История про гражданина РФ, пролезшего в руководство главного государственного телевизионного канала Украины, был продюсером певцов Анастасии Приходько и Паши Ли, получил гражданство Украины, а с начала полномасштабной агрессии России против Украины собирает средства на лечение российских оккупантов в Крыму. Более того — под зонтиком созданного им в этом году «Клуба народного единства» собралась вся шовинистическая камарилья россиян и украинских предателей: от нациста Дугина до похитительницы украинских детей Яны Лантратовой; от беглого экс-премьера Азарова — до беглого действующего нардепа Дмитрука.
У розслідуванні ЦЖР про кримський бізнес Олега і Лариси Царьових, що забезпечує їм сталі прибутки на медичній реабілітації поранених російських окупантів, серед інших «благодійників» ми згадували фонд «Своим». За його фінансової підтримки, в ялтинському санаторії імені Кірова, що належить Царьовим, медичну та психологічну допомогу отримали понад дві тисячі російських військових, поранених під час повномасштабної війни РФ проти України.
Фонд «Своим» був зареєстрований у Сімферополі рівнесенько в день початку повномасштабної війни — 24 лютого 2022 року. Його початкова назва — «Благодатная Таврида» і створювався він нібито для підтримки й розвитку монастирів і храмів Криму, але в березні 2023 року перейменувався у БФ допомоги військовим ветеранам та інвалідам. Імовірно, комерційний нюх підказав організаторам, що на поранених російських вояках і патріотичному угарі росіян можна заробити більше, ніж на монастирях.
Засновником і головою фонду є 55-річний Гончаренко Ігор Арунасович, колишній український музичний і телевізійний продюсер.
Шоу-біз в Україні: борги, суди, скандали
До Києва Ігор Гончаренко прибився із Москви, де у 2002 році став президентом і співзасновником Фонду підтримки і розвитку національних мистецтв, народної творчості, туризму і спорту «Фестивали дружбы и согласия» (ліквідована у 2009 р.).
З 2003 по 2009 рік Ігор Гончаренко, з його ж слів, займав посаду генерального продюсера «Першого національного» — Національної телекомпанії України (НТКУ), а також очолював департамент з туризму міністерства культури (підтвердження цьому ми не знайшли).
Ігор Гончаренко, окупаційна адміністрація м.Феодосії, 2015 рік. Відео: видання «Кафа»
При цьому, як з’ясував ЦЖР, паспорт громадянина України (НЕ 673961), виданий райвідділом УМВС у Смілі Черкаської області, Гончаренко отримав лише 4 жовтня 2012 року. Те, що наш фігурант не мав українського громадянства у час роботи на керівних посадах в державній телекомпанії і, ймовірно, у департаменті Мінкультури, підтверджують і дані українського держреєстру.
Ігор Гончаренко використовував «Перший національний» для свого бізнесу, заробляючи на виробництві програм і розміщенні реклами. Для цього у тому ж 2003 році у партнерстві з іншим продюсером телепроектів — мешканцем Ірпеня Володимиром Володимировичем Яременком Гончаренко заснував ТОВ «Арт-мюзік», в реєстраційних даних якого вказано і його російське громадянство, і адресу реєстрації в с.Віленки Рязанської області, де він і отримав російський податковий номер. У двох інших фірмах — ТОВ «Красна шапочка» і «Двін777», заснованих у 2012 і 2013 роках, у даних Гончаренка вже вказано громадянство України і адреса реєстрації все у тій же Смілі Черкаської області.
Володимир Яременко, бізнес-партнер Ігоря Гончаренка і продюсер-колаборант. Москва, 2024 р. Фото:eg.ru
Як повідомляло Громадське, Ігор Гончаренко володів ексклюзивними правами на території України на бренди «Українська Музична Премія», «Золота Шарманка», «Кращі Пісні Року», «Золотий Грамофон», «Стопудовий Хіт», «Золоті Хіти», «Велике прання» і на багато інших телепрограм. Гончаренко також був відомий як продюсер співачки Анастасії Приходько (разом з Оленою Мозговою) у час її участі у національному відборі на «Євробачення» у 2009 році. Судячи з його ж інтервʼю, саме він, завдяки знайомству з братами Меладзе, «посватав» Анастасію до участі у відборі від Росії, де вона й перемогла з піснею «Мамо». Пізніше Приходько і Гончаренко повідомляли, що стали продюсерами Паші Лі (актор, телеведучий, волонтер Павло Лі загинув від російського обстрілу у березні 2022 року в Ірпені).
