В нашей программе мы будем говорить о последствиях действия закона о свободной экономической зоне «Крым», который позволяет украинским олигархам вести бизнес на оккупированном полуострове и подрывает эффективность экономических санкций, введенных ЕС и США против России за попытку аннексии Крыма и Севастополя, и неадекватного закона Украины о санкциях, введение которых в отношении российских компаний не несет для них никаких последствий. На этот раз мы рассмотрим эту проблему с точки зрения антимонопольного законодательства. Насколько законной является продажа крымских активов украинских олигархов Косюка и Ахметова и украинских активов российских олигархов и компаний, которые находятся под санкциями США и СНБО Украины? Об этом расскажет Агия Загребельская, которая с 2015 по 2019 год занимала должность государственного уполномоченного Антимонопольного комитета Украины, в программе «Вопрос национальной безопасности» (проект Центра журналистских расследований, эфир ТРК Черноморская).
Валентина Самар: Відомо, що нещодавно ви були звільнені президентом без передбачених законом підстав — без подання прем’єр-міністра, тож указ оскаржується у суді. Сподіваємось, що суд винесе справедливе рішення. Але маю сказати, що завдяки цьому звільненню і хвилі протесту з боку антикорупційної громадськості багато хто задумався: а що ж той Антимонопольний комітет робить і чим він важливий для кожного українця. Я сфокусую це питання на нашу тему: яка роль АМКУ у санкційній політиці?
Агія Загребельська: До листопада 2017-го року інструмент концентрації, тобто надання Антимонопольним комітетом дозволу на будь-які злиття, поглинання, придбання єдиних майнових комплексів стосувався виключно монополії та конкуренції. В листопаді 2017-го року до закону про захист економічної конкуренції були внесені зміни, і на сьогодні, у відповідності до цього закону, якщо заходить транзакція, яку Антимонопольний комітет повинен погодити чи не погодити, і ця транзакція підпадає під заборону відповідно до закону про санкції, то АМКУ не дає дозволу на таку транзакцію і закриває провадження. Ми вже бачили, що так було у придбанні групою компаній «ТАС», коли АМКУ закрив провадження і дозволу не надав. Але я б не сказала, що цей інструмент працює ефективно. Наприклад, група «ТАС» звернулася до Антимонопольного комітету вже тоді, коли транзакція відбулася. АМКУ наклав штраф на ці компанії за те, що вони не отримали попередній дозвіл Антимонопольного комітету, дозвіл не надав, провадження закрив. Але що робити далі з цими об’єктами? Законодавство відповіді на це питання не дає. Тобто, з одного боку, ми розуміємо, що ці об’єкти (компанії) є придбаними в незаконний спосіб, але розконцентрувати їх ми не можемо. Тут вже повинні включатися правоохоронні органи, можливо, прокуратура, які можуть звертатися до суду з відповідними позовами.
Валентина Самар: Ми говорили про цей кейс минулого року, коли порівнювали американські і українські санкційні списки та знайшли там невідповідності. Також виявили, що українські санкції не працюють, бо деякі підсанкційні компанії спокійно продають свої активи. Тоді ми зупинилися на справі «Дніпрометизу». Це досить прибутковий завод у Дніпрі, раніше він належав групі «ТАС» Сергія Тігіпка, який потім його продав російському мільярдеру Олексію Мордашову, вірніше, його компанії «Северсталь». Мордашов з 2016-го року знаходиться під санкціями не тільки американськими, а й українськими. І в указі президента та рішенні РНБО чорним по білому написано, що він не має права будь-що робити зі своїми активами. Поза тим, у 2017-му році «Северсталь» радісно повідомила, що закрила угоду з придбання дніпровської компанії-офшорки із Віргінських островів. Потім Тігіпко визнав, що це його офшорна компанія. Що відбувається? Антимонопольний комітет оштрафував за концентрацію без дозволу на 55 мільйонів гривень. Група «ТАС» сказала, що оскаржить цей штраф у суді. А як же санкції?
