На оккупированной Мелитопольщине захватчики запрещают «неправильные» религиозные организации, забирают помещения церквей, заставляют священников спешно уезжать. И только одна конфессия чувствует себя на оккупированных территориях Запорожской области как у бога за пазухой.
До повномасштабного вторгнення Росії мелітопольці підкреслено пишались своєю інтеркультурністю і толерантністю до будь-яких вірувань. У 150-тисячному містечку були представлені майже всі найпоширеніші релігії світу, але найбільше християни.
Православні, греко- і римо-католики, баптисти, єговісти, харизмати… Рахунок церквам і домам молитви ішов на сотні.
Зараз більшість релігійних організацій вимушені припинити служіння.
У лютому-березні 2022 року, окрім майже щоденних мітингів на підтримку України, куди приходили всі небайдужі, на головній площі окупованого Мелітополя щонеділі збиралися віряни на спільні молитви.
«Місто окуповане, а на головній площі десятки людей співають «Боже великий єдиний нам Україну храни». Звісно це не могло подобатись загарбникам», — розповідає пресвітер Михайло Бріцин, пастор церкви «Благодать».
Молитовний будинок цієї церкви захопили 11 вересня. Озброєні окупанти увірвалися прямо під час богослужіння і зупинили його. У прихожан брали паспортні дані, у декого — відбитки пальців. Звинувачували в тому, що церква отримує фінансування від США.
Переслідування священників, обшуки в будівлях храмів і вдома у керівників релігійних організацій Мелітопольщини почались ще у березні.
Понад тиждень російські окупанти утримували в полоні Дмитра Бодю, пастора євангельської церкви «Слово життя».
В будинок родини Бодю близько десяти окупантів увірвалися зранку у суботу 19 березня. Забрали єпископа, перед цим уточнивши, чи є він громадянином США. Також забрали мобільні телефони родини, тож навіть повідомити про викрадення вдалося не відразу.
Після того, як пастора звільнили йому було рекомендовано (фактично наказано) виїхати з міста.
18 червня був викрадений голова церкви християн-баптистів м. Василівка Микола Жолован.
У цей же день у Мелітополі окупанти викрали прямо під час богослужіння пастора церкви «Источник жизни» Валентина Журавльова, про що повідомляв ЦЖР. Тоді озброєні військові підійшли до вірян під час спільної молитви на площі Перемоги, і забрали Журавльова, як одного з організаторів зустрічі.
Пастор церкви «Источник жизни» Валентин Журавльов Фото: Facebook
Наразі пастор залишається в місті. Йому дозволили це за умови, що він не буде проводити служіння.
У серпні окупаційна адміністрація відібрала будівлю Мелітопольської християнської церкви.
Це величезне приміщення на в’їзді в Мелітополь зі сторони Бердянська, з сучасним ремонтом, басейном, концертною залою і дуже доглянутою прибудинковою територією із пальмами, фонтаном и зеленим газоном.
Перед церквою стояв дев’ятиметровий хрест.
Загарбники хрест знесли, а російський прапор встановили.
Спочатку приміщення використовували для своїх потреб військові. «Їхали повз, сидять вояки в дворі під пальмами по телефону розмовляють», — розповідали місцеві мешканці.
Тепер в церкві знаходиться так зване «міністерство молодіжної політики».
Концертний зал використовують для проведення пропагандистських заходів. Наприклад, до дня звільнення Мелітополя від нацистів тут відбувся шабаш з російськими прапорами символом Z на будь-якій вільній поверхні і виступом групи «ПослеZавтра».
Виступ російської пропагандистської групи «ПослеZавтра» у концертному залі «віджатої» окупантами будівлі Мелітопольської християнської церкви, 23.10.2022 Фото: t.me/svoboda_mlt
Поруч із приміщенням Мелітопольської християнської церкви розташований цілий квартал приватних будинків, що належать вірянам цієї церкви. Туди також заселилися росіські військові.
А будинок старшого пастора МХЦ Віктора Сергєєва навіть фігурував в сюжеті пропагандистів — там нібито знайшли ящик зі зброєю: сигнальні ракети, гранати і мотузка для виготовлення розтяжок..
«Спілкувались з загарбниками ще в перші дні окупації. Вояки нас запевнили, що хвилюватися нічого, бо їхня ціль — Київ. Але вже через три тижні прийшли з обшуками в церкву і в наші будинки», — розказав Віктор Сергєєв.
Каже, під час допиту співробітники ФСБ розпитували про те, звідки у релігійної громади кошти на такий благоустрій, цікавилися ставленням пастора до керівництва міста і країни, пропонували записати відео, яке б показувало радість вірян від приходу Росії.
Віктор Сергєєв, пастор Мелітопольської християнської церкви Фото: facebook.com/gogunsky
На співпрацю ніхто з вірян не пішов.
Серед претензій окупантів до діяльності релігійної громади було те, що до 2021 року церква була зареєстрована як Мелітопольська християнська церква «Нове покоління». А генпрокуратура РФ в серпні 2021 року визнала Духовне Управління Євангельських Християн Української Християнської Церкви «Нове Покоління» небажаним на території Росії.
