22 ноября 2024 года вступил в силу План мероприятий по реализации Стратегии морской безопасности Украины. В задачу плана входит усиление возможностей сектора безопасности и обороны Украины, Военно-морских сил и морской охраны ГНСУ для «противодействия агрессии и реагирования на другие угрозы морской безопасности». Как будут выполняться эти задачи и как остановить диверсию России в Черном, Азовском, Балтийском морях? Говорим с Богданом Устименко, юристом международником, специалистом по международному морскому праву, соавтором Стратегии морской безопасности Украины. Эфир программы «Вопрос национальной безопасности» с Валентиной Самар.
Валентина Самар: Хочу почати із Стратегії морської безпеки України, до створення якої ви безпосередньо долучилися. Влітку 2024 року рішенням РНБО була прийнята Стратегія, нещодавно Кабмін затвердив план її реалізації. Тобто, це документ не на потім, на після перемоги, а на сьогодні. Які основні моменти Стратегії морської безпеки і чому саме зараз вона була прийнята?
Богдан Устименко: Це рішення назрівало давно. Україна потребувала такого документу фактично з проголошення незалежності. Робота над ним почалася ще у 2021 році. Це перший такий документ, який спирався, зокрема, на позиції міжнародних організацій. Ми використовували документи Організації Об’єднаних Націй. Ми також використовували концепції провідних держав світу у морській сфері – Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, використовували досвід Іспанії, Нової Зеландії. Вийшов непоганий документ, який визначає загрози, які існують станом на зараз. Це не тільки агресія Російської Федерації, це досить класичний перелік: контрабанда, екологічна безпека, піратство і так далі. Документ визначає шляхи боротьби з цими загрозами. Визначає 55 завдань, які державі необхідно виконати, щоб забезпечити безпеку в морі. Фактично документ не має аналогів і не тільки для України. Наскільки мені відомо, таких документів держави Чорноморського регіону не розробляли.
Кораблі-учасники навчань «Сі Бриз-2024» у Північній Атлантиці. Попереду — протимінний корабель ВМСУ «Черкаси» Фото: Facebook ВМС ЗС України
Ви точно підмітили – цей документ не лише політичний дороговказ. Він передбачає також механізми його контролю та оцінювання, як держава виконуватиме ті 55 завдань? Кабінет міністрів України кожні півроку зобов’язаний доповідати Раді національної безпеки та оборони, що він конкретно зробив з кожного завдання. Для моніторингу стану виконання Стратегії, Кабінет міністрів також в листопаді 2024 року затвердив положення про міжвідомчу робочу групу, яка буде здійснювати нагляд, а також формувати відповідні пропозиції і, можливо, зауваження.
План реалізації Стратегії передбачає конкретні заходи, визначає відповідальні за виконання державні органи, строки виконання. Ці документи є публічними, їх можна відкрити і моніторити, як заходи виконуються чи не виконуються. Ми намагалися зробити цей план максимально публічним і прозорим. Хоча він, звичайно, не є ідеальним. Повторюсь, це перший такий план в історії. Будемо сподіватися, що державний апарат все виконає.
Валентина Самар: Так, але все впирається у спроможності. Більшість із 55 пунктів сьогодні виглядають нереальними. В України немає Військово-морського флоту, берегової охорони для протидії хоча б незаконному рибальству. Велика частина акваторії Чорного та Азовського моря контролюється Російською Федерацією. Поза тим, є відвойований шматок Чорноморської акваторії – північно-західна частина, де у минулі роки вдалося організувати морський коридор для експорту з України аграрної та іншої продукції. Як ви думаєте, чи довго Росія терпітиме оцю нашу успішність, адже морський експорт з кожним роком зростає?
