Несмотря на скепсис «диванных экспертов» Москва один за другим претворяет в жизнь свои инженерно-логистические проекты на оккупированном юге Украины. Уже известно, что Россия, по меньшей мере, втрое расширяет сухопутный коридор Ростов — Крым. Вдобавок к этому выяснилось — оккупанты параллельно автодороге прокладывают сразу два трубопровода из Таганрога в Мариуполь и дальше в Бердянск, с прицелом на Мелитополь.
«Це — ділянка майбутнього нового автобану на відрізку Таганрог — Маріуполь».
«Це — наступна ділянка нової російської залізниці».
«Це – нова автомобільна обʼїзна Маріуполя, яку можуть будувати паралельно із залізницею».
Такі припущення разом із багатьма колегами ми робили з осені 2023 року. Увесь цей час окупанти навіть нам іноді підігравали, нишком реалізуючи свої таємні плани. Але у таємниць життя зазвичай коротке, тож врешті зясувалось, разом з новим асфальтом росіяни укладають за тим же маршрутом інженерні комунікації. Якщо бути точним, два трубопроводи.
Стверджувати, що трубопроводів не три, або ж лише один, а саме – два, дозволяють два фактори. Перший — прискіпливий аналіз, без перебільшення, сотень годин відео з відкритих джерел, на яке потрапляє хоч одна хвилина з окупованих районів, хоч десять. В умовах війни будь-яка інформація, або коротенька звістка – безцінні.
Другий — «наші очі» на ТОТ півдня України. Так і журналісти, і спецслужби, називають читачів, інформаторів та активістів Руху Опору, які передають різні дані під носом у ворога. Зокрема, група українського підпілля «Маріуполь Спротив» з місця підтверджувала прокладання двох трубопроводів.
Отже, щодо відеоаналізу, то найчастіше зустрічаються кадри з ділянки між Новоазовськом та Маріуполем. Тут росіяни як раз з початку літа перейшли до етапу прокладання мереж з труб двох різних діаметрів. Суттєва різниця в розмірах і товщині помітні неозброєним оком – фраза нехай і банальна, але максимально влучна в контексті.
Всю дорогу у +-100 кілометрів між Маріуполем та Новоазовськом два трубопроводи лежатимуть поруч в канаві. Перший – з труб меншого діаметру, очевидно, газопровід. Адже Росія зруйнувала всю інфраструктуру в місті під час масованих обстрілів навесні 2022 року. А тепер – з пафосом звітують про відновлення міста Марії.
Проте, щодо газопроводу, то його московити ліквідували ще до початку війни. Трубопровід Таганрог – Маріуполь – Бердянськ існував ще за СРСР, але 2009 року Газпром його ліквідував. Про відновлення труби заговорили з 2014-го, після захоплення частини Донецької області, хотіли відновити її до окупованого Новоазовська, але до повної реконструкції магістральної лінії приступили лише після окупації півдня регіону та всього Північного Приазов’я.
У вересні 2023 року окупанти за участю “сматрящего” за пограбуванням Маріуполя, віце-прем’єра РФ Марата Хуснулліна відкрили відновлену газорозподільчу станцію на східній околиці міста, яка призначена для подачі газу якраз від магістрального газопроводу «Таганрог — Маріуполь» до розподільчих мереж міста. Тут встановлено обладнання продуктивністю 150 000 кубометрів на годину.
Газопостачання, звісно, невідʼємна частина інфраструктури будь якого сучасного міста. Але блакитне паливо для Маріуполя завжди було надважливе, адже без газу була б неможлива металургія і робота основних промислових гігантів Азовсталі та Ілліча. Окупанти минулого місяця анонсували запуск ливарні на Азовмаші, обладнання на якій вціліло. Звісно, ніхто не буде тут плавити руду і відновлювати повноцінне виробництво, ливарня потрібня злодіям, щоб переплавляти крадений металобрухт, щоб було зручніше його вивозити.
З початком великої війни і через пошкодження мереж в районах бойових дій, проблеми із газопостачанням є і в інших містах і селищах Приазовья. Зокрема, у сусідньому Бердянську. Тож окупанти тягнуть новий трубопровід і до курортного міста. Але ось, що цікаво. На умовах анонімності один із інтернет-провайдерів регіону розповів, що 2021 року українські газовики провели масштабну реконструкцію газових мереж і провели повну заміну тр бгггуби з Маріуполя до Бердянська за тим самим маршрутом, по якому росіяни перекладають свої мережі зараз.
“Суть у тому, що наші там поклали труби влітку 2021-го. Це там починали будувати і будували газову магістраль саме, де ти показав, вздовж дорооги, метрів 70 – 100 від траси по полю. І тому там нічого не засіяно. Аж до Красного Поля, переходило ліворуч за село, а за ним знову переходило на парну сторону і йшло праворуч. Точно знаю, бо хотів туди покласти свій кабель, тому спілкувався з ними.”, – розповів наш співрозмовник.
Погодьтеся, міняти труби, які пролежали в землі 2 роки, виглядає не зовсім логічно. Водночас цей факт – ще один доказ того, що росіяни тягнуть через Маріуполь і Бердянськ не один, а два трубопроводи. Другий має значно більший діаметр і на сьогодні є дві версії його призначення.
