Грантоеды фонда Путина: супруга Аксенова, пропагандисты, хранители скреп

Расследования
Дети на выставке «Крымчане – Герои Победы» в Джанкое. Фото: пресс-служба крымского Союза ветеранов

«Фонд президентских грантов» Владимра Путина выделил более 600 млн рублей на 290 проектов в оккупированных АР Крым и Севастополе. Кроме образовательных, спортивных, детских, семейных проектов, значительная порция миллионов из фонда Путина ожидаемо перепадает проектам типа «деды воевали» и патриотам-затейникам, популятизаторам скреп.

Першопроходцем тоді ще неораного в окупованому Криму путінського грантового поля став фонд соціальних ініціатив «Крим-Москва» на чолі з Павлом Хрієнком, який отримав у  2017 році півмільйона рублів на проект «Родным я русский назову». Ви ж пам’ятаєте, що «руський» потребував захисту в Криму? Проект передбачав семінари для кримських вчителів російської мови та конкурси для учнів.

Павло Хрієнко — громадянин України, уродженець Дніпропетровщини, професор кафедри державного та муніципального управління так званого «Кримського федерального університету(«КФУ»), незаконно створеного в окупованому Криму. Хрієнко активно сприяв анексії Криму та її легалізації, ставши членом усіляких робочих та експертних груп, створених  постпредом Криму при президенті РФ Георгієм Мурадовим та головою «Госсовєта Криму» Володимиром Константиновим.

Колаборант Павло Хрієнко. Фото: «РИА новости Крым»

У перегонах за путінськими грантами традиційно перемагають упроекти з тематики «Великої Вітчизняної війни». У черзі за грантами — організації, що «зберігають» пам’ять про подвиг «дідів-прадідів», пошуковики, реконструктори, волонтери, які прибирають та білять пам’ятники (тож не такі вже й волонтери).

Приміром, грант на 4,2 млн рублів отримала інтерактивна виставка «Кримчани — герої Перемоги». Стенди з фотографіями, доповнені звуками війни, сенсорний кіоск, зброя та військова форма — такий собі пересувний «безсмертний полк». Проект подав «Кримський союз ветеранів та інвалідів війни, праці, військової служби та правоохоронних органів». Союз зареєстрований в Сімферополі, на вул. Єкатериниській,18 (вул. Карла Маркса, перейменована кримськими «депутатами» в 2022 році). Це адреса «кримського парламенту». 

З 2014 року очолює союз громадянин України полковник у відставці Георгій Дмитрович Бесстрахов. У 90-ті розпоряджався долями призовників на жирній у всі часи посаді керівника призовної комісії в Сімферополі. Після окупації Криму Бесстрахов став членом «громадської ради Слідчого комітету РФ по Республіці Крим» та «Ради всеросійської організації ветеранів». 

Георгій Бесстрахов на засіданні «Громадської ради». Фото: «мінінформ Криму»

У 2021 році 3 млн рублів з фонду путінських грантів отримав проект «51 Армія. Кримський фронт. Зберігання історичної пам’яті про події Великої Вітчизняної війни». Проект передбачав створення сайту та фільму про радянську 51-у армію, а потім його покази на кримському ТБ та в школах. Кому ж обломилося 3 млн на виробництво патріотичного кіна?  

Автор проекту — громадська організація «Русское единство». Те саме «единство», що до 2014 року було партією, яку в 2010-му маловідомий політик Сергій Аксенов фактично купив, і на прапорах якої вліз у кримський парламент. Після окупації партію перетворили на громадську організацію, а очолила її дружина кримського гауляйтера  — Олена Олександрівна Аксенова . Нині вона голова наглядової ради «Русского единства». Організація зареєстрована в центрі Сімферополя, на простекті Кірова, 27. За тією ж адресою, що і фірма «Галс», співзасновником якої є Олена Аксенова. Сімферопольцям ця будівля відома як колишній магазин «Океан», яким Аксенов заволодів у бурхливі 90-ті. Нині приміщення у «Галса» орендують різні торговельні структури. Чистий прибуток  фірми Аксенових за останні 9 років лише офіційно склав 115 млн рублів. 

