Прочла заявление Германа Сметанина о 120 минах. Лучше бы не читала. Как-то много манипуляций на одно выступление. Я не знаю, на что рассчитывает министр. Что у журналистов никогда не будет документального подтверждения того, что они написали? Что их всех можно испугать и замять историю? Об этом пишет в Facebook Татьяна Николаенко, журналист издания Цензор.НЕТ.
Сьогодні на годині запитань до уряду Сметанін заявив, що зафіксовано 417 випадків нештатного спрацювання 120 мм мін. Це викладено в звітах, що надійшли від військових частин.
«З мільйонів — лише 417 нештатних спрацювань», — каже урядовець.
Але ось це відверта маніпуляція.
Мільйон з лишком — це анонсована кількість українських боєприпасів. Усіх! Мова ж іде лише про 120 міну. То навіщо підміняти цифри?
Тиждень тому вийшов матеріал ЕП, де зазначалось, що майже всю потребу у 120-міліметрових мінах для ЗСУ мали закрити одним контрактом на 500 тисяч штук від виробника, щодо спроможності якого від початку виникали сумніви.
За даними видання, до кінця року головний виробник цього боєприпасу в Україні у кращому разі виконає контракт на 35% (тобто 65 зі 100 проплачених мін у війська не поставлять).
А з цих 35% виконаної частини контракту близько 16% (тобто ще мінус 5 мін зі 100) непридатні та підлягають заміні, пише ЕП.
Сам же Сметанін визнав, що з партії у 54 тисяч 120-х мін, підлягають заміні близько 24 тисяч.
Вибачте, але це трохи інша статистика.
Остаточну кількість проблемних снарядів має встановити відповідна міжвідомча комісія. Оті 417 випадків — це те, що в рекламаціях.
То навіщо це жонглювання цифрами і заяви, що 20 журналістів повелись на інформаційну кампанію одного спецімпортера. По-перше, ці міни раніше возив далеко не один спецімпортер, а щонайменше 5, і контрактували навіть такі шарашкіни контори як Львівський арсенал. Який якраз нічого і не привіз.
Тому теоретично АОЗ міг на початку року диверсифікувати ризики, допоки українські виробники, в яких вклали 55 мільярдів набрали б обертів.
Але ж треба було погратись в радянські пʼятирічки!
Ок. Не вийшло. Буває. Навіщо зараз продавати за божу росу те, що таким не є?
На недавній нараді в МО заступник міністра стратегічних промисловостей знову заявив про величезні плани поставок від українського виробника. Більші ніж минулого року. Але де гарантія, що не повториться цьогорічна історія? Якщо цього року контракт виконаний на 30%, то чому наступного має бути 120%?
І це не питання, хто зі спецімпортерів привезе. Ми вже цього тижня переконались, як можна завести польського посередника через ДПСУ.
Питання в першу чергу, в адекватній оцінці власних спроможностей. Хіба ні?
І, може, вже досить тримати в голові цю потрійну бухгалтерію, хто скільки партій профінансує на зароблене на мінах. Коли росіяни ставитимуть нас до стінки, їм буде пофіг, хто в яку партію збирався.
