Титановый завод в крымском Армянске, принадлежавший олигарху Дмитрию Фирташу, и до российского нашествия был крупнейшим производителем диоксида титана в Восточной Европе, в конце 2021 года, несмотря на санкции и оккупацию полуострова РФ, был продан российской компании. Центр журналистских расследований установил, что титановый завод теперь принадлежит российским структурам, тесно связанным с олигархами братьями Ротенбергами.
Отследим путь, по которому крымский титановый завод был выведен из украинской юрисдикции, и назовем компании, которые должны пополнить санкционные списки и стать фигурантами уголовных расследований.
Попри окупацію Росією Криму і введення західних секторальних санкцій, титановий завод продовжував працювати на українській сировині. Видобутий на житомирських родовищах і збагачений на державному Іршанському ГЗК ільменітовий концентрат поставлявся спочатку залізницею, потім морем, в обхід санкцій і без будь-якої серйозної реакції з боку української влади на численні розслідування цієї «ільменітової схеми». Ії результатом був незаконний експорт із Криму діоксиду титану і задоволення потреб у ньому російських підприємств — адже у самій Росії його ніхто не виробляє.
Президент Петро Порошенко та його уряди тримали над Дмитром Фірташем і його заводами в Криму «парасольку». У 2021 році РНБО та президент Зеленський застосували санкції до Фірташа і його компанії «Валки-Ільменіт», що видобувала ільменітову руду на Житомирщині. Держгеонадра скасували спецдозвіл на велике, але ще не розроблене родовище Стремигородське, однак на інших видобуток продовжувався.
У грудні 2021 року попри санкції РНБО, що передбачали блокування активів Фірташа, без дозволу АМКУ на концентрацію, попри 20 млн гривень боргу перед Пенсійним фондом і непогашені кредити, під які було заставлене усе майно титанового заводу в Криму, Group DF повідомило про його продаж начебто компанії «Русский титан».
Начебто — бо ця барнаульська ТОВка з уставним капіталом у 10 тисяч рублів і статусом мікропідприємства, яка ніколи не займалась титановим виробництвом і була зареєстрована на бізнесмена-початківця Ігоря Булатова за юрадресою у «хрущовці», давала всі підстави вважати її фірмою-прокладкою, а правочин — удаваним.
Будинок в Барнаулі, за адресою якого зареєстровано ТОВ «Русский титан», — покупець титанового заводу Фірташа в Криму, Фото: google.com.ua/maps
Після нашого розслідування АМКУ повідомив про початок дослідження законності дій компаній при продажі-купівлі активів. ЦЖР та Ліга Антитрасту попросили Антимонопольний комітет піти далі: провести дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції. Однак про результати свого дослідження АМКУ так і не повідомив.
Прослідкуємо шлях від барнаульської фірми-прокладки «Русский титан» до компаній, пов’язаних із друзями Путіна — олігархами Аркадієм та Борисом Ротенбергами, які тепер контролюють «кримську хімію», що належала олігарху Фірташу.
Повідомлення про продаж рухомого і нерухомого майна ПрАТ «Юкрейніан кемікал продактс» у Криму Group DF Фірташа оприлюднила 31 грудня 2021 року.
А вже 11 лютого 2022 року у структурі власності барнаульського «Русского титана» відбулися зміни: Ігор Булатов вилетів із його засновників, натомість ними стали пов’язані з Фірташем російські ТОВ «Титановые инвестиции» (філією якого оформлений в РФ титановий завод в Армянську) і «Титановые технологии». Обидві були виведені на кіпрські компанії (відповідно — Letan Investments Limited і Pegma Ventures Limited) і мали спільних директорів — москвича Алексея Обідіна і кримчанина Олега Панасюка.
Новим інвестором, що планує вкласти в титанове виробництво у Армянську 20 млрд рублів, називають «Башкирскую содовую компанию» (БСК), одного з найбільших виробників кальцинованої соди. Після чотирьох місяців простою завод відновлює роботу.
Пакування готової продукції — діоксиду титану — на заводі ПрАТ Ukrainian Chemical Products, Армянськ, окупований Крим Фото: Youtube Крыминформ
У травні 2022 року нова реєстраційна зміна: АТ «Русский водород» стає керуючою компанією ТОВ «Титановые инвестиции», а у липні — і його засновником. При цьому частка у 99% уставного капіталу компанії записана на ТОВ «Титанактив», яке раніше було оформлене на менеджера Фірташа Алєксандра Ємєліна, а потім стало дочкою «Русского водорода». На користь нашої версії про те, що титановий завод був не проданий, а відданий за кредитні борги у 94 млн доларів, свідчить та обставина, що іпотекодержателем заставних кримських активів «Юкрейніан кемікал продактс» напередодні продажу було саме АТ «Русский водород». Воно було створено у лютому 2021 року, не виключено, — що саме під цю оборудку, проведену через фірму-прокладку для створення видимості законності наступного правочину.
У державної «Башкирской содовой компании» і приватного «Русского водорода» один генеральний директор — Едуард Давидов. У «Русского водорода» є амбітні плани: створити під своїм управлінням хімічний холдинг, до якого увійдуть 18 великих хімічних підприємств Росії у семи регіонах. Зрозуміло, що такі мегапроекти без згоди чи команди Путіна у Росії просто неможливі. Як неможлива була без його команди «фас» і націоналізація «Башкирской содовой компании» , власників контрольного пакету якої Путін публічно звинуватив у несплаті податків. Так БСК у липні 2019 року очолив Е.Давидов.
