Международный уголовный суд — это единственный механизм для Украины привлечения к ответственности на международном уровне высшего политического и военного руководства России, продолжающего агрессию против Украины — Путина, Шойгу и других российских военачальников, руководителей так называемых «ЛНР» и «ДНР». Почему расследование МУС по событиям в Украине стало на паузу?
Ратификация Римского устава и приведение в порядок национального уголовного права в части наказаний за военные преступления. Это то, что Украина должна была сделать уже давно, учитывая восьмой год российско-украинской войны.
До компетенції Міжнародного кримінального суду в Гаазі відносяться три види міжнародних злодіянь — воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. Він діє на підставі Римського статуту, де перелічені всі підвиди цих злочинів.
Україна підписала, але не ратифікувала Римський статут. Водночас у 2014 та 2015 роках уряд України подав заяви про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо злочинів, вчинених під час Майдану та окупації Російською федерацією Криму і частини Донбасу.
Взаємодія України та МКС
Відтак з 2014 року Канцелярія прокурора Міжнародного кримінального суду вивчає справу «ситуація в Україні» за трьома названими кейсами. Прокурори Автономної республіки Крим та офіс Генпрокурора регулярно подають до МКС інформаційні повідомлення про злочини, які вчиняє Росія та її найманці на окупованих українських територіях.
Наслідки обстрілу мікрорайону «Східний» у Маріуполі Фото: RFE/RL
Наразі таких повідомлень щодо Криму — уже 12. Серед останніх — повідомлення про незаконне переміщення в’язнів з окупованого Криму на територію Російської федерації, яких налічується уже більше 450 осіб.
«Ми стверджуємо, що уряд РФ продовжує здійснювати незаконне і примусове переміщення ув’язнених громадян України з окупованої території АРК на територію РФ. Для МКС важливим контекстом є широкомасштабність та систематичність порушень. Дане повідомлення якраз підтверджує цей контекст, тому що ми бачимо, що з 2016 року і до 2021 цей злочин продовжує вчинятися», — говорив керівник прокуратури АРК та Севастополя Ігор Поночовний.
Ігор Поночовний, керівник прокуратури АР Крим та міста Севастополя Фото: ark.gp.gov.ua
Унікальність роботи прокуратури Криму і департаменту війни Офісу Генпрокурора — у партнерстві з правозахисними організаціями, такими як Регіональний центр прав людини, Українська гельсінська спілка з прав людини, Кримська правозахисна група.
У щорічних звітах прокурора Міжнародного кримінального суду дається оцінка дослідження поданих доказів у справі «ситуація в Україні».
Від 2016 року у звітах прокурора МКС Фату Бенсуда ситуація на території окупованого Криму і Севастополя визначається як рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Україною і Російською Федерацією.
Грудень 2020 року став переломним моментом, оскільки прокурорка МКС Фату Бенсуда оголосила про завершення попереднього вивчення справи «Ситуація в Україні».
Фату Бенсуда, фото: icc-cpi.int
Канцелярія прокурора дійшла висновку, що на сході та в Криму вчиняються воєнні злочини та злочини проти людяності. І вони достатньо серйозні, щоб Канцелярія почала вимагати повноцінного розслідування.
Кадрові зміни та їх наслідки
Наступним кроком в цьому процесi має бути звернення до суддів Палати попереднього провадження Суду за дозволом на відкриття розслідування.
Однак термін повноважень прокурорки МКС Фату Бенсуду закінчився, і на цю посаду у лютому 2021 року був обраний британський юрист та дипломат Карім Хан. Він має великий досвід у галузі міжнародного права, оскільки Хан працював у гаазькому суді не тільки прокурором, а й захисником.
Карім Хан, прокурор МКС
«Відбулися певні зміни в самому секретаріаті суду. Багато співробітників, з якими, в тому числі наша організація вела пряму мову, вони змінили місце роботи, це ротація. І на їхнє місце прийшли інші люди. Це також потребує певного часу, щоб робота знову відновилася у нормальному ритмі», — говорить Катерина Рашевська, юристка ГО «Регіональний центр прав людини», який бере участь у підготовці інформаційних повідомлень від України до МКС.
Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини Фото: investigator.org.ua
Разом з цим в Офісі Генпрокурора України також сталися нічим не аргументовані кадрові перестановки, які були негативно сприйняті правозахисниками та кримською спільнотою. 29 червня 2021 року Ірина Венедіктова підписала наказ, яким забрала «департамент війни» у Гюндуза Мамедова та передала його іншому своєму заступнику — Максиму Якубовскому. Наступного ж дня Якубовський передав департамент самій Венедіктовій, яка керує ним і досі. У липні Мамедов написав заяву про звільнення з прокуратури через тиск та відсутність можливості виконувати свої обов’язки.
Прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда і заступник генпрокурора України Гюндуз Мамедов Фото: gp.gov.ua
Правозахисники у численних заявах та зверненні до президента застерігали, що волюнтаристські рішення Венедіктової загрожують гальмуванням розслідування воєнних злочинів в Україні та Міжнародному кримінальному суді, які досі були найуспішнішим напрямком Генпрокуратури. Однак ніяких конкретних причин озвучено так і не було. На момент виходу цього сюжету Мамедов і досі — заступник Генпрокурора без жодних повноважень.
Чи вплинула така кадрова ротація на ефективність співпраці з МКС та розслідування воєнних злочинів?
«Подібні зміни повинні бути спрямовані на те, щоб зберегти попередній курс, який був досить вдалим, який був ефективним, що стосується співпраці в тому числі з МКС. І будь-які неналежні, спонтанні рішення на національному рівні впливають на швидкість розслідування на міжнародному рівні. Нам зараз дуже невигідно робити кроки, якими ми самі сповільнюємо діяльність МКС», — каже Катерина Рашевська.
Валентина Самар, головна редакторка Центру журналістських розслідувань під час інтерв’ю Володимира Зеленського кримським медіа запитала про причини усунення Мамедова. Президент просто відсторонився від дій Венедіктової, зауваживши, що спостерігатиме за результатами, які свідчитимуть, чи права була генпрокурорка.
«Мені відомо це питання, але я не приймав участі, тому що я вважаю, що відповідальність на цьому саме його керівництва. Це пані Венедиктова, це її рішення, її особисте. Подивимось. Вона незадоволена, наскільки мені відомо, незадоволена саме цим напрямом, що немає ніяких потужних результатів в цьому напряму. Це мені відомо, ось і все. Побачимо зараз, як це буде працювати в іншому форматі, чи будуть результати. Якщо результати з’являться, вона була права. Якщо не з’являться, це було помилково», — відповів Зеленський.
Президент України Володимир Зеленський Фото: investigator.org.ua
Ніякого нового подиху Ірина Венедіктова у діяльність департаменту війни не внесла — реалізувала те, що було в планах, озвучених раніше Мамедовим. Тим часом протягом 2021 року новий прокурор МКС Карім Хан так і не звернувся до Палати суддів за санкцією на відкриття розслідування. Його публічно просили це зробити українські правозахисники.
«Новий прокурор МКС так і не звернувся до Палати суддів за дозволом. Ми зверталися під час ГА країн-учасниць в грудні минулого року з публічними закликами, щоб він це зробив. Власне, Україна теж має продемонструвати, що їй це важливо. Не тільки голосом правозахисних організацій, але й таким актом, як ратифікація РС», — говорить Олександра Матвійчук, голова ГО «Центр громадянських свобод».
Олександра Матвійчук, голова правління ГО «Центр громадянських свобод» Фото: investigator.org.ua
Пріоритети МКС та ратифікація Римського статуту
На відміну від попередніх років, у грудні 2021-го прокурор Міжнародного кримінального суду не опублікував щорічний звіт щодо ситуації в Україні. Варто зазначити, що на сайті МКС немає звітів за 2021 рік і щодо інших країн, по ситуаціях в яких триває розслідування чи попередній аналіз. Правозахисники пояснюють це тим, що новий прокурор почав виконувати свої обов’язки лише у червні 2021 року. Тому у нього ще був дуже маленький період, щоб просто визначити свої пріоритети.
«Після того, як Фату Бенсуда у 2020 році оприлюднила цей звіт, була зібрана спеціальна конференція, до якої було долучено і державних службовців України, і неурядових організацій, зокрема я була присутня на засіданні», — розповідає Катерина Рашевська. «Тоді вона сказала фразу, яка мені дуже запам’яталася, що на сході України кількість жертв оцінюється в десятьох тисячах. А в Нігерії уже сягнуло межу 70 тисяч. Цим вона намагалася підкреслити, що за широкомасштабністю діянь Нігерія є більш в пріоритеті».
Але насправді, як говорять правозахисники, причина таких пріоритетів ще і в тому, що Нігерія є повноправним членом МКС: на відміну від України, вона ратифікувала Римський статут. Адже наша країна хоч визнала юрисдикцію суду, але не ратифікувала Римський статут і не платить членських внесків. Цілком логічно, що суд буде спочатку починати розслідування по ситуаціям, які стосуються його членів.