Агія Загребельська: Антимонопольний комітет — це орган, який захищає конкуренцію, а не національну безпеку, про яку йдеться в даному випадку. Ми тільки зафіксували, що дозвіл на цю транзакцію ми дати не можемо, що ця транзакція підпадає під заборону відповідно до закону про санкції, а далі вже ті органи, в компетенції яких на першому місці національна безпека України, повинні звернути на це увагу. Тим більше, що дуже багато ЗМІ написали про це і сказали, що треба звернути на це увагу і вжити заходів, спрямованих на те, щоб, по-перше, визнати недійсною цю транзакцію в судовому порядку, по-друге, подивитися, якими ще об’єктами підсанкційні особи продовжують користуватися попри закон України про санкції. Тому що, якщо подивитися види санкцій, які накладаються, то в цьому прикладі або у прикладі Олександра Бабакова заборонено не лише продаж, а й використання. Тому за цим треба слідкувати. І явно за цим повинен слідкувати не Антимонопольний комітет.
Валентина Самар: Що то за компетентний орган, який має контролювати ті активи, які заблоковані рішенням РНБО?
Агія Загребельська: На мій погляд, це повинні бути Служба безпеки України, РНБО, служба зовнішньої розвідки – кожен в рамках своїх повноважень. Позивачем в судах з приводу визнання недійсними договорів може виступати прокуратура.
Валентина Самар: Наприклад, в країнах ЄС, в США є спеціальний уповноважений орган, який контролює такі активи — зокрема, Департамент по контролю за активами Міністерства фінансів США. В Україні немає такого органу, в нас відповідають всі і ніхто. В цій ситуації: активи заблоковані, але вони продаються і ніхто не дзвонить в дзвони про порушення закону. Що потрібно змінити у цій практиці? Зрозуміло, що АМКУ не може карати за порушення закону про санкції, він може тільки звернути увагу на це. Ви сказали, що займатися цим можуть і СБУ, і РНБО, а хто конкретно – в нас не визначено законом, так?
Фото: investigator.org.ua
Агія Загребельська: Не визначено, ні хто конкретно, ні за якою процедурою це має робитися, ні яка відповідальність буде в осіб, які цього не зробили, ні терміни, в які це потрібно зробити. Спочатку потрібна політична воля. А коли буде політична воля, то всі ці норми дуже швидко напишуться.
Валентина Самар: Вони пишуться, в тому числі не без допомоги журналістів, які тему неадекватності української санкційної політики тримають гарячою останні два роки. Ви згадали Олександра Бабакова. Під час анексії та окупації Криму він був віце-спікером Держдуми РФ, голосував за всі закони про приєднання Криму. Ба більше, зараз він є спеціальним представником президента РФ, відповідає за всілякі програми підтримки співвітчизників за кордоном, і ми розуміємо, що це за робота. Пан Бабаков знаходиться в усіх санкційних списках з 2014-го року. Крім того, до нього були застосовані посилені санкції з боку США, але в Україні компанії, афілійовані з ним, володіють вісьмома обленерго, зокрема, в Херсонській області, яка межує з окупованою територією. Причому якісь активи докуплялися вже після введення санкцій.
Агія Загребельська: Так, частина «Чернівціобленерго» оформлялася вже після анексії Криму – у 2017-му році. До речі, це була одна з причин, за якими я голосувала проти надання дозволу як на придбання «Чернівціобленерго» у 2017-му році, так і на продаж групі ДТЕК двох обленерго вже нещодавно.
