О том, что остается без внимания западных журналистов-«расследователей» по поводу взрывов на газопроводах «Северный поток» и «Северный поток 2» в Балтийском море 26 сентября 2022 года, пишет в Facebook Михаил Гончар, президент Центра глобалистики «Стратегия ХХI».
1. Передусім – про матчастину, тобто про технічні аспекти диверсії на трубах.
Дивно, що нікому з розслідувачів не спало на думку проаналізувати технічні речі. Матчасть має бути понад усе! Тим більше для тих, хто є розслідувачами. Також авторам «газетного сценарію» про всемогутність української недержавної групи чомусь не впало в око те, що Україна не має виходу до Балтики і не має якогось пункту базування, це море невідоме для «професіоналів, які колись пройшли державну підготовку». А це має важливе значення, щоб не було жодних несподіванок в ході проведення безпрецедентної операції. Повторюю, безпрецедентної операції, ви нічого подібного не знайдете в історії підводних трубопроводів, тим більше, що їх не так і багато у цілому світі.
Що таке труба газопроводу, як вона укладена і що потрібно для її знищення? Труба зроблена зі спеціальної феріто-бейнітної сталі підвищеної міцності, діаметр (внутрішній) 1153 мм, товщина стінки до 41 (!) мм. Окрім цього, труба ще й обетонована. Бетонна оболонка виготовлена з подрібненої та ущільненої залізної руди у суміші з цементом завтовшки 110 мм. Труба випробовується тиском до 500 (!) атмосфер. Це має важливе значення в контексті того, що кілька десятків кілограмів вибухівки питання підриву труби не вирішать. І це ще не все.
Труба не лежить так просто на дні морському. З метою стабілізації на дні та унеможливлення спливання підводного газопроводу, його засипають за допомогою спеціальних каменеукладальних суден добрячим шаром каміння. Здається близько 3 млн. тон каміння було висипано на кожний з потоків. Тобто, до самої труби прямого доступу немає. Потрібно або розгрібати каміння, або робити підкоп, або збільшити в кілька разів кількість вибухівки, щоб гарантовано підірвати трубу під кам’яним «кожухом».
Усе це означає, що для виконання відповідних підготовчих робіт має бути задіяно, хоча й цивільне, але належним чином обладнане судно зі спеціально підготовленим екіпажем, оснащене маніпулятором для проведення підводно-технічних робіт та підводним апаратом. І ці роботи неможливо зробити за один спуск на дно протягом якоїсь там годинки та ще й у декількох місцях.
Ось з офіційного повідомлення через деякий час після вибухів, у подачі «Німецької хвилі»: «На газопроводе «Северный поток» длина участка трубы, разрушенного в результате предполагаемой диверсии, составляет около 250 метров, сообщила компания-оператор Nord Stream AG. «По предварительным результатам осмотра места повреждения на морском дне обнаружены кратеры техногенного характера глубиной от 3 до 5 метров на расстоянии около 248 м друг от друга. Участок трубы между кратерами полностью разрушен, радиус разброса фрагментов трубы составляет не менее 250 м». Представте собі силу вибуху, коли кратер до 5 метрів глибиною, а уламки розлітаються на 250 м. І це під водою, у щільному середовищі, а не в повітрі!!!
На цьому тлі комічно виглядає шмат опису німецького видання про яхту чи якийсь човен з хвацьким екіпажем: «Згідно з результатами розслідування, група складалася з п’яти осіб – капітана, двох водолазів та двох помічників водолазів, а також жінки-лікаря. Ця команда доставила вибухівку до газопроводу та закріпила її там». Ось так все просто – доставили й закріпили! Але ж це не пояс шахіда! Якщо сейсмостанції на Балтиці зафіксували донний струс, то можна оцінити, принаймі, порядок маси вибухівки – це кількасот кілограмів!
Ось з одного з повідомлень після вибуху: «Сила одного из взрывов составила 2,3 балла по шкале Рихтера, что датские эксперты охарактеризовали как взрыв мощной бомбы времен Второй мировой войны».
Та й глибина суттєво ускладнює проведення відповідних робіт. Звісно, Балтика – не Чорне море з понад 2 км глибини, але й не Азовське. 80-100-метрова глибина залягання газопроводів ПП1 та ПП2 означає, що працювати потрібно в важкому водолазному оснащенні – при роботах на глибині більше 60 метрів потрібно саме воно (згідно інструкцій), близько години перебування на такій глибині потребує більше двох годин на декомпресію, а установка зарядів вимагає значно більше часу. Тим більше, що для підриву на такій глибині потрібно мати спеціальний заряд, щоб підривний механізм міг витримати донний тиск і належним чином спрацювати, коли отримає сигнал на підрив.