Зібрати у хімічній холдинг майже два десятки заводів і компаній «Русскому водороду» поки що не вдалося. Але в кінці 2022 року на бізнесфорумі Едуард Давидов представив концепцію кластерного розвитку хімічної промисловості усієї Росії і повідомив, що «Русский водород» уже об’єднав під своїм управлінням сім заводів. На схемі бачимо два кримських заводи, що належали Grupp DF Фірташа — титановий і содовий.
Російський «Комерсантъ» з посиланням на свої джерела писав минулого року, що розвитком «Русского водорода» займаються олігархи Ротенберги. Однак їхній представник цей зв’язок не підтверджував. Дані про акціонерів на Росії дозволено не оприлюднювати, тож документального підтвердження свідченням поінформованих джерел і досі немає. Але є факти і зв’язки, які заперечувати неможливо.
Однак усе нажите внаслідок окупації українського Криму треба було приводити до якоїсь притомної структури управління. Тож схема з привласненням кримського титанового заводу починає розкриватися.
У вересні 2022 року в АТ «Русский водород» змінюється засновник: замість «номінала» Станіслава Тіхонова ним стає ТОВ «Управляющая компания «ФИН-партнер» (ИНН: 7721802356). Її засновниками з 2020 року є ТОВ «Центр-М» (ИНН: 7702655025), а власниками цієї компанії в російському реєстрі вказані Владімір Дойніков, якому належить фактично увесь уставний капітал, та Марія Лук’янова з символічною часткою у 0,05%.
УК «ФИН-партнер» управляє трьома десятками закритих пайових інвестиційних фондів, на які у Росії прийнято оформлювати елітну нерухомість для приховування реальних власників. Серед них знаходимо «Закрытый паевой инвестиционный фонд комбинированный «Терс», скандально відомий завдяки розслідуванням розпродажу захоплених Росією кримських оздоровниць.
У 2018 році окупаційний уряд Криму за безцінь продав найвідоміші санаторії Південнобережжя з величезними парками-пам’ятками: «Дюльбер», «Місхор» та «Ай-Петрі». Переможцем «аукціону», в якому брали участь пов’язані юрособи, стало ТОВ «Управляющая компания инфраструктурных проектов». («УКИП»). Тоді їйого засновником числився екс-командувач Ракетних військ і артилерії Росії генерал-полковник Володимир Зарицький. А вже наступного року генерала замінили на інвестиційний фонд «Терс».
У 2021 році представник Аркадія Ротенберга повідомив РБК, що олігарх є власником санаторіїв «Дюльбер», «Місхор» та «Ай-Петрі» та ще двох кримських курортних комплексів — «Жемчужина» і «Дача «Рахманінов», і має намір інвестувати в них 15 млрд рублів. Так і розкрилось, що Ротенберг є основним пайовиком закритого фонду «Терс», яким управляє компанія-засновник «Русского водорода». (Насьогодні керуючою організацією вкрадених українських санаторіїв «Дюльбер», «Місхор» та «Ай-Петрі» є «Управляющая компания «Визант Групп» . У серпні 2021 року Аркадій Ротенберг «вписався» у її засновники — замість фонду «Терс).
Палац санаторію «Дюльбер», селище Кореїз, Велика Ялта Фото: crimee.com.ua
Йдемо далі по схемі «Русского водорода». Засновниця УК «ФИН-партнер» — компанія «Центр-М» має не менш цікаву історію і не менш тісний зв’язок з друзями Путіна. Адже до 2012 року нею напряму володіли Аркадій та Борис Ротенберги, а відтоді — Владімір Дойніков, довірена особа олігархів, в минулому очолював структуру їхнього «СМП-Банку».
Як свідчать дані ЕГРЮЛ, 100% частки компанії «Центр-М» у ТОВ «Фин-Партнер» з 2015 року — під кредитним обтяженням. А утримувачем застави є «Московский областной банк». Він входить до Групи «СМП-Банк», повна назва якого — «Северный морской путь». 93% акцій банку належать Аркадію та Борису Ротенбергам.
Таким чином, усі компанії, задіяні в структурі засновників «Русского водорода», тісно пов’язані із братами-олігархами. Причому не тільки через засновництво чи управління. Вони пов’язані воєнним злочином — привласненням активів на окупованій Росією території України, а також порушенням санкційного режиму щодо Криму. Афільованість згаданих у розслідуванні компаній з олігархами Ротенбергами, щодо яких введені українські та інозеемні санкції, є ще одною підставою для застосування санкцій ЄС, США, Великої Британії та інших країн.
Не виключено, що невдовзі у цю орбіту будуть втягнені і юридичні особи з Кахахстану. Гендиректор «Русского водорода» і БСК Едуард Давидов повідомляв про наміри поставляти на титановий завод у Криму ільменітову руду із двох придбаних родовищ у Казахстані. Сподіваємось, що внесення усієї матрьошки компаній, задіяних у діяльності в підсанкційному Криму і пов’язаних із такими ж підсанкційними Ротенбергами, стане на заваді таких нахабних планів.
Відеоверсія розслідування — в програмі «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар.