Богдан Устименко: Гарне питання щодо того, чи буде терпіти Російська Федерація і чи може вона терпіти. Будемо говорити відверто: якби вона могла заблокувати морський коридор, якби в неї була бодай якась можливість, вона, безумовно, це зробила би. Ми не возили б нашу сільгосппродукцію і інші товари морськими шляхами. Завдяки Силам безпеки та оборони вдається утримувати цей коридор. З кожним роком росте обсяг нашого експорту. У 2021 році, останньому довоєнному році, обсяг перевалки в наших портах дорівнював близько 160 мільйонів тонн. Наскільки нам відомо, 2024 рік закінчився з результатом близько 100 мільйонів тонн. Це дуже непоганий показник. Не дивлячись на загрози, на російську навалу, ми змогли вийти вже на дві третини того об’єму, який існував до війни. Я вважаю, що це абсолютно фантастичний показник.
Судно Pegasus йде транспортним коридором, створеним Україною у Чорному морі Фото: facebook.com/Ministry.for.restoration
Валентина Самар: Особливо враховуючи, що не всі порти задіяні, а лише три. Порти Херсонщини і Миколаїщини не використовуються. Це великий успіх. Як довго нам вдасться утримувати цей коридор?
Богдан Устименко: Я думаю, що він буде утримуватись і в подальшому. Побоювання деяких наших партнерів і судновласників щодо мінної небезпеки дещо перебільшені. Україна постійно працює над реалізацією протимінних заходів, дуже велику роботу проводять Військово-морські сили. Вони відсунули мінну загрозу на безпечну для нас відстань, щоб торговельні судна ходили безперешкодно. У нас досить потужно працює в тому регіоні протиповітряна оборона. Тому я думаю, що безпека для судноплавства буде існувати і в подальшому. Більше того, Російській Федерації немає сенсу використовувати міни. Проти наших морських дронів ці міни абсолютно безкорисні. Як ми знаємо, росіяни використовують проти морських безекіпажних систем лише авіацію. Ми знаємо також, що росіяни досить активно використовують Чорне море для експорту власної продукції або краденої з України.
Морська міна, виявлена біля узбережжя Румунії 28 березня 2022 р Фото: navy.ro
У 2022 році вони скидали морські міни з повітря, з літаків, скидали міни без якорів зі свого флоту. Зараз вони розуміють: їхні міни так само будуть зашкоджувати їхньому флоту. Я хочу нагадати, що Чорне море – один з основних шляхів експорту російської нафти, доходи від якої є основною статтею доходів держави-агресорки.
Валентина Самар: Пропоную поговорити більш широко про морську політику Російської Федерації, яка становить небезпеку не лише для України, а для всього Чорноморського регіону. Останні трагічні події, пов’язані із кораблетрощею російських танкерів, які перевозили нафту «Роснефти». Забруднено все узбережжя Кримського півострова, Тамані, Кавказське узбережжя, мазут вже дістався берегів окупованого українського Приазов’я. Це одна загроза – екологічна небезпека. Російський так званий «тіньовий флот», підтримую тут нашого колегу Андрія Клименко – ніякий він не тіньовий, а всім відомий. Старі танкери перевозять і нафту, і збіжжя, аграрну, хімічну продукцію, загрожуючи усім країнам Причорномор’я, адже Росія використовує класичні піратські засоби, щоб уникнути санкцій. Починаючи з окупації Криму, багато років поспіль ми спостерігаємо за порушенням Росією безпеки на морі, наприклад, відключення системи автоматичної ідентифікації (АІС) або спотворення даних за допомогою GPS-спуфінгу. Чому ці порушення досі не стали підставою для застосування справді жорстких санкцій до російських суден, їхніх власників і портів?
Богдан Устименко: Насправді є всі міжнародні механізми для ефективної протидії російській агресії і російському безладу в морських просторах. Всі механізми є. Вони, зокрема, чітко прописані у статуті Організації Об’єднаних Націй. Але, на жаль, Росію ніхто не виганяє з Ради безпеки ООН, не дивлячись на те, що в неї немає жодних підстав перебувати у її складі, а тим більше бути постійним членом. Але наша розмова зараз не про це.
