На поле боя в Украине российские оккупанты сталкиваются с бегством командира и отказываются воевать, по случаю жалуются на плохое обеспечение и проблемы со здоровьем. Об этом свидетельствуют объяснительные и рапорты, которые они подают своему командованию.
Центру журналистских расследований удалось ознакомиться с частью документов, написанных контрактниками российской воинской части 91704 и найденных украинскими военными на освобожденной территории.
Повна назва цієї частини — 254-й гвардійський мотострілковий полк імені Алєксандра Матросова Сухопутних військ Збройних сил РФ. Постійне місце дислокації полку — у селі Займище Брянської області, а воював він проти України на Луганщині.
У військової частини №91704 4 березня з’явилась сторінка у telegram. В описі вказано, що вона була створена представниками частини для інформування родичів військовослужбовців. Від 8 березня там почала з’являтися інформація про загиблих та поранених окупантів. Протягом часу активності сторінки на ній з’явилася інформація про 24 загиблих та кілька десятків поранених військовослужбовців частини. Однак 14 червня повідомленням про трьох загиблих і двох поранених дописи припиняються. Не виключено, що військовим заборонили поширювати у відкритому доступі дані про втрати у частині.
А в серпні видання The Insider опублікувало матеріали зламаного архіву заяв до військової прокуратури РФ, в якому, серед інших, батьки військовослужбовців-строковиків з частини 91704 скаржаться на те, що після 24 лютого не мають жодної інформації про своїх синів, які не давали згоди на участь у бойових діях в Україні.
«З 24 лютого 2022 року з багатьма втрачено зв’язок, і до теперішнього часу ми не знаємо місцезнаходження наших синів (далі йде перелік 15 прізвищ, імен та по-батькові). […] Хочемо звернути вашу увагу, що до 24.02.2022 р. всі наші діти проходили строкову службу та не виявляли бажання проходити службу за контрактом, і, наскільки нам відомо, контракти не підписували та не давали згоди на участь у бойових діях», — йдеться у повідомленні.
Події, про які піде мова далі, відбулись у жовтні і стосуються роти контрактників в/ч 91704. 19 жовтня 2022 року в районі Кремінної на Луганщині відбувся бій. Поки російські контрактники намагалися відбиватися від українських військових, командир їхньої роти лейтенант Соловйов накивав п’ятами. Це викликало шалене обурення у його підлеглих, адже далеко не всі загарбники вийшли живими з цього бою. Побачене і пережите так вразило окупантів, що вони засипали своє командування рапортами з відмовою від участі в так званій «спеціальній військовій операції» в Україні. Ось що написав у своєму рапорті рядовий Сєргєй Борісов:
Рапорт рядового ВС РФ Сєргєя Борісова. Фотокопія investigator.org.ua
«Я, рядовий Борісов Сєргєй Костантіновіч, відмовляюся від виконання спец. операції з причини: коли в Яблуневому саду 19.10.22 р. під час нападу противника на позицію нас покинув ком. роти з позивним «Соліст», де в цьому бою загинув мій брат Аммосов Фєрум, його не забрали і відступили, мені не сказавши. І з причини: Я єдиний годувальник у сім’ї, мати лежить під кисневим апаратом, сестра з двома дітьми сидить по догляду за матір’ю вдома, крім мене, ніхто не працює, і зарплату мені ще не заплатили».
Особу Аммосова, щодо покинутого тіла якого побивається Борісов, вдалося встановити. Він народився 22 вересня 1981 року, ймовірно, родина мешкає у якутському місті Намськ, має доньку-школярку. У статті якутського видання Ulus Media вказано, що Фєрум Аммосов в липні вже воював на українській Донеччині, але отримав контузію і лікувався в шпиталі під Москвою. Після цього його зарахували до «спеціального загону» Збройних сил РФ і відправили до Луганської області, де, як стверджує видання, він і «пал смертью храбрых».
Про втечу з поля бою 19 жовтня командира роти старшого лейтенанта Соловйова з позивним «Соліст» згадують у своїх рапортах командиру в/ч 91704 фактично усі російські військові, копії документів яких отримав у розпорядження Центр журналістських розслідувань. На жаль, наразі ми не змогли ідентифікувати Соловйова, тож не знаємо, чим закінчилась ця історія.
