Когда берешься расследовать манипуляции Дмитрия Фирташа с его крымскими активами, очень трудно остановиться. Недавно Фирташ исподтишка, не спросив Антимонопольный комитет Украины, продал россиянам крымское титановое производство в оккупированном Армянске. Кто знает, кому — может, и сам себе. Центр журналистских расследований подробно рассказал об этом в расследовании «Кто купил титановый завод Фирташа в Крыму».
Но кроме титанового у Фирташа в Крыму есть еще и содовый завод – один из крупнейших в Европе производителей соды технической. Логично, что после продажи первого завода, ЦЖР решил проверить, что же там со вторым. И, как оказалось, не зря. В измененной структуре собственности появились компания и люди, задействованные структурами друзей Путина — Ротенбергов и Ковальчука — для скупки украденных в Украине санаториев Южнобережья и завода «Новый Свет».
Основна продукція Кримського содового заводу (КСЗ) у місті Красноперекопськ на півночі Криму — кальцинована сода, що використовується у дуже багатьох галузях: від виробництва скла до вибухівки. А ще тут виробляють харчові соду і сіль та побутову хімію. Колись це був державний завод. Потім його акціонували, а в жовтні 2003 року державна частка у 89,48% акцій була приватизована «Фінансовою компанією «Кліринговий дім» Юлії Льовочкіної. А вже у 2004 році завод перейшов до німецької компанії Дмитра Фірташа,що згодом змінила назву на Ostchem.
Після окупації Росією півострова, на відміну від титанового заводу, Group DF вирішила не змінювати юридичну адресу Акціонерного товариства «Кримський содовий завод» на вільну територію України, натомість зареєструвала юрособу за російським законодавством. Вірогідно, причина в тому, що цей завод, на відміну від титанового, не потребує сировини з українського материка. Бо сировина в нього буквально під ногами — це ропа із Сиваша.
Озеро Червоне і Кримський содовий завод Фото: krymea.ru
Підприємство одночасно існує в двох юрисдикціях, а от структура власності в останні роки почала відрізнятись. І тепер звідти стирчать навіть не вуха, а роги і хвости компаній, що допомагають любим друзям Путіна — братам Ротенбергам і Ковальчуку — скуповувати крадені українські санаторії та заводи.
Як тусуються акції
Компанія Ostchem Germany GmbH з обойми Group DF контролювала ПАТ «Кримський содовий завод» до липня 2011 року, надалі у структурі власності стались зміни. Акції поділили між двома кіпрськими компаніями: Dwara Trading Ltd отримала 77,4% акцій товариства, Valika Ltd – 12,6%. Кінцевим бенефіціаром товариства залишився Дмитро Фірташ, тож кіпрські компанії — також його.
В українській юрисдикції все наразі так і залишається — і ці дві кіпрські компанії, і відсотки акцій, які їм належать, і кінцевий бенефіціар Фірташ. А ось у російській все набагато цікавіше.
Структура власності ПАТ «Кримський содовий завод» в українській юрисдикції Фото: investigator.org.ua
У 2014 році глава окупаційного кримського «уряду» Сергій Аксенов ультимативно закликав кримські підприємства Фірташа перереєструватися за російським законодавством і платити зарплату в рублях. Представники Group DF тоді повідомили, що в Україні дуже нестабільна ситуація, тому вони не переводитимуть юридичну адресу КСЗ з Армянська до Києва.
Першого листопада 2014 року ПАТ «Кримський содовий завод» отримав реєстрацію у російських реєстрах. Власниками акцій залишалися ті самі кіпрські компанії — Dwara Trading Ltd і Valika Ltd.
Чергові зміни відбулися у 2019 році: починаючи з другого кварталу, замість Valika Ltd в реєстрах з’явилося створене у 2018 році в Москві ТОВ «Химические инвестиции», (скорочена назва «Химинвест»), яке отримало 14,97% акцій.