А от «Русское единство», якщо вірити фінансовій звітності, геть не має доходів. Дякувати Путіну, підкинув копійчину на кіно. До речі, Олена Аксенова виступила продюсером цього, відверто низькопробного «шедевра».

Олена Аксенова та Сергій Цеков, експерший заступник голови партії «Русское единство», нині «сенатор РФ від Республіки Крим». Фото: Наталія Сомова

Двiчi — у 2018-му та 2019-му — гранти від Путіна отримав кінофестиваль «Святой Владимир», який заснувала Олена Юріївна Іваніченко, кримська журналістка, колишня кореспондентка російського Першого каналу в Криму. Під час захопленняпівострова російськими військами Олена мало не з ноги відкривала двері владних структур Криму, зайнятих спецназом ФСБ-шниками — бо ж «Перший канал Росії». Вона радо розповідала глядачам про повернення в «рідну гавань» та брехала про абсолютну підтримку кримчанами «приєднання» Криму до Росії. Олена Іваніченко отримала медаль Міноборони РФ «За повернення Криму», однак вже за кілька місяців пропагандистку замінили іншим кореспондентом — росіянином. І в 2015 році Іваніченко заснувала свого «Святого Владимира» — «фестиваль кіно та телефільмів духовно-морального змісту», який по суті став новим майданчиком для пропагандистів. 

Тут все,як слід — попи, що цитують Леніна, «Яблочко» від моряків Чорноморського флоту, ікони, прапори та припорошені пилом радянські актори.

Радянський актор Юрій Назаров та Олена Іваніченко. Фото з сайту фестивалю

Подаючись за путінськими грішми, Іваніченко так описала свій проект: «Особливе місце в програмі займають фільми патріотичного змісту, та фільми про історію й подвиги героїчних захисників Вітчизни. Не дарма з моменту організації фестивалю «Святой Владимир» його роботу підтримує Чорноморський флот РФ». А одним з напрямків діяльності фестивалю вона назвала «сприяння патріотичному вихованню молодого покоління захисників Вітчизни у взаємодії з командуванням ЧФ». 

У цьому проекті, як то кажуть, зійшлися всі зірки. І влучання назвою в саме серце, бо цей Владімір вважає себе якщо не святим, то не менш великим за того, святого. І місце проведення — «легендарний» Севастополь. І патріотичний пафос з духовними скрєпами. Відтак проект отримав від фонду Путіна понад 4 млн рублів. 

На фестивалі Іваніченко показала і власну кіношку: «Крым: хроника русской весны», яку вона зняла на замовлення мінкульту Росії до шостої річниці окупації Криму разом із операторами — колегами по корпункту — Вадимом Телічевим та Денисом Погорєлим. 

А з 2022 року в програмі фестивалю з’явилась нова номінація: «Від Севастополя до Мелітополя» — пропагандистські фільми про російсько-українську війну. А Іваніченко закликала глядачів робити пожертви та збирати речі для учасників «СВО». 

Окрім фестивалю Іваніченко є засновницею студії «Дока-продакшн» та благодійного фонду «Возвращение», який створено для «підтримки кримчан, які постражали від політичних репресій». Так, від політичних репресій каральних органів РФ постраждали тисячі мешканців Криму. Та цей фонд допомагає не українцям та кримським татарам, що зазнають репресій з боку силовиків, а трудовим мігрантам із країн Азії, якими Росія наводнює Крим для зміни структури населення. Юристи фонду Іваніченко надають їм допомогу для легалізації прождивання і роботи в Криму, а також отримання громадянства РФ. Отаке «возвращєніє» і допомога кримчанам.

За інформацією кримських ЗМІ, фонд «Возвращение» створено за ініціативи Людмили Лубіної, екс-депутатки Верховної Раді АРК та вже колишнього «кримського омбудсмена». Лубіна, яку українські правоохоронці розшукують за підозрою у державній зраді, «світиться» на багатьох фото на сторінці фонду у Facebook, хоч її призвіще не значиться в реєстраційних даних організації. Втім, сама Лубіна у 2019 році повідомляла, що фонд  створений з ініціативи «глави Криму», тобто, Сергія Аксенова, з метою надавати допомогу кримчанам, які потрапили за ґрати в Україні за вчинені злочини. 