Першу гіпотезу озвучив радник мера Маріуполя Петро Андрющенко. На його думку окупанти прокладають з Таганрогу паливопровід. По перше, початок укладання трубопроводу припадає на ділянку Новоазовського району, де до початку війни знаходилася наливна станція дизельного палива, яке йшло російсько-українськими транзитними трубопроводами і нові російські труби йдуть звідти. По друге, минулого місяця ЦЖР разом зі Спротивом Маріуполя виявили нове сховище нафтопродуктів, яке окупанти побудували у колись курортному селищі Сєдове, яке розташоване на узбережжі моря між Новоазовськом і Маріуполем. Такі ж нафтобази є в портах Маріуполя і Таганрогу, а в Бердянську – неподалік аеродрому і відносно недалеко від газорозподільної станції, до якої росіяни і прокладають зараз газопровід і другий – з великих труб По третє, з червня в порт Маріуполя регулярно заходить танкер із вантажем пального.
“Завозять дизельне пальне більше нічого вони не перевозять зберігають його на Порту ми в принципі ідентифікували Ми впевнені то місце де вони закачують вони поновили факти фактично тако нафтосховище велике і перекачують туди побудували нафтопровід і зараз зберігається там папельне танкер невеликий з одного боку він бере 1000 Т за один раз це один з найменших в категорії танкерів але цього достатньо Для певних задумів росіян і вони точно завозять дизельне пальне не для використання в цивільних цілях тому що судоплавство стоїть і нема ніяких ознак того що воно може там жити Тому що нема що перевозити фактично морем ну з урахуванням тої залізниці які вони добудували майже з урахуванням того що в принципі в планах росіян Маріуполь перетворити на такий собі Севастополь на азові на сьогоднішній день тому ми розуміємо що це завезення нафтопродуктів відбувається для військово-логістичних цілей”, – розповів в ефірі телемарафону Петро Андрющенко.
Роботи з будівництва газових станцій в Маріуполі, укладання газогону по територіям Донецької і Запорізької областей виконує так званий державний концерн “Донбассгаз” – підприємство квазі-уряду ДНР, яке очолює росіянин з Газпрому Андрєй Івченко. Ділянку від Таганрогу до Новоазовська, судячи з сайту компанії, віддали Акціонерному товариству «Краснодаргазстрой», гендиретор Сєргєй Грайворонский. До речі, десь із квітня російські інтернет-майданчики з тендерів на кшталт українського Прозорро, в Ростовській області і Таганрозі рясніють оголошеннями закупівель двох видів труб – сталевих безшовних 60на6 та металевих чорних. Щоправда, всі дані про замовників і постачальників приховано.
Інша гіпотеза – поруч із газопроводом окупанти прокладають водогін. Після теракту на Каховському водосховищі весь південь України мучить спрага. Вода у Дніпрі є, але її вистачає лише для сусідніх населених пунктів і явно замало для перекачування на 170 кілометрів до Бердянська. До того ж, і до війни Західний груповий водовід був наче решето і аварійні ситуації траплялися регулярно, влітку буквально щотижня. Наразі у Бердянськ подають воду з місцевого водосховища на річці Берда, яка має надвисокі показники жорсткості. Торік Росія побудувала новий водогін з Ростова на Донецьк і продовжує його тягнути далі до Луганська. Ці роботи, як і багато проектів в Маріуполі, виконує військово-будівельний комплекс Міноборони Росії.
Точно такі труби, як між Маріуполем та Новоазовськом, ми помітили і на будівництві. нового водоводу Ростов – Донбас, від якого до Бердянська через Маріуполь – трохи менше двухсот кілометрів. Це не набагато довше за існуючий і дуже зношений водовід з Дніпра. Якщо росіяни разом із газовим вирішили протягнути ще й водопровід, а потім продовжать його від Бердянська до Мелітополя, то це може вирішити багаторічну проблему водопостачання всього Приазов’я. Проте, лише не коротку перспективу і за величезні гроші.
На умовах анонімності через рідних, які залишилися в окупації, ми поспілкувалися з експертом з водопостачання, як Бердянська, так і всього півдня України. Фахівця дуже здивували кадри зі сталевими трубами в чорній ізоляції в якості водопровідних. Це дуже дорого, адже якою б гарною не була сталь, вода ії знищить і наслідки вже будуть відчутними за 5 років. Такі труби більше підходять для транспортування газу і нафтопродуктів.
Гроші для Росії не проблема, коли мова про амбітні проекти, які всі вважають безглуздими. Як той же міст через Керченську протоку, на якому тривалий час тримається економіка захопленого Криму і, звичайно, завдяки мосту готувалось повномасштабне вторгнення в Україну. Проект водогону на Донбасс різні експерти називали нездійсненним і безглуздим, адже власних запасів води у Сіверському Донці вистачає. Але водогін готовий і сурмачі пропаганди несуть цю новину, як чергове досягнення Росії. Це і про нову залізницю у Донецькій області. Так, на сьогодні ще дійсно зарано говорити про повноцінну залізницю від Ростова до Криму, це лише одна нова колія у шістдесят із хвостиком кілометрів у довжину, яка зʼєднала навпростець дві гілки. Але її повноцінний запуск втричі скоротить час на військову логістику, а це підвищить маневреність армії на сході та півдні.
Так само і два нових трубопроводи становлять загрозу вже на етапі будівництва. І щоб по ним не йшло – чи тільки газ, чи вода, чи паливо. Не втомлюємося повторювати, все, що робить Росія на окупованому півдні України, вона робить, перш за все, для своєї армії і подальшої експансії.