Для управления занятой в результате полномасштабного вторжения частью Запорожской области Россия создала оккупационные органы власти – «военно-гражданские администрации» («ВГА»). О ее областном уровне мы рассказывали в материале «Правительство» оккупированной Запорожской области». Захватчики поделили подконтрольную им территорию области на пять частей, соответственно сформировали администрации районов – Мелитопольского, Бердянского, Васильевского, Энергодарского и Пологовского.
Центр журналистских расследований, опираясь на данные государственных регистров и других официальных источников РФ, выяснил, кто возглавляет оккупационные органы в этих районах. Начинаем с Мелитополя, назначенного оккупантами «временной столицей» области, и Мелитопольского района.
Переважна більшість місцевих колаборантів, які очолили «органи влади» Мелітопольщини, пов’язані з гауляйтером окупованої частини Запорізької області Євгенієм Балицьким. Протягом минулих десяти років вони були публічними людьми — депутатами, співробітниками органів місцевого самоврядування. У Мелітополі їхня діяльність охоплює каденції трьох міських голів — діючого Івана Федорова, Сергія Мінька, який управляв містом з 2015 по 2020 рік, а також нині покійного Сергія Вальтера, (секретар міськради у 2002-2010, міський голова — у 2010-2013 р.р.), якого правоохоронці звинувачували в створенні організованого злочинного угрупування.
Які посади отримали від окупантів мелітопольські колаборанти — не так важливо, як те, що вони пішли на співпрацю з ворогом абсолютно добровільно і вислужуються заради влади і наближеності до розподілу благ.
Мелітополь: соратники зрадника Балицького
«Военно-гражданская администрация Мелитополя» та її «глава» — громадянка України Галина Вікторівна Данильченко внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (рос. ЕГРЮЛ) 22 грудня 2022 року. Крім того, Галина Данильченко є головою Запорізького регіонального відділення політичної партії «Единая Россия», що заявило про створення ще в листопаді, але державну реєстрацію в РФ отримало в грудні 2022 року.
До повномасштабного вторгнення Данильченко була депутаткою і головою фракції партії «Опозиційний блок» Мелітопольської міської ради.
Данильченко 58 років, вона вірна соратниця Балицького: з 2000-го року керує підприємством родини гауляйтера — «Мелітопольским заводом підшипників ковзання».
За підтримки тоді ще нардепа Балицького балотувалася в депутати, в міській раді претендувала на посаду секретаря. Залишаючись в його команді після захоплення міста, пішла на зраду і першою публічно підтримала окупантів — 13 березня в мережі з’явилось відеозвернення до мелітопольців, де Данильченко називається «виконуючою обов’язки міського голови Мелітополя».
Галина Данильченко, колаборантка, «глава ВГА Мелитополя», Фото: Telegram окупаційної адміністрації
Галина Данильченко примушувала співробітників бюджетної сфери до співпраці з окупаційною адміністрацією. Тодішня міністерка освіти Лілія Гриневич повідомляла, що Данильченко у супроводі автоматників змушувала до співпраці директорів шкіл. В іншому випадку погрожувала незгодним видворенням за межі області.
Зараз «глава ВГА» виконує здебільшого функції весільного генерала: вітає жителів ТОТ зі святами, роздає подачки від окупантів, зустрічає російських чиновників, розповідає про покращення життя на російські камери.
Повний персональний склад «ВГА Мелитополя» окупанти не оприлюднюють, мабуть, побоюються народного гніву і кримінального переслідування з боку правоохоронних органів України. Тому у розділі «структура администрации» на її сайті — лише одна Данильченко, а у відкритому доступі є інформація тільки про одного її заступника.
Це Микола Леонтійович Волик, який до окупації РФ регіону був депутатом Мелітопольської районної ради від «Опозиційної платформи — За життя». Про його посаду в окупаційній адміністрації стало відомо тільки після начебто невдалого замаху — спроби підриву на виході з будинку.
Микола Волик, колаборант, заступник окупаційної «главы ВГА Мелитополя». Фото: telegraf.com.ua
За даними Єдиного державного реєстру України (ЄДР), Микола Волик є власником 50% уставника ПП «Рейс» (співвласник ПП — Вінтерман Сергій Зіфрідович), що займалося пасажирськими перевезеннями у Мелітополі і, зокрема, отримувало підряди на перевезення школярів. Раніше Волик очолював міські комунальні підприємства «Чистота-2», «Мелітополькомунсервіс» і «Рембуд».
Юрій Петрович Онищук, палкий симпатик Балицького і колега Данильченко по фракції «Опоблоку», призначений керівником «Муниципального унитарного предприятия «Водоканал».
Юрій Онищук, колаборант. Фото: evocation.info
За часів Януковича Онищук був першим заступником міського голови, а пізніше — депутатом Мелітопольської міської ради від «Опозиційного блоку».