Спільний бізнес Ігоря Гончаренка і Володимира Яременка має цілий шлейф боргів і судових справ: до «Арт-мюзік» з вимогою стягнення боргу за розміщення реклами неодноразово позивались НТКУ і ціла низка рекламних агенцій, за надані послуги з організації концертів «Пісня року» — палац «Україна», за неповернуті кредити — «Приватбанк» і «Дельта банк». Усі їхні компанії заборгували фондам соцстрахування і пенсійному. Ну, і не піснею єдиною: у ТОВ «Двін777» через суд вимагали повернути взяте в оренду… професійне обладнання для приготування кави.
Від усіх боргів власник двох паспортів Гончаренко сховався в окупованому Криму. До Москви у 2014 році перебрався і Володимир Яременко, який до того був продюсером телепроектів на телеканалах «Інтер» і ОРТ. У 2024 році колаборант отримав російську премію «продюсер року».
Транзит Севастополь — Феодосія — Сімферополь — Ялта
У 2015 році Ігор Гончаренко, який працевлаштувався керівником нічного клубу в Артбухті Севастополя, постав перед журналістами у несподіваній ролі керівника інвестиційного проекту кошторисом у 120 мільярдів доларів і наміром забудувати дві тисячі гектарів міста. Інвестиційна корпорація «Новый Крым», яка бралась реалізовувати проект століття, була створена за шість днів до сенсаційної заяви і мала за душею 10 тис рублів статутника і двох власників з місцевих дрібних діячів. Зате севастопольські журналісти швидко розгледіли за ними «вуха» біглого ексміністра оборони Павла Лебедєва, на той час — головного забудовника севастопольської зони і власника клубу «Кристалл Мьюзик Холл», яким керував Гончаренко. Про шалені інвестиції «губернатор» Сєргєй Мєняйло за зачиненими дверима домовлявся з представниками в РФ китайської державної інжинірингової компанії CNEEC (China National Electric Engineering Co. Ltd), однак нічого не вигоріло.
Олександр Галкін (зліва), партнер Павла Лебедєва і Вадима Колесніченка, та Ігор Гончаренко (справа), експродюсер НТКУ на презентації проекту «Новый Крым». Севастополь, 2015 р. Фото: primechaniya.ru
Наступна публічна поява Ігоря Гончаренка відбулась у Феодосії, де голова окупаційної адміністрації — ще один зрадник Станіслав Крисін (до 2014 року — керівник УБОЗу в Криму) рекомендував «депутатам» експродюсера собі у заступники. Саме тоді він і розповів про свою діяльність в Україні.
Однак на посаді і він, і Крисін довго не затримались. Згодом стало відомо про кримінальну справу стосовно Гончаренка, обвинуваченого у шахрайстві і легалізації грошей/майна, отриманих незаконним шляхом.
Можливо саме в період страждань від обвинувачення і підписки про невиїзд колишнього продюсера розважальних шоу і нічного клубу потягло до православних скрєп і покаяння у вигляді порятунку кримських монастирів. Нагадаємо, саме цим збирався займатись створений ним у лютому 2022 року БФ «Благодатная Таврида». Але вже у березні фонд змінив назву на БФ допомоги ветеранам та інвалідам «СВО» «Своим» і почав збирати кошти на реабілітацію поранених окупантів у санаторіях Ялти і Підмосков’я. Як писав в соцмережі Гончаренко, співучасницею створення фонду була Марія Коровіна, топ-менеджерка телеканалу РПЦ «Спас» і за сумісництвом — керівниця прес-служби патріарха. А під кінець року сталось диво: кримінальну справу закрили, а Гончаренку, за його позовом, навіть присудили компенсацію у 400 тис. рублів.
«Своим» як проект героїзації воєнних злочинців
Гончаренко зібрав під парасолькою фонду «Своим» чимало росіян зі зв’язками у владі, відомих своїм квасним патріотизмом, підтримкою війни та антиукраїнською і антизахідною діяльністю, багато з них є фігурантами воєнних злочинів.
У піклувальній раді фонду: екс-радник російського правителя Сєргєй Глазьєв, «сенаторка» від окупованої Луганщини Дар’я Лантратова, скандальні пропагандисти війни Артьом Шейнін та Олександр Казаков (колишній радник «глави ДНР» Захарченка), а також генерал Геннадій Удовиченко, який воював у Афганістані у складі спецпідрозділу ГРУ, а в останні роки керував апаратом Державної антинаркотичної комісії і очолював управління в мерії Москви.
(До слова, Удовиченко до 2021 року був бізнес-партнером тещі Глазьєва у ТОВ «Азбука моря», що має устричну ферму на Донузлаві. Зараз частка напряму належить дружині політика — Оксані Глазьєвій).
