Краденое у украинцев имущество – от дома в маленьком селе на Запорожчине и до пансионатов на южном берегу Крыма – уже не так греют руки гауляйтерам, как раньше. Москва требует легализовать незаконную даже по российским законам так называемую «национализацию» имущества на новых ВОТ, оформить его в российские реестры земельного кадастра и недвижимости и зарабатывать на нем, продавая ворованное. Указание хозяев гауляйтеры бросились выполнять.
Маяком в юридических манипуляциях для новых ВОТ выступает Крым во главе с гауляйтером Сергеем Аксеновым. После полномасштабного вторжения РФ в Украину, у крымских барыг настал праздник – всех украинцев, сопротивляющихся агрессии, можно записать во враги народа, а их имущество – отобрать и продать.
О синхронных действиях оккупационных администраций на оккупированных юге и востоке, имеющих целью легализацию в российском правовом поле награбленного имущества украинцев, в эфире программы «Вопрос национальной безопасности» говорим с Петром Андрющенко, советником мэра Мариуполя.
Валентина Самар: На окупованих територіях півдня і сходу гауляйтери і окупаційні адміністрації, ймовірно, за сигналом з Москви почали дбати про «узаконення» віджатої ними житлової і комерційної нерухомості: проводяться інвентаризації, створюються реєстри, збираються приймати відповідні «закони». Це відбувається синхронно на усіх нових ТОТ. Чому вони раптом вирішили це зробити?
Петро Андрющенко: Я б не назвав це «раптом». Я в цій темі з початку окупації Маріуполя. Там вони обкатали цю історію, а тепер масштабують. Якщо не зраджує пам’ять, в Маріуполі перші такі розмови пішли з кінця 2022 року, а 2023 рік був повністю присвячений цим процедурам – пошуку майна і визнанню його безхазяйним. Дуже багато було розмов, дуже багато якихось постанов так званої «ДНР», їх коригували, потім знову проводили обліки. Зараз ми знаємо, що майже щотижня проходять засідання безпосередньо в Донецьку, на яких є окреме питання щодо визнання майна безхазяйним.
Чому так? В нас є теорія – вона не перевірена, але напрошується сама собою. Історія із визнанням майна безхазяйним своїм корінням йде в роботу податкової служби за часів міністра доходів і зборів Олександра Клименка. Свого часу він спочатку в Донецькій області цю історію масштабував, а потім по всій країні. Враховуючи, що він часто в Донецьку буває, цілком можливо, що ця ідея потрапила туди із плеядою наших утікачів.
Комунальники зламують двері квартири на ТОТ, яку мешканці вимушено залишили через окупацію.
Чому зараз так активно Запорізька і Херсонська області виходять у лідери? Узбережжя. А як ще умовно «законно» забрати всі ці бази, пансіонати, будинки – їх безліч. Якось їх усі треба «націоналізувати», а для цього потрібна якась процедура. Або визнати за російськими папірцями, що майно належить «зрадникам» і «злочинцям», як зробили із президентською квартирою в Криму. Але на таку кількість людей це зробити просто неможливо. Тому вигадали такий інструмент, фактично перейнявши його в окупованого Маріуполя.
Валентина Самар: Хтось перейняв із Донецької області, а гауляйтер окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо каже, що буде брати приклад з Сергія Аксенова і використовувати так звані «кримські закони». За нашою версією, вони намагаються легалізувати награбоване, щоб сформувати такий собі ринок нерухомості, вносити в російські реєстри, продавати і відмивати гроші з крадіжки. На ТОТ Херсонщини і Запорізької області за два роки не було збудовано жодного квадратного метра житла – про це заявив «будівельний» прем’єр-міністр РФ Марат Хуснуллін. В той же час російський телевізор показує тріумфальні сюжети про відбудову Маріуполя. Якщо там справді стільки будують, чому люди виходять на вулиці бунтувати?
Петро Андрющенко: Мабуть бунтують від того, що так «багато» будується. У Маріуполі є два види житла, яке будується. Перше – так зване компенсаційне. Воно мало б передаватися людям, яких росіяни фактично позбавили житла. Друге – іпотечне житло безпосередньо для росіян. Останнім часом його будується набагато більше, ніж компенсаційного.
Російські будівельники ремонтують в окупованому Маріуполі житловий будинок, зруйнований російськими бомбами, квітень 2024 року. Фото: скріншот відео t.me/andriyshTime
На сьогодні в Маріуполі демонтовано близько півтисячі багатоповерхівок. У перерахунку на квартири це приблизно 33,5 тисячі квартир. На 1 січня вони фізично перестали існувати. Усе компенсаційне житло, яке вже побудували, добудовують зараз і мають здати за майже 3 роки окупації, – це буде 5,5 тисяч квартир. Тобто, 33,5 тисячі зруйнованих квартир проти 5,5 тисячі збудованих квартир.
Ще приблизно 35 тисяч квартир буде знесено протягом цього року. Люди розуміють: якщо їх позбавлять цих руїн, їм нічого не світить – ні компенсації, ні нового житла. Це просто шалені цифри. 5,5 тисячі квартир для маріупольців побудують, але їхня кількість незрівнянна із потребою і з тим, скільки квартир вони зруйнували.
І ще одна важлива річ – де і що будують? Вони зруйнували весь історично-адміністративний центр Маріуполя. По більшості районів – у трьох з чотирьох – історично-адміністративні центри так само зруйновані. Люди основною своєю масою мешкають на околицях, і будують компенсаційне житло на тих самих околицях. А в адміністративному центрі, у більш привабливих районах ближче до узбережжя, будують іпотечне житло. Через це у комплексі люди і бунтують.
Історичний центр окупованого Маріуполя, квітень 2024 року. Фото: t.me/andriyshTime
Є два кричущих випадки. Дуже відомий будинок з годинником по проспекту Мира і будинок №82 по проспекту Нахімова в Приморському районі. Обидва будинки відверто можна було відремонтувати. Їх демонтували, на їхньому місці будують іпотечне житло, а людей просто викинули на вулицю. Хоча на початку окупації казали: якщо ваше житло буде демонтоване і на його місці будуватиметься новий будинок, ви обов’язково прям там і отримаєте квартиру. А закінчилося тим, що у передостанніх змінах у «нормативних документах» так званої «ДНР» заміна передбачена навіть не у місті. Тобто, зруйнували твою квартиру в Маріуполі, а на заміну можуть дати в Авдіївці чи у Бахмуті – площа на площу, їзжай і живи.
Валентина Самар: Чи акції протесту масові і безпечні взагалі?
Петро Андрющенко: Набирає масовості останнім часом, тому що поновилися демонтажі. Щотижня на вихідних люди виходять, їх стає все більше. При цьому це абсолютно безпечно. Це парадокс. Якщо їх не розганяє Росгвардія, у їхні двері не стукає ФСБ – це означає, що до цих бунтів окупанти не ставляться як до небезпечних і що вони точно не досягнуть своєї мети. Тому люди виходять, записують «челобитные» Путіну, розходяться і обговорюють по соцмережах, наскільки все погано.