Після окупації погодився на співпрацю з ворогом. Змушував співробітників водоканалу отримувати російські паспорти, брати активну участь у референдумі. Його комунальне підприємство одним з найперших у місті почало виставляти рахунки за послуги в рублях.
Ще один комунальщик-зрадник — Костянтин Віталійович Тюрін, зареєстрований в ЕГРЮЛ як керівник «МУП «Тепло Мелитополь». До 2016 він року керував ТОВ «Мелітопольські теплові мережі», звідки його звільняли зі скандалом.
Костянтин Тюрін, колаборант. Фото: mv.org.ua
Потім підприємство перейменували в ТОВ «Тепло-Мелітополь», клон якого також зареєстрований зараз в росреєстрі.
Олексій Борисович Тегімбаєв, керівник окупаційного «Департамента капитального строительства и жилищно-коммунального хозяйства ВГА Мелитополя» також багато років працював в місцевому самоврядуванні Мелітополя: керував міським комунальним господарством з лютого 2013 року аж до 2021 року, коли його понизили до заступника директора Департаменту капітального будівництва та комунального господарства.
Олексій Тегімбаєв, колаборант. Фото: скріншот Youtube РИА Мелитополь
Після повномасштабного вторгнення Тегімбаєв серед перших пішов на співпрацю з ворогом. Залякував підлеглих, переконуючи, що «Росія тут назавжди», та надавав комунальну техніку для демонтажу прапора України з найвищого флагштока в Мелітополі та інших українських державних символів.
Ірина Федорівна Донець очолила окупаційне «Мелитопольское городское управление социальной защиты Министерства труда и социальной политики ВГА Запорожской области». Вона працювала в місцевому самоврядуванні з 2013 року, була заступником начальника управління освіти, начальником Управління соціального захисту, членом виконкому Мелітопольської міської ради.
Ірина Донець, колаборантка. Фото: «Наш город»
За інформацією сайту «РИА-Мелітополь», Донець звільнилася за власним бажанням з посади начальника УСЗН незадовго до того, як публічно з’явилася вже в ролі керівниці управління окупаційного органу.
Ще одна колаборантка у соціальній сфері міста — Ірина Вікторівна Дяченко. Вона працювала в Мелітопольському міському центрі зайнятості начальником відділу співпраці з роботодавцями, а потім погодилася очолити окупаційний «Центр занятости населения».
Колаборантами в Мелітополі стали брати Дмитро та Антон Трухіни, які очолюють, відповідно, окупаційні «управление коммунальной собственности» та «МУП «Чистота» і, зокрема, тримають похоронний бізнес міста в усіх його складовихх.
Дмитро Геннадійович Трухін знатний перебіжчик: 3 2010 року був депутатом Мелітопольської міської ради від Комуністичної партії, в 2015-му перебіг у «Наш край», а вже у 2020-му пройшов у міськраду як представник партії «Опозиційна платформа — За життя».
Керував КП «Комунальна власність». З посади пішов у 2016 році після того, як на нього в під’їзді напав невідомий з ножем. Результати розслідування справи так і не було оприлюднено, сам потерпілий не озвучував можливих причин нападу, проте деякі ЗМІ називали серед них перерозподіл сфер впливу в ритуальному бізнесі або політичні мотиви, мовляв, таким чином депутату натякали, які політсили він має підтримувати.
Після окупації міста Трухін очолив так зване «Управление коммунальной собственности, градостроительства, архитектуры, имущественных и земельных отношений ВГА Мелитополя».
У листопаді 2022 року законний міський голова Мелітополя Іван Федоров повідомив, що на Трухіна стався замах — спрацював вибуховий пристрій поблизу місця проживання зрадника. В якому стані колаборант і де він зараз — невідомо. З моменту вибуху він не з’являвся на публіці.
Антон Геннадійович Трухін очолює окупаційне «Муниципальное унитарное предприятие ВГА «Чистота»», зареєстроване в ЕГРЮЛ як клон українського КП «Чистота» Мелітопольської міської ради.
До повномасштабного вторгнення РФ Антон Трухін не був публічною особою, вів ритуальний бізнес у Мелітополі як фізособа-підприємець, є бенефіціаром ТОВ «Граніт-М», що виробляє надгробки, а також керував ПП «Фенікс 2009», що займається організацією поховань. У 2019 році керівником цього ПП стала ще одна представниця родини Трухіних — сестра братів-колаборантів Світлана Геннадіївна Назіна, яка до того керувала студією вокального мистецтва.
Дмитро Трухін, Антон Трухін, Світлана Назіна, родина колаборантів. Фото: ria-m.tv
Після окупації Мелітополя Світлана Назіна пішла на співпрацю із загарбниками, очоливши «Муниципальное бюджетное учреждение культуры «Дворец культуры железнодорожников». В його залі проходили шабаші з підтримки «референдума», а також інші збори зрадників і колаборантів.
