Освобожденный 11 ноября 2022 года Херсон ежедневно находится под обстрелами россиян. За эти полгода только в самом городе погибли около двухсот жителей, и с каждой неделей эта цифра растет. Вот только укрытия, которые должны обезопасить херсонцев от российских снарядов, начали появляться здесь относительно недавно.
Так сколько стоит безопасность херсонцев и как власти собираются защитить их от российских обстрелов?
Для початку трохи історії. Після розпаду СРСР майже всі бомбосховища та укриття на території Херсона опинились у приватній власності. Найбільші з них — ті, що знаходились на великих підприємствах, перетворились на склади, менші — поблизу житлових будинків, були передані малому бізнесу під кафе та «наливайки». До 2014 року херсонці мало переймались станом цих об’єктів, проте найгірше — до них було абсолютно байдуже і місцевій владі. Незважаючи на загрозу удару росіян з території окупованого Криму, херсонська міська та обласна влада до війни особливо не цікавилась системою безпеки — їх більше турбував розвиток власних аграрних імперій.
Вже після початку повномасштабного вторгнення мер Херсона Ігор Колихаєв навіть не спробував привести до ладу укриття, бо, передусім, був заклопотаний організацією суботників та запуском фонтанів. У своєму інтерв’ю виданню Укрінформ вже з підконтрольного росіянам міста він заявив, що просто не розраховував, що в Європі після Другої світової можлива масштабна війна. Не краще працював і департамент цивільного захисту Херсонської ОДА, а його керівник Сергій Сулімов взагалі радо пішов працювати на росіян і зараз підозрюється у державній зраді.
Тож відновлювати мережу укриттів та бомбосховищ, як і систему оповіщення, після звільнення Херсона місцевій владі довелось майже з нуля. Каталізатором цього став обстріл міста росіянами 25 грудня 2022 року, коли поблизу головної площі міста загинуло 16 мирних жителів. З міського бюджету на безпеку почали виділяти кошти, і кошти чималі.
А тепер до нашого улюбленої справи — рахуватимемо гроші. Загалом на сьогодні місто закупило 33 зовнішніх укриття, витративши на це понад 25 мільйонів гривень. Основну частину з них складають закриті бетонні куби, в яких можуть розміститись 15-20 осіб. Коштує кожна така споруда 500-700 тисяч гривень, та виявилось, що в Україні просто немає достатньої кількості вже готових укриттів такого типу. Тож замовлення на них отримали одразу 3 фірми з Миколаєва, Дніпра та Києва, що має прискорити процес.
З’явилися на вулицях міста і модульні підземні укриття «Фортеця ХХS». На них міська влада витратила загалом понад 10 мільйонів гривень. Таких «фортець» у Херсонській громаді має з’явитися 14 штук, хоча у закупівлі мова чомусь йде про 15. Тож вартість кожної «Фортеці» — приблизно 700 тисяч гривень. Підрядником виступила київська фірма ТОВ «ДМ БУД».
Також для захисту від російських обстрілів місць максимального скупчення херсонців, наприклад, локацій, де утворюються черги за продуктовими сертифікатами, міська влада у тієї ж фірми ТОВ «ДМ БУД» замовила 2 «цар-укриття» «Фортеця ХХL», що можуть одночасно розмістити до сотні осіб. Вартість цих «фортець» є вже майже вдвічі більшою — 1 мільйон 300 тисяч гривень.
Окрім нових зовнішніх наземних та підземних укриттів, міська влада виділила кошти на ремонт підвальних приміщень у житлових будинках, що можуть, у разі обстрілів, захистити херсонців. За словами Заступника голови Херсонської МВА Сергія Орєхова, орієнтовно вартість цих робіт склала 5,5 мільйона гривень. За ці кошти повністю відремонтовано два укриття та ще в чотирьох тривають роботи.
