Тринадцатая ежегодная конференция журналистов-расследователей состоялась в Киеве со 2 по 4 декабря. Это мероприятие уже давно имеет статус международного. Его организует общественная организация «Институт развития региональной прессы» при поддержке международных донорских фондов.
В этом году на конференции присутствовало более ста участников и спикеров. В прошлые годы количество гостей доходило до 350, но свои коррективы внесла пандемия, так что большая часть участников перебралась в онлайн.
Фокусной темой 2021 стала «Колаборация журналистов-расследователей: синергия и влияние». Участники из Украины и других стран мира рассказывали о том, как создавались резонансные трансграничные расследования, как углубить международное сотрудничество журналистов и какие публикации стали наиболее известны в медиапространстве.
Транскордонна колаборація
Саме про це говорив ключовий спікер конференції — Брант Г’юстон — професор і почесний практик кафедри журналістських розслідувань у Коледжі медій Іллінойського університету в Урбана-Шампейн у США. Г’юстон також є співзасновником і Головою ради Глобальної мережі журналістів-розслідувачів, членом якої є і наш Кримський центр журналістських розслідувань.
«Журналістська співпраця стала основою регуляторних норм, яка має припинити зловживання з боку сильних, захистити слабких, і забезпечити формування незалежних елементів свободи. І вражаючим прикладом є Pandora Papers», — сказав Брант Г’юстон.
Брант Г’юстон, Голова ради Глобальної мережі журналістів-розслідувачів. Фото: irrp.org.ua
Документи Пандори — це витік майже 12 мільйонів конфіденційних документів, які були опубліковані починаючи з 3 жовтня 2021 року. Папери містять документи, зображення, електронні листи та електронні таблиці від 14 компаній фінансових послуг у різних країнах, включаючи Панаму, Швейцарію, Об’єднані Арабські Емірати. Журналістські матеріали, засновані на цих документах, готувалися журналістами багатьох країн світу протягом кількох місяців, і були опубліковані в один день.
«Внаслідок цього розслідування було виявлено, що 35 колишніх або нинішніх світових лідерів мають офшорні компанії і були причетні до певного виду діяльності, яка, можливо, є незаконною», — говорить Тетяна Козирєва, співавторка розслідування Pandora Papers.
Тетяна Козирєва, журналістка. Фото: mezhyhiryafest.com
Українське видання «Слідство.Інфо» також брало участь у розслідуванні. У фільмі «Офшор-95», авторства Олени Логінової та Якова Любчича журналісти повідомили про виявлення лондонських помешкань на 7,5 мільйона доларів, що були придбані через офшорні компанії колег президента Володимира Зеленського.
Матеріал «Слідства.Інфо» дає підстави для висновків, що документи офшорних фірм, у яких згадані Володимир Зеленський, Сергій Шефір і теперішній керівник Служби безпеки України Іван Баканов, з 2012 року отримали десятки мільйонів доларів від офшорів, пов’язаних із олігархом Ігорем Коломойським.
Нагадаємо, що ніхто зі згаданих у розслідуванні осіб не коментував знахідку журналістів.
Довіра аудиторії
Не менш цікавими були панелі конференції, де українські та іноземні регіональні журналісти ділилися своїми найкращими практиками. Журналісти з Луцька, Львова, Запоріжжя, Кропивницького та Рівного розповідали про свої досягнення та труднощі, з якими доводиться стикатися під час роботи, а також про ріст довіри з боку аудиторії.
Олександра Губицька, редакторка видання «Наші гроші. Львів» каже, що все частіше у них виходять матеріали, підготовлені після звернення читачів.
Олександра Губицька, співредакторка “Наші гроші. Львів”. Фото: irrp.org.ua
«Раніше ми говорили, що 99.9% наших розслідувань — це те, що ми знайшли самі, а не хтось з нами поділився. Зараз це почало мінятися, і нам багато почали писати в соцмережах, на пошту приходять звернення з підписом якогось директора фірми: «нас відхилили на тендері незаконно, будь ласка, з’ясуйте». Просять розслідувати нові сфери, якими ми ніколи не займалися», — говорить Губицька.
Кримський ЦЖР поділився досвідом проведення успішних морських розслідувань. Микита Панасенко розповідав про інструменти відстеження морських вантажних перевезень та суден на прикладі розслідування «Ільменітова схема Фірташа: чеська ланка» та про комунікацію з популярним ресурсом Marinetraffic.
Після звернення ЦЖР, адміністратори Marinetraffic змінили недостовірні дані про судновласника знаменитих «вишок Бойка», захоплених Росією під час окупації Криму. Тепер тут вказано, що бурові установки належать українській компанії Чорноморнафтогаз.
Робота на результат
Крім масштабного викриття фінансово-корупційних схем в Україні набирають популярності соціальні розслідування. Команда творчого об’єднання «Розслідування» Суспільного телебачення виробляє програми у форматі документального фільму. У 2021 році розслідувачі випустили фільм «Бити.Молитися.Тримати» про примусове утримання людей у реабілітаційних центрах. Головна редакторка проєкту Інна Білецька вважає, що для посилення впливу журналістських розслідувань потрібна підтримка суспільства.
«Для того, щоб будь-яке розслідування — соціальне, чи про топ-корупцію, про посадовців, байдуже — щоб вони давали результат, потрібен запит суспільства. Суспільство може реагувати в який спосіб? Іде й голосує. Приймає когось чи ні. Суспільство може вимагати шляхом акцій, протестів, щоб проблема зрушила з місця», — каже Інна Білецька.
Інна Білецька, головна редакторка ТО “Розслідування”. Фото: investigator.org.ua
Отже, 89 промовців-учасників, 29 панелей, 10 майстерень та три дні брейншторму зарядили розслідувачів мотивацією на наступний рік викривальної та дослідницької роботи.
А що далі? Це питання, яке найчастіше чують журналісти-розслідувачі після публікації матеріалів. А далі у роботу мають включатися державні органи — перевіряти інформацію та притягувати до відповідальності винних. Для цього у відомому антикорупційному проєкті «Бігус.Інфо» працює цілий відділ юристів, які готують заяви правоохоронним органам та підтримують справи в судах.
«На превеликий жаль, часто складно навіть довести органу, що йому треба попрацювати: взяти цю тему і довести до суду. І дуже багато часу йде на те, щоб через той самий суд зобов’язати орган взяти матеріали та почати працювати», — говорить Максим Опанасенко, редактор Bihus.info.
Максим Опанасенко, редактор Bihus.info. Фото: investigator.org.ua
В залежності від теми журналістського розслідування, після його виходу мають включатися у роботу різні органи. Це може бути Національне антикорупційне бюро, НАЗК, прокуратура чи поліція. Однак якщо відсутня ефективність з їхнього боку, а також немає відповідного запиту суспільства на зміни, то проблема вирішуватися не буде.
«Робота журналіста — це не робота судді, не робота прокурора, поліцейського. Розкопати інформацію, оформити її у зрозумілий для широкого загалу формат — це робота журналіста. На жаль, у нас не настільки добре працюють правоохоронні органи, щоб вони самостійно підхоплювали ці кейси за мотивами роботи журналістів», — каже Опанасенко.
Отже, кожен має добре виконувати свою роботу — саме це має прямий зв’язок з результатами виходу матеріалів. Якщо працюватиме ланцюжок: якісна публікація — реакція відповідних державних органів — запит суспільства на зміни — відповідь на питання «що далі» буде отримана швидко після виходу журналістського розслідування.