Російський танкер «Волгонефть 212», який потрапив у кораблетрощу в Керченській протоці. Ніс судна відколовся і тоне. Фото: скріншот відео, знятого членами екіпажу
На жаль, система ООН виглядає в цій війні абсолютно імпотентно. Тому що Рада безпеки, безумовно, зобов’язана була належним чином відреагувати, починаючи від негайного введення санкцій до РФ. Я вважаю, що це повинно бути повне торговельне ембарго. Це єдина санкція, яка може бути ефективною проти російського беззаконня. Безумовно, Рада безпеки повинна була ввести ембарго, по-перше. По-друге, ми всі забули про це, але є Військово-Штабний Комітет Організації Об’єднаних Націй. Це орган, який прямо прописаний в статуті ООН. І цей орган повинен був застосувати військову силу проти РФ, щоб втихомирити агресора. Водночас ні того, ні іншого зроблено не було.
Позиція IMO (Міжнародної Морської Організації) також відома, на жаль: IMO називає себе не політичним, а технічним органом, який не може в політичній площині протидіяти Росії, скажімо так. Не дивлячись на те, що Росія відверто порушує норми екологічного права, відверто порушує приписи ООН і самої Міжнародної Морської Організації. Цей флот, ви правильно сказали, ніякий не «тіньовий», і не треба його так називати. Він абсолютно прозорий. Він ходить під прапорами відомих держав, кожне судно має свій унікальний номер. Але ІМО навіть не робить якісь приписи і не застосовує міжнародно-правові інструменти. Враховуючи екологічну небезпеку, на яку цей російський флот наражає держави і Чорного, і Балтійського морів, рух такого флоту необхідно негайно заборонити. І мені здається, що певні кроки можуть бути зроблені в Балтійському морі, оскільки там всі держави є цивілізованими і ситуація там більш прозора та прогнозована. Насправді будь-яка прибережна держава має право забороняти проводити певні дії не тільки у власному територіальному морі, а також у виключній морській економічній зоні, якщо діяльність інших держав або флоту цих інших держав наражає на небезпеку навколишнє середовище, зокрема морське середовище. Це перший рівень, скажімо так, протидії. Другий рівень протидії – держави можуть об’єднатися і укласти регіональну угоду, положення якої будуть, звичайно, спиратися на Конвенцію ООН з морського права і забороняти певні дії для певних суден або певних держав. Це також записано, якщо я не помиляюся, у статті 58 Конвенції ООН з морського права. На жаль, правові механізми не використовуються зараз на відповідному рівні. Але сподіваємося, що все це виправиться і нарешті міжнародне право запрацює.
Мертвий дельфін у мазуті на узбережжі Краснодарського краю РФ Фото: Разлив нефти в Чёрном море / T.me
Валентина Самар: Мені здається, що Росія сьогодні робить усе для того, щоб нарешті країни демократичні і цивілізовані згуртувалися і змогли протистояти. Країнам Балтики точно треба приймати якісь конкретні рішення, тому що ситуація дуже загрозлива. По датах: 7 жовтня 2023 року – розрив підводного газопроводу Balticcоnector та лінії оптоволоконного зв’язку між Естонією та Фінляндією. 18 листопада – розрив кабелів зв’язку між Швецією та Литвою і Фінляндією та Німеччиною. Грудень 2024 року – розрив силового кабелю NordBalt між Естонією та Фінляндією. Водночас журналісти Newsweek роздобули патенти спеціальних китайських пристроїв саме для розрізання кабелів, розташованих на морському дні чи під дном. Судячи з зображень, ці пристрої зовнішньо схожі на якорі. А нібито якраз якорями силові кабелі та оптоволоконні лінії були перерізані. Таким чином журналісти приходять до версії про можливі спільні дії Китаю і Росії, спрямовані на знищення систем комунікації між Балтійськими країнами. Ваша версія?
