Кримська «влада» рапортує, що за перший тиждень червня до Криму з окупованих частин Запорізької та Херсонської областей ввезли майже півтонни харчової продукції: «нові регіони» годують мешканців півострова молоком та м’ясними виробами.
На прилавках кримських магазинів з’явилася продукція «віджатих» окупантами підприємств Запорізької області. Морозильні камери одного з них військові РФ спочатку використовували як морг для трупів своїх солдатів. Тепер же завод «демілітаризували» та випускають ковбаси з недостовірними даними на етикетках.
Це фото зроблено у супермаркеті мережі «Фреш» у Сімферополі. Серед представленого асортименту російських м’ясних виробів на вітрині тепер є і продукція Бердянського м’ясокомбінату.
Етикетки виконані російською мовою, в адресі підприємства є Запорізька область, але країна-виробник не вказана. Судячи з маркування, ковбаса зроблена у травні 2023 року. А, виходячи зі штрих-коду, який починається з цифр 290, взагалі не повинна була продаватися. Оскільки штрихкодом в діапазоні 290 — 299, що знаходиться в резерві EAN, маркується продукція для внутрішнього споживання підприємства для власних потреб.
Ковбаса Бердяського м’ясокомбінату з супермаркету Сімферополя. Фото: investigator.org.ua
В іншому сімферопольському магазині знаходимо продукцію Бердянського м’ясокомбінату, титульна сторона етикетки якої каже нам, що вона надрукована ще до окупації РФ Бердянська. Зі зворотного боку на українську етикетку просто наклеїли «російськомовну». Ці ковбаски виготовлені у травні 2023 року. Тильна етикетка повинна окрім дати виготовлення ще містити інформацію про компанію-виробника, адресу виробництва та, звичайно, штрих-код країни виробника.
Ковбаса Бердяського м’ясокомбінату з магазину Сімферополя. Фото: investigator.org.ua
В даному випадку ми бачимо такий: 4?20165401186. Друга цифра у ньому дуже нерозбірлива. І до неї ми ще повернемось. Як відомо, дві-три перші цифри штрих-коду – це код країни, свого роду її штрих-кодовий прапор. У нашому випадку це не Росія, яка називає Бердянськ своїм. Відповідно до європейського стандарту EAN-13, прийнятого в РФ, перші цифри її штрих-коду знаходяться в діапазоні 460-469.
Під наклеєною на упаковку етикеткою бачимо рідний штрих-код виробу — 4820165401186, де 482 — офіційний код України.
А тепер порівняємо штрих-код на «українській» упаковці та «російській» наклейці. Вони ідентичні крім другої цифри. Але при максимальному збільшенні її можна розглянути – і це… теж 8. Можна припустити, що такі огріхи у друкуванні етикеток для викраденої продукції українських підприємств не випадкові, а зроблены навмисно.
«Російська» наклейка на «українській» упаковці ковбаси Бердяського м’ясокомбінату з магазину Сімферополя. Фото: investigator.org.ua
Ще у червні минулого року російські ЗМІ повідомляли про те, що Бердянський м’ясокомбінат забезпечує продукцією всі «звільнені» території та освоює ринки південних регіонів Росії. Пропагандисти називали Бердянський м’ясокомбінат «прикладом переходу до російської юрисдикції». Мовляв, робота підприємства не зупинялася ні на день, а керівництву вдалося зберегти штат співробітників та забезпечити їхню зарплату.
Так зване керівництво Бердянського м’ясокомбінату – колаборанти Геннадій Бабаян та Сергій Путря, які з перших днів окупації Бердянська співпрацювали із загарбниками, вже були фігурантами журналістських розслідувань ЦЖР.
Глава Бердянської федерації боротьби Геннадій Бабаян після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну захопив м’ясокомбінат. А депутат кількох скликань міськради та чинний депутат Запорізької облради від Оппоблоку Сергій Путря став його «заступником» та отримав «широкі повноваження» від гауляйтера Запорізької області Євгена Балицького.
Разом із бердянською ковбасою у невеликому сімферопольському магазині продається і продукція Мелітопольського м’ясокомбінату. Виготовлена нещодавно – у травні цього року. Мелітопольська ковбаса, каже продавець, не залежується. Етикетки на «мові» кримчан не бентежать – на мелітопольських ковбасах все ще «рідні» наклейки та українська адреса – вулиця Героїв України, 175. Хоча у квітні окупанти перейменували її та ще півсотні вулиць у Мелітополі, повернувши вулиці Героїв України радянську назву – Кірова.