Відповідно до документів, які є в Антимонопольного комітету, на підставі яких приймалося це рішення, зазначені обленерго належать не Бабакову, а кільком громадянам Євросоюзу. Зрозуміло, що це дуже дивна ситуація, коли за документами вони належать громадянам Євросоюзу, а поважні ЗМІ пишуть, що ці об’єкти належать Олександру Бабакову. Саме такий механізм дозволяє обійти санкції, тому що, якщо АМКУ бачить в документах, що це не Олександр Бабаков, то жодних перешкод не давати дозволу на підставі закону про санкції немає. Ніхто цю інформацію відповідним чином не перевіряє. Правоохоронні органи — або СБУ, або Служба зовнішньої розвідки, або РНБО — не надали Антимонопольному комітету інформацію, яка б свідчила про те, що власником цих обленерго є все ж таки Бабаков. І ви бачите, яка була комунікація? Після того, як АМКУ надав цей дозвіл, пішла комунікація, що це добре, що завдяки рішенню АМКУ передали ці два обленерго від російського олігарха, який голосував за анексію Криму, до українського бізнесмена. І тут ми говоримо, що якщо це все ж таки Бабаков, то ми і не маємо права тоді надавати дозвіл. І одразу ми переходимо до документів, де зазначено, що це не Бабаков. Це такий інструмент обходу санкцій, і він часто використовується.
Валентина Самар: Чи є в нас в законодавстві якісь запобіжники, які дійсно можуть виявити, що це підставні особи, що вони насправді не є кінцевими бенефіціарами цих компаній?
Агія Загребельська: Якщо говорити про антитрастове законодавство, то там такого немає. Ми по суті можемо приймати рішення на підставі тієї інформації, яка повідомлена заявниками. І в цій частині антитрастове українське законодавство потребує посилення. Тому що сьогодні ми бачимо цю проблему в розрізі закону про санкції. А скільки в нас об’єктів, які не стосуються санкцій, але при цьому за документами вони належать одним особам, хоча ми розуміємо, що власники – зовсім інші особи! Тут антитрастове законодавство не передбачає якоїсь процедури перевірки, яка була б ефективною.
Валентина Самар: До якого законодавства треба внести такі зміни? Ми знаємо, що в нас вже законодавством визначено, що з початком збройної агресії Росії проти України введені були обмеження для продажу всіляких активів громадянам Російської Федерації. То що треба робити, чи просто повинні краще працювати наші розвідувальні органи?
Агія Загребельська: Звичайно, розвідоргани повинні працювати краще. З іншого боку, можна внести певні зміни в підзаконну базу, яка стосується саме надання дозволів на концентрацію Антимонопольним комітетом, і передбачити обов’язковий тест. Щоб коли ЗМІ пішуть про те, що підсанкційна особа володіє цим об’єктом, а в документах зовсім інше, Антимонопольний комітет пройшов цей тест — направив запити в певні органи, отримав відповіді і зробив певні дії з приводу перевірки. Тоді ми хоча б будемо розуміти, що Україна вичерпала всі свої можливості для того, щоб з’ясувати, хто все ж таки є реальним бенефіціарним власником. На сьогодні такого обов’язку немає, тому це призводить до такої безвідповідальності.
Валентина Самар: Націоналізація – це варіант? Коли стратегічні об’єкти знаходяться в руках людини, яка є не просто під санкціями, а є однією з тих, хто рухав справу окупації Криму і початок війни.
Агія Загребельська: В нас передбачена заборона використання. А от як цю заборону використання реалізувати? Тобто, особа може продовжувати володіти цим об’єктом, але, відповідно до законодавства про санкції, їй забороняється ним користуватися. І тут держава Україна повинна визначити механізм: як будуть ці об’єкти вилучатися з користування, кому в користування вони будуть передаватися, і коли, по досягненню якої події, ці об’єкти можуть повертатися назад до власника. Або не повертатися і з них знімати стягнення в рахунок тих збитків, які Україна отримала внаслідок анексії Криму і збройної агресії.
Валентина Самар: Але повинні бути якісь судові рішення, які визначать ці збитки?
Агія Загребельська: Скоріше за все, так, тому що без судових органів це буде дуже сумнівна процедура. Але її треба прописати.
Валентина Самар: Поки цього всього немає, ці активи скуповує Ринат Ахметов. І Антимонопольний комітет дає дозвіл…
Агія Загребельська: …на придбання цих двох обленерго у громадян Європейського союзу, а не у Бабакова. А в 2017-му році АМКУ дав дозвіл на придбання «Чернівціобленерго» громадянам ЄС, а не Олександру Бабакову.