Досвідчені фахівці зі спеціальних підводно-технічних робіт стверджують, що скоріш за все, при виконанні підготовчих робіт були використані або підводний міні-човен сухого типу з маніпуляторами, або відповідний дистанційно керований підводний апарат. Вся ця техніка складна, коштовна і її в супермаркеті не купиш та й везти її з України та ввезти в іншу країну непомітно практично неможливо. Так само придбання такого устаткування чи його оренда у когось не залишились би непоміченими всезнаючими західними та російськими розвідувальними організаціями.
Звісно, твердження, що “вибухівку, швидше за все, було закладено за допомогою досвідчених водолазів» вірне, але далі зроблений висновок, що вони «не працювали на військові чи розвідувальні служби… можливо, що злочинці пройшли спеціальну державну підготовку в минулому», викликає лише сміх.
Німці мали б уявляти, що собою являє Балтика, бо вона омиває німецькі береги. Американці можуть не уявляти, бо де для них та Балтика, це не Гудзон. Але є Marinetraffic в допомогу, а він показує високу щільність руху на цьому морі. А тому зробити щось приховано там дуже складно. Навіть те, що робили таємно росіяни під час добудови ПП2 стало відомим і це було описано нами ще в 2021 році. Лінк на публікації нижче.
2. Що приховується за витворами західних розслідувачів?
Передусім, це не стільки про «потоки», скільки про те, щоб викликати чергову порцію взаємних підозр і недовіри між США, Німеччиною та Україною, Україною та Євросоюзом. І це найголовніша мета цих публікацій на тлі спроб трампістів та різнокаліберних путінферштеєрів по обидва боки Атлантики порушити солідарність з Україною та відбілити Кремль, щоб зробити чергову спробу домовлятися з ним. В цьому сенсі – нічого нового. Поділяй і пануй!
Але є й дещо новеньке, на що варто звернути увагу. Це спроба показати пакетом, що Росія, США, Європа та Британія не причетні до диверсії:
«Деякі початкові припущення США та Європи були зосереджені на можливій провині Росії, особливо враховуючи її майстерність у підводних операціях, хоча незрозуміло, яка мотивація була б у Кремля для саботування трубопроводів, враховуючи, що вони були важливим джерелом доходу та засобом для Москви мати вплив на Європу. За оцінками, вартість ремонту трубопроводів становить приблизно 500 мільйонів доларів США. Представники США кажуть, що не знайшли жодних доказів причетності російського уряду до нападу… Офіційні особи США заявили, що нікого з американців чи британців не було задіяно».
І, далі в розвиток пакетного підходу показати, що диверсію зробили українці з росіянами-антипутіністами: «Офіційні особи, які ознайомилися з розвідданими, заявили, що вважають, що диверсанти, швидше за все, були громадянами України чи Росії, або якоюсь комбінацією обох».
Ось цей фрагмент в публікації NYT показує, як стирчать російські вуха, нанизуючи кейс за кейсом сумнівні твердження з метою надати правдоподібності версії українського сліду:
«Незважаючи на глибоку залежність України від Сполучених Штатів щодо військової, розвідувальної та дипломатичної підтримки, українські посадовці не завжди прозорі зі своїми американськими колегами щодо своїх військових операцій, особливо проти російських цілей у тилу ворога.
Операції, які збентежили Сполучені Штати, включали удар на початку серпня по російській авіабазі Саки на західному узбережжі Криму, вибух в жовтні вантажівки, який зруйнував частину Керченського мосту, що з’єднує Росію з Кримом, і удари безпілотників у грудні були націлений на російські військові бази в Рязані та Енгельсі…
Але були й інші акти диверсій і насильства більш неоднозначного походження, які американським спецслужбам було важче приписати українським службам безпеки. Одним з них був вибух замінованого автомобіля під Москвою в серпні, внаслідок якого загинула Дарія Дугіна, донька відомого російського націоналіста.
Київ заперечував будь-яку причетність, але спецслужби США врешті-решт дійшли висновку, що вбивство було санкціоновано тими, кого офіційні особи назвали «елементами» українського уряду.
Вибухи, які розірвали газопроводи Nord Stream, сталися через п’ять тижнів після вбивства пані Дугіної. Після операції з Північним потоком у Вашингтоні були приглушені припущення — і занепокоєння — щодо того, що частина українського уряду також могла бути залучена до цієї операції».
Щось мені усе це нагадує «кольчужний скандал» 2002 року, коли Україна була звинувачена у постачанні станцій пасивної радіотехнічної розвідки режиму Саддама Хусейна в Ірак та підозрами в постачанні до Північної Кореї деталей та технологій для ракет Північної Кореї. «Успіх північнокорейських ракет пов’язаний з українським заводом», — писала в 2017 році таж сама New York Times. Ні те, ні інше не підтвердилось.
3. Чому залишалась не підірваною одна нитка з чотирьох існуючих на обох потоках?
Це по суті одне з ключових питань. Якщо там був закладений підривний заряд і він не спрацював, то його віднайшли би відразу і розслідування, якщо б і не завершилось віднайденням «авторів», то, принаймі, повідомили б про «вибуховий пристрій невідомого походження, що не спрацював».