Рядовий Коротєєв Алєксандр Алєксєєвіч у пояснювальній записці і рапорті пише, що відмовляється від участі в так званій «спеціальній воєнній операції» в Україні через відсутність їжі, води, елементарного забезпечення та втечу командира роти під час бою:
«19.10.22 р. по місцю нашої дислокації в «яблуневому саду» противником була здійснена спроба атаки. Ст.л. Соловйов «Соліст» дав команду «до бою», після чого я побачив його втікаючим з місця бою»…«З таким командиром не можна воювати. Психічний стан повністю підірваний після боїв і прильотів арти, побачених трупів і м’яса на полі бою у свої 22 роки. Я помилився, підписавши контракт»
Пояснювальна записка рядового ВС РФ Алєксандра Коротєєва. Фотокопія investigator.org.ua
Рядові Тєрєхов і Савенко, сержант Нікітін та інші додають у своїх рапортах деталі втечі командира роти: «Соліст» втік, покинувши свій автомат і бронежилет, повернувся через годину-півтори, коли його бійці відступали, витративши увесь боєкомплект.
Рапорт Савенко
Чи не найбільше враження втеча командира Соловйова з поля бою вразила молодшого сержанта Єгорова Міхаіла Вячєславовіча. В своєму рапорті він пояснив, що відмовляється від участі і виконання наказів «спеціальної воєнної операції», бо більше не вірить російському командуванню.
«Поки ми відстрілювалися в яблуневому саду наш командир позивний Соліст втік, залишивши нас таким чином без зв’язку та командування. Тому я прошу розірвати контракт і усунути мене від участі в СВО. У мене немає більше віри в наше командування, якщо один командир вчинив так з ними значить може вчинити так і інший. Я розумію, що я можу бути в чомусь і неправий, але я виклав свою точку зору на все, що відбувається, я не можу більше дивитися як гинуть молоді хлопці, які навіть стріляти не можуть», — написав в рапорті командиру частини 91704 Міхаіл Єгоров.
Рапорт молодшого сержанта ЗС РФ Міхаїла Єгорова.
Втім, у окупантів є й інші причини подавати рапорти про відмову від «ненависної» служби в російській армії. У більшості рапортів другою, окрім втечі командира, причиною називається незадовільний стан здоров’я — як психологічний, так і в зв’язку з хронічними та отриманими під час війни захворюваннями.
«Я розумію, що я не в дитячому садку просто не витримують нерви і стан здоров’я вже немає для великих навантажень» (рядовий Савенко О. Г., громадянин Республіки Білорусь).
«Хочу зупинити свій контракт у зв’язку зі здоров’ям, тому що мені вже 53 роки і я вже не в змозі виносити таку працю» (Устінов В.М.).
«Хочу розірвати контракт за власним бажанням та станом здоров’я. Під мобілізацію я не потрапляю, бо в мене четверо дітей і цероз печінки» (Міхаіл Антонович).
«Прошу розірвати контракт терміном на 3 місяці: через ці умови застудив нирки, а лікував я їх з дитинства. Також місяць ходжу із температурою. Ще за цілий місяць я побував у трьох різних ротах» (Брєйкін В.Н.).
«Хочу зупинити свій контракт у зв’язку з простатитом та гемороєм, та умови забезпечення харчування та обмундирування» (Бєлов Рустам).
«Я відмовляюся від виконання своїх службових обов’язків через погане забезпечення харчування, обмундирування та складні умови служби» (Гладкий В. Е.).
Як відреагувало командування окупантів набажання цих військовослужбовців в/ч 91704 розірвати контракти, нам не відомо. Не виключено, що цим рапортам командир частини просто не дав ходу, раз вони потрапили до рук українських військових.
Попри всі свої зусилля РФ не здатна скласти серйозну конкуренцію ЗСУ на полі бою. Саме тому російським генералам доводиться відправляти на передову військових без досвіду служби, непідготовлених, не забезпечених продуктами, водою, одягом і засобами захисту, з хронічними захворюваннями і психологічно не стійких — навіть серед офіцерів. Та головне, що в Росії до цього ставляться без особливого спротиву. Адже, як люблять казати в цій країні, «баби єщо нарожают».
Матеріал створений ІА Центр журналістських розслідувань у партнерстві з Центром прав людини ZMINA.