Валентина Самар: Зрозуміло. Переходимо до Юрія Косюка. Примітна особа не тільки своїми статками, а й тим, що у 2014-му році Юрій Косюк був першим заступником глави президентської адміністрації Петра Порошенка, і, на жаль, одним з перших, хто почав реєструвати свої кримські компанії за російським законодавством, переходити на рублі і так далі. І вийшло, що одні і ті ж по суті компанії існують в двох юрисдикціях – російській і українській. Потім ці компанії продаються, російська антимонопольна служба ФАС дає дозвіл на купівлю 50% і більше компаній Косюка. А я нагадаю, що це АТ «Дружба Народів Нова», АТ «Кримська фруктова компанія» і ТОВ «Дружба Народів». Вони продаються, а український Антимонопольний комітет нічого з цього приводу не каже. Ми проводили розслідування на тему, хто купив/віджав кримські активи Косюка, бо там вийшла трошки смішна історія. Вже були опубліковані дані про продаж на сайті лондонської фондової біржі, і ця компанія зараз є поставником всіляких харчів для росгвардії. То як це АМКУ ніякої участі в цій оборудці не брав?
Фото: latifundist.com
Агія Загребельська: По-перше, я не пам’ятаю, щоб АМКУ давав дозвіл на цю транзакцію, по-друге, всі транзакції, які перевищують певні порогові показники, що передбачені законом (а, враховуючи масштабність бізнесу, вірогідність того, що вони все ж таки перевищують порогові показники, дуже велика), вони повинні проходити процедуру отримання попереднього дозволу в Антимонопольному комітеті України. Що робити, якщо така процедура не пройдена? Це є порушенням відповідно до закону України про захист конкуренції, яке карається штрафом до 5% виручки за попередній рік. Крім того, АМКУ повинен дати відповідь — чи дасть він дозвіл на цю транзакцію, чи не дасть. В даному випадку, якщо ця транзакція не проходила через процедуру попереднього погодження в Антимонопольному комітеті і підпадає під ті ознаки, за якими вона повинна проходити цю процедуру, то АМКУ за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді концентрації без дозволу повинен відкрити справу. Якщо під час розслідування цієї справи АМКУ дійде висновку, що дійсно, транзакція відбулася, а дозвіл не отриманий, хоча мав бути отриманий, то Антимонопольний комітет має накласти штраф. При цьому, хочу звернути увагу, строк давності притягнення до відповідальності по таких порушеннях – п’ять років з моменту вчинення, і він зупиняється, коли АМКУ почав розслідування. Якщо за п’ять років Антимонопольний комітет розслідування не розпочне, то потім неможливо буде притягнути цих суб’єктів до відповідальності, бо терміни давності пройдуть.
Валентина Самар: Якщо ця угода була закрита у 2017-му році, то строки давності ще не пройшли. А хто має ініціювати це?
Агія Загребельська: Антимонопольний комітет за власною ініціативою може розпочати це розслідування. Можуть і журналісти звернутися.
Валентина Самар: Тобто Центр журналістських розслідувань звертається до АМКУ і каже: ми тут виявили, що Косюк без дозволу Антимонопольного комітету України продав російській компанії свої кримські активи?
Агія Загребельська: Так, причому ви вважаєте, що це підпадає під ті умови, коли необхідно отримувати дозвіл, адже компанії великі, що вони відповідний пороговий дохід, який передбачено законом, мають, що у вас є такі-то докази того, що це відбулося, докласти скріни з сайтів, наприклад, і направити це в Антимонопольний комітет та попросити відкрити справу про порушення у вигляді концентрації без дозволу. Якщо Антимонопольний комітет погодиться з вами, що ознаки порушення є, то він повинен розпочати розслідування. І вже в рамках розслідування звернутися до компанії Косюка, звернутися до інших суб’єктів господарювання, де він може отримати цю інформацію, зібрати цю інформацію і винести свій вирок.
Валентина Самар: І що це може бути за покарання?
Агія Загребельська: Штраф до 5% доходу (виручки) суб’єктів господарювання, між якими відбулася концентрація, за попередній рік. Тобто це може бути дуже велика сума.
