Российские пропагандисты и крымские прислужники оккупантов чуть ли не ежедневно пугают украинских граждан в Крыму, что их ждет уголовная ответственность за то, что они в свое время вынуждены были взять российские «аусвайсы». Новым поводом для таких страшилок стала подготовка пакета изменений к украинскому законодательству о гражданстве. Однако на самом деле носителям крымско-российских «недопаспортов» нечего бояться. Потому что Украина, ЕС, США, Великобритания и все страны, поддержавшие Резолюцию ГА ООН о территориальной целостности Украины, просто не признают выданные российскими оккупантами документы. Политика непризнания российского статуса Крыма — предусматривает, среди прочего, непризнание российских органов власти на полуострове, потому что они созданы незаконно, а следовательно — и документов, которые они выдают.
Впрочем, пакет проектов закона о внесении изменений в законодательство относительно гражданства Украины все же предусматривает и декларирование иностранного гражданства, и ответственность за его умолчание. Но кого это касается и что именно следует знать о проектах, зарегистрированных в Верховной Раде в начале декабря, рассказала в эфире программы «Вопрос национальной безопасности» юрист Регионального центра прав человека Катерина РАШЕВСКАЯ.
Валентина Самар: Пані Катерино, які саме проєкти подав Володимир Зеленський в пакеті про громадянство, і що там стосується кримчан?
Катерина Рашевська: Ще у вересні 2021 року, відповідаючи на запитання студентів Стенфордського університету, Президент Володимир Зеленський запевнив, що хоч прийняття змін до Закону України про громадянство є важливим завданням, але воно не на часі. Зокрема, саме через російську паспортизацію в Криму, яка розпочалася ще 20 років тому і завершилась піком нав’язування російського громадянства після окупації Кримського півострова. Але, попри цю заяву, вже у грудні було подано на розгляд пакет законопроєктів, якими й мають бути внесені зміни до Закону України про громадянство. Це не один законопроєкт, а цілих п’ять. З них предметно стосуються Кримського півострова не всі, а лише той, у якому йдеться про підстави для втрати громадянства України та обов’язок декларувати наявність іноземного громадянства.
Все, що стосується окупованого Кримського півострова, потрібно розглядати через призму Закону про окуповані території, частина четверта статті п’ятої якого постулює, що нав’язане мешканцям окупованого Криму громадянство РФ не визнається Україною і, що головне, не є підставою для втрати українського громадянства.
Це положення з’явилося у законі не просто так, оскільки Закон України про громадянство 2001 року однією з підстав для втрати українського громадянства передбачає добровільне набуття громадянства іншої держави. В цьому й полягають зміни відповідно тих п’яти законопроєктів, які на сьогодні перебувають на розгляді. До речі, я подивитись на те, на якому саме етапі розгляду вони знаходяться — то дуже цікаво: вже майже тиждень вони перебувають у профільному комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій. Однак фахового висновку ми поки що не бачимо.
Валентина Самар: Тобто, нічого нового стосовно того, що Україна не визнавала прийняте під тиском громадянство РФ або ж отримання російських паспортів, які ми називаємо «аусвайсами». Україна і весь цивілізований світ не визнають ці документи як документи, що посвідчують особу і що свідчать про громадянство РФ. Законопроєкти з цього пакету Зеленського нічого в цьому плані не змінюють. А що ж вони змінюють?
Катерина Рашевська: Рішення України і міжнародної спільноти, іноземних держав не визнавати окупаційні паспортні документи — це не довільний вибір урядів цих держав. Це їхнє зобов’язання відповідно до політики невизнання. Вчинення анексії — міжнародне протиправне діяння. І РФ як держава, яка вчинила це міжнародне протиправне діяння, має нести відповідальність. В усіх членів світової спільноти існує кореспондуючий обов’язок — не визнавати будь-які наслідки даного міжнародного протиправного діяння. Це стосується й незаконного поширення законодавства і нав’язування громадянства.
Фото: Reuters
Валентина Самар: А як оцінюють в Регіональному центрі прав людини законопроєкт про обов’язкове декларування громадянства, який є цілковитою новелою? І зокрема необхідність для громадянина, який вже набув громадянство України, але ще не отримав паспорт, а тільки тимчасову посвідку про це, декларувати весь цей процес виходу з громадянства іноземного і набуття громадянства українського? Як це може торкнутися кримчан? Які категорії взагалі підпадають під декларування, яке, до речі, буде електронним, через застосунок «Дія»?