Богдан Устименко: Моя думка відрізняється від версії щодо спеціальних пристроїв, які перерізають кабелі або шкодять іншим підводним комунікаціям. Тому що історії відомі випадки, коли звичайними якорями це все рвалося. Насправді деякі підводні комунікації дуже вразливі для такого виду пошкоджень. Хоча, звичайно, від жодної версії не можна відмахуватись – все треба перевіряти. Щодо синхронної діяльності Росії і Китаю в мене немає жодних сумнівів. Я хочу нагадати, що у серпні 2024 року Російська Федерація створила Морську колегію і Владімір Путін призначив її головою свого найбільшого соратника, давнього друга ще з ленінградських часів – Ніколая Патрушева. Як ми пам’ятаємо, Патрушев лише за першою освітою є інженером з суднобудування, але насправді він ідеологічно був і залишається агентом КДБ. Це таке незвичне посилення морського напрямку Російської Федерації, яке дає нам безумовні підстави вважати, що РФ буде активізуватися у своїй морській агресії, зокрема у підводній агресії.
Близько тижня тому біля Тайваню був перерублений кабель. В інших місцях світового океану також періодично виникають такі ситуації. Низка експертів, зокрема і я, вважаємо, що все це – ланки одного великого ланцюга, який ідеологічно знаходиться, скажімо так, між Російською Федерацією та Китаєм.
Абсолютно переконаний в тому, що акти підводних диверсій будуть продовжуватися. Останній кейс в Балтійському морі був не просто диверсією. Це також був акт помсти і акт відчаю, адже Естонія повинна була з лютого 2025 року відключитися від єдиної енергетичної системи БРЕЛЛ, кільце якої проходить через території Російської Федерації та Білорусі. Тому ця остання підводна диверсія має дуже чітку мету. Дехто думає, що це випадковість – ніяка це не випадковість.
Валентина Самар: Коли кожного місяця на морському дні розриваються газопровади чи комунікації між країнами НАТО, чи можна робити висновок, що таким чином Росія і, можливо, Китай провокують загострення протистояння з країнами НАТО?
Богдан Устименко: Я думаю, вони не провокують прямого протистояння. Тому що ці сили абсолютно не співмірні. Я маю на увазі сили НАТО і сили Російської Федерації. Тому що військова міць Російської Федерації кратно менша, ніж сукупна сила НАТО. Або навіть, скажімо так, кістяка НАТО, – Сполучених Штатів, Британії та інших держав-союзників США і взагалі НАТО.
Це все свідчить про те, що Російська Федерація вже почала свою війну проти НАТО. Це війна гібридна, і вона ведеться в тих площинах, де НАТО найслабша, – підводний простір. Тому що Російська Федерація, на відміну від НАТО, має там «ГУГИ». Російською мовою це – Главное управление глубоководных исследований. І оце «ГУГИ» має дійсно дуже потужні спроможності. В це «ГУГИ» дуже багато вкладено грошей і вкладали їх давно. Цей військовий підрозділ серед найбільш не обділених увагою вищого російського керівництва.
Ми можемо без сумніву дійти до висновку, що наступним кроком ескалації та агресивних атак буде космічний простір. Російська Федерація або Російська Федерація і Китай, ми цього ще не знаємо, будуть здійснювати певні перешкоди, а також акти диверсій у космічному просторі. Це нам не можна відкидати. Тому що там Російська Федерація також має досить потужні можливості. Поки що, напевно, недостатні для подібних атак, але впевнений, у майбутньому це буде здійснюватись.
Валентина Самар: На жаль, факти говорять саме про це. Сподіваємося, що в Вашингтоні і в Брюсселі люди, які дуже бояться ескалації в російсько-українській війні, нарешті побачать, що ця ескалація вже відбувається, в тому числі і на інших просторах.