Члени ради БФ «Своим» (зліва — праворуч): Франц Клінцевич, голова «Союза ветеранов Афганистана», що ректуртує учасників бойових дій на війну з Україною з 2014 року; Дар’я Лантратова, «сенаторка РФ від ЛНР»; Ігор Гончаренко, гендиректор БФ «Своим». 2024. р. Фото: fondsvoim.ru
Аналіз фінансового звіту фонду «Своим» за 2024 рік показав, що левова частка зібраних коштів (пожертви, субвенція) дістається саме «своїм». Із 46,5 мільйонів рублів 7,3 млн пішли на зарплати працівникам фонду і його забезпечення. Ще 5,8 млн — на круглі столи, тренінги і вебінари, а також концерти та інші культурні заходи. Для порівняння: на медичну реабілітацію, включно із санаторним лікуванням та пластичною хірургією, для членів сімей учасників «СВО», сімей загиблих і полонених та евакуйованих із Курської області — 5,6 млн рублів.
Серед тих, кому збирає пожертви БФ «Своим», несподівано знайшовся ще один фігурант розслідувань ЦЖР — Алєксандр Франчетті, який у 2014 році сприяв окупації Криму у складі незаконного збройного формування «Самооборона Севастополя». У численних інтервʼю він розповідав, як створена ним розвідгрупа «Северный ветер» прочісувала гори і ліс довкола Севастополя в пошуках українських диверсантів, доповідаючи інформацію командуванню ЧФ.
Алєксандр Франчетті, член НЗФ «Самооборона Севастополя, засуджений Вищим судом Праги до 10 років позбавлення волі за участь в окупації Криму. Фото: сайт БФ «Своим»
У 2021 році його затримали у Чехії за запитом прокуратури АРК, але екстрадиція зірвалась через початок повномасштабного вторгнення РФ і його судили в Празі. Початковий вирок містив часткове виправдання, завдяки чому Франчетті вийшов з-під варти і втік до Криму. Остаточний (заочний) вирок Вищого суду Праги призначив йому покарання у 10 років позбавлення волі. Судячи з того, що кошти на лікування «політвʼязня» Франчетті збирають із пожертв, його життя на свободі в окупованому Криму не з легких — Росія, використавши його по повній в пропагандистських проектах, покинула й забула.
Детально про цього «героя русской вєсни» читайте в матеріалі ЦЖР «Туристи Путіна: Олександр Франчетті» спецпроекту «Шуцмани Путіна».
Найбільша стаття видатків фонду за 2024 рік — 20 млн рублів на проведення Національної премії «Своим».
Лауреати номінацій для військових і «активістів тилу» (волонтери і Z-воєнкори) отримують від 100 до 500 тисяч рублів, церемонії нагородження з пафосними концертами проходять в регіонах Росії, уряди яких фінансують дійство. У 2024 році це була субвенція фонду у 25 млн рублів від мінюсту Нижньогородської області.
Номінації премії покликані героїзувати учасників міжнародного злочину — збройної агресії РФ проти України, відтак ними відзначають: військових, які знищили багато української техніки або її захопили, «За бойовий подвиг» — військових і бійців ПВК, включно з опальним «Вагнером», найманців — у номінації «воїн-інтернаціоналіст», а також «Комбат-батяня», «за волю до життя» та ін. Не менше номінацій і тих, хто армії країни-агресора допомагає: воєнкори, фронтові артисти, поети, волонтери, священнослужителі.
Партнерами премії «Своим», як вказано на сайті фонду Гончаренка, а отже — і фінансовою підтримкою видатних учасників міжнародного злочину агресії проти України, є найбільша російська компанія, що займається промисловим майнінгом криптовалюти, — BitRiver (ТОВ «БитРивер Рус»), бенефіціарним власником якої опосередковано є Ігорь Рунєц. Ще один спонсор, вказаний на сайті, — клініка здоров’я і краси «Best Therapy». Це московське ТОВ «Превент клиник», однією із засновниць якої є Глазьєва Валєнтіна Сєргєєвна. Не питайте, це точно випадковий збіг.
Також у своєму ВК пропагандист Козаков називає і дякує за підтримку ТОВ «Форэс», яке контролює крупний уральський підприємець Сєргєй Шмотьєв.
Партнери премії «Свои», що глорифікує учасників злочинної агресії проти України: справа — Ігорь Рунєц, власник BitRiver, справа — Сєргєй Шмотьєв, власник «Форэс»
Новий проєкт із просування «русского міра» У січні 2025 року Гончаренко засновує у Москві й очолює Автономну некомерційну організацію «Международный центр стратегического развития культурных, исторических, межнациональных отношений «Клуб народного единства».
Перша конференція «Клуба народного единства», січень 2025 р. Фото: https://narodedinstvo.ru/
Ця скрєпна організація, яка називає своєю метою сприяння укріпленню глобального миру та дружби народів, зібрала під своїм дахом затятих антиукраїнців, сепаратистів, зрадників та маргіналів усіх мастей. У співголовах — ті ж Глазьєв та Казаков, а ще — експрем’єр-міністр України Микола Азаров та Яна Лантратова (не плутати з Дарьєю Лантратовою!), депутатка Держдуми, яка разом із Інною Варламовою, дружиною Сєргея Міронова, викрала із херсонського дитбудинку двох дітей для усиновлення зі зміною імен і прізвищ.