Катерина Рашевська: Для цього потрібно подивитись на існуючу сьогодні ситуацію, коли ще дані законопроєкти не ухвалені. В Україні діє принцип єдиного громадянства. Ми не визнаємо громадянства іншого, крім українського, в особи, навіть якщо це громадянство є. Тобто, ми немов закриваємо очі на існування цього другого або третього громадянства. І не визнаємо документи, що посвідчують його. Якщо ми подивимось на цю ситуацію в загальному, можемо побачити, що це те саме, що ми робимо з мешканцями Криму і їхнім нав’язаним російським громадянством — не визнаємо як громадянство, так і документи, які його посвідчують. Де факто для мешканців Криму нічого не зміниться, а для інших осіб, які мають громадянство, наприклад, Канади, США, Румунії тощо — зміниться. Вони повинні будуть декларувати. Мешканцям Криму декларувати не потрібно. Бо Україна їх російськими громадянами не визнає. Інша ситуація — коли громадянство і паспорт РФ особа отримала на материковій частині РФ, і це відбулось до окупації — тоді таке громадянство дійсно вона повинна буде задекларувати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Однак такі випадки є винятковими.
Щодо недекларування — громадяни РФ будуть йти дещо окремо від інших категорій, оскільки РФ у проєктах законів прямо згадана як держава-агресор, держава-окупант. Це так звана «країна ризику», і її громадяни повинні будуть в обов’язковому порядку відмовитись від громадянства РФ для того, щоб стати громадянами України. Винятком є політичні біженці або шукачі політичного притулку, тобто особи, які переслідуються з політичних мотивів на території РФ, і для них отримувати подібну довідку, яка засвідчує їх вихід з громадянства РФ, не обов’язково.
Валентина Самар: Це зовсім нові норми законодавства, які регулюватимуть інститут громадянства України в тому числі. І кримчанам не потрібно буде декларувати кримські «аусвайси». Про це є окрема стаття, так само само як є окремі норми, передбачені для політичних біженців чи людей, яких переслідують з політичних мотивів у країнах, які визнаються Верховною Радою України як держава-агресор чи держава-окупант. Тобто, це може бути не тільки РФ, а й інші країни. І це дуже важливо. Окрема норма стосується іноземців, які беруть участь у боротьбі України за свої території. Це люди, які укладатимуть контракти із ЗСУ, будуть отримувати тимчасові посвідчення громадян України і набувати за спеціальною процедурою громадянство України.
А от декларувати громадянство доведеться практично всім державним службовцям, починаючи від перших осіб державних службовців категорії А і закінчуючи помічниками-консультантами депутатів органів місцевого самоврядування. Тобто, практично всі держслужбовці, всі, хто є уповноваженими на виконання функцій держави — ті самі категорії громадян, які подають електронні декларації про доходи і фінансовий стан, так само будуть декларувати, чи є вони чи їхні родичі громадянами іноземних держав.
Катерина Рашевська: Я трішки доповню, що не лише наша організація, а й інші експерти дещо критикують дані законопроєкти через не надто струнку юридичну техніку. Ми зараз найбільш жваво обговорюємо зобов’язання декларувати іноземне громадянство. Але потрібно розглянути ситуацію і з зобов’язанням вийти з громадянства іноземної держави, якщо мова буде йти про російське громадянство. Тут можуть бути цікаві випадки, як це відбувалося раніше і як це відбувається зараз.
Валентина Самар: Як це відбувається і з паном Олександром Гогілашвілі (колишній заступник очільника МВС України — ред.), наприклад.
Катерина Рашевська: Так, але це особи, про яких ми добре знаємо. Спеціально для нашої бесіди я провела дуже поверхневий моніторинг українського судового реєстру, де виявила, що суди здебільшого залишають за людиною громадянство України, навіть якщо вона порушила зобов’язання вийти із громадянства РФ. Досить показовим прикладом є рішення шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року, коли особа — громадянин України і РФ, оскаржувала рішення про втрату ним громадянства України і пояснювала свій невихід із громадянства РФ тим, що вартість послуги отримання довідки про вихід із російського громадянства становить половину мінімальної заробітної плати в Україні, отже є для нього непомірно високою і він не може цю довідку отримати. І що найсмішніше — це те, що в пояснювальній частині йдеться, що особа засвідчила своє бажання стати громадянином України, оскільки придбала квартиру в місті Києві. Можна далі не пояснювати.
Валентина Самар: Всі гроші витратив на квартиру, тому заплатити за вихід з громадянства немає грошей.
Катерина Рашевська: Так, не вистачило грошей, але квартиру придбати — вистачило. За приховування факту іноземного громадянства і невиконання вимог щодо виходу із громадянства наразі існують штрафи. Однак вони мізерні — 10-13 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тому ці штрафи не примусять дотримувалася положень закону. І досить важко передбачити, наскільки нові законопроєкти, за умови їхнього ухвалення, зможуть цю ситуацію надолужити або поліпшити, якщо практика застосування залишатиметься такою, як сьогодні.
