр журналістських розслідувань надіслав інформаційний запит до Приморського суду Одеси із питанням про причини відсутності у Єдиному реєстрі ухвал у справі Павловського.

Голова суду Сергій Кічмаренко у відповіді стверджує, що документи в реєстр вносили. І навіть називає дати, у які до системи були внесені електронні примірники ухвал — щоправда, лише п’яти, щодо призначення і проведення підготовчого засідання суду, та засідання в режимі відеокоференції. То куди ж вони поділись?

Центр журналістських розслідувань надіслав запит до державного підприємства «Інформаційні судові системи» з проханням пояснити зникнення з реєстру документів у справах виконавців нападу на Катерину Гандзюк та приховування злочину Ігорем Павловським. Попросили надати відповідь у формі інтерв’ю з директором підприємства Олегом Тертичним.

Однак у підприємстві нам відмовили в інтерв’ю, натомість надіслали відповідь у письмовій формі.

Офісний центр «Столичний», а якому знаходиться ДП «Інформаційні судові системи» Фото: investigator.org.ua

Але у ній немає відповіді на просте питання: чому в реєстрі відсутні документи у справах групи Торбіна та Павловського.

В «Інформаційних судових системах» вирішили, що «Запит стосується надання роз’яснень, тобто, запитувана інформація потребує окремого створення, а також виходить поза межі кола повноважень та зони відповідальності Підприємства».

Справа Стерненка

12 червня 2020 року. Суддя Шевченківського райсуду Києва Володимир Бугіль обирає запобіжний захід одеському активісту Сергію Стерненку.

Один із адвокатів Сергія — Віталій Титич — заявляє відвід судді. Однак виникають складнощі із документальним обґрунтуванням відводу — бракує документів, які можна було б швидко дістати із судового реєстру (Див. 50:49 — 51:06 хв. відео).

Віталій Титич у коментарі ЦЖР розповів, що з державного реєстру судових рішень просто зникла низка документів у справах так званих «суддів Майдану» — суддів, які виносили сумнівні рішення щодо учасників Революції гідності.

Адвокат Віталій Титич Фото: investigator.org.ua

Володимир Бугіль — один із таких суддів. 6 грудня 2013 року він постановив ухвалу про взяття під варту строком на 60 діб тоді ще журналіста Андрія Дзиндзі. Крім того, начебто за замах на Бугіля було арештовано адвоката активіста Віктора Смалія.

Парламентська Тимчасова слідча комісія рекомендувала звільнити суддю Бугіля за порушення присяги та Конституції. Однак Вища рада юстиції відмовилась накладати на суддю будь-яке стягнення.

«На що я посилався, щоб ці обставини були переконливі, особливо в частині про обставини його кримінального провадження, які важливі для кейсу Стерненка? Це те, що втручання в правосуддя і застосування правосуддя з метою тиску і залякування протестувальників здійснювалося, ймовірно, під керівництвом адміністрації президента Януковича», — каже адвокат Віталій Титич.

У матеріалах, на які посилався адвокат, були покази свідка — Ірини Мамонтової, яка була головою Оболонського райсуду Києва. Мамонтова свідчила, що на неї чинився тиск безпосередньо з адміністрації президента Януковича.

Ірина Мамонтова, ексголова Оболонського райсуду Києва Фото: vru.gov.ua

Ці її свідчення містилися в ухвалах. Всіх цих ухвал зараз немає в реєстрі.

«Вони були, більше того, ми ними оперували, коли Громадська рада доброчесності розглядала кейси цих суддів. Коли вони проходили кваліфікаційне оцінювання. Або коли вони намагалися пройти на якісь конкурси», — говорить адвокат.

Віталій Титич висловлює думку, що винесення завідомо неправосудних рішень є підставою, щоб такий суддя був щонайменше звільнений.. Це кримінальний злочин, який скоро перестане таким бути. Адже Конституційний суд скасував статтю 375 Кримінального кодексу, яка дозволяла карати суддів за завідомо неправосудні рішення. Норма втратить чинність через півроку.

Адвокати Титич та Веретільник також нагадують про «засекречені» рішення щодо спецконфіскації і примусового вилучення з банківських рахунків 1,5 млрд гривень. Це гроші, які, за даними слідства, належали «злочинній організації» колишнього президента України Віктора Януковича. Рішення про спецконфіскацію коштів було ухвалене Краматорським районним судом та приховано від громадськості.

«Випадок, з яким я стикалася — це було засекречення судового рішення про спецконфіскацію коштів на рахунках ряда офшорних компаній, які були пов’язані з Віктором Януковичем. Там спочатку рішення суду з’явилося в реєстрі буквально на декілька днів. А потім воно було засекречене», — каже Ольга Веретільник.

Адвокат Титич вважає, що приховані у судових документах сумнівні обставини справи можуть бути підставою для повернення коштів фігурантам:

«Принаймні, там зрозуміло, звідки ноги ростуть. Сам Матіос, не будучи ще адвокатом, він заявляв, що так треба для інтересів держави — приховати цю оборудку. Але, думаю, зараз це все буде відкрито. І Україну чекають дуже неприємні речі. Там приховано, як ця оборудка була склеєна. Вона дуже вбога і дасть можливість злодіям забрати ці гроші з бюджету».