Валентина Самар: Добре, ми обов’язково скористаємося вашою порадою. І тут є ще один момент ситуації з Косюком. Річ у тому, що компанія, яку він продав, це – «рога і копита», яка за собою нічого не несе. Але коли ми відкрили і подивилися, хто ж там за російським реєстром тепер є власником цієї компанії, ми побачили, що всі ці активи під обтяженням. Що у Косюка купили ці активи за кредитні гроші. І кредит ця компанія, яка купувала «Дружбу народів Нова», взяла у Російського сільськогосподарського банку, який також знаходиться під санкціями. Тобто, кримські активи Косюка були придбані за кредитні гроші підсанкційного банку. Це щось означає?
Агія Загребельська: Антимонопольний комітет повинен буде проаналізувати всі обставини в сукупності, але це також може бути підставою для того, щоб вважати, що ця транзакція підпадає під закон про санкції. Але це потрібно більш детально проаналізувати, тому що коли банк видає кредитні кошти на придбання того чи іншого об’єкту, він може в умовах кредитного договору передбачити, що майнові права, об’єкт та інше передається в заставу. І це може за певних умов створювати контроль банку над цим активом. Тому це потрібно проаналізувати, подивитися уважно документи та інше, і не виключено, що ця транзакція також може потрапити під заборону.
Валентина Самар: Юрій Косюк мав би звернути увагу на те, що це підсанкційний банк, чи він не повинен був перевіряти, за які гроші він продає?
Агія Загребельська: Звичайно, повинен був. Якщо ми говоримо про відповідального власника, про відповідального бізнесмена, про справжнього громадянина своєї країни, то він повинен був це робити. І в даному випадку, якщо правоохоронні органи в подальшому будуть розглядати це питання вже під кутом свого Кримінального кодексу, то тут потрібно буде дати оцінку того, що це було — певна недбалість чи умисні дії, спрямовані на те, щоб приховати певні кримінальні правопорушення. Але я думаю, він чудово розумів, що якщо вони звернуться до Антимонопольного комітету України, то навряд чи отримають цей дозвіл.
Валентина Самар: Ще один цікавий момент є в цій історії з кримськими активами Косюка, і полягає він в тому, що публічно невідомо і він сам про це не каже, хто ж все-таки купив чи віджав у нього кримський аграрний великий бізнес. Кожне друге яблуко в торгівельних мережах в Криму було яблуком з садів Косюка, не кажучи вже про яйця, курей і все інше. Альона Кузьменко, директор піар-відділу «Миронівського хлібопродукту», відповідаючи на питання, так хто ж таки купив чи віджав ці активи, сказала, що «контроль за активами був переданий структурам, близьким до керівництва Російської Федерації».
Агія Загребельська: Тут два моменти. Перший – це те, що топ-менеджмент компанії визнає, що контроль було передано, тобто це вже говорить про те, що це вже концентрація, якщо порогові показники перевищені. Другий – що контроль було передано особам, близьким до керівництва РФ, а в нас більшість близьких до керівництва Російської Федерації осіб, які здатні придбати такий великий об’єкт, знаходяться під санкціями. Тому тут видно, що компанія чудово розуміла, кому вона передає, що вона передає і яким чином. Я думаю, цим і пояснюється дисконт, за яким цей об’єкт передавався, тому що, я так розумію, продавався він за ціною нижчою, ніж він коштує насправді. Таку ж саму тенденцію ми можемо спостерігати і щодо інших підсанкційних активів — вони продаються за ціною меншою, ніж реальна вартість цих об’єктів, що викликано тим, що разом з ними продаються певні ризики.
