С 1 апреля 2020 года в Украине стартовал второй этап Медицинской реформы. За ним Национальная служба здоровья Украины (НСЗУ) должна платить больницам за предоставление первичной медицинской помощи, экстренной медицинской помощи, амбулаторной вторичной и высокоспециализированной медицинской помощи взрослым и детям. Установлен перечень медицинских услуг, которые пациент получит совершенно бесплатно — эти средства больнице перечислит НСЗУ. Однако, врачи продолжают требовать деньги, а пациенты — платить за медицинскую помощь, которую должны получать бесплатно.
Для того, щоб отримати медичну допомогу безоплатно, потрібно взяти направлення у сімейного лікаря або терапевта. Екстрена допомога, діагностика та хіміотерапія, гемодіаліз, хірургія, консультації в спеціалістів, допомога при інсульті, інфаркті, пологах, — перелік великий. Якщо раніше фінансування лікарень відбувалося з місцевих бюджетів, то наразі більшість операцій та маніпуляцій, крім неекстреної стоматологічної допомоги, має оплачувати пацієнтам Національна служба здоров’я.
Щоб перевірити, як працює медреформа, кореспонденти Центру журналістських розслідувань провели цілий день біля однієї з київських лікарень. Висновки невтішні: пацієнти не знають про свої права та можливості, які їм надає медична реформа. Вони не знайомі з переліком безкоштовних маніпуляцій та не в курсі, що саме треба оплачувати — витратні матеріали чи роботу лікарів.
Гроші пацієнта: сіра схема
Пацієнтка Тетяна Улятовська разом з чоловіком чекає на результати діагностики біля онкодиспансеру обласної клінічної лікарні. Каже, що лікарі, як то було раніше, гроші не беруть, але за всі послуги треба платити:
«Обстеження доопераційне — все це за кошти пацієнта. Нічого безкоштовного немає. Нам довелося гістологію робити — це все коштує грошей».
Тетяна Улятовська з чоловіком Фото: investigator.org.ua
«Платимо, звичайно, а хто безкоштовно що робить? Будемо робити операцію на кришталик — коштує 20 тисяч. А перед цим ми робили ще операцію — 2200 грн віддали. Платили в касу, офіційно», — розповідає ще один пацієнт.
Однак, якщо в лікарні є договір з Національною службою здоров’я, то медичні послуги, що є в переліку на її сайті, повинні надаватись пацієнтам безкоштовно. І офтальмологічні операції, і цитограмма, про які тут згадано, у цьому переліку є. А в Київської обласної лікарні є договір з НСЗУ.
Як каже більшість людей, з якими спілкувались кореспонденти ЦЖР, напряму вони лікарям нічого не платили, проте оплачували витратні матеріали.
Центр журналістських розслідувань отримав зразок документу, за яким «офіційно» були сплачені гроші до аптеки лікарні.
Фото: investigator.org.ua
Порівняння середніх цін в аптеках Києва та в аптеці Обласної лікарні дозволяє дійти висновку, що ціни завищені майже по кожній позиції.
Сто грамів вати в середньому коштують від 11 до 14 грн, а не майже 20. Сечовий катетер — 2 тисячі замість 2,5. Набір сечового стенту — близько 1300 грн замість 2 300 грн в аптеці лікарні.
Загальна переплата за цим прайсом в лікарняній аптеці складає близько 4 тисяч гривень — майже вдвічі.
Перевірити наявність матеріалів в обласній лікарні практично неможливо. На сайті «Є ліки» останній файл про наявність медпрепаратів, наприклад, в обласному онкодиспансері завантажений ще у 2018 році. Тобто, актуальні дані відсутні. Залишається вірити на слово.
Гроші пацієнта: чорна схема
Ще одне порушення, яке і досі живе у Київській обласній клінічній лікарні, — сплата коштів за витратні матеріали навіть не в касу аптеки, а в кишеню медикам. Пацієнт Ігор Вишневський віддав за матеріали для ендоскопії 11 тисяч гривень готівкою.
Ігор Вишневський Фото: investigator.org.ua
«Я не отримав повністю безкоштовну операцію чи маніпуляцію. Мене відправили до гастрологічного центру київської обласної клінічної лікарні. Тобто, я мав заплатити за так звані видаткові матеріали додатково одинадцять тисяч гривень. Я не можу сказати, чи присутня тут корупційна складова чи ні, але я знаю, що всі пацієнти, які лежали там, всі докупляли витратні матеріали. Мене насторожило, що це проводиться не через касу, називається якась сума зі стелі. Могли сказали двадцять тисяч гривень чи вісім тисяч гривень — я не маю змоги це перевірити», — каже Ігор Вишневський.
Пацієнтка Олена Щербина розповідає про власний досвід із оплатою медичних послуг не в «касу». Вона проходила радіологічне дослідження нирок у Київському центрі ядерної медицини. За ін’єкцію з ізотопами її попросили покласти 600 грн «до коробочки»:
«З мене взяли 600 грн, поклали в коробочку, як 5 років тому — нічого не змінилося. Ніякі електронні направлення, контракти з НСЗУ мені не допомогли. Гроші з мене взяли, як вони мені сказали, за ліки, тому що ліки закуповуються в Польщі. Обстеження нібито безкоштовне, а за ліки я повинна заплатити. Їх закуповує Міністерство охорони здоров’я України. Як пацієнт повинен доводити, приходячи на обстеження, що закуповується, ким, коли та за якими контрактами — я не знаю».
