Люди запитують, куди і кому задонатити, щоб по болотах прилітало. Харків уже звик, а от кияни втомилися — ворог методично, щоночі й щодня тероризує столицю «шахедами». Люди втомилися настільки, що це вже політичне питання — що більше шахедів над Києвом, що менше їх у москві — то менша довіра до влади.
Півтора року тому захоплювалися «бобрами», рік тому тріумфально полетів «лютий», а ще з десяток дронів інших типів періодично кошмарили імперські тили, а ще безпілотні катери, атаки на кораблі, на Кримський міст, і ось уже півроку як практично тихо… Чому?..
Причини дві — непрофесіоналізм і корупція. Можна зробити свій «шахед» хоч за сто тисяч, хоч за півмільйона доларів, головне — щоб бойова частина була потужнішою, начальство і народ люблять потужніші, вставити в нього просту авіоніку, електроніку на кілька тисяч доларів, щоб летів за gps, і відправити на болота, розділивши більше половини суми з потрібними людьми. Навіщо робити дорого, якщо все одно летить в один кінець? Для чого наймати на роботу сотні електронників і програмістів, розробляти складні системи, роками писати польотні алгоритми, якщо ось так просто — з аліекспресу — полетить і попливе?..
І воно літало. І плавало. До певного часу. Росіяни довго запрягають, зате потім швидко їдуть: завод із виробництва шахедів у Єлабузі побудували; комбінований, ешелонований захист від безпілотних катерів на морі створили; до кожної вежі мобільного зв’язку від українського кордону до Москви прикрутили станції придушення сигналів супутникової навігації та станції акустичної фіксації дронів за звуком мотора. І все. Літаки і човни припадають пилом на складах, а якщо і літають — то не долітають.
Що робити?.. Найпростіше і звичне рішення — вкотре розстріляти Касьянова, щоб не писав неприємних речей. Але рейтинг від цього не зросте, адже формула проста: що більше шахедів над Києвом, і що менше їх у москві — то нижчі рейтинги. Розв’язати проблему рейтингів, а заодно закошмарити москву можуть тільки професіонали в галузі безпілотників із надзвичайними повноваженнями. Слово за президентом.
А кому донатити — вирішувати вам. Наш фонд підтримки дальніх безпілотних бомбардувань В-52 збирає мізер — близько мільйона гривень на місяць, чого вистачає тільки на паливо для безпілотників, на ремонти машин, на станції радіотехнічної розвідки, інше дрібне обладнання… Для того, щоб наші дрони долітали до Москви, треба принаймні мільйон доларів, а не мільйон гривень. Потрібні дорогі системи і високооплачувані фахівці. Війна коштує дорого. А хто не хоче платити — спить у підвалах і на станціях метро.