У планах у міста витратити ще додатково 24 мільйона гривень на закупівлю ще 55 наземних бетонних укриттів. Загалом, за словами Романа Мрочка, з бюджету на безпекові питання виділено близько 100 мільйонів гривень. Окрім бетонних конструкцій, закуплених владою, допомагають Херсону також громадські організації та приватні підприємці. На сьогодні 11 наземних укриттів у місті встановлено саме благодійниками.
Та, незважаючи на небезпеку російських обстрілів і мільйони гривень, вкладені державою у бетон і мішки з піском, більшість херсонців нехтують захисними спорудами. Причин декілька, і одна з них є досить неочікуваною, а саме незадовільний санітарний стан приміщень. Просто деякі городяни, за відсутності у місті громадських туалетів, використовують саме укриття для своїх природних потреб.
Скаржаться херсонці і на доволі специфічний контингент, представники якого, вочевидь, так страшаться артилерійських атак росіян, що вирішили у захисних приміщеннях просто оселитись. З одним із таких завсідників херсонського укриття нам вдалсь поспілкуватись. Пан Анатолій розповів нам, що просто чекає на свій потяг до Хмельницького.
А ця зупинка на вулиці Залізничній стала місцем трагедії. У лютому внаслідок удару російських градів просто на цьому місці загинуло четверо херсонців. Зараз волонтерами тут встановлено зовнішні захисні споруди — так звані габіони, проте городяни все одно ними нехтують. Кажуть, не зручно з них спостерігати за транспортом. Чесно кажучи, цього дня нам так і не вдалось зустріти херсонців, окрім Анатолія та його співрозмовника, які б чекали на маршрутне таксі або переховувались від обстрілів в укритті. Навіть з дітьми на руках, місцеві надають перевагу відкритій зупинці, аніж гамбіону, що знаходиться у них буквально за спиною.
Не працює повноцінно у Херсоні, навіть через півроку після звільнення, і система оповіщення. Поки її вдалось запустити лише у тестовому режимі, та й не у всіх районах міста. Голова Херсонської МВА Роман Мрочко під час прес-конференції наприкінці квітня обіцяв налагодити роботу системи оповіщення протягом місяця, та, вочевидь, на це потрібно дещо більше часу.
Не обійшлось і тут без «зради». За словами очільника обласної військової адміністрації Олександра Прокудіна, «попередники», тобто, колишнє керівництво області та міста, замість того, щоб вкласти кошти на модернізацію старої системи оповіщення, запланували купити нову, що є нерезонним і може тягнути за собою кримінальну відповідальність за розтрату 33 мільйонів бюджетних гривень. Зараз витрати на гучномовці та сирени вдалось скоротити в рази, до п’ятьох мільйонів гривень, але вони все одно мовчать. До того ж стара, ще радянського зразка система оповіщення, не працювала за відсутності електропостачання і була залежна від оператора — людини. Тепер сирени мають бути автономними.
Найсумніше у цій історії те, що навіть якщо систему оповіщення запустять у травні, а біля кожного будинку поставлять по «Фортеці», — це не гарантуватиме херсонцям абсолютної безпеки. Справа в тому, що Херсон, на відміну від Миколаєва, Києва чи Одеси обстрілюють здебільшого не балістичними ракетами чи дронами-камікадзе. Росіяни, що знаходяться всього у кількох кілометрах за річкою, луплять по місту зі ствольної артилерії та мінометів. Встигнути відреагувати на такий обстріл майже неможливо, адже між «виходом» з лівого берега Дніпра і вибухом у Херсоні проходять лічені секунди. В такій ситуації у херсонців є два варіанти: або продовжувати жити колишнім життям, незважаючи на ризик щохвилини потрапити під російський обстріл, або, як це робить наш знайомий пан Анатолій, просто оселитись в укритті. Як бачимо, більшість містян обирає перший варіант і з нетерпінням чекає на звільнення протилежного берега Дніпра від окупантів. Адже лише тоді, можливо, херсонці зможуть нарешті спокійно виспатися, не ховаючись серед ночі по коридорах під звуки російської канонади.