Тоді ж місця у Наглядовій раді «Кримського содового» розподілилися так: п’ять місць з десяти отримали колишні менеджери ТОВ «Титановые инвестиции» (компанія, створена для управління титановим заводом у юрисдикції РФ, пов’язана з Group DF), а ще чотири — менеджери ТОВ «Химинвест».
Структура власності АО «СЗ» у російській юрисдикції Фото: investigator.org.ua
Зі звіту КСЗ за 2020 рік дізнаємось, що половину своїх акцій содового «Химинвест» віддало такому собі ТОВ «ВООМ-ВОХ Инвест». Саме так, кирилицею воно записано у російському державному реєстрі. Однак читають цю назву зазвичай на англійський манер — «Boom-box инвест». Тепер в «Химинвест» і «ВООМ-ВОХ Инвест» отримали по 7,485% акцій кримського содового. Кіпрська Dwara Trading Ltd, як і раніше, тримає 77,4%.
Судячи зі знайдених фінансових документів, московське ТОВ «Химические инвестиции» є не лише власником майже 7,5% акций «Кримського содового». З року в рік воно надає йому позики. У 2020-му році, приміром, це були 193 млн рублів. Як зазначається у річному звіті, директор та співвласник ТОВ «Химинвест» Олег Геращенко володіє часткою у 26,83% уставного капіталу «Кримського содового заводу» і входить до складу Наглядової ради акціонерного товариства.
Чия музика грає в бумбоксі
«ВООМ-ВОХ Инвест» — дуже цікава компанія, і не лише хитронаписаною назвою.
Варто згадати російський аукціон, на якому підконтрольне банку «Россия»ТОВ «Южный проект» купило завод шампанських вин «Новий Світ». Саме «ВООМ-ВОХ Инвест» було другим, підставним учасником цього аукціону і фактично сприяло переходу вкраденого в України підприємства під контроль банку «Россия», основним акціонером якого є давній друг президента РФ Володимира Путіна Юрій Ковальчук. «Южный проект», до речі, після того потрапило під санкції Міністерства фінансів США.
Завод шампанских вин «Новый свет» Фото: Алексей Павлишак / ТАСС
Цікава і персона керівника і засновника «ВООМ-ВОХ Инвест» Дмитра Вікторовича Зайченка. Він є також генеральним директором і засновником ТОВ «Агентство инфраструктурных проектов» («АИП») у Сімферополі і акціонерного товариства «Управляющая компания плюс» у Москві.
«Агентство инфраструктурных проектов» переписали на Зайченка зовсім недавно — у липні 2021 року. Першим засновником компанії був екскомандувач Ракетних військ і артилерії Росії генерал-полковник Володимир Зарицький.
Центр журналістських розслідувань розповідав, як у липні 2018 року «влада» окупованого Криму продала на аукціоні за 1,5 мільярди рублів державні санаторії «Ай-Петрі», «Місхор» і «Дюльбер» іншій компанії, записаній на Зарицького, зі схожою назвою — «Управляющая компания инфраструктурных проектов» ( «УКИП»).
Генерал Володимир Зарицький Фото: arttver.ru
У грудні того ж року ця ж компанія купила підприємство «Кримтелеком», створене на базі «націоналізованої» кримської філії «Укртелекому». Наразі і «УКИП», і персонально генерал Зарицький перебувають під українськими і американськими санкціями.
Сам Володимир Зарицький зізнався виданню Проєкт.Медіа, що він був лише номінальним власником компанії, а реального бенефіціара назвати не зміг. Але визначити його не складно: всі три прихватизовані кримські санаторії невдовзі опинилися в руках компаній російських олігархів — братів Ротенбергів, які вже не тримають в таємниці, що є реальними власниками вкрадених санаторіїв.
У лютому 2018 року ТОВ «АИП» уклало з окупаційним «урядом» Севастополя угоду про співпрацю із залучення інвестицій у проект комплексного розвитку Балаклавської бухти. «Губернатор» Севастополя Дмитро Овсянніков всерйоз розраховував на 12 мільярдів рублів інвестицій у розбудову яхтенної марини в Балаклаві.