Ковбаса Мелітопольського м’ясокомбінату з магиазину у Сімферополі. Фото: investigator.org.ua
АТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» – одне з найбільших м’ясопереробних підприємств України. В акціонерного товариства зі статутним капіталом майже 160 млн грн. дев’ять великих акціонерів-юросіб із майже однаковим набором бенефіціарів, що мають великі земельні банки. До агропромислового холдингу входять також виробники м’яса ПрАТ «Агропромисловий комплекс» (свинина та птиця), «Нестерянська птахофабрика», мережі магазинів ММК та «Торговий дім «Вакула», транспортна компанія «Мелавтотранс» та інші.
Мелітопольський м’ясокомбінат повторив долю багатьох «віджатих» підприємств на звільнених територіях. Після окупації підприємство ненадовго призупинило свою діяльність, а у травні 2022 року, за словами колишніх співробітників, на території комбінату з’явилися «кадировці». Через місяць ГУР Міноборони України повідомило, що окупаційна влада Мелітополя перетворила м’ясокомбінат на морг – до холодильників підприємства звозили трупи російських військових, які загинули в боях на напрямку Пологи-Гуляйполе.
У листопаді 2022 року в Єдиному держреєстрі юросіб РФ (ЕГРЮЛ) зареєстровано дані про акціонерне товариство «Мелітопольський м’ясокомбінат» («ММК»). Вже традиційно засновники та акціонери-бенефіціари на окупованих територіях у відкритому доступі відсутні. Юридична адреса — та сама, що і в українського акціонерного товариства — вул. Кірова, 175. Керівником «російського» акціонерного товариства від дня реєстрації вказаний Чанієв Алім Серверович.
Алім Чанієв, колаборант. Фото: скріншот відео YouTube
Людина з такими ж ПІБ в українській юрисдикції вказана власником двох ТОВ – «Зільбер» та «Імперія транспорту», причому остання зареєстрована за юрадресою «Мелітопольського м’ясокомбінату». Як випливає з доокупаційних публікацій, Чанієв займався автомобільними перевезеннями зерна.
Тим часом окупанти продовжили оформлення дерибану Мелітопольського м’ясокомбінату: у лютому 2023 року «Военно-гражданская администраци» Запорізької області оголосила майно підприємства безхазяйним. І того ж місяця в російському держреєстрі з’являється ТОВ «Мелітопольський м’ясокомбінат» (судячи з усього — клон одного з акціонерів «АТ ММК» — ТОВ «Мелітопольські ковбаси»), зареєстроване за тією ж адресою. Засновником та керівником російського підприємства зі статутним капіталом у 10 тисяч рублів вказано Горбунова Ярослава Юрійовича.
Інформації про цього персонажа небагато. Індивідуальний номер платника податків отримано ним у Ростовській області. У 2020 році фізособа-підприємець Горбунов Ярослав Юрійович позначений у графіку протипожежних перевірок у «ДНР». У списку під номером 904 – його авторемонтні майстерні за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 119 б. А у листопаді 2022 року Горбунов Ярослав Юрійович стає директором «держпідприємства «АТП Совета министров» так званої «ДНР».
Нещодавно, як повідомляв Центр журналістських розслідувань, на кримських прилавках з’явилася й олія «Оліс» із віджатого окупантами заводу в Запорізькій області. Масло, вироблене, згідно з маркуванням на пляшці, на початку квітня 2023 року, продається в магазинах мережі «Яблуко» у Сімферополі. Етикетка українською мовою та дані про виробника та потужності – юридичну адресу у Запоріжжі, а адреса виробництва – на окупованій території у Василівці – збігаються з даними ТОВ «Фірми «Оліс ЛТД».
«Вже рік ми не маємо доступу на завод, розташований у Василівці. Тож про те, чи працює виробництво і чи реалізується продукція, а також хто очолює віджате підприємство, інформації не маємо. Про незаконне заволодіння майном Фірма «Оліс ЛТД» подала заяву правоохоронним органам Українии», — повідомила ЦЖР директор ТОВ Фірма «Оліс ЛТД» Ірина Золотаревська.
На початку лютого 2023 року окупаційне «Министерство имущественных отношений» Запорізької області оголосило майно фірми «Оліс» також безхазяйним, опублікувавши докладний перелік майна фірми від земельних ділянок до ємностей для олії.
Інформації про те, що підприємство з виробництва олії в окупованій Василівці зареєстроване за російським законодавством, знайти не вдалося.
Р.S. Бердянська варена ковбаса, придбана у супермаркеті «Фреш», виявилася зіпсованою, хоча термін її придатності спливає лише наприкінці липня. Не відомо, чому ковбаса набула такого вигляду і «душок» — внаслідок порушення технології виробництва, неякісної сировини або складної логістики.
Одне очевидно: після підриву мостів на Чонгарі доставляти на півострів продукцію, що швидко псується, вкрадених українських підприємств із «нових регіонів» стало для окупантів ще складніше.
Ковбаса з «душком» нібито Бердянського м’ясокомбінату з супермаркету Сімферополя. Фото: investigator.org.ua
