В оккупированном Бердянске жители получают воду из кранов фактически по несколько часов в день, сплошь и рядом живут и без нее по несколько суток, а от ее качества у людей “летят” бойлеры и стиральные машины. Питьевая вода в курортном городе – почти ядовитая. Идентична картина, или похожая, на всем оккупированном юге Украины, а больше всего – в городах и селах вдоль Западного группового водовода, который снабжал водой Приазовье.
Будемо відвертими: проблема з водою в цілому на півдні і, зокрема, в Бердянську, існувала і до початку війни Росії проти України. Двадцять років тому, 1 вересня 2004 року, Віктор Янукович, як прем’єр-міністр України, урочисто відкрив Західний груповий водовід – найдовший в Європі, довжиною 175 км, який почав забезпечувати водою з Каховського водосховища зрошувальну систему регіону, але найголовніше – Бердянськ, сусідній Приморськ, населені пункти Якимівського та Приазовського районів – декілька сотень тисяч мешканців.
Віктор Янукович на відкритті Західного групового водоводу у Бердянську, вересень 2024 року. Фото: скрін відео
Але щоб врешті дотягнути водовід, будівництво якого починалося ще за Радянського союзу, його склепали за спрощеним проектом. За 10 років 175 км труби перетворилися на друшляк, а дніпровська вода для півдня стала найдорожчою в Україні. Теракт російських окупантів на Каховській ГЕС 6 червня 2023 року почав примножувати наявні проблеми у геометричній прогресії.
Р-9 — канал довжиною 175 км, що входить в систему Каховського каналу. Відходить від магістрального каналу біля с.Таврійське Якимівського району і протікає по півдню Запорізької області.
«У нас дуже багатий край, у тому числі й на прісну воду. Єдине, західний груповий водовід, який у нас йде від Каховського водосховища на Бердянськ через Приморськ, ці два міста можуть відчувати невеликий дефіцит. Вони теж за світло свердловин харчуються, але їхня близькість до моря роблять воду в цих свердловинах не такої якості, щоб можна було їх використовувати безпосередньо в їжу …. «Ряд вжитих заходів вже дозволили нам пройти літо, у нас немає зараз гострого дефіциту води. Щоб було зрозуміло – за часом ми воду не вмикаємо, вода є. Гострих проблем поки що ми не маємо”, – заявляв у серпні 2023 року гауляйтер Є.Балицький пропагандистам.
Одна справа, якби так ситуацію коментував би, скажімо, якийсь псевдоміністр, якого кремлівські куратори призначили в окупаційний уряд Запорізької області. Але на кого розрахована ця ахінея від Балицького, який весь час жив у Мелітополі, був і обласним, і народним депутатом, кандидатом в мери і місцевим олігархом? Він краще за багатьох розуміє масштаби катастрофи для регіону і наслідки, які насправді ще тільки починаються. До речі, після своєї такої надмірно оптимістичної заяви, гауляйтер почав змінювати тональність заяв уже через місяць.
“У нас ще більше 17 мільйонів кубів води знаходиться у каналі, цього нам вистачить на кілька місяців, якщо казати про канал, що йде у бік Бердянська, Західний груповий водовід. У деяких містах з водою є проблема, це такі міста як Бердянськ і Приморськ,” – зізнався Балицький вже у вересні минулого року.
Все, що могли зробити місцеві колаборанти – налагодити водопостачання зі свердловин у селищах і менших містах, а для Бердянська – пустити з водосховища на річці Берда.
Вода з Бердянського водосховища завжди мала низку негативних показників, які значно перевищували допустимі, аби називатися “питною”. Наприклад, в неї надвисока жорсткість. А через зношеність мереж та недолуге управління показники якості погіршуються буквально щомісяця і вже давно не відповідають вимогам ДсанПіН.
Бердянське водосховище на р.Берда. 2020 р. Джерело фото: Google Maps
Окупаційна влада міста розповідає про додаткові методи очищення піском, заміну мереж “камандой прєзідєнта” і “шєфами із Твєрі, Мурманська і ще якогось Мухосранська.
Наприкінці грудня 2023 року псевдоурядовці оголосили, що 2024-го Мінбуд РФ виділить кошти на капітальний ремонт водоводу від Бердянського водосховища до очисних споруд міста. Коли ці роботи розпочнуть, та найголовніше – завершать, невідомо. З січня ані колаборанти, ані росіяни, про це не згадують. Натомість, окупанти час від часу звітують про передачу окупаційним адміністраціям ємностей для резерву питної води у соціально значущих об’єктах.
Наприкінці 2023-го росіяни почали дуже активно встановлювати в Запорізькій і Херсонській областях оновлювати водонапірні вежі, оновлювати насоси, бурити нові свердловини і розчищати існуючі. Проте повідомлення про ці роботи якось раптово і одночасно всі зникли.
Водонапірні вежі в с.Нововасилівка Бердянської ОТГ. Осінь 2023 р.
Є здогадка, чому перестали буріння свердловин. 9 квітня за підсумками наукової конференції «Актуальні проблеми екології Азовського моря» очільник Роснедр Євгєній Пєтров повідомив, що підземні води Запорізької і Херсонської областей не можуть розглядатися як основне джерело централізованого водопостачання в силу природної некондиційності.
На нових окупованих територіях проведено обстеження водойм, виявлено близько 950 км проблемних ділянок річок, відомості про більш ніж 400 із них внесені до державного реєстру. Судячи з офіційних повідомлень, цією інвентаризацією ще в жовтні 2023 і закінчилася робота “Росводресурсов” .
Місцеві гауляйтери натомість продовжують обіцяти розчищення річок. Але водночас роздають ємності для запасів води і намагаються організувати системний підвіз питної води у десятки населених пунктів двох окупованих регіонів. До речі, платної води – по 500 рублів за куб.