Але з інвестиціями не склалося. ТОВ «АИП» за півтора року було визнано недійсною юридичною особою, а трохи згодом компанію реанімували і передали до рук Дмитра Зайченка.
Нереалізований проєкт ООО «АИП» з благоустрою Балаклави Скріншот: Youtube George Nick
До повного портрету Зайченка варто додати ще одну суттєву деталь: він є президентом благодійного «Фонду підтримки учасників і ветеранів служби спеціальних операцій органів державної безпеки». Інформації про діяльність цього специфічного фонду у відкритих джерелах практично немає, що не дивно з огляду на реципієнтів фонду. Але погодьтеся, керувати коштами для ветеранів спецназу держбезпеки РФ може лише особа, яка користується певною довірою у відповідних колах або ж є для них своєю людиною.
Отже, внаслідок зміни структури власності акціонерного товариства «Кримський содовий завод» у російській юрисдикції майже 7,5 % акцій перейшло до рук номінального власника фіктивних фірм-прокладок, які допомагають Ротенбергам і Ковальчуку скуповувати крадені кримські активи, і який водночас ще й очолює КДБ/ФСБшний благодійний фонд.
До уваги влади
Як і у випадку з продажем титанових активів в Армянську, зміна структури власності «Кримського содового» не супроводжувалася зверненням до Антимонопольного комітету України за дозволом на концентрацію суб’єктів господарювання ні з боку продавця, ні з боку покупців — російських ТОВ «Химинвест» та «ВООМ-ВОХ Инвест».
Та й взагалі, всі усі згадані зміни в структурі власності «Кримського содового заводу» ніяк не відображено в українських реєстрах. Схоже, Фірташ давно забив і на реєстри, і на закони, які вимагають публікації щорічних звітів емітента — акціонерного товариства. Всі угоди відбуваються в російській юрисдикції. І вони давно вимагають уваги української влади, яку Центр журналістських розслідувань, як і у випадку з начебто проданим титановим заводом, має намір розбудити.
Тут є цікаві знахідки за трьома напрямками: експорт (який після скасування ВЕЗ «Крим» став незаконним без виключень — кіоск із продажу українських сертифікатів походження товарів закрився); порушення режиму закритих портів; надмірний і також вже незаконний видобуток корисних копалин. І на десерт — перелік виявлених нами нових кандидатів у санкційні списки.
Експорт кримської соди залізницею Скріншот: Youtube Андрій Зеленський
Експорт. У сюжетах окупаційних медіа про перемогу над санкціями часто вибовкують зайве, зокрема, й про країни експорту продукції содового заводу — регіони Росії, країни Митного союзу, ближнього та дальнього зарубіжжя. Зокрема, в Індію та Єгипет. Щодня, як повідомляє телеканал Россия 1, на експорт у Красноперекопську відвантажують більше 1,5 тисячі тонн соди. Це приблизно 10 вагонов або 60 автомобілів.
Як дослідив Центр журналістських розслідувань у публікації «Окупаційна залізниця: хто, що, куди», саме кальцинована сода з підприємства Фірташа становить левову частку залізничних перевезень за межі Криму – з 1706 вантажних вагонів, які проїхали Керченським мостом в бік РФ з липня по вересень 2021 року, три чверті – це вагони з кальцинованою содою, загальною масою близько 96 тисяч тонн (приблизна вантажопідйомність одного вагону – близько 70 тонн). З них 15 вагонів прийняла Білоруська залізниця, 55 – Казахстанська залізниця, і ще два вагони – Таджикська залізниця. Решту розвезли по всій РФ – від Москви й Кавказу до Західного Сибіру. Втім, не можна виключати, що з РФ цей товар в обхід санкцій міг бути поставлений закордонним покупцям.
Однак на експорт припадає всього 10% виробленої соди, решту поглинає ринок країни-окупанта. Поза тим важливо, як вона транспортується. До запуску залізниці на Кримському мосту соду транспортували до терміналу стивідорної компанії «Авліта» в Севастополі, що належала іншому українському олігарху — Рінату Ахметову. Звідти суховантажами продукція відправлялась закордон. Або ж залізницею до Керчі, а звідти паромом до РФ, або через порт Новоросійськ — у Єгипет чи Індію.