Адвокат Віталій Титич і кореспондент ЦЖР Микита Панасенко Фото: investigator.org.ua

Реєстри не горять

Масштаби зникнення та приховування рішень із судового реєстру вражають.

Мар’яна Мотрунич, журналістка «Слідство.інфо», у партнерстві з аналітичною системою YouControl провела дослідження, яке дало приголомшливий результат. Упродовж 2018-го року з відкритого доступу прибрали 229 тисяч документів, які стосуються кримінальних, адміністративних, цивільних і господарських справ.

«Ми вирішили зробити таке дослідження. Пощастило, що YouControl зберігає всі судові рішення, ухвали, які з’являються в судовому реєстрі. І у них є ця база. І коли в реєстрі документ вилучається — воно зберігається в YouControl. У нас був великий масив інформації. YouControl надав її «Слідству.інфо» у форматі excel-табличок. І ми могли вже з цим працювати. Ми бачили, що саме зникло, коли зникло, які саме провадження та яких судів. І ми з цим працювали», — розповідає Мар’яна Мотрунич.

За її словами, проблема зі зникненням документів з Єдиного державного реєстру судових рішень триває — журналісти постійно фіксують їх відсутність.

Мар’яна Мотрунич, журналістка «Слідство.інфо»  Фото: investigator.org.ua

Завдяки тому, що усі оприлюднені документи зберігаються у базі YouControl, журналістам Слідство.інфо вдалося отримати інформацію про одного зі спонсорів виборчої кампанії «Слуги народу». Фірма, що пожертвувала партії президента більше 3 мільйонів гривень, фігурує у кримінальному провадженні як ймовірна учасниця податкової схеми часів Януковича. Але відповідна ухвала з реєстру зникла.

«Я зверталася до оператора судового реєстру. Вони відповідали, що це робиться за постановою слідчого, який займається справою, але жодного разу не надали копію цієї постанови», — ділиться Мар’яна Мотрунич.

Однак закон передбачає, що засекретити можна інформацію, а не сам документ, тож у реєстрі мав би залишатися принаймні номер справи та дата ухвалення. Законно не публікувати судове рішення також можна — якщо це дозвіл на проведення негласних слідчих дій. Але через рік така ухвала засекречується і публікується.

Чи існує покарання за неоприлюднення судового документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень?

Частина 2 статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддю можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, серед іншого, і за несвоєчасне надання копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру.

На сайті Вищої ради правосуддя (ВРП) Центр журналістських розслідувань знайшов кілька документів щодо покарань суддів за несвоєчасне внесення електронних примірників рішень до реєстру.

У 2018 році ВРП звільнила з посади суддю Красногвардійського районного суду Дніпра Інну Тітову за те, що вона розглянула справу без повідомлення учасників — Укргазпромбанку та Фонду гарантування вкладів фізосіб, та не внесла документи до Єдиного реєстру судових рішень.

Через рік ВРП за невнесення документів зробила попередження судді Полтавського апеляційного суду Аллі Гонтар. Попередження отримав також суддя Печерського районного суду Києва Роман Новак. Це усі приклади покарань, які вдалося знайти на сайті Вищої ради правосуддя. А от прикладів непокараних суддів — більше. Центр журналістських розслідувань виявив десять рішень.

Також в судовому реєстрі є наслідки невнесення у цей же реєстр документів. Наприклад, дуже свіже рішення — Ухвала Верховного суду від 18 червня цього року.

Військовий прокурор звернувся до Верховного суду з клопотанням про поновлення розгляду раніше призупиненого провадження, оскільки таке рішення винесла Велика палата Верховного суду. Але суд відмовив, посилаючись на те, що у судовому реєстрі ще не опубліковано повний текст постанови, яка є підставою для поновлення.

«Це потужний інструмент. І він формалізований в основних принципах процесу: відкритість, гласність, обов’язкова фіксація, доступ до правосуддя в частині рішень як учасників провадження, так і третіх осіб. Це цілий інститут. І він працює. Зараз новий імпульс, що цим користуються журналісти-розслідувачі. Це потужний механізм для громадянського суспільства, для суспільства взагалі, для контролю за владою — судовою, зокрема. Це дуже важливий момент і за нього треба боротися і не давати ним зловживати», — каже Віталій Титич.

Отже, судові документи упродовж кількох років безслідно зникають із Єдиного державного судового реєстру. І навіть шокуюче дослідження журналістів «Слідство.інфо» про зникнення за рік більше 200 тисяч документів не змусило систему виправити цей збій у її роботі. Ланцюжок відповідальних починається з суддів, які виносять рішення, та судів, що надсилають у систему їх цифрові примірники. Далі справа за оператором системи — державним підприємством «Інформаційні судові системи». А держателем реєстру і розпорядником інформації є Державна судова адміністрація. Відповідальних багато, а потужний інструмент контролю за судовою владою аж занадто залежить від тих, кого має контролювати.