Знайомство з цілями і завданнями клубу не залишає сумніву: він створений для просування інтересів Росії за кордоном, причому, із допомогою проросійських політиків і пропагандистів із різних країн. Серед завдань — створення представництв в ключових іноземних країнах, “де вестиметься робота з популяризації російської культури та налагодження діалогу з місцевими громадськими організаціями”. Тобто, йдеться про створення міжнародної мережі «Клуба народного единства”. Це, треба розуміти, додатково до вже існуючих мереж “русских домов” і “русских культурных центров», створених «Россотрудничеством” и фондом «русский мир», які оплутали десятки країн.
Деякі завдання нагадують про російські “гумконвої”, які заходили на Донбас, приховано забезпечуючи військових і бойовиків НЗФ озброєнням. Тут навіть відкрито пишуть, де чекати нові “гумконвої”: “підтримка гуманітарним місіям народам України, Молдови, Придністров’я, Грузії, Вірменії, Казахстану, Узбекистану, Балканських країн, Палестини та інших країн, які опинилися у тяжкому стані”. Красномовний перелік, погодьтесь.
Загалом же завдання «Клуба народного единства” охоплюють усі сфери, де тільки можна застосовувати методи “м’якої сили”: освітні програми, створення нових медіа та контенту, інформаційні кампанії з протидії “дезінформації” про Росію і, навпаки — з просування її позитивного образу; міжконфесійний діалог і “духовне просвітництво”; підтримка в міжнародних судах “політичних в’язнів” і, звісно ж, — протидія героїзації нацизму в розумінні ідеологів Кремля.
Серед членів нової російської пропагандистської павутини чимало громадян України, які хвилями тікали до Росії і давно є або агентами спецслужб, або відробляють за безпечний прихисток потрібними заявами.
Окрім вже згаданого Азарова, до клубу увійшов біглий нардеп Артем Дмитрук, який за останніми даними мешкає в Лондоні, і пачка людей Віктора Медведчука. Це ексдепутат Миколаївської міськради Максим Невінчанний і “аналітик” Олексій Самойлов, які входять до російської організації Медведчука“Другая Украина”, та колишній завсідатай каналів Медведчука Юрій Дудкін, який видає себе за військового і політичного експерта.
До клубу також взяли Володимира Скачка, біглого екс-редактора газети “Київський телеграф”, що належала зраднику Андрію Деркачу, та недоліквідованого минулого року Василя Прозорова, колишнього співробітника СБУ, який втік до Росії і перекваліфікувався у пропагандиста.
Із кримських діячів серед членів клубу знайшовся давній агент російських спецслужб, учень Дугіна, формальний засновник медіагрупи “НьюсФронт” і просто аферист Костянтин Книрік та Олег Слюсаренко, ветеран проросійських маргінальних організацій, який мав славу міського навіженого, а тепер очолює фракцію КПРФ у “заксобраніі” ТОТ Запорізької області. З подивом побачили в клубі і “атамана” Олексія Селіванова, про якого востаннє писали, коли росіяни присадили його на підвал за якісь махінації, а потім відправили на фронт. Виявляється, живий.
Крім українців, в “Клубе народного единства” більше десятка інших іноземних членів — експертів із Сербії, Грузії, Литви, Білорусі, США, однак більшість із них, включаючи американців, вже давно осіли якщо в Росії та на її пропагандистських каналах. У скандального “американського експерта” Скотта Ріттера є іменний проект в клубі і в ефірі каналу Владимира Соловйова.
У ситуації з іноземцями, цей клуб дуже нагадує проект “Ассоциация Друзей Крыма”, який МЗС Росії посилено розкручував для легітимізації анексії півострова Росією і зняття санкцій. Тут навіть є спільні актори, приміром, Реджліс Тремблі, член координаційної ради “Друзей Крыма” у Москві, який давно мешкає в окупованій Ялті, але якого росіяни постійно титрують як представника США.
Серед умовно іноземних “експертів” — сербський снайпер-найманець Деян Берич (“Декі”), який воює на окупованих територіях на боці Росії з 2014 року і з якого Марія Захарова пробувала зліпити іноземного журналіста. До речі, — “Декі” — друг згаданого вище Франчетті, якому фонд “Своим” тепер збирає пожертви на ліки. Так врешті закінчують усі, хто підписався на російські пропагандистські спецпроекти.
Це журналістське розслідування проведене й опубліковане в рамках проєкту Інституту розвитку регіональної преси «Екстрена підтримка розслідувальної журналістики в України», що впроваджується за підтримки International Media Support (IMS)