Валентина Самар: Переходимо до наступного кейсу, і це портові активи Рината Ахметова в Севастополі. Ми двічі у своїх розслідуваннях поверталися до цієї теми, у зв’язку з тим, що рух по цих активах побудований на суцільних порушеннях. «Стівідорна компанія «Авліта» відвантажує найбільше зерна у Криму, перебуваючи у закритому порті Севастополя, перебуваючи в обмеженнях на експорт будь-яких товарів, які виробляються в Криму, і так далі. Ринат Ахметов дуже ризикував, продовжуючи вести цей бізнес, і, як ми зафіксували, спочатку він переписав свої активи на менеджерів свого московського кума, композитора Ігоря Крутого, а далі з цими активами взагалі почали відбуватися дуже цікаві речі. Мова про «Стівідорну компанія «Авліта» і суднобудівне підприємство «Морський індустріальний комплекс» — найбільший сухий док у Севастополі.
Вантажний термінал компанії «Авліта» в Севастополі Фото: Wikimapia
Валентина Самар: Ці компанії існують в двох паралельних реальностях – в російській юрисдикції та в українській. Але жодного разу, я так розумію, український Антимонопольний комітет не давав згоди на продаж цих активів. Ще додам, що «Стівідорна компанія «Авліта» по суті залишається регіональним монополістом, бо левова частка зерна в Криму перевалюється з її терміналів.
Агія Загребельська: Я не пам’ятаю, щоб ми надавали дозвіл. І судячи по об’єкту, по кінцевому бенефіціару, з яким цей об’єкт був пов’язаний, скоріше за все, ця транзакція підпадала під закон про захист економічної конкуренції, що були перевищені порогові показники і ми повинні були надавати дозвіл. Але я не пам’ятаю, щоб АМКУ розглядав це питання і надавав якийсь дозвіл. Тобто, ми можемо тут мати аналогічну ситуацію здійснення концентрації без дозволу Антимонопольного комітету, що тягне за собою штраф до 5% доходу (виручки) за попередній рік. І питання в тому, чи можна цю транзакцію дозволяти, чи ні, чи потрапляє вона під заборону згідно закону про санкції, чи ні.
Валентина Самар: В результаті виходить, що тепер кінцевим бенефіціаром є компанія, яка є також в санкційних списках ЄС, США та України. Це «Об’єднана суднобудівна компанія», яка повністю володіє компанією «Нафтогазові проекти», яка тепер є власником колишніх активів Ахметова. І це також цікава ситуація, тому що ці активи також були під обтяженням, також придбані за кредитні гроші.
Агія Загребельська: І також підсанкційного банку?
Валентина Самар: Ми не знаємо, якого саме банку.
Агія Загребельська: Це 2018-ий рік? Як раз у 2018-му році здійснюється відчуження активів на території окупованого Криму, можливо, підсанкційній компанії. І в 2018-му році починаються перемовини щодо придбання двох обленерго.
Валентина Самар: Це якось пов’язано?
Агія Загребельська: Не знаю, просто порівняла хронологію.
Валентина Самар: Ви вважаєте, що такі співпадіння можуть про щось говорити?
Агія Загребельська: Це може бути пов’язано. І в даному випадку, якщо обленерго все ж таки було придбано у Бабакова, про що ми всі думаємо і що є дуже ймовірним, то це має бути досліджено відповідним чином – чи є взаємозв’язок між цими двома транзакціями.
Валентина Самар: Хто і як це може перевірити? Доступ до російських джерел інформації отримати важко.
Агія Загребельська: Так, дуже важко, і АМКУ не може направити на територію окупованого Криму якісь листи і отримати звідти якусь інформацію. Тому цим повинні займатися правоохоронні органи, розвідувальні органи, які мають повноваження на здійснення оперативно-розшукових заходів і які можуть негласно отримати інформацію, яка проллє світло на те, що ж це було.
Валентина Самар: Так чекайте, але ж компанії зареєстровані в тому числі й в українському реєстрі. Вже втретє за два роки переписалася її адреса, вона тепер начебто зареєстрована в Харкові, вона змінила назву, змінила юридичну адресу, поза тим вона залишається ж тут існувати в Україні. Хто має зацікавитися, як ця компанія продала активи російській компанії, яка є під санкціями?