«Ми знаємо, що в грудні 2020 року прокурорка МКС сказала, що вони вбачають ознаки вчинення воєнних злочинів в Криму та на Донбасі. І що будуть звертатися до Палати суддів МКС, щоб відкрите повноцінне розслідування. Рік пройшов, цього не сталося. Одна з причин — тому що ми не ратифікували Римський статут. МКС, думаючи про те, куди відправити ресурси, обирає. Це дуже коштовно — проводити розслідування. І країна, яка не підписала Римський статут, виглядає менш привабливою, і ми програємо всі», — пояснює Олександра Матвійчук.
У серпні 2021 року, на установчому саміті Кримської платформи, Генпрокурорка Ірина Венедіктова визнала, що нератифікація Римського статуту створює для України значні проблеми та позбавляє інструментів впливу. Також вона сказала, що українцям не треба боятися, що МКС начебто переслідуватиме українських військових. Адже ці злочини вже зараз розслідують ДБР, Нацполіція та СБУ.
18 жовтня Ірина Венедіктова у Гаазі зустрілася з новим прокурором МКС. Деталі зустрічі невідомі, оскільки вона відбувалася за закритими дверима. Одна сама Венедіктова назвала її «правдивою, правильною та професійною» і знову говорила про необхідність ратифікації Римського статуту.
Ратифікація Римського статуту — одне з невиконаних наших «домашніх завдань». Навколо цієї теми існує багато маніпуляцій, які Центр журналістських розслідувань вже розбирав у своїх сюжетах. І факт залишається фактом — ми не зможемо домогтися покарання для російських воєнних злочинців без ратифікації.
Покарання воєнних злочинців силами України
За роки окупації Криму та війни на сході через катівні ФСБ та російських найманців прошли тисячі військовополонених та політичних бранців Кремля. Страшна правда про концтабір «Ізоляція» в Донецьку чи нелюдські методи вибивання зізнань політв’язнів у підвалах ФСБ в Криму потрясли увесь світ.
Закон «про воєнних злочинців» був прийнятий Верховною Радою ще 20 травня 2021 року.
Конституція відводить президенту 15 днів для того, аби він підписав закон або ж ветував його і повернув із пропозиціями парламенту. Однак уже восьмий місяць президент Зеленський і не підписав, і не ветував закон № 2689. І це є пряме порушення його конституційного обов’язку. Однак стаття 94 Конституції передбачає і такий випадок: якщо закон не ветований і не підписаний у відведений строк, то він вважається ухваленим і має бути невідкладно підписаний і опублікований. Однак і цього не сталось.
«Комунікації якоїсь Офіс президента не веде. Якщо дивитися на всі ці роки, то мені виглядає ніби відповідь у тому, що як для попередньої влади, так і для нинішньої, питання боротьби з безкарністю не є в порядку пріоритетів. Речі, які мали б робитися швидко, розтягнулися на роки, забрали велику кількість часу та енергії. Це дуже безвідповідально перед людьми, які постраждали від воєнних злочинів і перед їхніми рідними», — розповідає Олександра Матвійчук.
Фото: Микола Мирний/ ZMINA
Враховуючи, що Міжнародний кримінальний суд може покарати тільки топ-воєнних злочинців, займатися тисячами людей, що виконували їхні накази, Україна зобов’язана самостійно. Розслідувати ці злочини і притягати винних до відповідальності.
«Цей закон дає правові інструменти для переслідування воєнних злочинців. У нас вісім років війни вчиняється величезна кількість воєнних злочинів і грубих порушень прав людини, але є лише чотири вироки за воєнні злочини. Тому що стаття, яка їх регламентує, вона мертва, вона неробоча, вона відсилає до всіх існуючих підписаних Україною міжнародних договорів. Це не наша правова культура, у нас все має бути прописане чітко, в окремих статтях розкладено», — пояснює Олександра Матвійчук.
Затягування із введенням в дію ухваленого закону не тільки несправедливо щодо жертв воєнних злочинів, це ще й шанс злочинцям уникнути відповідальності. Адже увесь цей час злочини кваліфікуються не як міжнародні, що не мають строку давності та амністії, а як загальнокримінальні. Деякі з них взагалі не передбачені кримінальним кодексом, а стаття 438 ККУ лише відсилає до норм міжнародного права.
Отже, належне розслідування воєнних злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту і агресії Росії проти України, і в Міжнародному кримінальному суді, і в судах національних поставлено на паузу. Попереднє вивчення справи «ситуація в Україні» офісом прокурора МКС закінчено, але справжнє розслідування ще не почалося. І невідомо коли це станеться. Враховуючи завантаженість Міжнародного кримінального суду, українським посадовцям варто було б демонструвати готовність нашої країни карати воєнних злочинців. В тому числі, через ратифікацію Римського статуту та приведення до ладу власного кримінального права.