Мелітопольський район: зерно і полова
Окупаційний керівник «военно-гражданской администрации Мелитопольского района» Андрій Сігута до повномасштабного вторгнення був депутатом від партії «Опозиційна платформа — За життя», заступником голови Мелітопольської районної ради.
До виборів 2020 року Сігута був абсолютно непублічною людиною. Проте сторінка в соціальній мережі «Вконтактє» досить чітко пояснює його політичну позицію — там з 2014 року розміщені пости на підтримку наративів про «братский народ» і про те, що Україна штучно створена російською імперією-леніним-сталіним країна.
Раніше Сігута був керівником і власником приватного підприємства, яке в грудні 2020 році змінило назву — з ПП «Азовська логістична компанія» на ПП «Веста Строй»; місце реєстрації — з Бердянська на смт Мирне Мелітопольського району; і, власне, керівника — з Андрія Сігути на Юлію Сігуту.
«Веста Строй» в грудні 2020 року, майже відразу після виборів до місцевих рад і отримання Сігутою посади в районній раді, виграло тендер на благоустрій прилеглої території будинку культури в с. Новопилипівка Мирненської громади в сумі 285 тисяч гривень.
Андрій Сігута, голова окупаційної «ВГА Мелітопольського району». Фото Телеграм-канал А. Сігути
За інформацією Офісу Генпрокурора, на зраду Сігута пішов через місяць після окупації регіону. Спочатку співпрацював із російськими спецслужбами, видаючи місця дислокації підрозділів Збройних сил України, військової техніки та зброї, підбирав потенційних інформаторів серед мешканців Запорізької області, аби отримувати і передавати спецслужбам РФ інформацію про місцезнаходження українських військових, техніку та зброю, розташування систем ППО на території міста та району.
Андрій Сігута отримав підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України «Державна зрада».
Проаналізувавши публічну роботу Сігути, можна зробити висновок, що основне його завдання — контролювати роботу голів «сельских поселений» (так окупанти називають громади), та вислуховувати та каналізувати скарги їхніх мешканців.
У Мелітопольскому районі на добровільну співпрацю з ворогом пішли троє із шістнадцяти керівників об’єднаних територіальних громад:
Валентин Вікторович Бутенко, який був головою Новенської ОТГ, а тепер очолює «Администрацию Новенского сельского поселения Запорожской области»;
Юрій Іванович Радьков, який тепер керує «Мирненским сельским поселением»;
Христина Іванівна Левадна, яка до окупації була секретарем Костянтинівської сільської ради і в.о. голови Костянтинівської ОТГ, а тепер керує «сельским поселением» найбільшого села України.
«Новобогдановским сельским поселением», згідно ЕГРЮЛ, керує Микола Миколайович Гальвас. «Александровским сельским поселением» — Наталія Іванівна Попова, адміністрацією «Нововасильевского сельского поселения» призначили керувати Олену Олександрівну Чернявську, Чкаловського — Ірину Олександрівну Чирко.
«Плодородненским сельским поселением» керує Алла Анатоліївна Ковальова. Адміністрацією «Веселовского сельского поселения» призначили Володимира Івановича Мацака. Окупаційною адміністрацією Новоуспенівської громади призначили керувати Олексія Анатолійовича Петрова.
Окупаційну «администрацию» Семенівської громади очолив Павло Сергійович Нетребко, колишній заступник законного голови Семенівської ОТГ. В Терпіннівський громаді керує колишній комунальник Юрій Валерійович Волжанін. «Приазовским сельским поселением» окупанти призначили керувати колишнього начальника відділу ЖКГ та благоустрою Приазовської селищної ради Тараса Валерійовича Шевченка.
Окупаційну «Администрацию Кирилловского сельского поселения» очолила Катерина Леонідівна Уманець, активістка «русской весны» в Мелітополі, яка в 2015 році втекла в Росію і працювала там ріелтором. «Акимовским сельским поселением» керує Максим Сергійович Зубарєв, ексдепутат Мелітопольської міської ради від КПУ.
Керівники «сельських поселений», в свою чергу, мають дві основних задачі. По-перше, змушувати аграріїв до реєстрації у російській податковій і реалізації врожаю виключно через спеціально створене для вивезення зерна з нових окупованих територій підприємство «ГУП «Государственный зерновой оператор».
По-друге, сприяти розміщенню російських військових на території тимчасово окупованого району, адже Мелітопольщину російські війська перетворюють у військову базу з розквартируванням військових у комунальних приміщеннях і будинках місцевих жителів.
Про зрадників, які вислужилися до керівних посад, а також про завезених з Росії «управлінців» читайте в першій частині розслідування ЦЖР «Уряд» окупованої РФ Запоріжчини: російсько-кримський десант і місцеві зрадники в реєстрі»
Матеріал створений ІА Центр журналістських розслідувань у партнерстві з Центром прав людини ZMINA.