Агія Загребельська: Я вважаю, що якщо журналісти змогли це знайти, не маючи повноважень відповідно до закону, не маючи певних оперативно-технічних заходів, не маючи інших інструментів і державної машини, яка повинна працювати в цьому напрямку, то правоохоронні органи так само це можуть знайти, але швидше і набагато ефективніше. Тому я думаю, що треба звертатися до цих органів в будь-якому випадку. Коли є офіційне звернення до державного органу, і він офіційно відповідає, що все нормально, то це означає, що орган поставив підпис на цьому рішенні і він несе відповідальність. Вже не буде можливості говорити, що ми не знаємо, не бачили і журналістське розслідування не читали. Тому мені здається, що кожного разу, коли виходять такі журналістські розслідування, варто одразу це класти в конверт і відправляти у відповідні органи з вимогами щодо відповідного реагування – відкриття кримінальних проваджень або відкриття розслідувань в Антимонопольному комітеті щодо порушень конкурентного законодавства та інше.
Валентина Самар: Якими були б ваші фахові рекомендації стосовно змін до законодавства для того, щоб працював на повну силу і Антимонопольний комітет, і інші органи, і щоб не тільки журналісти займалися рухом цих активів?
Агія Загребельська: По-перше, нам потрібен механізм і чітка відповідь на питання, що ми робимо, якщо попри закон про санкції підсанкційні суб’єкти чи об’єкти були відповідним чином відчужені. Тобто, чітка процедура – хто повинен далі визнавати цю транзакцію недійсною, як повинні ці об’єкти вилучатися і куди передаватися.
По-друге, якщо об’єкт під забороною використання відповідно до закону про санкції, то тут теж повинна бути чітка процедура, хто цей об’єкт вилучає, на підставі якого документу – рішення суду або іншого органу, і що далі з цим об’єктом відбувається та коли він повертається.
Далі, звичайно, нам потрібна дуже чітка процедура, тест, як ми будемо перевіряти ті транзакції, які, можливо, потрапляють під законодавство про санкції. Це для того, щоб переконатися, що в нас якийсь санкційний об’єкт не ховається за громадянами Європейського Союзу або громадянином Швейцарії чи іншими. Цей тест повинен бути в законодавстві, і Антимонопольний комітет або інший орган, не пройшовши цей тест і не отримавши всі необхідні документи, не міг би рухатися далі.
Наступне – нам потрібно підсилити роботу наших оперативних та розвідувальних служб в напрямку того, щоб вони могли знаходити реальних бенефіціарів. Яким чином це повинно бути визначено в їхніх внутрішніх положеннях, я не можу сказати, тому що це таємниця оперативно-розшукових заходів, але в цьому напрямку вони повинні працювати ефективніше.
Якщо ми зробимо хоча б ці чотири речі, то ми вже отримаємо позитивні результати. Ну і звичайно, нам потрібна посадова особа, нам потрібен орган, якому ми зможемо ставити питання, чому щось не так. Чому не прийняті нормативно-правові акти, хто повинен за це відповідати, хто повинен цим займатися та інше. Тому що в нас дуже багато органів і ніхто по суті ні за що не відповідає.
Валентина Самар: В кінці минулого року була дуже активізована робота, і тут ми маємо подякувати народній депутатці Світлані Заліщук, а також голові комітету закордонних справ Ганні Гопко, які зробили неймовірне: після наших розслідувань вони запустили роботу з внесення змін до закону про санкції. Я також передам вам ці напрацювання, адже було б дуже важливо почути вашу точку зору, оскільки я дуже сподіваюсь, що найближчим часом ця робота відновиться. Комітет закордонних справ, ймовірно, очолить Богдан Яременко, керівник фонду «Майдан закордонних справ», з яким ми багато працюємо, в тому числі й з покращення санкційної політики. Тому були б дуже важливі і ваші рекомендації стосовно того, що в цьому законі потрібно для того, щоб закрити всі ці дірки, через які витікають активи, що належать людям, які перебувають під санкціями.
Агія Загребельська: Я не спеціаліст в оборонній сфері, але що стосується антитрасту, я із задоволенням долучуся, і, можливо, порекомендую, які саме речі є сенс прописати для того, щоб Антимонопольний комітет також був учасником цього процесу.