Олена Щербина Фото: investigator.org.ua
Крім того, що з Олени Щербини взяли гроші за матеріали, які мав закупити МОЗ, у центрі, за її словами, зробили дослідження кісток, а не нирок, на яке вона мала направлення. Побоюється, що отримала завелику дозу радіації:
«Я за два тижні туди записалася, сказала, що у мене є електронне направлення. Знаю, що його треба пред’явити і воно повинно бути зареєстроване. На що мені сказали: «Коли лікар прийде, ви йому покажете електронне направленняК. При цьому все дуже швидко. Мене завели в кабінет, ввели ліки з ізотопами, потім виявилося, що порція була в 10 разів більша за ту, яка мені була потрібна, тому що направлення ніхто не дивився».
Олена Щербина захищатиме свої права та буде скаржиться до керівництва лікарні, а в разі відсутності реакції — до НСЗУ:
«Я напишу скаргу на те, що медпрацівники вколюють ліки з ізотопами, не перевіривши діагноз та направлення. Гроші в коробочку без всяких чеків і документів! Я єдина була з 20 осіб, хто попросив хоч якийсь документ, що гроші отримані. Я його ще не отримала, мені сказали, що мені його дадуть».
Сенс реформи
Сенс реформи в тому, що Національна служба здоров’я перераховує лікарні, з якою є договір, вартість операції. Лікарня має на ці кошти закупити все необхідне для операції та оплатити лікарю його роботу. Проте на практиці, ні лікарі, ні пацієнти цих коштів не бачать.
Тетяна Бойко, директорка департаменту комунікацій НСЗУ Фото: investigator.org.ua
«Лікарня розпоряджається цими коштами відповідно до фінансового плану, який лікарня створює на початку року і затверджує зі своїм власником. Протягом року вони можуть вносити туди зміни. Лікарня може вводити для пацієнтів платні послуги, що не входять до програми медичних гарантій. Але оплата за ці послуги має здійснюватись не як благодійний внесок або якийсь рахунок ФОП. Це має бути офіційний платіж за лікувальну послугу для пацієнта», — каже Тетяна Бойко, директорка департаменту комунікацій НСЗУ.
Але чинна система з оплатою витратних матеріалів є непрозорою. Формально пацієнт має оплачувати витратні матеріали тільки у тому випадку, якщо лікарня не закупила і не має на складі матеріалів із затвердженого переліку.
Тетяна Бойко радить: якщо лікарі вимагають кошти за проведення операцій в пацієнтів, які мають направлення, треба скаржитись на гарячу лінію Служби здоров’я:
«Якщо така ситуація в пацієнта трапляється, то можна зайти на сайт НСЗУ і оформити там офіційну скаргу. На першому етапі ми пишемо офіційні запити до лікувального закладу, до органів місцевого самоврядування. Якщо обставини підтверджуються, ми маємо право звернутися до правоохоронних органів, щоб відпрацювати цю скаргу.
Уже подано 14 пакетів документів до національної поліції, які основані на скаргах пацієнтів. Більше ніж 300 запитів пацієнтів ми направили до різних інстанцій. І в нас вже є приклади, коли було повернуто кошти пацієнтам і коли було відкрито кримінальні справи проти лікувальних закладів», — каже Тетяна Бойко.
Отже, перед операцією пацієнту, який не хоче надурно віддавати власні гроші невідомо за що й куди, варто перевірити наявність:
— договору свого медзакладу з НСЗУ;
— необхідних для операції медпрепаратів та інших витратних матеріалів у медзакладі.
Якщо медпрепаратів та/або договору немає, можна сплатити їхню вартість самостійно — або ж чекати, поки медзаклад їх отримає.
Слово лікарям
Аби дізнатися, чому попри реформу пацієнти змушені віддавати лікарям власні гроші з кишені в кишеню, Центр журналістських розслідувань звернувся із запитом на отримання публічної інформації та інтерв’ю до керівництва Київської обласної клінічної лікарні. Однак відповідь у визначений законом строк не надійшла.
Олег Стародубцев, лікар Фото: investigator.org.ua
Під час живої розмови лікарі пояснюють отримання грошей від пацієнтів мізерними зарплатами. Лікар Олег Стародубцев приїхав на навчання до київської обласної лікарні з Кривого Рогу. Він впевнений, що не брати з пацієнтів гроші — неможливо:
«Запитайте в будь-якого лікаря середньої ланки, вам будь-хто скаже, що люди сидять на голих ставках. Звідси текучка кадрів. Бідні медсестри за ці копійки … Я б вам зараз дуже багато ненормативної лексики сказав з приводу заробітних плат, окладів і нашої медицини в цілому. Доктор, хірург вищої категорії, працюючи у звичайній лікарні, отримує менше, ніж вантажник на базарі. І при цьому говорять, що лікарі беруть гроші. А що їм робити? В них у кожного сім’я, що робити? Де ці обіцяні заробітні плати?»
Відповіді на ці питання треба шукати точно не в кишені пацієнтів, які ще не встигли розібратись, хто і за що має платити, слухаючи бадьорі звіти чиновників про переможну ходу реформи.