Значну зацікавленість правоохоронців у цих переміщеннях, серед інших, мають становити транспортні та експедиторські компанії. Серед постійних партнерів — велике ТОВ «Мангуст» із Санкт-Петербургу. Воно засвітилось ще у 2014 році — саме тоді у провідних медіа РФ пройшла інформація про відправку перших контейнерів з кримською кальцинованою содою. «Мангуст» також згадується у розслідуванні myrotvorets.news про доставку в Крим українського ільменіту, який із турецького порту доставляло судно Solidat. Його Мангуст використовує для контейнерних перевезень у Крим та з Криму, в тому числі, на замовлення підсанкційного ООО «Титановые инвестиции».
Судно Solidat у порту Севастополь Фото: myrotvorets.news
Ще раніше, у 2017 році в розслідуванні Катерини Яресько для видання «Інформнапалм» про схеми контрабанди кримської соди називаються й інші судна (FOM, GULER, NABIL J, RAMZI, TEMEL REIS) та агнети, задіяні в оформленні «содових рейсів»: індивідуальний підприємець Андросов Максим Володимирович, ТОВ «Мортехфлот», «МА «Пілот».
Центр журналістських розслідувань знайшов цікавих замовників кримської соди і в РФ. Зараз КСЗ не публікує дані про закупівлі — законодавство РФ дозволяє кримським і потенційно підсанкційним компаніям тримати контрагентів у секреті. Але є дані за минулі роки, і там часто трапляються багатомільйонні угоди із компанією «Бийский олеумный завод», який наразі є філією казенного федерального підприємства «Завод имени Я.Свердлова». Серед продукції, яку він випускає, — широка лінійка вибухових речовин. Так, сода для їхнього виробництва також потрібна. І возили її чомусь саме з Криму.
Окрема гілка розслідування — поставки кримської соди на вільну територію України, які Крымстат зараховує в експорт. Робиться це просто, оскільки товарообмін з країною-агресором не заборонений, а лише обмежений. Тож кримська сода через територію РФ і компанії-прокладки прибуває у великих бегах, а вже українські підприємства її розфасовують. В тому числі, на замовлення великих торговельних мереж. Закуплені редакцією зразки харчової соди розфасовані у Рівному, Дніпрі та Києві. Але вказані на упаковці компанії та адреси виробництва стосуються лише розфасовки, а хто реальний виробник соди — невідомо.
Кар’єр ТОВ «Білогірські вапняки» Фото: bgiz.ru
Надмірне використання природних ресурсів. Це ще один суттєвий аспект діяльності «Кримського содового заводу». Українські спецдозволи заводу на видобуток ропи, інших мінеральних ресурсів та прісних вод пішли у небуття після скасування ВЕЗ Крим. Замість них тепер працюють видані окупантами. У російському Державному реєстрі користувачів надр є 14 ліцензій, виданих КСЗ. Дві з них — на розвідку і видобуток мінеральних ресурсів: ропи, хлористого натрія, магнія і брому із Сиваського родовища в заливі Азовського моря. І ще 12 ліцензій на видобуток прісних вод, з дозволом на буріння та експлуатацію 42 свердловин. Тож надмірним викачуванням підземних прісних вод для виробничих потужностей займається не тільки титановий завод, а й содовий.,
Крім цього, КСЗ активно видобуває і продає й інші корисні копалини. Його «дочка» ТОВ «Білогірські вапняки» видобуває вапняк на Північно-Баксакському родовищі (площа 30 га), що поставляється на КСЗ. Але, крім цього, підприємство також видобуває і продає пісок та щебінь, які дуже затребувані при будівництві інфраструктурних об’єктів у Криму, що мають і військове призначення. Судячи із фінансової звітності, це дуже успішне і прибуткове підприємство: виручка за 2020 рік складає майже півмільярда рублів, чистий прибуток — 74 млн.