Друга причина — це нібито фінансування релігійною громадою Збройних Сил України.
«Дивитись, як в моєму будинку нібито знаходять зброю навіть не смішно. Бо на той час в ньому вже кілька місяців жили російські військові»,- пояснює священник.
Після допитів Віктор Сергєєв разом з родиною терміново виїхав з міста.
Окупанти забороняють роботу на тільки великих церков.
22 вересня на вечірнє богослужіння євангельських християн-бабтистів у с. Чкалове (Мелітопольський район) прийшли російські військові, які заявили вірянам, що «после референдума ноги вашей здесь не будет. У нас одна вера — православная».
Будинок молитви євангельських християн-бабтистів у с. Чкалове, Мелітопольський район Фото: Facebook Andreas Patz
Наразі пастори найбільших протестантських церков Мелітопольщини покинули окуповану територію. Богослужіння заборонені, віряни також за можливості виїжджають на підконтрольну Україні територію або взагалі покидають країну.
Але від утисків страждають не тільки протестанти. Відомо, що за межі окупованої частини Запорізької області було депортовано протоієрея храму святого Андрія Первозваного Святослава (Пітерського) Православної церкви України.
Чоловік відмовився отримувати паспорт РФ, але головне — не визнавав результати «референдуму» і окупаційну владу взагалі.
«Дожив до сивого волосся, міняти паспорт не хочу», — публічно заявляв священник. Це і призвело до депортації.
Військові РФ депортують з окупованої Запорізької області протоієрея храму святого Андрія Первозваного Святослава (Пітерського) ПЦУ, Фото: пропагандиський telegram-канал
Ще кілька настоятелів церков колишнього Київського патріархату, а нині Православної церкви України встигли виїхати в перші дні окупації.
Приходили окупанти і до греко-католицької громади в Парафію Різдва пресвятої Богородиці. Рекомендували для «безпроблемної роботи» оформити парафіянам російські паспорти.
Проте є і церкви, яких терор ніяк не торкнувся. Це храми Української православної церкви Московського патріархату та їхні настоятелі.
Оскільки Запорізька область окупована частково, і «столицею» окупованих територій став Мелітополь, можна було б очікувати, що публічною особою, яка буде співпрацювати з окупантами, стане Благочинний церков мелітопольських Максим (Смирнов).
Проте протоієрей Максим мінімально помічений у підтримці загарбників.
А інформація про заходи за його участю в тимчасово окупованому Мелітополі і досі обновляється на сайті Запорізької єпархії, що фактично є частиною Православної церкви України.
На умовах анонімності один із священників розповів ЦЖР, що по-перше, протоієрей Максим ще кілька місяців після окупації намагався притримуватися закону «церква поза політикою». А по-друге, місце найпалкішого прихильника нової «влади» вже зайняте.
Це 38-річний настоятель монастиря УПЦ (МП) преподобного Сави Освяченого в Мелітополі архімандрит Іоанн (Прокопенко).
Архімандрит УПЦ МП Іоанн (Прокопенко) Фото: hramzp.ua
Про Святосавинський Монастир в Мелітополі як про центр підтримки «русского мира» місцеві говорили ще з 2014 року. Інформацію про те, що на території монастиря (а це десятки будівель на кількох гектарах майже в центрі міста на вул. Монастирській) проживають завезені активісти «русской весны», повідомляли і українським спецслужбам.
Однак реакції, принаймні публічної, не дочекалися.
Зате після початку відкритої агресії РФ, сумніви щодо політичних уподобань керівництва храму, зникли навіть у найбільших скептиків.
Монастир швидко став частиною нового порядку. Монахині гуртом голосували на «референдумі». В монастирській лавці навіть у місяці тотального дефіциту були ліки (ті, що приходили в місто як гуманітарна допомога від України і були забрані окупаційною владою).
Монастир УПЦ (МП) преподобного Сави Освяченого в Мелітополі Фото: facebook.com/ihteos
Пізніше сам архімандрит Іоанн в інтерв’ю дякував Псковській єпархії Російської православної церкви, окупаційній «адміністрації» та окупованому Севастополю за гуманітарну допомогу, яку монастир «розділяє між нужденними».
Чи варто говорити, що в монастир, як і в будь які храми Московського патріархату, не вдиралися бойовики під час богослужіння, а нікого із священників не депортували.
Але є і докази особливої співпраці. Ідейно-політичної. Ось цитата з виступу архімандрита Іоанна на шабаші в честь майбутнього так званого «референдуму» в Мелітополі.
«Благословляю вас всех, чтобы вы влияли на властьпридержащих нашего региона, чтобы они в кратчайшие сроки инициировали проведение референдума»,- сказав зі сцени Іоанн.
А головне — запрошення його окупантами в Москву у Кремлівський палац 30 вересня на урочисте проголошення «результатів» окупендуму і анексії тимчасово окупованих територій України.
Щоб отримати таке запрошення, треба не тільки полум’яно служити Богу, а ще і не менш полум’яно служити загарбникам.
Матеріал створений за підтримки Ради Європи. Погляди, викладені в ньому, є відповідальністю його авторів і можуть не співпадати з офіційною політикою Ради Європи.