Всі три юрособи, засновані Оленою Іваніченко, зареєстровані за її домашньою адресою: Сімферополь, пр. Перемоги, буд. 30, кв. 16.

Юристи фонду «Возвращение» та трудові мігранти із країн Азії в окупованому Криму. Фото: Facebook 

Одним із лідерів з поїдання путінських грант-пиріжків став  фестиваль «Севастопольський бал». Він тричі вигравав у конкурсі проектів — у 2017, 2019 та 2021 роках, отримавши 13 млн рублів з «Фонду президентських грантів».

Перший бал в Севастополі провели в 2013-му, коли українські кораблі ще стояли на севастопольському рейді. І називався він тоді «Бал братських флотів». П’ятий бал, проведений на грантові гроші, присвятили 235-річчю Севастополя та Дню Росії. Сьомий та восьмий — теж грантові — називалися «Бал Побєди» на честь 75-річчя перемоги у «Вєликой отєчєчствєнной войне» та «Симфонія майбутнього» до 115-річчя Шостаковича та 325-річчя ВМФ Росії. Коротше, все в одному флаконі: побєдобєсіє під мазурку, культур-мультур, кортики, віяли і «кружіть мене, кружіть!».

«Учасники Балу — офіцерські та цивільні пари з усієї Росії: кращі офіцери Чорноморського флоту з дружинами, офіцерські пари — представники всіх флотів Балтійського, Тихоокеанського, Північного та Каспійської флотилії , представники громадянського суспільства, яким життєво важливий зв’язок з традиціями високої руської культури, наступність поколінь та щира любов до Вітчизни», — розписують організатори свій проект.

З 2018 року бал, як стверджують організатори, став міжнародним. Тут «запалювали» військові аташе з дружинами з посольств країн Латинської Америки, Африки, Близького Сходу та СНД.

«Севастопольський бал». Фото з соцмереж

Організатор Севастопольського балу — Єкатеріна Графодатська. Випускниця МГИМО є керівником і співзасновником ТОВ та продюсерської агенції з однаковою назвою «Севастопольський бал». ТОВка показує суцільні збитки, хоча участь у балі небезкоштовна. Благодійний внесок для цивільної пари — від 12 до 20 тисяч рублів, для пари студентів — 6 тис., для дебютанток — 5 тисяч. Безоплатно вальсувати тут можуть тільки офіцерські пари. А за сім балів, як сказано в описанні проекту, тут підготували до танців 4,5 тис. чоловік.   

 У 2019-му Графодатська за свій бал отримала премію міноборони РФ, засновану Сєргеєм Шойгу для відзначення проектів, що сприяють військово-патріотичному вихованню та розвитку культури у ЗС РФ. Премію Шойгу, зокрема, отримували співаки Йосип Кобзон і Лев Лещенко, а також пропагандист і воєнний злочинець Захар Прилєпін. 

У 2021-му, уже отримавши два путінські гранти, Графодатська чомусь заявила, що проект ніколи не підтримувався жодною «великою силою».

Співзасновники ТОВ «Севастопольський бал» Дмитро Платов та Єкатеріна Графодатська. Фото: Alexei Petrash

«Демілітаризуючий» Україну Путін роздає чимало грантів на втягування у військову сферу дітей. Воєнно-польові збори, табори юних прикордонників, моряків, рятувальників на воді, курси підготовки до служби в армії і таке інше. 

ЦЖР писав про проект севастопольського відділення ДОСААФ «Юний оператор БПЛА», що отримав грант від фонду Путіна. З початком повномасштабної війни Росії проти України географія путінських грантів розширилася на окуповані Донбас, Херсонщину та Запоріжчину. На запах крові збіглись вовкулаки, які вишикувались у чергу за грішми на допомогу мешканцям «освобожденных», прости господи, територій. 

Про них згодом. Далі буде…