Але цього не було, тому що ніякого четвертого вибухового пристрою не було. Одна нитка свідомо була залишена в функціональному стані. Кому потрібна була така конфігурація – три труби підірвати, одну залишити, причому залишити одну нитку саме ПП2, а не ПП1?
Відповідь: тому, хто залишав шанс німцям «одуматись» і хто збирався «рятувати» їх холодною зимою 2022-2023 р.р., розповідаючи усьому світу як буде мерзнути Європа, продукуючи при цьому відеоролики примітивного змісту. А у випадку успішного «порятунку Європи», познущатися над німцями, що, мовляв, попри ваш обструкціонізм ПП2, вас врятував саме він. А потім жестом «доброї волі» відремонтувати труби. Всього лиш якихось 500 млн. дол. США обійдеться і Європа буде знову в теплі і з дешевим газом від Газпрому.
4. Чому все ще немає результатів розслідування?
Припускаю, що насправді вже все зрозуміло хто «автор сценарію» і хто виконавець спеціальної підводної операції. Але оприлюднення цього потребуватиме жорстких дій у відповідь. А цього не бажають робити наші західні гібридні друзі, бо краще нехай буде «війна в Україні», аніж «війна в Європі», як вони собі уявляють. Бо ж це призведе до ескалації, до війни НАТО з Росією. Тому звідси «творчий витвір» — диверсію зробила якась «проукраїнська група», офіційна влада України тут ні до чого, але ось якась така група десь з’явилась і зробила те, що хотіла. Мовляв, недержавні актори в часи гібридних воєн і не на таке здатні…
5. Як виглядають західні розвідки на тлі озвученої версії?
В німецькій «Die Zeit» мова йде про яхту з 6 диверсантами на борту, яка вийшла в море з Ростока (німецького порту!), на яку вантажівкою завезли необхідне обладнання та вибухівку. Ну ось так я і представив, як Ілля Пономарьов з яхти, арендованої в польської компанії, яка належить якимось двом українцям, керує групою диверсантів з банкою пива на верхній палубі в компанії з відчайдушною лікаркою, поки ті там вовтузяться на дні морському ?
Якщо припустити, що щось подібне мало місце, то виходить, що усі разом взяті розвідувальні та спеціальні служби США, Британії, Німеччини, Швеції, Данії, Росії нічого не варті, оскільки не помітили нічого підозрілого в коридорі газопроводів, які у них лишались постійно в полі уваги, як і вся Балтика, на дні якої не тільки російські потоки, але й європейські лінії волоконно-оптичного зв’язку та силові кабелі для передачі електроенергії.
Важко в це повірити, що всезнаючі виявились сліпими…
6. Чи можуть ще бути мотивовані до диверсії гравці?
Дезінформаційний залп з New-York Times та Die Zeit вилаштуваний більш тонко ніж попередній від пулітцерівського лауреата Сеймура Гірша, але базується так чи інакше на мотиваційному підгрунті – мовляв, в українців наявний потужний мотив знищити «потоки», щоб залишити Росію без альтернативи маршрутові через Україну. Показово, що обходяться увагою мотивації інших потенційних «авторів» диверсії.
Це тому, що це було «розслідування» за вказаним замовником напрямком і заздалегідь визначеним «результатом». Пулітцерівський лауреат Сеймур Гірш явно перебрав з аргументацією щодо мотивів США та Норвегії знищити конкурента для своїх постачань газу до Європи. Вісім разів повторене словосполучення про дешевий російський газ з натяком на дорогий американський та норвезький – це явно занадто для такого тексту і показує чиї вуха стирчать за цим головним аргументом газової пропаганди Кремля впродовж десятиліть.
Дозвольте висунути ще одну версію того, хто це зробив. Базуючись на мотивах. Це не поляки, не литовці, не латвійці і естонці! Не катарці! Не австралійці! Це китайці! Їх багато. Вони реалізують спеціальну стратегічну геоекономічну операцію з розвороту російського газового експорту на схід під гаслом Великого Сі «Весь російський газ має йти на розвиток Піднебесної!» Зроблено, усе, звісно, чужими руками, найняли «досвідчених водолазів, які не працювали на військові чи розвідувальні служби, але мали спеціальну державну підготовку в минулому» ? Ну це, як ви зрозуміли, для приколу і для демонстрації того, що не все, що виглядає правоподібно, є правдою.
П.С. Для розуміння того, що відбулось (звісно, не претендую на єдино істинну версію) дивіться публікації 2021 та 2022 рр. Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» про підозрілу підводну діяльність в зоні добудови ПП2, а також січневу статтю в «Дзеркалі тижня» (лінк в першому коменті). Там і про спеціальні цивільні судна, і про водолазів, і про конкретні персоналії та організації, які були задіяні і які точно, а не гіпотетично спроможні підірвати не тільки підводні газопроводи.
